6.3. система визначення цін на промислову продукцію в україні

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення:

– рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки;

– збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

– протидії монопольним тенденціям виготовлювачів продукції, товарів і послуг;

– об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

– розширення сфери застосування вільних цін;

– підвищення якості продукції;

– соціальних гарантій, в першу чергу, для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат у зв’язку із зростанням цін і тарифів;

– створення необхідних економічних гарантій для виробників;

– орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень світового ринку.

Кабінет Міністрів України:

– забезпечує здійснення державної політики цін;

– визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

– визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

– державних фіксованих цін (тарифів);

– граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги (в тому числі на електроенергію і природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги громадського транспорту і зв’язку встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.

Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв’язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

При здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням бюджетних коштів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Демпінг є найгострішим проявом конкурентної боротьби за право володіти зовнішнім ринком та шляхами проникнення на вже зайняті зовнішні ринки. Національні суб’єкти ЗЕД, плануючи та прогнозуючи свою експортну стратегію і тактику проникнення на іноземні ринки, мають бути добре обізнані з можливими антидемпінговими заходами країни імпорту. Застосування демпінгу як методу нетарифного регулювання, пов’язаного з прагненням товаровиробника або експортера сприяти проникненню вітчизняного товару на іноземні ринки збуту, обмежується певними міждержавними домовленостями, відпрацьованими на спеціальній сесії ГААТ, щодо незастосування антидемпінгових заходів у разі виявлення спеціальною комісією країни імпорту, що демпінгова різниця складає менше 2 відсотків експортної ціни товару або обсяг демпінгового товару становить менше 3 відсотків імпорту іноземних товарів.

Демпінг – ввезення на митну територію товару за цінами, нижчими від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Порівняльна ціна – ціна подібного товару в країні експорту, за умов подібного виробництва, продажу або збуту, що відображається в звичайних контрактах, які не є винятковими за характеристиками їх здійснення.

Товар вважається об’єктом демпінгу, якщо його експортна ціна є нижчою від порівняльної ціни на подібний товар у країні експорту в разі здійснення звичайних торговельних операцій. Експортна ціна – ціна, що фактично сплачується або підлягає сплаті за товар, що продається з країни експорту в країну імпорту. В разі неможливості встановити експортну ціну або за наявності сумнівів щодо її обґрунтованості здійснюється інструктування експортної ціни шляхом проведення відповідних розрахунків.

Порівняльна ціна, стосовно якої визначається експортна ціна імпортованого товару, базується на нормальній вартості товару, що є еквівалентом ціни на внутрішньому ринку країни експорту.

Таким чином, щоб визначити, чи є товар об’єктом демпінгу, слід знати його експортну ціну та нормальну вартість.

Нормальна вартість може визначатися також на основі цін інших продавців або виробників подібних товарів країни експорту. У разі відсутності продажу подібного товару або якщо обсяг його продажу незначний, нормальна вартість може встановлюватись на основі витрат виробництва, збільшених на обґрунтовану суму торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і обґрунтовану суму прибутку. Крім того, можливе обчислення нормальної вартості на основі експортних цін третіх країн.

Суми торговельних, адміністративних та інших загальних витрат і суми прибутків обраховуються на підставі фактичних даних, пов’язаних з виробництвом та продажем подібного товару експортером або товаровиробником.

Експортна ціна, уразі неможливості її встановлення або якщо вважається, що вона необґрунтована, може конструюватись на основі ціни, за якою імпортовані товари вперше перепродаються незалежному покупцеві або на іншій, прийнятій та обґрунтованій в країні імпорту, основі. Обчислення витрат, у разі конструювання експортної ціни, пов’язано з витратами імпортера товару та може коригуватись з урахуванням таких складових:

– витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження), а також додаткових витрат;

– мита, антидемпінгового мита, інших податків і обов’язкових платежів, що справляються у зв’язку з імпортом або продажем товару;

– обґрунтованих величин торговельних, адміністративних та інших загальних витрат, а також прибутку.

У разі неможливості порівняння цінових показників здійснюється їх коригування з урахуванням:

– різниць у ринковій вартості товару, які залежать від його фізичних характеристик;

– різниці між експортною ціною та нормальною вартістю, що складалась при сплаті податків і обов’язкових зборів, які відшкодовуються під час оформлення імпорту;

– торговельних цінових знижок, запроваджених для стимулювання збитку та збільшення обсягів продажу;

– базисних умов поставки, якщо наявні різні умови поставки, що впливають на визначення нормальної вартості та експортної ціни;

– витрат на транспортування, страхування, навантаження (розвантаження) та додаткових витрат;

– витрат на пакування, що безпосередньо пов’язані з товаром;

– витрат за кредитом як різниці витрат за кредитами, наданими для відповідного продажу товару на внутрішньому та зовнішньому ринках збуту;

– витрат після продажу як різниці між нормальною та експортною ціною, що передбачено законодавством країни експорту та угодою купівлі продажу;

– витрат на комісійні винагороди, які формуються на базі сум різниць комісійних винагород у разі продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках;

– витрат, пов’язаних з перерахуванням валют, якщо це потрібно для порівняння цін або безпосередньо пов’язано з продажем на експорт.

З метою запобігання демпінгу видається щомісячний бюлетень «Огляд цін українського та світового товарних ринків».

Види цін:

– базисна. Визначає вартість одиниці товару певного сорту, якості, хімічного складу та пов’язана з умовами поставки товару і може включати, крім вартості товару, вартість страхування, транспортування, складування та інших витрат, пов’язаних з його доставкою до обумовленого географічного пункту (базисного пункту);

– фактурна. Визначає вартість товару без урахування витрат пов’язаних з його доставкою;

– монопольна. Як правило вища, ніж фактурна;

– оптова та роздрібна. Встановлюються в залежності від виду товару та обсягу його партії, що є предметом купівлі-продажу;

– біржова (біржова котировка). Визначає ціну товару, що є об’єктом біржової торгівлі;

– світова. Ціни одних товарів (сировина) визначаються рівнем цін провідних країн-експортерів даного товару, інших – за цінами світових товарних бірж, а готових виробів – за цінами провідних експортерів (виробників) товарів у світі;

– середня експортна та середня імпортна. Визначаються на основі даних зовнішньоекономічної статистики шляхом співвідношення вартості проданого товару з його фактичним обсягом. Такі ціни дають уявлення про середньостатистичні ціни за угодами купівлі-продажу та віддзеркалюють цінову політику, яка утворилась у світовій торгівлі стосовно даного виду товару на певних ринках споживання;

– пропозиції. Зазначається в оферті без можливих знижок і носить характер довідкової ціни;

– попиту. Складається на ринку покупця;

– змінна. Використовується контрагентами угоди в разі укладання контрактів на поставку товарів тривалого виготовлення. Характеризується як базисна та може встановлюватись у контракті залежно від певних умов (біржові котирування, інфляції, дати одержання чи поставки товару). Зазначається як сума декількох складових – базисної (опорної) ціни товару та витратних складових (ціна сировини, заробітна плата, амортизаційні відрахування тощо). Контрагенти угоди мають можливість обумовити максимальне коливання всіх складових змінної ціни або її окремих складових;

– довідкова. Відображає середній рівень цін за фактично укладеними угодами у певний період часу і використовується як опорна у разі проведення переговорів за конкретною угодою;

– номінальна. Відображається в прейскурантах, довідниках та біржових котировках цін;

– фактичних угод. Визначають ціни за конкретними зовнішньоторговельними контрактами. Разом з довідковими ці ціни дозволяють правильно встановлювати в угоді рівень цін на конкретний товар;

– тверда. Незмінна ціна вже укладеної угоди купівлі-продажу. Встановлюється у момент підписання угоди і не підлягає зміні в процесі виконання контракту. Характерна для короткострокових угод;

– рухома. Ціна, яку зафіксовано в контракті і яку можна, за певних умов, змінити в процесі його виконання. У такому разі контрагенти зобов’язані обумовити підвищення ціни з обов’язковим посиланням на джерело цінової інформації, яке буде підставою для її зміни. Застереження про рухомість ціни має зазначати, що у разі зміни ринкової ціни на даний товар відповідно змінюється і контрактна ціна. Крім того, має бути зазначено, що це стосується кожної окремої партії товару, яка експортується на виконання даного контракту. Особливо слід звернути увагу на процедуру зміни ціни. Неодмінно треба зазначити, коли саме можлива зміна, яким документом вона фіксуватиметься для окремої партії товару та який передбачається відсоток коливань ціни стосовно зафіксованої у контракті з самого початку. Ймовірність певної зміни ціни треба зазначити у тексті угоди;

– з подальшою фіксацією. Встановлюється у процесі виконання контракту та потребує спеціального застереження в тексті угоди, де зазначається момент фіксації ціни, джерело інформації про ціну, що використовується в угоді, період, на який поширюється дія зафіксованої ціни. У тексті контракту, в разі використання даної ціни, слід дати застереження про умови фіксації та принципи визначення рівня ціни;

– виробництва. Визначається вартістю витрат виробництва даного товару з доданням середнього прибутку тощо.

Види знижок:

– проста (загальна). Надається з прейскурантної або довідкової ціни. Використовується щодо стандартних видів обладнання та промислової сировини;

– пільгова. Застосовується до товарів, збут яких на окремих товарних ринках доводиться стимулювати;

– за обсяг товару, що купується, обраховується як зменшення ціни в разі закупки великої кількості аналогічного товару;

– за оборот (бонусна). Надається постійним покупцям за спеціальною домовленістю, зафіксованою у зовнішньоторговельній угоді, де визначається розмір знижок у залежності від досягнутого впродовж певного строку обороту;

– функціональна. Надається імпортерові товаровиробником-експортером за виконання додаткових, окрім перепродажу товарів, дій, пов’язаних зі стимулюванням збуту товарів на певному ринку або в певній країні. Тут застерігаються обов’язки експортера та імпортера з виконання певних дій щодо стимулювання попиту на даний товар, а саме застосування реклами, пакувальних матеріалів тощо;

– прогресивна. Надається в разі укладення угоди між товаровиробником-експортером і імпортером, коли контрактом обумовлено періодичне збільшення закупівлі товару. Кількість та обсяги збільшення мають бути обумовлені. Дані знижки застосовуються щодо купівлі-продажу однотипного товару і певним чином стимулюють виробництво;

– дилерська. Надається товаровиробником своїм постійним покупцям або посередникам збуту певного товару. Розмір такої знижки може дорівнювати власним витратам дилера з продажу та сервісного обслуговування товару, а крім того, забезпечувати певну суму прибутку, що обумовлюється зовнішньоторговельною угодою. Зазначаються у контрактах на придбання стандартного товару;

– спеціальна. Може закладатися в угоду про продаж товару окремим покупцям, щодо яких зацікавлені товаровиробники-експортери. Такими є знижки на купівлю пробної партії товару для проведення маркетингових досліджень та оволодіння новими ринками збуту. Часом такі знижки надаються постійним покупцям, що також стимулює обсяги виробництва та забезпечує товаровиробникові постійну мережу збуту товару;

– експортна. Надається покупцеві на додаток до інших знижок з метою стимулювання конкурентоспроможності товару за ціновими показниками на тому чи іншому зовнішньому ринку збуту. Товаровиробники-експортери обумовлюють у контракті такі знижки з метою вдосконалення власної експортної стратегії та проникнення на нові ринки збуту;

– сезонна. Надається в разі закупівлі товарів, збут яких можливий тільки у певну пору року. Наданням таких знижок товаровиробник підтримує постійний рівень виробництва товарів сезонного попиту, зменшує витрати на збереження такого товару у власних складських приміщеннях. Надається поряд з іншими знижками, що визначаються у разі укладення угоди;

– прихована. Обумовлюється контрагентами угоди та надається у вигляді знижок на фрахт, надання пільгових кредитів, шляхом надання безкоштовних послуг та зразків товару, обсяг якого досягає розмірів товарної партії;

– за якість. Пов’язана зі впливом системи нетарифного регулювання країни імпорту, національними особливостями та вимогами споживачів. До таких впливових факторів ринку збуту можна віднести вимоги щодо пакування та маркування товару, технічних характеристик та споживчих властивостей. Ця знижка передбачає адаптацію товару до вимог національного споживчого ринку, що її здійснює імпортер шляхом фасування та пакування, проведення відповідного маркування тощо. Використовується тимчасово, на час проникнення товару на новий зовнішній ринок;

– за повернення раніше куплених товарів. Надається в разі зворотного експорту товарів довготривалого користування та серійного виробництва, а також у разі повернення раніше придбаних у даній фірмі товарів застарілої моделі;

– за товар, що був у користуванні. Надається в залежності від залишків виробничих ресурсів такого товару. Угода має передбачити застереження не тільки стосовно розміру самої знижки, а також визначити технічні параметри такого товару, залишок часу на вичерпання амортизаційного ресурсу та передбачити його сервісне обслуговування продавцем-експортером;

– сервісна. Надається імпортерові у разі, коли виробник складного товару не забезпечує ринок споживання сервісною мережею. Це також свідчить про байдужість продавця до подальшого збуту свого товару на даному національному ринку споживання;

– за платіж готівкою та за дострокову оплату тощо.