1.1. поняття фінансів. фінансова система україни

Фінансове право охоплює своїм впливом відповідне специфічне коло суспільних відносин. Ці відносини зумовлені тим, що держава для виконан- ня своїх завдань використовує такий економічний інструмент, як фінанси та здійснює у зв’язку з цим фінансову діяльність. Саме тому при вивченні змі- сту фінансового  права важливо,  передусім,  звернутися  до визначення  тер- мінів «фінанси», «фінансова система» та «фінансова діяльність».

Поняття «фінанси» походить від фр. finance — сполучення усіх гро- шових коштів, які є в розпорядженні підприємства, держави, а також систе- ма їх формування, розподілу та перерозподілу.

Фінанси безпосередньо  пов’язані з функціонуванням  суспільних еко- номічних відносин у процесі акумуляції, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих  грошових фондів.

Суспільство під час еволюційного розвитку від товарообміну прийшло

до ринкових відносин, за яких грошові кошти є загальним еквівалентом, а держава в своїй діяльності щодо управління економічними та соціальними процесами стала вести облік доходів та видатків у грошовій формі, утворю- ючи різні грошові фонди. Фінанси — це не тільки грошові кошти. Це, насам- перед,  відносини  між людьми  щодо  утворення,  перерозподілу  та викорис- тання грошових фондів. Безумовно, фінанси та фінансові відносини — це грошові відносини, проте, не всі відносини щодо коштів є фінансовими1. Так, грошові  відносини,  що  виникають  під  час  укладання  договору  купівлі– продажу, поставки чи сплати адміністративних  штрафів не є фінансовими та взагалі регулюються  іншими  галузями  права (цивільним,  адміністративним та ін.). Своєю чергою, фінанси поділяються на публічні та приватні.

1 Див.: Фінансове право: Підручник / За ред. Л. К. Воронової. — Х.: Консум, 1998. —

С. 14–15.

Предметом фінансового публічно-правового  регулювання є не фінанси взагалі як сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, влас- ником яких є держава й територіальні  громади1. Тому публічний аспект фі- нансів  проводить  межу  між  публічними  та  приватними  фінансами,  коли останні регулюють диспозитивні норми й не є предметом фінансового права.

Державні фінанси — це система грошових відносин, що виникає ра- зом із державою  та нерозривно  пов’язана  з її існуванням  і функціонуван- ням2. За своїм матеріальним змістом державні фінанси є фондами грошових коштів. Необхідно усвідомлювати, що не діяльність держави сама по собі, а об’єктивні потреби суспільного розвитку зумовлюють наявність фінансів.

Централізовані фінанси відображають відносини, пов’язані з мобілі- зацією, розподілом і використанням  грошових фондів, що надходять у роз- порядження держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок цих фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, утримується вся невиробнича сфера: освіта, охорона здоров’я, спорт, оборонний сектор, пра- воохоронні органи та інше.

Децентралізовані  фінанси утворюються в усіх галузях народного гос- подарства. Суб’єкти господарювання незалежно від форми власності утво- рюють грошові фонди за рахунок власного прибутку.

Фінанси, становлячи  цілісну, однорідну систему, припускають  певну

видову диференціацію, яка випливає із кола відносин фінансово-правового регулювання. Сукупність різних ланок фінансових відносин (фінансових ін- ститутів),   урегульованих   фінансово-правовими   нормами,   за  допомогою яких держава утворює, розподіляє і використовує централізовані та децент- ралізовані фонди коштів, становить фінансову систему держави.

Фінансова система України містить такі елементи.

1. Бюджетну систему, яка складається з державного та місцевих бюд- жетів. Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення  залежать від адмініст- ративно-територіального устрою держави. Бюджети акумулюють саме пуб- лічні фінанси. Норми Бюджетного кодексу України3, який був прийнятий у

2001 році, містять заборону формування позабюджетних фондів.

2. Кредитну систему, яка складається з державного та банківського кредитування. При цьому необхідно мати на увазі те, що державне кредиту- вання є, безумовно, сферою публічного регулювання,  а банківський кредит умовно належить до фінансової системи, так як фінансово-правовий  аспект торкається  тільки відносин,  що регулюють  обіг державних  коштів, тоді як інша сфера цих відносин, в яких учасниками  є банки, юридичні та фізичні особи, належить до кола регулювання цивільно-правових  норм.

1 Див.: Фінансове право України: Підручник / За ред. М. П. Кучерявенка. — К.: Хрін-

ком Інтер, 2007. — С. 4.

2   Див.: Финансовое право: Учебник / Под ред. И. Н. Пахомова. — Х.: Одиссей,

2004. — С. 5.

3 Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 37–38. — С. 189.

3. Обов’язкове  державне страхування,  пов’язане з розподілом  і пере- розподілом частини сукупного національного продукту та спрямуванням грошових коштів на виплату пенсій, соціальної допомоги та ін.

4. Фінанси підприємств,  що складають основу децентралізованих  фон-

дів. Фінанси державних підприємств, безумовно, є складовою фінансової сис- теми та мають публічний характер. Фінанси недержавних  підприємств  нале- жать до цієї групи тільки з приводу реалізації імперативних  обов’язків щодо формування державних грошових фондів (наприклад, кошти підприємств, за рахунок яких сплачуються податки чи будь-які інші види обов’язкових плате- жів).  Тобто  фінанси  галузей  народного  господарства  (підприємств  різних форм власності, установ чи організацій) — це система економічних відносин, спрямованих на утворення децентралізованих фондів коштів, кожен з яких пов’язаний з основним централізованим фондом держави — бюджетом.