5.1. види техобслуговування  та склад витрат

Склад робіт з ремонтів і технічного обслуговування  транспорт- них засобів (далі — ТЗ) викладений  у «Положенні про технічне об- слуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобі- льного транспорту», затвердженому наказом Міністерства транспорту  України  від  30.03.1998  р. № 102  (далі  — Положення

№ 102).

Під  технічним  обслуговуванням   транспортних   засобів (ТЗ) розуміється комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності  чи справності  об’єкта  під час його використання за призначенням, збереження і транспортування. До технічного об- слуговування ТЗ належать: щоденне обслуговування (ЩО); перше технічне  обслуговування   (  ТО-1);  друге  технічне  обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування (СО).

ЩО здійснюється після роботи з метою підготовки ТЗ до пода-

льшої експлуатації.

ТО-1 проводиться після пробігу певної кількості кілометрів, на-

приклад, легкові автомобілі та автобуси — 5 тис. км.

ТО-2 проводиться  після ТО-1 і певної кількості кілометрів про-

бігу, наприклад 20 тис км.

СО здійснюється два рази на рік (навесні і восени), разом з черговим ТО-2.

До ЩО належать:

1) перевірка технічного стану;

2) виконання робіт щодо підтримання належного зовнішнього вигляду;

3) заправлення експлуатаційними рідинами;

4) усунення виявлених несправностей;

5) санітарне оброблення ТЗ.

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, РЕМОНТІВ І МОДЕРНІЗАЦІЙ АВТОМОБІЛІВ

До ТО-1 належать:

1) змащення вузлів тертя і перевірка рівнів мастила в картерах агрегатів  і бачках гідроприводів;  перевірка  рівня рідини в гідропри- воді гальм, вимикання зчеплення, рідини в бачках обмивача скла;

2) промивання повітряних фільтрів гідровакуумного  підсилюва- ча гальм, піддона і фільтруючого елемента повітряних фільтрів дви- гуна і вентиляція його картера, фільтра грубого очищення палива;

3) злив конденсату з повітряних балонів пневматичного  приво-

ду гальм;

4) в автомобілях з дизелями — злив відстою з паливного бака і корпусів фільтрів тонкого і грубого очищення; перевірка рівня масти- ла в паливному насосі високого тиску і регуляторі частоти обертання колінчастого валу двигуна;

5) в умовах значного забруднення пилом — заміна мастила в піддоні картера двигуна, злив відстою з корпусів фільтрів очищення мастила, очищення відкладень внутрішньої поверхні кришки корпусу фільтра відцентрового очищення мастила;

6) після обслуговування  — перевірка роботи агрегатів, вузлів і

пристроїв автомобіля під час руху чи на посту діагностування.

До ТО-2 належать:

1) очищення і промивання клапана вентиляції картера двигуна,

заміна фільтрованого елемента фільтра тонкого очищення мастила;

2) прочищення сапунів і додавання мастила в картерах агрега-

тів і бачках гідроприводу автомобіля;

3) після обслуговування  — перевірка  роботи агрегатів,  вузлів,

пристроїв автомобіля на ходу чи на діагностичному стенді.

До СО належать:

1) промивання системи охолодження двигуна, паливного бака і продування трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (ку- зова) і пускового підігрівника;

2) перевірка стану і дії кранів системи охолодження  і зливаль-

них пристосувань у системах живлення і гальм;

3) зняття акумуляторної батареї для підзарядки і коригування щільності електроліту;

4) зняття карбюратора  і паливного насоса, промивання і пере-

вірка стану та роботи їх на стенді (восени);

5) зняття паливного насоса високого тиску, промивання і пере-

вірка стану і роботи його на стенді (восени);

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ І ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК АВТОТРАНСПОРТУ ТА АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

6) зняття переривача-розподілювача, очищення, перевірка його стану і за необхідності регулювання на стенді;

7) зняття генератора і стартера, очищення, продування внутрі-

шньої порожнини, заміна зношених деталей і змащення підшипників;

8) заміна мастила в устаткуванні  спідометра, перевірка прави-

льності пломбування спідометра і його приводу;

9) перевірка справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження,  датчиків аварійних сигналізаторів  у системах охолодження і змащення двигуна;

10) перевірка працездатності  шторок радіатора, щільності две-

рцят, вікон, установка (зняття) чохлів утеплення;

11) сезонна заміна мастила відповідно до хіммотологічної карти.

Положенням  передбачена  періодичність  проведення  технічно-

го обслуговування ТЗ (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ

Ця періодичність орієнтовна і може бути змінена відповідно до вимог сервісних центрів. Недотримання періодичності не є тим по- рушенням, яке тягне за собою податкові або штрафні наслідки — у фінансовому  обліку  відображаються  фактичні,  а не нормативні  ви- трати з техобслуговування.

Відповідно  до пункту  3.8  Положення  №102,  роботи  в рамках ЩО, ТО і СО не належать до реконструкції,  модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення ТЗ.

Ремонт — це комплекс операцій з відновлення  справності чи

працездатності,  відновлення  ресурсу автомобіля  чи його складових частин.

РОЗДІЛ 5. ОБЛІК ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ, РЕМОНТІВ І МОДЕРНІЗАЦІЙ АВТОМОБІЛІВ

Ремонти бувають поточні і капітальні:

а) поточний ремонт проводиться для забезпечення  чи від- новлення  працездатності  ТЗ і полягає в заміні і (чи) відновленні окремих частин. Заміна шин і акумуляторних  батарей (п. 3.19 Поло- ження №102) до ремонту (поліпшення, модернізації) ТЗ не належить;

6) капітальний ремонт проводиться для відновлення справності і повного чи близького до повного відновлення ресур- су ТЗ із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі ба- зових.

Отже, технічне обслуговування полягає в перевірці роботи вуз- лів автомобіля та їхньому регулюванню,  налагодженню,  а також за- міні технічних рідин і мастил. Якщо ж проводиться заміна окремих частин (запчастин)  автомобіля  (за винятком  шин і акумуляторів)  — це вже ремонт.

У фінансовому обліку витрати на ремонти й інші поліпшення ТЗ відносять,  згідно з П(С)БО 7, на збільшення  балансової  вартості ТЗ, якщо такі витрати приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від його використання.  Якщо ж зазначені витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигод — то на витрати періоду.

Для того щоб не допустити помилки в цьому плані, бухгалтер повинен вимагати від інженерно-технічних  служб інформацію про те, які роботи в період здійснення ремонту були зроблені і як вони вплинули на технічні характеристики об’єкта. А вже виходячи з отриманої інформації, робити висновки про зміни економічних пока- зників відремонтованого ТЗ.

ТО і ремонт ТЗ можуть здійснюватися двома способами: підря- дним,  із  залученням   станції  технічного   обслуговування   (далі  — СТО), і господарським, тобто силами самого підприємства.

У  разі  підрядного   способу  ремонтів,  відповідно  до  вимог

статті 28 Закону № 2344, зі СТО укладається договір. Фактично ви- конані роботи на СТО оформляються такими документами: наряд- замовлення, акт виконаних робіт, квитанція про технічне обслу- говування і ремонт ТЗ. У договорі зі СТО бажано закласти вимогу щодо виписки рахунків (нарядів-замовлень,  актів і т.ін.) з поділом ви- трат на технічне обслуговування  і ремонти ТЗ. У такому випадку за- безпечується  роздільний  первинний  облік  поточних  витрат  та  ви- трат, які підлягають  капіталізації.

У випадку господарського  способу витрати на ТО і ремонти

також доцільно диференціювати. Це забезпечується застосуванням різних  аналітичних  рахунків:  2311  «Витрати  з техобслуговування»,

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ І ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК АВТОТРАНСПОРТУ ТА АВТОПЕРЕВЕЗЕНЬ

2312 «Витрати з поточного та капітального ремонтів». У свою чергу, на кожному з них аналітичний  облік може бути забезпечений  групу- ванням прямих витрат на статті:

1. Вартість витрачених запчастин і матеріалів.

2. Зарплата робітників на ремонтах та обслуговуванні (водіїв, слюсарів-ремонтників)  за встановленими нормами і розцінками за виконані роботи.

3. Відрахування у фонди соцстрахування і пенсійний фонд.

4. Амортизація  використовуваних  засобів у процесі здійснення робіт з ТО і ремонту ТЗ.

5. Загальновиробничі  витрати (змінні в повній сумі і постійні ро-

зподілені).

У разі підрядного способу робіт витрати сторонніх організацій групуються на тих самих аналітичних рахунках (2311, 2312) з виді- ленням окремої статті «Послуги сторонніх організацій».

Якщо на підприємстві впроваджено управлінський облік, остан-

ні групування витрат можуть проводитися в реєстрах управлінського обліку з наступним перенесенням підсумків до фінансового обліку — на рахунок 23.