2.2. фінансова система україни

Фінансова система складається за рахунок регульованих фінансових відносин фінансових установ, що здійснюють мобілізацію коштів і їх розподіл щодо фінансування і кредитування народного господарства й державних потреб. Це сукупність способів нагромадження фінансових ресурсів, що включає відповідні установи – державні фінансові органи, відповідні служби підприємств, банківських установ, страхових організацій, податкової служби та ін.

Структура фінансової системи складається із двох найважливіших частин:

– централізованих фінансів, які об’єднані в масштабах держави та містять у собі кілька ланок. На різних етапах суспільно-економічного розвитку держави кількість ланок її фінансової системи може бути різною;

– децентралізованих фінансів, які формуються на рівні підприємств, об’єднань, галузей. Це фонди коштів підприємств, організацій і галузей народного господарства. Вони обслуговують процес виробництва матеріальних благ і послуг та їх первинного розподілу і тому є центральною ланкою й основою всієї фінансової системи. Децентралізовані фінанси охоплюють економічні відносини, на основі яких формуються й використовуються фонд нагромадження, резервні й страхові фонди, фонди відшкодування, фонд заробітної плати й інші спеціальні фонди.

Серед децентралізованих фінансів необхідно розрізняти фінанси кооперативних, приватних, акціонерних та інших підприємств, що пов’язано з функціонуванням у державі різних форм власності.

На цей час в Україні існують наступні ланки фінансової системи:

1. Державні фінанси.

У їхньому складі в Україні функціонують централізовані й місцеві фінанси. Таким чином, за підпорядкованістю у фінансовій системі України виділяють два рівні, а не три, як у Росії або США, де функціонують також фінанси федерацій. Проте слід зауважити про існування окремої ланки у структурі місцевих фінансів – фінансової структури Автономної республіки Крим.

Основою державних фінансів виступає Державний бюджет. Це головна ланка фінансової системи.

Бюджет – це розпис доходів і витрат суб’єктів господарювання за певний період часу, як правило, за рік, використовуваний для обліку наявних і грошових коштів, що витрачають, та їхньої взаємної відповідності.

Державний бюджет – це сукупність фінансово-еконо­мічних відносин з приводу формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави для забезпечення її специфічних функцій. Це основний фінансовий план, що затверджується Верховною Радою України як закон. Через Державний бюджет держава концентрує значну частку НД для фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, зміцнення оборони країни та утримання органів державної влади й управління.

Державні позабюджетні фонди – це фінансові ресурси, пов’язані з фінансуванням витрат, що не включаються до бюджету. Формування їх здійснюється за рахунок обов’яз­кових цільових відрахувань, які для платника податків практично нічим не відрізняються від податків з погляду відповідальності за їх вирахування й сплату.

Державний бюджет і державні позабюджетні фонди становлять централізовані фінанси.

Місцеві фінанси являють собою фінансові ресурси місцевих бюджетів:

– бюджету області (обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування);

– бюджету району (районний бюджет, бюджет міст районного підпорядкування, селищні бюджети, сільські бюджети);

– бюджету міста з районним поділом (міський бюджет; бюджети районів, які входять до складу міста (бюджет району у місті; бюджети міст, селищ та сіл у випадку, коли відповідні адміністративно-територіальні одиниці підпорядковані районній Раді народних депутатів); бюджети міст, селищ та сіл у випадку, коли відповідні адміністративно-територіальні одиниці підпорядковані міській Раді народних депутатів), якими розпоряджаються місцеві органи виконавчої влади.

2. Державний кредит.

Ця ланка фінансової системи відображає кредитні відносини з приводу мобілізації державою тимчасово вільних коштів населення, підприємств і організацій на умовах зворотності для забезпечення фінансування державних витрат. Кредиторами тут виступають фізичні і юридичні особи, а позичальником – держава в особі її органів. Необхідність використання державного кредиту обумовлена обмеженою можливістю задоволення потреб суспільства за рахунок бюджетних доходів. Функціонування державного кредиту здійснюється у вигляді емісії грошових знаків (банкнот) і різного роду державних позик шляхом організації обігу коштовних державних паперів (акцій, облігацій та ін.).

3. Фінанси державних підприємств.

Ця ланка фінансової системи має ряд специфічних особливостей, що пов’язані, з одного боку, з тим, що, як і на підприємствах інших форм власності, на державних підприємствах утворюється знову створена вартість, а відповідно відбувається й створення первинних доходів. Із цієї причини в цій ланці фінансів, крім результативних показників, що відбиваються у бюджеті (доходи й витрати), сполучаються різні економічні категорії, властиві децентралізованим фінансам (ціна, прибуток, кредит, оборотні активи, амортизація й так далі). З іншого боку, вся знову створена вартість у цій ланці є централізованими фінансами, виходячи з наявності тут державної форми власності.

4. Спеціальні фонди.

Ця ланка фінансової системи функціонує у вигляді різних спеціальних фондів, які створюються державою за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних фінансових ресурсів, тобто за рахунок коштів перших двох ланок фінансової системи, але використовуються для фінансового забезпечення державних підприємств. Відокремлення цих фондів пов’язано з визначенням та здійсненням специфічних політичних, соціальних й економічних завдань.

У різних державах діють різні системи спеціальних фондів. Вони можуть створюватися на певний строк або діють постійно, розрізняються за приналежністю й цілями використання. В Україні це Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування у зв’язку з втратою працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, різні екологічні фонди та ін.

Перераховані ланки фінансової системи України формують її централізовані фінанси.

5. Фонди страхування.

Ця ланка фінансової системи забезпечує відшкодування можливих збитків від стихійних лих і нещасних випадків, а також сприяє їхньому попередженню. До 1990 року фонди страхування в Україні належали до складу централізованих фінансів, оскільки воно було монополією держави, тобто тільки держава могла робити операції щодо страхування й давати гарантовані зобов’язання з відшкодування збитків, понесених підприємствами, організаціями і громадянами в результаті настання страхового випадку. Тепер страхування – це вид підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, але за певних умов (одержання ліцензії та ін.). З переходом до ринкової економіки виникли об’єктивні умови для активного розвитку страхування. Таким чином, у цей час в Україні фонди страхування як ланка фінансової системи є фінансами децентралізованими.

6. Фінанси підприємств різних форм власності.

Ця ланка фінансової системи становить основу фінансів, обслуговує процес створення і розподілу ССП і НД. Тут формується переважна частина фінансових ресурсів. Від стану фінансів підприємств залежить забезпеченість фінансовими ресурсами централізованих фондів коштів і, в першу чергу, головної ланки державних фінансів – Державного бюджету.

В умовах ринкових відносин підприємства здійснюють свою діяльність на засадах комерційного розрахунку, при якому витрати підприємства повинні покриватися за рахунок його власних доходів. Головним джерелом виробничого й соціального розвитку підприємства, трудових колективів і власників стає прибуток.

Підприємства мають фінансову незалежність, самостійно розподіляють виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, на свій розсуд розпоряджаються прибутком, формуючи виробничі й соціальні фонди, знаходять необхідні засоби для інвестування, використовуючи, у тому числі, і ресурси фінансового ринку.

Негативно впливає на фінансовий стан підприємств насамперед значний податковий тиск, обумовлений державною податковою політикою України на сучасному етапі. Податковий же тиск на фонд оплати праці, крім того, знижує розмір реальних доходів населення та складає близько 52\% від суми заробітної платні.

Проте держава надає можливість мінімізування податкових платежів для суб’єктів підприємництва окремих галузей господарювання за рахунок використання альтернативних (спрощених) методів оподаткування.

Слід зазначити, що в цій ланці фінансової системи, виходячи з форм власності, фінанси державних підприємств належать до централізованих фінансів, а всі інші – до децентралізованих.

У ході здійснення приватизаційних заходів відбулося збільшення кола підприємств різних форм власності, а відповідно і збільшення сфери функціонування децентралізованих фінансів.