7.1. значення прибутку на підприємстві. формування валового прибутку

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва, об’єктивною економічною категорією, що являє собою частину вартості реалізованого продукту, що залишається після покриття витрат на його виробництво.

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

Прибуток – це частина додаткової вартості, виготовленої, реалізованої й готової до розподілу, тобто частина чистого доходу, створюваного на підприємствах різних форм власності й використовуваного на цілі розширеного відтворення, економічного стимулювання працівників, соціальний розвиток підприємства, розрахунки з бюджетом.

З іншого боку, прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Формування прибутку підприємств має особливості залежно від сфери діяльності, галузі господарювання, форми власності, розвитку ринкових відносин. Крім того, на формування прибутку впливають встановлені державою порядок формування витрат на виробництво продукції, калькулювання собівартості продукції, визначення прибутку від інших видів діяльності, визначення валового прибутку.

Значення прибутку на підприємстві полягає в наступному:

– прибуток є одним з основних показників фінансового плану підприємства;

– прибуток виступає одним з показників оцінки фінансового стану підприємства;

– прибуток являє собою одне із джерел платежів у бюджет, що сплачують у вигляді податку на прибуток;

– прибуток є одним із джерел фінансування економічного й соціального розвитку підприємства;

– за рахунок прибутку формуються фонди економічного стимулювання працівників;

– прибуток являє собою в результаті доход власників підприємства.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є валовий прибуток.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Одержання прибутку, як і доходу, пов’язано в першу чергу зі звичайною й надзвичайною діяльністю підприємства.

Прибуток від звичайної діяльності складається із прибутку від операційної, інвестиційної, фінансової й іншої звичайної діяльності.

Прибуток від операційної діяльності являє собою прибуток від основної й іншої операційної діяльності.

Прибуток від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Це прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, що і становить, як правило, найбільшу питому вагу в загальній сумі валового прибутку підприємства.

Таким чином, прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реальне формування прибутку на підприємстві здійснюється в міру реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Тому визначення факту реалізації за методом відвантаження й встановлення податкових зобов’язань відповідно до цієї дати призводить до відволікання оборотних активів підприємства на сплату податків і погіршує його фінансовий стан.

Прибуток від реалізації безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації й собівартості продукції.

На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частини прибутку в ціні продукції (її рентабельності). В умовах формування ринкової економіки, як правило, відсутнє державне регулювання рентабельності продукції, тому створюється можливість збільшення прибутку за рахунок збільшення частини прибутку в ціні. Цьому сприяє відсутність необхідної конкуренції, монопольне становище окремих підприємств у виробництві й реалізації багатьох видів продукції, товарів, робіт, послуг.

Собівартість продукції, робіт, послуг – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їхнє виробництво й реалізацію. Підприємства можуть істотно впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно враховувати наступні обставини:

– склад витрат, які відносяться на собівартість і порядок визначення планової й фактичної собівартості, що регламентується державою в Типових положеннях по плануванню й калькулюванню собівартості, затверджених Кабінетом Міністрів України для різних галузей народного господарства;

– у складі витрат, які включаються в собівартість, розмір окремих з них також регулюється державою шляхом установлення нормативів. Це стосується таких елементів витрат, як відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне й соціальне страхування), амортизація нематеріальних активів, витрати на фінансування поліпшення основних фондів та інших.

Вплив підприємства на названі елементи витрат обмежено, однак можливо через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань. Це структура й джерела виплати заробітної плати, вартість, структура й джерела формування основних фондів підприємства.

Прибуток від іншої операційної діяльності являє собою різницю між іншим операційним доходом й іншими операційними витратами.

Інші операційні доходи – це доходи від реалізації продукції підсобних і допоміжних виробництв, послуг транспортних цехів, робіт будівельних підрозділів, операційної оренди активів, операційних курсових різниць; реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів.

Інші операційні витрати – це витрати на дослідження й розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти й витрати на її продаж, собівартість реалізованих виробничих запасів, втрати від операційної курсової різниці, суми безнадійної дебіторської заборгованості й відрахування в резерв сумнівних боргів, недостачі й втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки.

Прибуток від інвестиційної діяльності визначається як різниця між доходом від участі в капіталі, тобто доходом від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, що враховується за методом участі в капіталі, і відповідними витратами.

Прибуток від фінансової діяльності являє собою різницю між фінансовими доходами (дивідендами, відсотками й іншими доходами від фінансових інвестицій), і фінансовими витратами підприємства (витратами на відсотки за кредити, фінансову оренду активів, випущені облігації й інші витрати, пов’язаними із залученням позикового капіталу).

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку.

До складу інших звичайних доходів належать доходи від реалізації необоротних активів, цілісних майнових комплексів, фінансових інвестицій, неопераційних курсових різниць та інші види доходів.

Інші звичайні витрати – це собівартість і витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів, цілісних майнових комплексів і фінансових інвестицій, втрати від неопераційних курсових різниць, залишкова вартість і витрати по ліквідації основних фондів, суми уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій.

Прибуток від надзвичайної діяльності – це різниця між надзвичайними доходами й надзвичайними витратами.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.