5.1. методичні  вказівки до вивчення теми

План основних питань теми:

1.   Порядок  оцінки  фінансових  результатів  діяльності  підприєм- ства (прибутків, збитків).

2.   Порядок  розподілу  і основні напрямки використання прибутку підприємства.

3.   Виплата дивідендів та дивідендна політика підприємства.

Основні терміни і поняття:

валовий прибуток,  фінансовий результат  операційної діяльнос- ті, фінансовий  результат  від звичайної  діяльності, чистий прибу- ток, дивіденди, тезаврований  прибуток, форма дивідендних виплат, принципи нарахування дивідендів.

5.1.1.  Порядок оцінки фінансових результатів діяльності підприємства (прибутків, збитків)

Принцип самоокупності діяльності  підприємства передбачає отримання підприємством прибутку,  тобто  перевищення  доходів над витратами.

При формуванні показників прибутку  спираються  на класифі- кацію доходів і витрат  відповідно  до чинних стандартів  бухгалтер- ського обліку, що дозволяє визначати валовий  прибуток,  прибуток від операційної  діяльності,  прибуток  від фінансової  та іншої діяль- ності, прибуток від звичайної діяльності, чистий прибуток (тобто прибуток від всіх видів діяльності, зменшений на суму податку на прибуток).

Чистий  прибуток  (збиток) підприємства – є кінцевим показни- ком фінансової результативності всіх видів діяльності підприємства з виключенням суми належних до сплати податків з прибутку.

Фінансовий результат  (прибуток) від звичайної  діяльності  ви- значається алгебраїчним  підсумовуванням прибутків  (збитків) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових  та інших витрат (збитків).

Схему формування основних показників,  що визначають фінан- сові результати (прибуток, збиток)  діяльності  підприємства,  наве- дено нижче.

Чистий  дохід (ви- ручка) від реаліза- ції продукції

Собівартість

(мінус)

Валовий прибуток

Інші опера- ційні доходи

Адміністративно- господарські витрати (мінус)

Витрати на збут (мінус) Інші операційні

витрати (мінус

Прибуток (збитки) від операційної діяльності

Доходи від участі в капіталі

Інші фінансо- ві доходи

Інші доходи

Втрати від участі в капі- талі (мінус)

Інші фінансові витрати

(мінус)

Інші витрати (мінус)

Прибуток (збитки) від звичайної діяльності

до оподатку- вання

Податок на прибуток від звичайної діяльності (мінус)

Фінансовий результат від звичайної діяльності

Надзвичайні доходи

Надзвичайні витрати (мінус)

Податок з надзвичайних прибутків

(мінус)

Згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерський облік, основні показники доходів і витрат та порядок формування кінцево- го фінансового результату діяльності підприємства відображаються у Звіті про фінансові результати в такій послідовності.

В аналізі  формування прибутку  важливе  місце належить  вияв- ленню основних  факторів  (чинників), які мали суттєвий  вплив  на збільшення чи зменшення  прибутку підприємства.

На прибуток  як основний  результативний економічний показ- ник впливає  багато факторів.  Їх можна поділити  на зовнішні  і вну- трішні.

До зовнішніх факторів належить:

-           інфляційні процеси;

-           законодавство, зокрема податкове;

-           науково-технічний прогрес в конкретній сфері діяльності;

-           соціальний  розвиток  регіону.

До внутрішніх факторів належать:

а)   безпосередні внутрішні фактори:

-           обсяги виробництва і продажу продукції;

-           собівартість продукції;

-           ціна продукції;

-           асортимент продукції.

б)   опосередковані внутрішні фактори:

-           післяпродажний сервіс;

-           маркетингова, зокрема рекламна, діяльність;

-           стан зношення  основних фондів;

-           співвідношення між власним і запозиченим капіталом.

Одним з методів факторного  аналізу впливу внутрішніх  факто- рів на збільшення (зменшення) прибутку  є аналіз за методом лан- цюгових підстановок.

Факторний аналіз  за  методом  ланцюгових   підстановок   про- водять  для  визначення взаємозв’язку явищ,  які  мають між собою безпосередню  функціональну взаємозалежність (тобто показник- результат  може бути виражений математичною функцією  алге- браїчної  суми (добутку) показників-факторів). Абсолютні  зміни показника-результату за рахунок окремих показників-факторів роз- раховуються шляхом визначення різниць між умовними (розрахун- ковими) значеннями результативного показника, які обчислюються шляхом послідовної, «ланцюгової»  заміні у формулі показника- результата  значень показників-факторів в базовому періоді на їх фактичні  значення.

Зокрема, факторний аналіз змін валового прибутку  за методом ланцюгових підстановок може проводитись, ґрунтуючись на такій формулі обчислення  валового прибутку:

ВП = S О х (Ц -С ),

і           і        і

де ВП – валовий прибуток;

Ці – реалізаційна ціна одиниці продукції (без ПДВ, акцизів); Сі – собівартість одиниці продукції;

Оі – обсяг реалізації;

і – індекс порядкового номера виду продукції.

Приріст  валового  прибутку  за рахунок  змін  обсягів  реалізації продукції:

DВП (О) = S [О

х (Ц  -С  )] – S [О

х (Ц  -С  )]

і1         і0        і0

і0         і0        і0

Приріст валового прибутку за рахунок змін ціни реалізації  про-

дукції:

DВП (Ц) = S [О

х (Ц  -С  )] – S [О

х (Ц  -С  )]

і1         і1        і0

і1         і0        і0

Приріст валового прибутку за рахунок змін собівартості  одини-

ці продукції:

DВП (С) = S [О

х (Ц  -С  )] – S [О

х (Ц  -С  )]

і1         і1        і1

і1         і1        і0

Індексом 1 – позначені відповідні показники  періоду що аналізу-

ється, а індексом 0 – базового.

Сукупний приріст валового прибутку за рахунок дії всіх факто-

рів

DВП = ВП  – ВП  = DВП (О) +DВП (Ц) +DВП (С)

1          0

За тим самим принципом  може здійснюватись факторний ана- ліз інших  абсолютних  показників (доходів,  витрат,  прибутків) ді- яльності підприємства.

5.1.2.  Порядок розподілу і основні напрямки використання прибутку підприємства

Перший  етап розподілу  прибутку  підприємства – розподіл  за- гального  прибутку  між державою  і підприємством, який  здійсню- ється в формі сплати податку з прибутку (або в альтернативній фор- мі сплати єдиного податку).

Другий  етап розподілу  прибутку  підприємства – розподіл  чи- стого прибутку.  Розподіл і використання чистого  прибутку  зале- жить лише від рішення підприємства.

Основні напрямки використання чистого прибутк:

-           на виплату дивідендів акціонерам;

-           на виробничий, комерційний і соціальний  розвиток  підприєм- ства;

-           іншим  чином,  за  рішенням  підприємства (соціальні виплати, благодійні внески).

Тезаврований прибуток – це прибуток, що залишається в розпо- рядженні підприємства після сплати податків та виплати дивідендів і спрямовується на збільшення власного  капіталу.  Тезаврація при- бутку відображається в пасивах балансу за такими позиціями:

-           збільшення нерозподіленого прибутку;

-           збільшення резервного капіталу;

-           збільшення статутного  капіталу  за рахунок  прибутку  (при  ви- платі дивіденів акціями).

5.1.3.  Виплата дивідендів  та дивідендна політика підприємства

Дивіденд – це частина  чистого прибутку  акціонерного  товари- ства, яка підлягає розподілу та нарахуванню  акціонерам пропорцій- но до вартості простих акцій, що їм належать; це також сума доходу на одну акцію.

Рішення щодо виплати дивідендів – тобто частки прибутку, яка належить  власникам,  приймається виключно  загальними зборами акціонерів.  Акціонерні  товариства,  згідно з законодавством, мають право нараховувати дивіденди  лише 1 раз на рік за підсумками  ка- лендарного року.

До чинників  дивідендної політики  можна належать:

-           інвестиційні можливості;

-           фінансові обмеження;

-           договірні обмеження;

-           податкова політика;

-           фактор ризику.

Суттєвим чинником дивідендної політики можуть бути обме- ження,  що випливають з уже укладених  підприємством угод і мо- жуть стримувати виплату дивідендів. Наприклад, коли АТ випускає облігації – воно може взяти на себе зобов’язання  не сплачувати  ди- віденди по акціям, якщо деякі з показників будуть нижчі за визна- чений рівень.

Методи визначення дивідендів

Залишковий

Постійного розміру диві- дендів

Стійкого при- росту  диві- дендів

Постійного коефіцієнту виплат

Залишковий принцип  стосовно маси диві- денду (принцип “чистого залишку”)

Залишковий принцип стосовно формуван- ня фондів АТ

Виплата дивідендів може здійснюватись в грошовій формі, а та- кож в формі акцій самого АТ з використанням як раніше емітованих акцій, так і акцій нового випуску (як по номінальній,  так і по курсо- вій вартості акцій).

Сума нарахованих дивідендів  оподатковується за місцем нара- хування в формі сплати авансового внеску з податку на прибуток за чинними  ставками.  Зазначена сума авансового  внеску в подальшо- му зараховується у зменшення  податкових збов’язань підприємства зі сплати податку на прибуток відповідного часового періоду.

Основні  форми  виплати диві- дендів

грошова          негрошова      змішана

Реінвестуванням в акції самого АТ

Іншими  негрошови- ми виплатами

В акції нової емісії

В акції раніше еміто- вані та  попередньо викуплені   самим підприємством

Шляхом  збільшення номінальної вартості раніше емітованих акцій

Часто  акціонерам  пропонують  реінвестувати свої дивіденди  в акції цього ж підприємства.  Це може здійснюватись:

-           реінвестуванням в раніше випущені акції;

-           реінвестуванням в акції нового випуску;

-           збільшенням номінальної вартості акцій.

Виплата  дивідендів  акціями  не призводить  до зменшення  в ак- тивах чи в зобов’язаннях,  тому що при цьому не відбувається роз- поділ коштів  підприємства,  як у випадку  з грошовими  виплатами. Виплата дивідендів акціями призводить  лише до змін в структурі власного капіталу.

Виплата дивідендів акціями:

-           зберігає акціонерний капітал товариства;

-           дозволяє уникнути  подвійного  оподаткування (останнє  стосу- ється фізичних осіб, щодо яких отримані в грошовій формі диві- денди включають до складу оподатковуваного доходу).

Статутами акціонерних товариств  визначаються такі елементи правового режиму дивідендів:

-           розмір дивідендів  в розрахунку  на одну звичайну  акцію визна- чається  загальними зборами  акціонерів  за пропозиціями прав- ління;

-           термін сплати – 1 раз на рік протягом 1 місяця після прийняття зборами рішення щодо виплати дивідендів;

-           способи виплат – на рахунок, зазначений в реєстрі акціонерів. У випадку  відсутності  необхідної  інформації  про акціонера  диві- денд депонується на рахунок  АТ. Відсотки  за неотримані  диві- денди не нараховуються.

-           початок нарахування дивідендів – з моменту реєстрації особи як акціонера пропорційно до внесеної за акції суми;

-           розмір  дивідендів  – не може  бути  вищим  за рекомендований правлінням, загальні збори можуть лише зменшити розмір диві- дендів;

-           порядок сплати дивідендів новим акціонерам та тим, що вибули

– зокрема дивіденди нараховуються на акції, придбані не пізні- ше, ніж за 30 днів до офіційного  оголошення про дату виплати. Існують також певні особливості  порядку сплати дивідендів ак-

ціонерам, що є державними юридичними особами:

-           дивіденди на частину державного майна в статутних фондах по- винні нараховуватись щоквартально;

-           ці кошти нараховуються власникам, тобто у відповідні бюджети;

-           перерахування коштів здійснюється у 5-денний  термін від дати прийняття рішення про розподіл прибутку АТ;

-           правильність визначення та сплати  цих дивідендів  контролю- ють податкові органи.