11.3. вплив розміщення оборотних активів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних активів починається з моменту їхнього формування й розміщення. Раціональне розміщення як складова частина управління оборотними активами має відмінні риси не тільки в окремих галузях, а й на окремих підприємствах. Ці особливості пов’язані з видом господарської діяльності, обсягами виробництва, рівнем технології й організації виробництва, тривалістю виробничого циклу, системою поставок товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції тощо.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні активи мають різний рівень ліквідності, а значить, і ризик їхнього використання. Тобто ліквідність поточних активів є головним чинником, що визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи.

Ступінь ліквідності оборотних активів у цілому і кожної їхньої групи визначається як відношення частини оборотних активів до поточних (короткострокових) зобов’язань. Найбільш часто в практиці аналізу застосовуються такі показники:

1. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами, або коефіцієнт автономії, характеризує наявність власних оборотних активів, необхідних для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів. Він визначається як відношення різниці між обсягами власних і прирівняних до них коштів і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних активів.

,

де Ка – коефіцієнт автономії, або коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

∑Вк – сума власних коштів;

∑Оа – загальна сума оборотних активів.

Якщо значення цього коефіцієнта виявляється нижче, ніж 0,1, то підприємство є неплатоспроможним. Збільшення коефіцієнта автономії проти попереднього періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності підприємства й зниження ризику фінансових вкладень.

2. Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення його боргів протягом року. Він показує, скільки грошових одиниць активів доводиться на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Це більшою мірою узагальнюючий показник ліквідності балансу підприємства. Він визначається як відношення суми всіх оборотних активів до суми всіх поточних зобов’язань.

,

де Кп – коефіцієнт покриття;

∑Оа – загальна сума оборотних активів;

∑Пз – загальна сума поточних зобов’язань.

Прийнятий рівень коефіцієнта покриття в межах 2,0 – 2,5. Якщо значення цього коефіцієнта стає менше, ніж 1,0, то структура балансу вважається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним.

3. Коефіцієнт швидкої ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за більш вузьким колом оборотних активів. З розрахунку виключається найменш ліквідна їхня частина – запаси, оскільки кошти, які можна одержати у випадку вимушеної реалізації запасів, особливо виробничих, можуть бути істотно меншими, ніж витрати на їхнє придбання. Цей коефіцієнт обчислюється як відношення суми коштів у розрахунках, тобто суми коштів, цінних паперів, дебіторської заборгованості, у тому числі оформленої векселями, до загальної суми поточних зобов’язань.

,

де Кшл – коефіцієнт швидкої ліквідності;

Крозр – кошти в розрахунках, тобто сума коштів і їхніх еквівалентів, цінних паперів і дебіторської заборгованості, у тому числі й векселі отримані;

Разом з тим коефіцієнт швидкої ліквідності може розраховуватися як відношення суми відповідних рядків II розділу активу балансу до IY розділу пасиву балансу. В зарубіжній економічній літературі зустрічається орієнтовне граничне значення цього показника 1,0. Однак така оцінка досить умовна в наших ситуаціях, коли суми дебіторської заборгованості досить значні, але ймовірність її рефінансування вкрай низька.

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість. Він обчислюється як відношення суми коштів і короткострокових фінансових вкладень підприємства до загальної суми поточних зобов’язань.

,

де Кал – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Гк – сума коштів на рахунках у банках і касі підприємства, а також їхніх еквівалентів;

Цп – цінні папери й інші короткострокові фінансові інвестиції підприємства.

Додатково, коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення суми відповідних рядків II розділу активу балансу до IY розділу пасиву балансу. Достатнім вважається значення цього коефіцієнта в межах 0,25 – 0,35. При його значенні нижчому, ніж 0,2, підприємство вважається неплатоспроможним.

Таким чином, фінансово стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської й кредиторської заборгованості, вчасно розраховується за своїми обов’язками. Основою фінансової стійкості є зважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних активів. Однак це не означає, що підприємство повинно вкладати оборотні активи тільки у високоліквідні активи з метою зниження можливого ризику й одержання високого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є виробництво і реалізація конкурентноздатної продукції з високими споживчими якостями.