Вступ

Ринкова економіка, при всій розмаїтості її моделей, відомих світовій практиці, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, яке доповнюється державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і в механізмі їх регулювання з боку держави відіграють фінанси, що є невід’ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Тому сьогодні, як ніколи, важливо добре знати природу фінансів, глибоко розбиратися в умовах їх функціонування, визначати способи найбільш повного їх використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва.

У структурі фінансових взаємозв’язків народного господарства фінанси підприємств займають первинне, визначальне місце, завдяки тому що обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні та нематеріальні блага й формується переважна маса фінансових ресурсів країни.

Неминучий перехід країни до ринкової економіки був неможливий, поки зберігалася у величезних масштабах державна власність, що перешкоджало розвитку конкуренції, змагальності за досягнення кращих результатів діяльності. Проте проведення економічної реформи спричинило глобальну зміну в структурі фінансових і виробничих відносин.

Найбільш важливу роль фінансів у кругообігу основних виробничих фондів, формуванні й використанні оборотних активів визначає перерозподіл прибутку.

Ринкова економіка припускає становлення й розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, появу нових власників – як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств. З’явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво, що являє собою господарську діяльність, тобто діяльність, пов’язану з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, товарів, необхідних споживачеві.