Фінанси підприємств - Навчальний посібник (Ткаченко С.А.)

4.1. сутність грошових розрахунків підприємств. принципи безготівкових розрахунків

У процесі купівлі-продажу товарів (послуг), виконання зобов’язань у грошовій формі підприємства здійснюють різні розрахунки і платежі.

Сукупність усіх платежів створює грошовий обіг, що охоплює процеси розподілу та обміну і є проявом сутності грошей у їхньому русі. На обсяг і структуру грошового обігу на підприємстві впливають стадії виробництва і споживання. Тривалий виробничий процес, що вимагає збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов’язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей. Збільшення трудомісткості продукції збільшує платежі, пов’язані з оплатою праці.

Об’єктом грошового обігу є маса грошей, що знаходиться в обороті. У загальній грошовій масі розрізняють активні гроші, що беруть участь в обороті, і пасивні (кошти на рахунках підприємств), що є потенційним платіжним засобом. Тому маса грошей, що знаходиться в обороті, завжди менша від загальної кількості грошей на суму фондів нагромадження і збереження.

Суб’єктами грошового обігу є підприємства, організації, банки, фінансові установи і населення.

Маса грошей, що знаходиться в обороті, має дві форми: готівкову і безготівкову. Велика частина грошового обігу припадає на безготівковий оборот, що охоплює всі сфери господарських відносин суб’єктів грошового обігу. Цей оборот цілком здійснюється через банківські установи. Переважний розвиток безготівкового обороту пояснюється об’єктивними причинами (безпека, дешевина) і свідомо проведеними державою заходами (залучення грошей в оборот, створення раціональної системи грошових розрахунків, здійснення регулювання і контролю). Поділ грошового обігу на безготівковий і готівковий оборот стає інструментом регулювання об’єкта грошового обігу – грошової маси. Грошовий оборот підприємства пов’язаний із забезпеченням процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, виплата заробітної плати), реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, тобто відшкодуванням витрат і формуванням доходів, сплатою податків, зборів та інших обов’язкових платежів, одержання і погашення кредитів і сплата відсотків по них. Від правильної організації грошових розрахунків залежить оперативність їхнього здійснення, а отже, і фінансовий стан підприємства.

Безготівкові розрахунки – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Можливі також безготівкові розрахунки через зарахування взаємних вимог контрагентів, у тому числі по товарообмінних операціях. Ці розрахунки здійснюються без участі реальних грошей. Весь безготівковий грошовий обіг являє собою платіжний оборот, оскільки грошові кошти, що перераховуються за рахунками, виступають як засіб платежу. У платіжний оборот можна включати і частину готівкового грошового обігу (при виплаті заробітної плати, погашенні фінансових зобов’язань фізичними особами, але не при здійсненні купівлі-продажу).

Безготівкові розрахунки варто розглядати як цілісну систему, що включає:

1) класифікацію розрахунків, у якій варто виділяти:

– розрахунки по товарних операціях, що здійснюються між підприємствами за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги і придбані товарно-матеріальні цінності і послуги;

– платежі нетоварного характеру, що здійснюються у зв’язку з виконанням фінансових зобов’язань підприємств перед державою по сплаті податків, перед банками по кредитах і відсотках по них, перед вищестоящими організаціями при перерозподілі фінансових ресурсів, перед засновниками при розподілі доходу, підприємствами й організаціями при сплаті штрафів, пені, неустойок;

– місцеві, міжміські і міжнародні розрахунки, які розрізняють виходячи з територіального розміщення підприємств банківських установ, що їх обслуговують;

2) організацію розрахунків, що передбачає здійснення їх шляхом записів за рахунками підприємств, відкритих в обслуговуючих банках, або шляхом заліку взаємних вимог. Однак за економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі чисто технічних операцій;

3) відповідні форми розрахункових документів, у залежності від застосування яких формуються форми безготівкових розрахунків. Це можуть бути розрахунки з застосуванням платіжних доручень, вимог-доручень, платіжних вимог, чеків, акредитивів, векселів, електронних переказів, платіжних карток;

4) відносини платників з банками, правові основи яких в Україні регламентуються Національним банком (НБУ).

В основі організації безготівкових розрахунків в Україні лежать наступні принципи:

– кошти суб’єктів підприємництва, незалежно від форми власності, підлягають обов’язковому збереженню на рахунках у банках, за винятком перехідних залишків готівки в касах підприємств. Правовою базою реалізації цього принципу є договір з банком на розрахунково-касове обслуговування;

– підприємствам надане право вибору установи банку для відкриття усіх видів рахунків за згодою банку. Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо) відкриваються учасниками безготівкових розрахунків у банку, що їх обслуговує, лише на підставі заяви про відкриття акредитива, заяви про перерахування коштів тощо;

– поточні рахунки підприємствам відкриваються банківськими установами тільки за умови повідомлення про це податкового органу за місцем реєстрації підприємства як платника податків;

– під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді, а саме: меморіальний ордер, платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, платіжна вимога, розрахунковий чек, акредитив. Додатково можуть застосовуватись векселі та спеціальні платіжні засоби, зокрема платіжні картки (у тому числі корпоративні платіжні картки). Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів;

– банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд. Проте у випадках, передбачених законодавством України, клієнт може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб. Обмеження банком права клієнта щодо розпорядження коштами, що зберігаються на його рахунку/ах, у разі прийняття судом у випадках, установлених законом, рішення про зупинення видаткових операцій за рахунком/ами клієнта або заборону виконання операцій за рахунком/ами клієнта здійснюється на підставі постанови державного виконавця щодо зупинення операцій;

– терміни платежу повинні бути максимально наближені до терміну відвантаження продукції і товарів, виконання робіт, надання послуг та здійснені в межах договору. Контрагенти самостійно контролюють своєчасність розрахунків, нараховують і сплачують пеню при затримці платежів;

– кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках;

– підприємства можуть здійснювати розрахунки готівкою за умови обов’язкової здачі виручки від реалізації на рахунки в банках.