Фінансове право України - Навчальний посібник (Костенко Ю. О.)

РоздІл 2. схеми до вивчення тем курсу «фІнансове право украЇни» модуль 1. загальні положення фінансового права. фінансовий контроль

Схема 1.1. Відмінності між грошима та фінансами

Відмінності між грошима та фінансами

Фінанси — одна з економічних категорій, розви- ток якої пов’язаний із товарно-грошовими відно- синами та існуванням держави, яка використо- вує цю категорію для виконання своїх завдань та функцій

 

Гроші — це обов’язкова умова існування фінансів, їх матеріа- льна основа

 

Не охоплюють усієї сфери грошових відно- син, тобто їх змістом є тільки ті з них, за допомогою яких утворюються грошові фо- нди держави, територіальних одиниць, а також підприємств, організацій, установ

 

Це всезагальний еквіва- лент, за допомогою якого вимірюються затрати пра- ці

 

За їх допомогою відбувається розподіл ва- лового внутрішнього продукту та націона- льного доходу; контроль за виробництвом і розподілом матеріальних та соціальних

благ держави

Це засіб розрахунку та обігу, міра вартості

 

У результаті їх функціонування формують- ся, розподіляються та використовуються грошові фонди, що забезпечують різні пот- реби суспільства

До фінансів належить і група натуральних відносин

 

Грошові відносини за сво- їм змістом значно ширші за фінансові (купівля– продаж, оплата праці то- що)

 

Схема 1.2. Фінансова система України та принципи її побудови

Фінансова система України — це сукупність елементів,

що входять до складу фінансів

 

Бюджетна система, яка складається з державного та місцевих бюджетів

Розмежування фінансових ресурсів на централізовані та децентралізовані

 

 

Подпись: Е л е м е н т и  ф і н а н с о в о ї  с и с т е м иФінанси підприємств, організацій, установ (децентралізовані фонди)

Самостійності та незалежності кожної ланки фінансової системи

Подпись: П р и н ц и п и  п о б у д о в и  ф і н а н с о в о ї  с и с т е м иВзаємодії кожної ланки фінансової системи

 

Майнове та особисте страхування

Адміністративно-

територіального розподілу

 

Соціальної справедливості

Кредит (державний та банківсь- кий)

Гласності

Схема 1.3. Поняття фінансової діяльності держави

Фінансова діяльність держави — зумовлений об’єктивною необ- хідністю процес збирання, розподілу, перерозподілу та викорис- тання централізованих і децентралізованих  фондів грошових коштів, що забезпечують практичне виконання функцій держа- вою

Основна мета — створення умов, що забезпечують пристойне життя та вільний розвиток людини

Елемент механізму соціального управління

Має міжгалузевий характер, тобто, формування, розподіл та використання фінансових ресурсів торкається усіх галузей державного управління

За допомогою фінансової діяльності створюється матеріальна основа, що є необхідною для забезпечення функціонування органів державної влади та управління, правоохоронних органів, забезпечення обороноспроможності та безпеки держави

У процесі фінансової діяльності держава контролює роботу державних орга-

нів, підприємств, організацій, установ щодо виконання поставлених завдань

Виконання державою фінансових функцій виявляється у формі діяльності її представницьких та виконавчих органів влади

Поєднує як безпосереднє управління з використанням імперативних методів (щодо державних підприємств), так і непряме, рекомендаційне управління (щодо фінансових ресурсів недержавних юридичних осіб та фізичних осіб)

Схема 1.4. Методи фінансової діяльності

Методи фінансової діяльності — способи, за допомогою яких держа- ва в особі уповноважених органів, органів місцевого самоврядуван- ня здійснює мобілізацію, розподіл та використання централізованих і децентралізованих  грошових фондів

Подпись: Метод форму-
вання грошо-
вих фондів
Обов’язкової мобілізації — полягає у примусовому і безвідплат- ному вилученні частини грошових коштів у їх власників на ко- ристь держави (реалізується через форми податкових та митних платежів, штрафів, пені та ін.)

Добровільної мобілізації — передбачає диспозитивні засоби забез- печення фінансових надходжень (проведення лотерей, випуск державою облігацій, добровільні внески громадян)

Подпись: Метод розпо-
ділу грошових фондів
Фінансування — безповоротний, безвідплатний, цільовий, плано- вий, відпуск грошових коштів з централізованого фонду на вико- нання відповідних завдань, реалізацію державних функцій (фінан- сування капітальних вкладень виробничого призначення, перебудови народного господарства та ін.)

Кредитування — цільовий, відплатний, строковий, поворотний відпуск грошових коштів, який здійснюється на платній основі (державний та банківський кредити)

Подпись: Метод вико-
ристання грошових фондів
Пооб’єктний — передбачає відпуск бюджетних коштів на фінан- сування відповідних об’єктів (незавершене будівництво, державні навчальні заклади тощо)

Посуб’єктний — передбачає відпуск державних коштів відповід- ним бюджетним розпорядникам (ст. 21 Бюджетного кодексу Укра- їни)

Залежно від форми розрахункових операцій (в формі безготівко-

вих розрахунків та у формі розрахунків готівкою)

 

Схема 1.5. Державні органи, що здійснюють фінансову діяльність

Державні органи, що здійснюють фінансову діяльність

Верховна Рада України (ст. 85 Кон- ституції України); Верховна Рада Ав- тономної Республі- ки Крим, обласні, районні, міські, се- лищні, сільські ради (Гл. 12 Бюджетного кодексу України)

Рахункова палата (Закон України «Про Рахункову палату Верховної Ради Украї- ни» від 11.07.1996)

 

Подпись: О р г а н и с п е ц і а л ь н о ї к о м п е т е н ц і ї
(органи, для яких фінансова діяльність є основною)
Міністерство фінансів України

 

Кабінет Міністрів

України

Президент України

Державне каз- начейство України (Постанова КМУ від

21.12.2005

№ 232)

Державна конт- рольно-ревізійна служба

(Закон України

від 26.12.1993)

 

Рада міністрів АРК, місцеві дер- жавні адміністра- ції та виконавчі органи відповідних Рад

Національний банк України

(Закон України від 20.05.1999)

Державна податкова служба України

(Закон України від 04.12.1990)

 

Подпись: О р г а н и з а г а л ь н о ї к о м п е т е н ц і ї
(вищі представницькі та виконавчі органи державної влади)
Міністерства і ві- домства України в межах своїх повно- важень здійснюють відомчий держав- ний контроль

 

Державна пробірна палата України

 

Схема 1.6. Поняття фінансового права, предмет та методи

Подпись: Предмет фінансового права — суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової
діяльності держави
Подпись: Методи фінансового права — система прийомів і способів безперервного правового впливу
на поведінку учасників фінансових відносин, на характер взаємозв’язків між ними
Фінансове право — це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу та ви- користання централізованих і децентралізованих  фінансових ресурсів держа- ви з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій

Основний метод

Імперативний — виявляється у владних приписах держа- ви (в особі органів законодавчої або виконавчої влади) іншій стороні фінансових відносин однозначно визначе- ної і обов’язкової міри поведінки, а також встановлює міру покарання з боку держави у разі невиконання при- пису іншою стороною відносин (наприклад, порядок і ро- змір стягнення обов’язкових платежів; напрямки викори- стання державних коштів тощо)

Другорядні методи (застосовуються не самостійно,

а у поєднанні з основним методом)

Субординації

Рекомендації

 

Погодження

 

Схема 1.7. Система фінансового права

Система фінансового права — об’єктивно обумовлена внутріш- ня його побудова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм у повному взаємозв’язку та послідовності

Подпись: Державних видатківЗагальна частина

Подпись: Загальні принципи, правові форми і методи фінансової
діяльності
Подпись: Система державних органів, що здійснюють фінансову
діяльність, їх правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи
Подпись: Форми і методи фінансового контролюПодпись: Бюджетної системи; позабюджетних державних і муніципаль-
них фондів
Подпись: Фінансів державних підприємств; державних і місцевих
податків та інших обов’язкових платежів
Подпись: Державного кредиту та страхуванняПодпись: Банківського кредитування та безготівкових розрахунківПодпись: Грошового обігу та валютного регулюваннямістить фінансово-правові норми, що діють у межах всієї фінансової діяльно- сті держави та мають для неї загальне значення

Особлива частина складається з низки розділів, що об’єднують фінансово-правові норми, що регулюють суспільні відносини у певних сферах

 

Схема 1.8. Фінансово-правова  норма: структура та види

Фінансово-правова  норма — це загальнообов’язкові  приписи компе- тентних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання ко- штів централізованих та децентралізованих  фондів, виражених у ка- тегоричній формі й забезпечених примусовою силою держави

 

За зміс-

том

Матеріальні: закріплюють склад фінансової си- теми, види та обсяг коштів, що повинні надійти до централізова- них та децентралізованих фондів від юридичних та фізичних осіб; обсяги видатків, що будуть профі- нансовані за рахунок цих фондів

Процесуальні: визначають процедуру діяльності в галузі мобілізації, розподілу та використання державних грошо- вих фондів

Подпись: С т р у к т у р а  ф і н а с о в о-п р а в о в и х  н о р мГіпотеза — ви- значає умови, за яких можуть ви- никати у фізич- них і юридичних осіб, передбачені нормою права, обов’язки у галузі фінансової діяль- ності

 

 

Подпись: В и д и  ф і н а с о в о-п р а в о в и х  н о р мВід засобів впливу на учасників фінансових відносин

Зобов’язуючі: вимагають від учасників відно- син виконати відповідні дії, за- кріплюють їх обов’язки в межах цих відносин (податкові органи зобов’язані повідомити платників податків про строки платежів)

Забороняючі:

містять заборону на окремі дії

(на території України заборонено введення грошових знаків крім гривні)

 

Диспозиція — вказує, якою по- винна бути пове- дінка сторін фі- нансових відносин за наяв- ності передбаче- них гіпотезою фактичних обста- вин

 

Уповноважуючі: встановлюють права учасників відносин щодо здійснення окре- мих самостійних дій у відповід- них межах (підприємство має право розпоряджатися своїм прибутком після виконання всіх податкових зобов’язань)

Санкція — міс- тить вказівки на наслідки пору- шення правової норми, закріплює вид юридичної відповідальності

 

Схема 1.9. Поняття фінансових правовідносин, їх особливості

Фінансові правовідносини — це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юри- дичних прав і обов’язків, реалізують приписи цих норм щодо фор- мування, розподілу, використання державних коштів

Виникають у процесі планового формування, розподілу, використання державних централізованих та децентралізованих фондів (мають грошовий характер)

Є різновидом майнових відносин, які мають публічний характер, адже вони вини- кають з приводу фінансових ресурсів держави, органів місцевого самоврядування та використовуються на загальнонеобхідні потреби

Однією зі сторін завжди виступає держава в особі уповноважених органів та від-

повідні органи місцевого самоврядування

Наявність фінансового плану

Відсутність рівності сторін

Виникнення, зміна і припинення відбувається на підставі юридичних фактів

Дії — це юридичні факти, які є результатом волевиявлення осо-

би

Події — обста- вини, що не залежать від

Правомірні дії — вольова

поведінка, яка передбачена правовою нормою (індиві- дуальні акти; юридичні

вчинки; правомірні дії, які скеровані на підтримку фінансових інтересів

держави)

Неправомірні дії —

поведінка, що не відповідає приписам фінансово-правових

норм (нецільове вико-

ристання бюджетних

коштів)

волі людей

(народження людини, сти-

хійне лихо,

смерть)

 

Схема 1.10. Суб’єкти фінансового права та  фінансових правовідносин

Суб’єкти  фінансового  права — осо- би, які володіють правосуб’єктністю, тобто потенційно здатні бути учасни- ками фінансових правовідносин (ст. 67

Конституції України закріплює, що кожен зобов’язаний сплачувати подат- ки і збори в порядку і розмірах, уста- новлених законом)

Суб’єкти фінансових правовідносин — реальні учасники певних правових відносин

 

Держава та її адміністративно- територіальні утворення:

АРК; області, міста,

райони, селища, села

 

Колективні суб’єкти – державні та громадські орга- нізації: органи державної влади та управління; органи місцевого самоврядування; підприємства різних форм діяльності та форм власності, серед яких розрізняють коме- рційні та некомерційні уста- нови

Індивідуальні суб’єкти: фізичні особи

(громадяни України,

іноземці та особи без

громадянства)

Схема 1.11. Поняття фінансового контролю та його основні завдання

Фінансовий контроль — це контроль за законністю та доцільністю дій в галузі формування, розподілу та ви- користання грошових фондів держави та органів місце- вого самоврядування з метою ефективного соціально- економічного розвитку усіх суб’єктів фінансових право- відносин

Перевірка виконання органами державної влади та місцевого са- моврядування функцій із формування, розподілу та використання фінансових ресурсів відповідно до компетенції

Перевірка виконання суб’єктами господарювання фінансових зо-

бов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування

Контроль за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звіт-

ності

Поліпшення бюджетної та податкової дисципліни

Виявлення резервів підвищення прибуткової частини бюджетів та зменшення видаткової частини

Перевірка обігу бюджетних коштів у банках та інших фінансово-

кредитних установах

Контроль  за  формуванням  та  розподілом  цільових  бюджетних фондів

Припинення незаконних дій щодо надання податкових та митних пільг, державних дотацій, субвенцій та інших форм допомоги

Виявлення фінансових зловживань у сферах бюджетних, міжбюд-

жетних, податкових, банківських, валютних відносин

Проведення профілактичної роботи з метою підвищення фінансо-

вої дисципліни

 

Схема 1.12. Класифікація фінансового контролю

 

Залежно від часу проведення контролю

 

Попередній — здійснюється на етапі розгляду та прийняття рі-

шень щодо фінансових питань

Поточний — контроль за безпосередньою оперативною фінансо-

вою діяльністю

Подальший — контроль за фінансовими результатами

 

Контроль органів законодавчої влади та місцевого самовряду-

вання

 

Президентський контроль

 

Контроль органів виконавчої влади загальної компетенції

 

Контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції

 

Контроль фінансово-кредитних органів

 

Відомчий контроль

 

Внутрішньогосподарський контроль

Аудиторський контроль

Громадський контроль

 

 
Залежно від суб’єкта, що здійснює контроль

 

Залежно від підстав

Обов’язковий: здійснюється з огляду на вимоги законодавства або за рішенням компетентних державних органів

Ініціативний: здійснюється на підставі власних рішень господа-

рюючих суб’єктів

 

Контроль органів державного управління

 

Контроль банків

 

Контроль підприємств сфери матеріального виробництва

                                                                                                                                                                    

Контроль підприємств сфери нематеріального виробництва

 

Контроль міжнародної діяльності та ін.

 

 
Залежно від об’єктів контролю

Залежно від інформаційного забезпечення

Документальний — перевірка фінансових операцій на підставі аналізу первинної документації

Фактичний — встановлення реального становища об’єкта за до-

помогою різних методів перевірки (обмір, зважування та ін.)

117

 

Схема 1.13. Елементи системи державного фінансового контролю

Державний фінансовий контроль

Суб’єкт (хто контролює): Рахун- кова палата ВР України, Міністер- ство фінансів, Державне казначей- ство, ДПС України, Контрольно- ревізійна служба та ін.

Принципи: законності, плановості, системності, безперер- вності, демократичного централіз- му, об’єктивності, гласності, ефек- тивності

 

Об’єкт (кого контролюють): ві- домства, організації, міністерства, що використовують бюджетні ко- шти юридичних і фізичних осіб, на яких покладений комплекс відпо- відних фінансових обов’язків

Методи: аналіз, обстеження, облік,

інспекція, перевірка, ревізія

 

Предмет (що контролюють): складові частини процесу вироб- ництва та нормативно-правову ба- зу, що забезпечує функціонування економіки держави

Механізм здійснення контролю

 

Схема 1.14. Механізм державного фінансового контролю

Суб’єкт контролю

Подпись: Принципи контролюПодпись: Технологія контролюМетоди контролю

Інформаційна база про об’єкт контролю

Об’єкт контролю

Предмет контролю

 

Схема 1.15. Методи фінансового контролю

Методи фінансового контролю — це засоби,

прийоми і способи його здійснення

Основні          Додаткові

 

Ревізія — це найглибше, всебі- чне обстеження фінансово- господарської діяльності об’єкта, що підлягає перевірці,

з метою з’ясування її доцільно-

сті та законності

Обстеження — охоплює окремі сто- рони фінансово-господарської діяль- ності суб’єктів господарювання з ме- тою виявлення їх фактичного стану, перспектив розвитку, необхідності ре- організації тощо. Здійснюється за до- помогою опитування, анкетування

Аналіз — системний метод за допо- могою якого досліджується бухгал- терська звітність та після чого визна- чається рівень виконання

запланованих норм, фінансової дисци-

пліни

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих сторін фі- нансово-господарської діяльно- сті об’єктів, що підлягають пе- ревірці, на підставі звітних, балансових, видаткових доку- ментів з метою виявлення по- рушень фінансової дисципліни, застосування заходів щодо їх усунення

Інспекція — перевірка фінансового стану підприємств на місцях, яка пері- одично здійснюється компетентними органами з метою загального ознайо- млення зі станом справ та надання оперативної практичної допомоги

Спостереження — зводиться, пере- важно, до загального ознайомлення із станом фінансово-господарської дія- льності відповідних підприємств, установ, організацій

 

Схема 1.16. Система органів державного фінансового контролю

Система органів державного фінансового контролю

 

Подпись: к о м п е т е н ц і їВерховна Рада України (ст. 85 Кон- ституції України); Верховна Рада АРК, обласні, районні, мі- ські, селищні, сіль- ські ради (гл. 12 БК України)

Національний аудиторський комітет (Указ Президента України «Про націона- льний аудиторський комітет України» від

20.07.1995)

Рахункова палата (ЗУ «Про Рахункову палату Верховної Ради України» від

Подпись: О р г а н и   с п е ц і а л ь н о ї   к о м п е т е н ц і ї11.07.1996)

Міністерство фінансів України

 

Кабінет Міністрів

України

Президент України

 

Державне каз- начейство України

(Указ Президе-

нта України від

27.04.1995)

 

Державна конт- рольно-ревізійна служба

(ЗУ від

26.12.1993)

 

Подпись: О р г а н иПодпись: з а г а л ь н о їРада міністрів АРК, місцеві дер- жавні адміністра- ції та виконавчі органи відповідних рад (гл. 17 БК України)

 

Національний банк України

(ЗУ від 20.05.1999)

Державна податкова служба України

(ЗУ від 04.12.1990)

 

Міністерства і ві- домства України в межах своїх повно- важень здійснюють відомчий державний контроль

Державна пробірна палата України

 

Схема 1.17. Поняття та види ревізій

Ревізія — це форма контрольного заходу, що використовується для поглибленого та розширеного опанування об’єкта контролю

Подпись: В и д и  р е в і з і й

Залежно від обсягу

Залежно від цілеспря- мованості та кола питань, що підля- гають пе- ревірці

Залежно від змісту

Фронтальні: перевіряється вся фінан- сова та бухгалтерська до- кументація за період ревізії

Вибіркові:

перевіряється лише час-

тина відповідних докуме-

нтів за певний період часу

Комплексні: перевіряються одночасно всі напрямки фінансово- господарської діяльності об’єкта, що підлягає ревізії

Тематичні: зводяться до перевірки будь-якої конкретної сфери фінансово- господарської діяльності

Документальні: зводяться до перевірки фінансових документів

Фактичні: перевіряються всі напря- мки фінансово- господарської діяльності за допомогою різних за- ходів (інвентаризація, зважування, виміри та ін.)

Визначається законодав- ством (ст. 2 ЗУ «Про державну контрольно- ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993)

Система обов’язкових контрольних дій щодо документальної та фак- тичної перевірок опера- цій з бюджетними кош- тами, використання державного майна та ін.

Подпись: О с о б л и в о с т і  р е в і з і йМета ревізії — визначи- ти законність, повноту, своєчасність взаємних платежів та розрахунків об’єкта, що підлягає пе- ревірці, та бюджетів (по- забюджетних фондів, організацій тощо), а та- кож ефективність цільо- вого використання дер- жавного майна

Об’єкти ревізії — всі державні органи, уста- нови в Україні, позабюд- жетні фонди, органи мі- сцевого самоврядування, підприємства, організа- ції, фінансово-кредитні установи незалежно від форми власності, якщо вони використовують бюджетні кошти (майно) чи мають пільговий ре- жим

 

Схема 1.18. Поняття та методи податкового контролю

Податковий контроль — спеціальний вид державного фінансово- го контролю, який здійснюється органами державної податкової служби та іншими контролюючими органами, спрямований на забезпечення дотримання податкового законодавства суб’єктами, які реалізують свої податкові обов’язки

 

Залежно від суб’єкту

Подпись: В и д и  к о н т р о л юЗалежно від строків

Державний: здійснює орган державної влади (Міністерство фі- нансів, ДПС, КРС, митні органи та ін.)

Незалежний: здійснюється аудиторами (аудиторськими фірмами) ЗУ «Про аудиторську дія- льність» від 22.04.1993)

Оперативний: здійснюється в межах по- даткового періоду

Періодичний: здійснюється після завер- шення податкового періоду

Облік платників податків (ст. 10 ЗУ

«Про державну по-

даткову службу в

Україні» від

04.12.1990)

Подпись: М е т о д и  к о н т р о л юОбстеження тери- торії та приміщень, на яких можуть ро- зташовуватися об’єкти оподатку- вання (п. 3 ст. 11

ЗУ «Про державну податкову службу в Україні» від

04.12.1990)

 

Залежно від джерел

Документальний: здійснюється на підставі аналізу документів, які відображають показники господарської діяльності та фінансові результати суб’єкта підприємницької діяльності

Фактичний: здійснюється на підставі фактичного аналізу стану суб’єкта підприємницької діяльності (обстеження, контрольна закупка, інвен- таризація тощо)

Податкова перевір- ка — гнучка форма вивчення фактич- ного стану госпо- дарської діяльності суб’єктів господа- рювання, надійний спосіб виявлення стадії виконання (невиконання) по- даткових

обов’язків (п. 1

ст. 11 ЗУ «Про державну податко-

ву службу в Украї-

ні» від 04.12.1990)

Схема 1.19. Поняття та види податкових перевірок

Види податкових перевірок

Виїзна

Подпись: Позапланова
перевірка, яка не передбачена планом роботи контролюючо- го органу та проводиться за наявності підстав, передбачених ст. 11, ст. 11-1 ЗУ. «Про Державну податкову службу»
проводиться за місцезнаходженням

суб’єкта підприємницької діяльності чи за місцем розташування об’єкта

Подпись: Планова
перевірка, яка проводиться за планом роботи контролюючого органу
власності

Камеральна проводиться за місцем розташування податкового органу

Комплексна документальна перевірка фінансово- господарської діяльності суб’єкта гос- подарювання, яка охоплює усі питання повноти нарахування та сплати всіх обов’язкових платежів

Зустрічна

перевірка суб’єкта господарювання з

питань фінансово-господарської дія-

льності паралельно з іншим суб’єктом

Вибіркова

Подпись: Оперативна
перевірка, яка проводиться за окремими пла- нами контролюючих органів під час здійснен- ня оперативно-розшукових заходів, розсліду- вання кримінальних справ (згідно з Розпорядженням ДПА України від
25.09.2002)
перевірка, яка проводиться за заздале-

гідь окресленим планом, зазвичай,

щодо одного або декількох суб’єктів господарювання, з метою вивчення

Подпись: Повторна
перевірка, яка проводиться виключно за наявності підстав
конкретного питання

рішення вищого контролюючого орга- ну в разі службового розслідування чи в разі порушення кримінальної справи щодо осіб, які проводили перевірку суб’єкта підприємницької діяльності

124

 

Схема 1.20. Засоби забезпечення виконання податкових обов’язків

Засоби забезпечення виконання податкових обов’язків (згідно з Законом України «Про порядок погашення зо- бов’язань платників податків перед бюджетами та держав- ними цільовими фондами»)

Податкова за-

става –

це обмеження прав платників щодо розпоря- дження власним майном (ст. 8)

При неподанні (несвоєчасному поданні) плат- ником податко- вої декларації

При несплаті у строки суми податкового зобов’язання, визначеного платником са- мостійно

Пеня –

плата у вигляді про-

центів, нарахованих на суму податкового боргу, що справля- ється з платників у зв’язку з несвоєчас-

ним погашенням по-

даткового зо-

бов’язання (ст. 16)

Нарахування пені обумов- люється тіль- ки фактом прострочу- вання сплати податків та зборів

Пеня нарахо- вується тільки після завер- шення вста- новлених строків пога-

Адміністративний арешт активів – виключний спосіб забезпечення мож- ливості погашення податкового боргу (ст. 9)

Полягає у забо- роні вчиняти пла- тником будь-які дії щодо своїх активів

Накладається на активи строком до 96 годин

Податкова порука

(п. 8.8 ст. 8)

Зобов’язання бан- ка-поручителя відповідати перед податковим орга- ном за сплату по- датків відповід- ним суб’єктом

(п. 8.8 ст.8)

Діє на підставі договору подат- кової поруки, який реєструєть- ся у податковому органі

При несплаті у строки суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючи- ми органами

шення подат-

кового зо-

бов’язання

Стягнення пені не має ніякої юриди- чної відпові- дальності

У разі невиконання платником податкових обов’язків банк-поручитель бере на себе від- повідальність у такому ж обсязі, як і платник податків

Банк-поручитель має право зворотньої вимо-

ги до платника

 

Схема 1.21. Аудит: поняття та види

Аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітнос- ті, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів гос- подарювання з метою визначення достовірності їх звіт- ності, обліку, його повноти і відповідності чинному за- конодавству та встановленим нормативам

 

Подпись: І н і ц і а т и в н и й а у д и т
(статті 4, 9, 20 Закону України. «Про аудиторську діяльність»)
Проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником

У договорі на проведен- ня аудиту передбача- ються предмет і термін перевірки, обсяг ауди- торських послуг, розмір і умови оплати, відпові- дальність сторін

Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг)

Замовник має право ві- льного вибору аудитора (аудиторської фірми), проте він зобов’язаний створити аудитору на- лежні умови для якісно- го виконання аудитор- ської послуги

Для підтвердження достовірності та повноти річного балансу госпо- дарюючих суб’єктів незалежно від форми власності та виду діяльнос- ті, звітність яких офіційно опри- люднюється (за винятком тих, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету)

Подпись: О б о в ’я з к о в и й а у д и т
(статті 10, 28 Закону України «Про аудиторську діяльність»)
Для перевірки фінансового стану засновників КБ, підприємств з іноземними інвестиціями, АТ та інших фінансових посередників

Емітентів цінних паперів

Державних підприємств при зда- ванні в оренду цілісних майно- вих комплексів, приватизації, ко- рпоратизації та інших змінах форми власності

При порушенні питання про ви- знання неплатоспроможним або банкрутом

 

Виконання аудитором договору визначається актом прийому — зав- дання аудиторського висновку

Перевірка річного балансу гос- подарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш

як 250 нмд проводиться один раз

на три роки

 

Схема 2.1. Бюджетна система, її структура та принципи

Бюджетна ситема України — це сукупність державного та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністратив- но-територіальних устроїв і врегульована нормами права

 

Державний бюджет України — це загально- державний фонд коштів, основний фінансовий план, з якого органи дер- жавної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування

Єдності — забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиною бюджетною класи- фікацією та ін.

Збалансованості — витрати бюджету повинні відповідати обсягу надход- жень

Самостійності — Державний бюджет України та місцеві бюджети є самос- тійними

 

 

Місцеві бюджети

Бюджет АРК, обласні, ра- йонні бюдже- ти, бюджети районів у міс- тах

Бюжети місце- вого самовря- дування: бюджети тери- торіальних громад сіл, се- лищ, міст та їх об’єднань

Повноти — до складу бюджетів включаються всі надходження та ви- трати, що здійснюються відповідно до НПА України

Обґрунтованості — бюджет форму- ється на реалістичних макропоказни- ках економічного і соціального розви- тку держави

Ефективності — всі учасники бю- джетного процесу повинні прагнути досягти запланованої мети

Цільового використання — бюджетні кошти використовуються тільки на визначені цілі

Подпись: С т р у к т у р а б ю д ж е т н о ї с и с т е м и (ст. 5 БК України)Подпись: П р и н ц и п и б ю д ж е т н о ї с и с т е м и (ст. 7 БК України)

Справедливості, неупередженості,

публічності та прозорості

Відповідальності учасників бюджет- ного процесу — кожен учасник бю- джетного процесу несе відповідаль- ність за свої дії, бездіяльність на кожній стадії процесу

 

Схема 2.2. Поняття бюджету, його значення

Бюджет — це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, що здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місце- вого самоврядування протягом бюджетного періоду

Створює фінансову базу функціону- вання держави та органів місцевого самоврядування, виконання покладе- них на них завдань

Державний апарат, органи місцевого самоврядування, правоохоронні орга- ни утримуються за рахунок бюджет- них коштів

Подпись: З н а ч е н н я  б ю д ж е т уСконцентровані в бюджеті кошти при- значені для виконання державної соці- ально-економічної політики, забезпе- чення оборони та безпеки держави

 

Загальний фонд

(ч. 2 ст. 13 БК Украї-

ни): всі доходи, крім тих, що призначені для

зарахування до спеціа-

льного фонду; всі ви- датки за рахунок над- ходжень до загального фонду бюджету; фі-

нансування загального фонду (забезпечує фі- нансування основних функцій та завдань держави, територі-

альних громад)

 

Подпись: С к л а д о в і  ч а с т и н и  б ю д ж е т уЗа допомогою бюджету реалізуються державні та місцеві програми щодо розвитку галузей народного господар- ства, охорони навколишнього середо- вища, зміцнення науково-технічного потенціалу та розвитку культури дер- жави

Надає можливість маневрування під час розподілу державних коштів на потреби суспільства, враховуючи їх пріоритетність на відповідні відрізки часу загалом для держави, а також для її регіонів

Сприяє розвитку міжнародних відно-

син

Спеціальний фонд (ч. 3 ст. 13 БК Украї- ни): бюджетні призна- чення за рахунок кон- кретних джерел надходжень; гранти або дарунки, одержані бюджетними розпоря- дниками на конкретну мету; різниця між до- ходами і видатками спеціального фонду (передбачає предмет- но-цільове викорис- тання бюджетних ко- штів за бюджетними призначеннями)

 

Схема 2.3. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згру- пування доходів, видатків і фінансування бюджету за озна- ками економічної сутності, функціональної діяльності, ор- ганізаційного устрою та за іншими ознаками

Класифікація доходів бюджету: по- даткові та неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; тран- сферти (ст. 9 БК України)

Класифікація видатків бюджету: функціональна; економічна; відомча; програмна (ст. 10 БК України)

 

Класифікація фінансування бюджету: визначає джерела отримання фінансо- вих ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрямки витра- чання фінансових ресурсів, що утво- рилися в результаті перевищення до- ходів бюджету над його видатками

(ст. 11 БК України)

Класифікація боргу: систематизує інформацію про всі бор- гові зобов’язання держави, Автоном- ної Республіки Крим, місцевого само- врядування (ст. 12 БК України)

 

За типом кредитора чи власника бор- гового зо- бов’язання (запозичення банківських установ, між- народних ор- ганізацій)

За типом бор- гового зо- бов’язання (облігації вну- трішньої та зо- внішньої дер- жавної позики, казначейські зобов’язання)

За типом кредитора (внутрішній та зовнішній державний борг)

За типом борго- вого зобов’язання (залежно від тер- міну розміщення фінансового зо- бов’язання: дов- гострокові, середньострокові, короткострокові)

 

Схема 2.4. Класифікація бюджетних доходів

Склад  доходів  бюджету  —  усі  податкові,  неподаткові  та інші  надходження   на  безповоротній   основі,   справляння яких передбачено законодавством  України (у т.ч. дарунки, гранти)

Податкові надходження — передбачені податковими законами України загаль- нодержавні та місцеві по- датки, збори та інші обов’язкові платежі (при- буткові податки, податок

на додану вартість, земель-

ний податок, ресурсні пла-

тежі, мито та ін.)

Неподаткові надходження: доходи від власності та під- приємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від неко- мерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових са- нкцій та ін.

 

Доходи від операцій з капіталом

Трансферти — це кошти, одержані від інших орга- нів державної влади, ор- ганів влади АРК, органів місцевого самоврядуван- ня, інших держав або мі- жнародних організацій на безоплатній та безповоро- тній основі

 

Видатки  бюджету  —  кошти,  що  спрямовуються  на  здійс- нення програм та заходів, передбачених відповідним бюдже- том, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум

 

Функціональна класифікація

Розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідних загальних функцій держави, АРК, місцевого самоврядування

Підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямки спрямування бюджетних коштів на здійснення держав- них функцій, місцевого самоврядування

 

Поточні видатки — видатки на товари і послуги; випла-

та відсотків; субсидії; трансферти

 

Економічна класифікація

Капітальні видатки — інвестиції до основного капіталу (основних фондів), у тому числі витрати на нове будів- ництво; розширення, реконструкцію, технічну перебу- дову діючих підприємств та ін.)

 

Кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначає міністр фінансів України

 

Відомча класифікація

Визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів (на її основі Державне казначейство України, місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх бюджетних розпорядників)

 

Програмна класифікація

Застосовується у  формуванні бюджету за  програмно-

цільовим методом

Подпись: Введення воєнного стануПодпись: Оголошення надзвичайного стану в Україні
або в окремих її місцевостях
Подпись: Оголошення окремих місцевостей зонами
надзвичайної екологічної ситуації, необхід- ність усунення природних чи техногенних катастроф
Подпись: При зміні бюджетного періоду для Держав-
ного бюджету України місцеві бюджети мо-
жуть бути прийняті на такий самий період

 

 

Бюджетний період — час, протягом якого триває бюджетний процес (ст. 3 БК України)

 

 

 

Бюджетний період для Державного та місцевих бюджетів ста- новить один календарний рік, який починається 1 січня кожно- го року і закінчується 31 грудня того ж року

 

 

 

 

Підстави зміни бюджетного періоду

 

Бюджетне регулювання — це частковий перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів

Закріплені доходи — це доходи, які повністю чи у твердо фіксованому розмірі в установленому порядку надходять до відповідного бюджету (наприклад, за місцевими бюджетами закріплюється єдиний податок (ст. 64 БК України)

Регулюючі доходи — це доходи, які з метою збалансування доходів і видатків надходять до відповідного бюджету у вигляді відсотків від податків та інших платежів згідно з нормативами, що затверджуються на наступний фінансовий рік (наприклад, до бюджету м. Києва зара- ховується 100\% загального обсягу ПДФО, а до бюджету м. Донецька

— 75\% (ст. 65 БК України)

Субсидії — бюджетні кошти, що передаються бюджетам іншого рівня бюджетної системи, фізичним чи юридичним особам на умовах част- кового фінансування цільових видатків

Секвестр — пропорційне зниження державних видатків щомісяця за всіма незахищеними статтями бюджету

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної вла- ди, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі

Субвенції — міжбюджетні трансферти для використання з певною ме- тою в порядку, визначеному тим органом, який виніс рішення про на- дання субвенції

Дотації — міжбюджетні трансферти на вирівнювання дохідної спро-

можності бюджету, який її отримує

 

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розгля- дом, затвердженням  бюджетів, їх виконанням і кон- тролем за їх виконанням, розглядом звітів про ви- конання  бюджетів,  що  становлять  бюджетну систему України

Складання проектів бюджетів

Подпись: б ю д ж е т н о г о  п р о ц е с уРозгляд та прийняття Закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями

(ВР України, Президент

України, КМ України та ін.

(ст. 20 БК України)

 

Подпись: С т а д і їВиконання бюджету, внесення змін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети

Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття

 

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповно- важені на отримання бюджет- них асигнувань, взяття бюд- жетних зобов’язань та здійснення видатків з бюдже- ту

Подпись: У ч а с н и к и б ю д ж е т н о г о п р о ц е с урішення щодо нього

 

Головні бюдже- тні розпорядни- ки (ст. 22 БК України)

 

Бюджетні розпоряд- ники нижчого рівня (ст. 21 БК України)

Подпись: Розробляє  план  своєї  діяльності  відповідно  до  завдань,  визначених  нормативно-
правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за раху-
нок бюджетних коштів
Подпись: Розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити, подає їх
до Міністерства фінансів України чи місцевому фінансовому органу
Подпись: Отримує бюджетні призначення шляхом їх  затвердження у  Законі «Про Державний
бюджет України» чи рішенні про місцевий бюджет, доводить до бюджетних розпоряд- ників нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління ними
Подпись: Затверджує кошториси бюджетних розпорядників нижчого рівня, якщо інше не передба-
чено законодавством
Подпись: Здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих бюджетними роз-
порядниками нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів
Подпись: Одержує звіти про використання коштів від бюджетних розпорядників нижчого рівня та
одержувачів бюджетних коштів; аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів

Головн

 
Схема 2.9. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх функції

Головні розпорядники бюі джетних коштів

 

 

 

Головні розпорядники коштів Державного бюджету затверджу- ються Законом України

«Про Державний бюджет»

(п. 1 ст. 22 БК України)

 

Головні розпорядники коштів міс- цевих бюджетів визначаються рі- шенням про місцевий бюджет

(п. 3 ст. 22 БК України)

 

Схема 2.10. Складання проекту Державного бюджету України

(перша стадія бюджетного процесу, гл. 6 БК України)

Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет

України

Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України: визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, загальний рівень доходів та видатків бюджету

Національний банк України до 1 квітня подає до Верховної Ради України проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період та проект кошторису доходів та видатків банку

Парламентські слухання з питань бюджетної політики починаються не пізніше 1 червня: КМ України подає проект Основних напрямків бюджетної політики на на- ступний бюджетний період (доповідає Прем’єр-міністр або за його дорученням мі- ністр фінансів України)

За результатами парламентських слухань ВР України приймає

Постанову  про  схвалення  Основ-

них напрямків бюджетної політики

Постанову про взяття до відома Осно-

вних напрямків бюджетної політики

Головні бюджетні розпорядники розробляють та подають до Міністерства фінансів України бюджетні запити з метою внесення пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України

На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України та подає (зі своїми пропозиціями) до Кабі- нету Міністрів України для розгляду

Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його до Верховної Ради України до 15 вересня року, що передує плановому

 

Схема 2.11. Розгляд та прийняття Державного бюджету України

(друга стадія бюджетного процесу, гл. 7 БК України)

Розгляд ВР України проекту закону про Державний бюджет України (доповідає міністр фінансів та Голова Комітету ВР з питань бюджету щодо його відповідності нормам БК України) не пізніше, ніж через 5 днів після подання КМ України

За результатами обговорення ВР України приймає рішення щодо проекту

У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України КМ України у тижневий термін із дня набуття чинності рішення про відхилення зобов’язаний подати проект на повторний розгляд з об- ґрунтуванням внесених змін, пов’язаних із відповідним рішен- ням ВР України

У разі прийняття до розгляду

представленого проекту не пізніше

1 жовтня (6 жовтня, якщо був по- вторний розгляд) народні депутати формують свої пропозиції до проек- ту закону та призначають представ- ників від фракцій для участі у роботі Комітету ВР України з питань бюджету

Перше читання проекту закону про Державний бюджет (до 20 (25) жовтня)

Починається з доповіді Голови Комітету ВР України з питань бюджету щодо ви- сновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. У разі їх схвалення ВР України вони набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України

Друге читання проекту закону про Державний бюджет (до 20 листопада)

КМ України у двотижневий термін готує та подає до 3 листопада (8 листопада) доопрацьований з урахуванням Бюджетних висновків проект закону до ВР України (шляхом постатейного голосування затверджується загальний обсяг дефіциту (про- фіциту), доходів і видатків, розмір мінімальної заробітної плати та рівень забезпе- чення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний період

Третє читання проекту закону про Державний бюджет (до 1 грудня) Комітет ВР України з питань бюджету доопрацьовує проект закону та вносить його на розгляд ВР не пізніше 25 листопада (доповідає Голова Комітету та міністр фі- нансів щодо статей проекту закону, які не були прийняті у другому читанні). Закон України «Про Державний бюджет України» приймається ВР України до 1 грудня

Схема 2.12. Виконання Державного бюджету України

 

 

Ка

 
(третя стадія бюджетного процесу, гл. 8 БК України)

Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету

України

Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управ-

ління виконанням Державного бюджету України

Державий бюджет України виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів відповідно до бюджетних призначень у місячний тер- мін після набрання чинності закону «Про Державний бюджет України» (до затвердження розпису міністром фінансів України затверджується тимча- совий розпис на відповідний період). Примірник затвердженого бюджет- ного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни

Розпорядники коштів Державного бюджету України, відповідно до бюджетного розпису, одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

• операцій з коштами державного бюджету;

• розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

• контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийн-

ятті зобов’язань та проведенні платежів;

• бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету;

• контролю за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до Державного бюджету обов’язкових платежів

 

Схема 2.13. Підготовка та розгляд звіту про виконання Державного бюджету та прийняття рішення щодо нього

(четверта стадія бюджетного процесу, гл. 10 БК України)

Перший етап: підготовка звітів про виконання Державного бюджету

України

(Державне казначейство України встановлює за погодженням з Рахунковою

палатою та Міністерством фінансів України єдині форми звітності)

Оперативна надається розпорядни- ками бюджетних коштів (містить бухгалтерські баланси, дані про ви- конання кошторисів та ін.)

 

Органів Державного казначей-

ства України

 

Подпись: Ф О Р М И З В І Т Н О С Т ІМісячна (містить дані про викорис- тання коштів із резервного фонду, про фактичні надходження доходів, податкову заборгованість та ін.) на- дається Державним казначейством України

Верховній Раді України, КМ України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів не піз- ніше 15 числа місяця, наступ- ного за звітним

 

Квартальна (містить дані про фінан- совий стан бюджету та державного боргу, про кредити та операції сто- совно державних гарантійних зо- бов’язань) надається Державним ка- значейством України

Верховній Раді України, КМ України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів не піз- ніше 35 днів після закінчення звітного кварталу

 

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет подається Кабінетом Міністрів України

Верховній Раді України не пізніше 1 травня року, насту- пного за звітним

 

Другий етап: розгляд звіту про виконання Державного бюджету України

Рахункова палата протягом двох тижнів із дня офіційного подання КМ України річ-

ного звіту готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету

Верховна Рада України розглядає річний звіт у двотижневий термін із дня отримання вис- новків Рахункової палати (звіт представляє міністр фінансів України; із співдоповіддю вис- тупають Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палати)

За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджет України

 

Схема 2.14. Складання, розгляд, затвердження, виконання та звітність місцевих бюджетів (гл. 12 БК України)

Перший етап: складання проектів місцевих бюджетів

У тижневий термін після ухвалення закону про Державний бюджет України в другому читанні КМ України доводить Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад показники міжбюджетних відносин, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів

На підставі отриманої інформації Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують та схвалюють проекти рішень про місцеві бюджети, після чого подають їх на розгляд до відповідних рад

Другий етап: затвердження місцевих бюджетів

Бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст обласного значення) бюджети затверджуються рішенням Верховної Ради АР Крим, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного опублікування закону про Державний бюджет України

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створені), се- лищні та сільські бюджети затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після затвер- дження районного чи міського бюджету

Третій етап: виконання місцевих бюджетів

Рада Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів

Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію виконання відповідного місцевого бюджету (затверджують розписи, прогнозують та аналізують доходи та ін.)

Казначейське  обслуговування  здійснюється  територіальними органами  Державного казначейства України відповідно до ст. 48 БК України

Четвертий етап: звітність про виконання місцевих бюджетів

Орган, що здійснював підготовку місцевого бюджету, подає до Верховної Ради АРК, відповідної ради квартальний та річний звіти у двомісячний строк після завершення бюджетного періоду

Рахункова палата АРК, комісія з питань бюджету відповідної ради здійснюють переві- рку поданого звіту, після чого вже відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету чи виносять інше рішення з цього приводу

 

Схема 2.15. Позабюджетні кошти бюджетних установ

Позабджетними називають кошти, отримані бюджетними організаціями, підприємствами, установами понад асигнування, що виділяються їм із відповідних бюджетів

Спеціальні кошти — при- буток бюджетних установ, отриманий від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг (медичні установи, вищі навчальні заклади мають право нада- вати відповідні платні пос- луги). Складається кошто- рис доходів та видатків, який підписує керівник та головний бухгалтер бюдже- тної установи

 

Депозитні суми — це кош- ти, що надходять в тимча- сове користування бюджет- них установ та підлягають поверненню при настанні відповідних умов (кошти хворих, які знаходяться на лікарняному в медичних закладах; не отримана в строк заробітна плата та ін.)

 

Суми за дорученням — це кошти, які отримують бю- джетні установи від підпри- ємств та організацій для ви- конання відповідних доручень (кошти, отримані бюджетними установами на виплату стипендій студен- там за рахунок підприємств, які направляють їх на на- вчання)

 

Інші позабюджетні кошти

— це кошти, що не входять до складу спеціальних, де- позитних сум та сум за до- рученням (плата за утри-

мання дітей у дошкільних закладах; плата за навчання дітей у музичних закладах

та ін.)

 

Подпись: К о н т р о л ь з а д о т р и м а н н я м б ю д ж е т н о г о з а к о н о д а в с т в а (гл. 17 БК України)Схема 2.16. Органи, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства

Верховна Рада України (здійс- нює контроль на кожній стадії бюджетного процесу, заслуховує звіти про стан виконання Держа- вного бюджету, контролює вико- ристання коштів резервного фо- нду та ін.)

Комітет Верховної Ради з пи- тань бюджету (контролює від- повідність законопроектів, пода- них на розгляд до Верховної Ради України, бюджетному за- конодавству)

 

Рахункова палата (контролює: використання бюджетних коштів відповідно до закону про Держа- вний бюджет України; утворення та погашення державного боргу; ефективність використання бю- джетних коштів органами місце- вого самоврядування)

Міністерство фінансів України (здійснює загальну організацію та управління виконанням Держав- ного бюджету України; затвер- джує бюджетний розпис; коорди- нує діяльність учасників бюджетного процесу)

 

Державне казначейство України (здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Дер- жавного бюджету; встановлює єдині правила ведення бухгал- терського обліку та складання звітності про виконання бюдже- тів, кошторисів, видає інструкції щодо цих питань та ін.)

Державна контрольно-ревізійна служба України (контролює ці- льове та ефективне використання бюджетних коштів; цільове ви- користання та своєчасне повер- нення одержаних кредитів; поря- док ведення бух. обліку та достовірність звітності та ін.)

 

Верховна Рада АРК та відповідні ради (затверджують місцеві бю- джети, контролюють виконання відповідних рішень про бюджет)

Рада міністрів АРК, місцеві дер- жавні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад здійснюють контроль за відповідністю бюдже- тному законодавству показників затверджених бюджетів, бюджет- ного розпису та кошторисів бю- джетних установ

Подпись: Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатківПодпись: 143

Податки –

Подпись: Обов’язкові платежі податкового характеруплатежі, які стягуються державою з суб’єктів господарювання та фізичних осіб за ставками, які встановлюються в законному порядку (прибуткові податки, податки на споживання та ін.)

Збори –

платежі за наявність особливого права (збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, збір за спеціальне використання природних ресурсів та ін.)

Подпись: Схема 3.1. Обов’язкові платежіПодпись: Обов’язкові платежіПодаткові плати —

платежі за вчинення на користь платників юридично вагомих дій

(мито, державне мито, плата за торговий патент)

Штраф —

Подпись: Обов’язкові платежі неподаткового характерувід нім. strafe — покарання, грошове стягнення, міра матеріально- го впливу на осіб, винних у порушенні чинного законодавства, договорів чи встановлених правил (норм)

Конфіскація —

примусове, безоплатне вилучення у власність держави всього або частки майна в осіб, винних в порушенні чинного законодавства

Пеня —

плата у вигляді процентів, нарахованих на суму боргу, що стягується з особи у зв’язку з несвоєчасним виконанням покладених на неї обов’язків

Подпись: Платіж у грошовій формі

Схема 3.2. Поняття податку, його ознаки

Подпись: Вид платежу, що регулюється актом компетентного органу
державної влади
Подпись: Індивідуальна безвідплатність чи однобічний характер його
встановлення, тобто односкерований рух коштів від платника до держави
Подпись: Безумовний характер — сплата податку не пов’язана з будь-
якими зустрічними діями, привілеями з боку держави
Подпись: Нецільовий характер — надходження податків до фондів, що
акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб
Подпись: Надходження податку до бюджету відповідного рівня чи
цільового фонду (ст. 8 Бюджетного кодексу України)
Подпись: Обов’язковий характер: держава в односторонньому порядку
встановлює податки та в разі їх несплати стягує їх у примусо-
вому порядку (ст. 67 Конституції України)
Податок — форма примусового відчуження результатів діяльності юридичних та фізичних осіб, що приймають грошову форму у власність держави

 

Схема 3.3. Функції податків

Функції податків

Фіскальна

спрямована на насичення дохідної частини бюджету для задоволення суспільних потреб

 

Розподільча

спрямована на розподіл одержаних коштів

 

Подпись: О с н о в н іРегулююча

спрямована як на регулю- вання виробництва, так і на регулювання споживання

Контрольна

реалізується в ході оподатку- вання під час регламентації державою фінансово- господарської діяльності суб’єктів господарювання

Подпись: Д о д а т к о в іСтимулююча (дестимулююча) створює орієнтири для розвитку чи руйнування

виробництва, гоподарської

діяльності

 

Схема 3.4. Правовий механізм податку

Елементи податкового механізму

Обов’язкові    Факультативні

Основні — визначають фундаментальні, сут- тєві характеристики, які формують уявлен- ня про зміст податку

 

 

 

 

 

Платник податку чи збору

 

Об’єкт оподаткування

 

Ставка податку чи збору

 

 
Додаткові — деталізують специфіку конкретного платежу, створюють пов- ну систему податкового механізму

 

Не мають обов’язкового характеру

 

Подпись: Податкові пільги, податкова звітністьПодпись: Предмет, база, одиниця оподаткуванняПодпись: Джерело сплати податку та особливості подат-
кового режиму
Подпись: Методи, строки та способи сплати податкуПодпись: Бюджет чи фонд зарахуванняЗакріплюються тільки в окремих податкових ме- ханізмах за необ- хідності виділити якусь специфіку платежу (напри- клад, марки акци- зного збору, спе- ціальні реєстри, ведення кадастрів при сплаті май- нових податків та ін.)

 

Схема 3.5. Суб’єкти податкових правовідносин

Суб’єкти податкових правовідносин — будь-які особи, поведінка яких регулюється нормами податкового права та які можуть виступати учасниками податко- вих правовідносин, носіями суб’єктивних прав та обов’язків

Держава в особі органів держав- ної влади, які встановлюють та регулюють оподаткування

(ст. 141 Конституції України, ст.1

Закону України «Про систему

оподаткування»)

Податкові агенти

Особи, які зобов’язані нараховува- ти, утримувати податки з платни- ків та перераховувати їх до відпо- відних бюджетів (бухгалтери, нотаріуси, роботодавці та ін.)

 

Податкові органи

(Закон України

«Про Державну подат-

кову службу в Україні»

Платники податків

(ст. 4 Закону України

«Про систему оподатку-

вання»)

 

Юридичні особи

Фізичні особи

 

Платниками податків є особи, які мають, отримують (переда- ють) об’єкти оподаткування чи здійснюють діяльність, яка є об’єктом оподаткування, та на яких законодавством покладений обов’язок сплачувати податки

Принцип резиденства

(США, РФ, Україна)

Принцип територіальності

(Франція, Швейцарія)

 

Резиденти — особи, що мають пос- тійне проживання (мі- сцеперебування) в державі (кількісний критерій — 183 доби у календарному році) та доходи яких підляга- ють оподаткуванню з усіх джерел (повна по- даткова відповідаль- ність)

Нерезиденти — особи, що не мають постійного місця зна- ходження в державі, а оподаткуванню підлягає тільки прибу- ток, одержаний з дже- рел на певній території (обмежена податкова відповідальність)

Визначає національну належність джерела прибутку, тобто оподат- куванню у відповідній країні підлягає тільки прибуток, здобутий на її території, тоді як прибу- ток, одержаний за її ме- жами, звільняється від оподаткування

 

Схема 3.7. Додаткові ознаки визначення податкового статусу суб’єктів оподаткування

Додаткові ознаки визначення податкового статусу суб’єктів оподаткування

 

Ф і з и ч н і  о с о б и

Ю р и д и ч н і  о с о б и

та суб’єкти господарської діяльності,

які не мають статусу юридичної особи

 

 

податкова адреса

 

 

 

центр життєвих інтересів

 

 

 

громадянство

 

 

 

норми міжнародного права

 

 

 
тест юридичної особи

тест місця центрального управ-

ління та контролю

тест інкорпорації

організаційно-правова форма власності

кількість працюючих на під-

приємстві

вид господарської діяльності

 

Схема 3.8. Об’єкт оподаткування

Об’єкт оподаткування — це юридичні факти (дії та події), які обумовлюють обов’язок суб’єкта сплатити податок

П р а в а          Д і я л ь н і с т ь

т а  ї ї  р е з у л ь т а т и

майнові          немайнові

дії        результат

 

право власності на майно

право користування

реалізація товарів, робіт та послуг

 

додана вартість

 

право користування майном

право на вид діяльності

операції

з цінними

паперами

 

дохід

 

ввезення (вивезення), транзит через територію країни

прибуток

 

Схема 3.9. Податкова ставка

Податкова ставка — це розмір податкових нарахувань на одиницю виміру податкової бази

Базова — ставка, яка не враховує особливості пла- тника чи вид діяльності, що можуть зменшити чи збільшити податковий тиск

Залежно від податкового тиску

Знижена — ставка, яка визначаєтья з урахуванням особливостей платника чи виду його діяльності, форми, розміру отримуваних доходів та за розмі- ром є нижчою, порівняно з базовою

 

Подпись: В и д и   п о д а т к о в и х   с т а в о кПідвищена — ставка, яка визначається з урахуван- ням особливостей платника чи виду діяльності та перевищує розмір базової

 

Залежно від методу встановлення

Тверда — ставка, за якої розмір податку в твердо- му фіксованому значенні визначається на кожну одиницю оподаткування

Відносна — ставка, за якої розмір податку встано- влюється у відповідному співвідношенні до оди- ниці оподаткування (в процентах, мінімальній за- робіній платі та ін.)

 

Стимулююча — ставка, яка створює у платника стимул для підвищення результатів діяльності

 

Залежно від формування стимулів для платників

Обмежуюча — ставка, за якої виникають чинники, що стимулюють платника до діяльності в незмін- них масштабах, перешкоджає подальшому розвит- ку

Забороняюча — ставка, що встановлює чіткі об- меження та робить неефективними будь-які дії, за яких змінюється об’єкт оподаткування та здійсню- ється перехід до нової ставки

 

Схема 3.10. Класифікація податків

Залежно від компетенції органа, який вво- дить в дію обов’язковий платіж

Загальнодержавні (земельний податок, податок на прибуток підприємств, ПДВ)

Місцеві (податок з реклами, комунальний податок)

 

Залежно від платника

Залежно від форми обкладання

Залежно від періодичності стягнення

Залежно від каналу зарахування

 

Податки з фізичних осіб (податок на доходи з фі-

зичних осіб, податок на промисел)

Податки з юридичних осіб (податок на прибуток підприємств)

Змішані (податок із власників транспортних засо- бів та інших самохідних машин та механізмів, ПДВ)

Прямі (податок на доходи з фізичних осіб, податок на землю, податок на прибуток підприємств)

Непрямі (акцизний збір, ПДВ)

Разові  (оподаткування  майна,  яке  переходить  в порядку наслідування)

Систематичні (прибуткове оподаткування)

Закріплені (податок на прибуток підприємств)

Врегульовані (податок на  доходи  фізичних  осіб,

податок на землю)

 

Схема 3.11. Елементи податку на доходи з фізичних осіб

(згідно з Законом України «Про податок на доходи з фізичних осіб»)

Платники

(ст. 2)

Фізичні особи — резиденти та нерезиденти

 

Дохід — сума будь-яких коштів, вартість матеріального (нема- теріального) майна, інших активів, що мають вартість, одер- жаних платником у власність або нарахованих на його користь

для резидентів

для нерезидентів

1) загальний оподатковуваний дохід з джерелом походження з України;

2) іноземні доходи

загальний оподатковуваний дохід з джерелом похо- дження з України

 

 
Об’єкти

(ст. 3)

Базова — 15\% від об’єкта оподаткування

Ставки                      

(ст. 7)

Подвійна — 30\% від об’єкта оподаткування, нарахованого як виграш (приз) та щодо доходів нерезидентів

 

Соціальні пільги (ст. 6) — застосовуються до доходу у вигляді заробітної плати та надаються тільки резидентам

 

Пільги

Доходи, які не входять до складу загального оподатковуваного доходу (п. 4.3 ст. 4): субсидії, дотації, пенсії та інші

 

Податковий кредит (ст. 5) — містить фактично понесені ви- трати (на лікування, оплату навчання та ін.), підтверджені пла- тником документально (фіскальним або товарним чеком, касо- вим ордером тощо), на суму яких платник має право зменшити свій загальний оподатковуваний дохід

Обов’язок із нарахування та сплати податку покладений на

податкових агентів

платників самостійно

при виплаті доходів у вигляді заробітної плати та будь-яких доходів із джерелом поход- ження з України

в разі отримання іноземних доходів, виникнення права на податковий кредит

 

 
Нарахування та сплата

(статті 8, 16, 17)

 

Схема 3.12. Способи оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності

Способи оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності

Фіксований сільсько-

господарський податок

(Закон України «Про фіксований

сільськогосподарський податок»)

 

Подпись: Спрощена  система  оподаткуванняЄдиний податок за рахунок прид- бання свідоцтва про сплату єдиного податку

(Указ Президента України № 746

«Про спрощену систему оподат- кування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємницт- ва»)

Фіксований розмір податку за ра- хунок придбання патенту за умо- ви, якщо кількість осіб, які пере- бувають у трудових відносинах з платником не перевищує 5 та ва- ловий дохід такого суб’єкта від здійснення підприємницької дія- льності за останні 12 календарних місяців не перевищує 7 000 не- оподатковуваних доходів грома- дян (Розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибут- ковий податок з громадян»)

З метою оподаткуван- ня доходів суб’єктів підприємницької діяльності, які не об- рали спрощену систе- му оподаткування, на підставі п. 9.12 ст. 9

Подпись: Загальна  система  оподаткуванняЗакону України «Про податок на доходи з

фізичних осіб», доходи

підлягають оподатку-

ванню на загальних

підставах

 

Схема 3.13. Спрощена система оподаткування для суб’єктів малого підприємництва

Суб’єкти

Подпись: Фізичні особи — с.п.д., у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не біль-
ше 10 осіб та обсяг виручки у яких за рік не перевищує 500 тис. грн.
Подпись: Юридичні особи — с.п.д. будь-якої організаційно-правової форми власності, в яких сере-
дньооблікова кількість працюючих за рік не перевищує 50 осіб та обсяг виручки за рік не перевищує 1 млн грн.
Об’єкти оподаткування єдиним податком

Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — сума, яка фактично одержана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок чи до каси за здійснення операцій із продажу продукції (товарів, робіт, послуг)

Ставки єдиного податку

Від 20 до 200 грн

– конкретний розмір вста- новлюється місцевими радами;

– залежить від виду діяль-

ності;

– у випадку використання найманої праці податкова ставка збільшується на

50\% на кожну особу;

– сплачується щомісяця до 20 числа

6\% від об’єкта оподаткування

– платник самостійно обирає ставку;

– акцизний збір не враховується;

– відбувається сплата ПДВ згід-

но з Законом України «Про по-

даток на додану вартість”

10\% від об’єкта оподаткування

– платник самостійно обирає ставку;

– акцизний збір не враховується;

– ПДВ входить до складу єдино-

го податку

 

Схема 3.14. Елементи податку на прибуток підприємств

(згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

 

Платники

(ст. 2)

Резиденти — юридичні особи та суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної осо- би з місцезнаходженням в Україні, які здійснюють діяль- ність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами

 

Нерезиденти — юридичні особи та суб’єкти господарсь- кої діяльності, що не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України, які отримують прибуток з джерелом походження з України

Об’єкт

(ст. 3)

Прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу (загальної суми доходу платника від усіх видів діяльності) звітного періоду на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань

 

Основна ставка — 25\% від об’єкта оподаткування

Ставка

(ст. 10)

 

Для нерезидентів:

-    від фрахту — 6\%

-    від страхового ризику — 15\%

-    від надання рекламних послуг — 20\%

-    від прибутку у вигляді дивідендів — 15\% (ст. 13)

 

 

Пільги

(ст. 7)

Звільнення від оподаткування прибутку відповідних суб’єктів (неприбуткові установи (п. 7.11); підприємства громадських організацій інвалідів (п. 7.12) та інші)

Зменшення податкової ставки до 50\% від діючої (щодо прибутку від проведення науково-дослідних робіт у сфері охорони культурної спадщини; від іноваційної діяльності (п. 7.13, 7.14)

Схема 3.15. Поняття та елементи акцизного збору

(згідно з Декретом КМ України «Про акцизний збір»)

Акцизний збір –

непрямий податок на дефіцитну та високорентабельну  продукцію і товари, що вводяться до ціни і сплачується покупцем

Подпись: Платники
(ст. 2)
Виробники підакцизних товарів на митній території України — суб’єкти підприємницької діяльності (їх відокремлені підрозділи)

Суб’єкти підприємницької діяльності, юридичні особи, які імпортують на територію України підакцизні товари

Фізичні особи–резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) пі- дакцизні речі на митну територію України у вигляді супроводжувального (несупроводжувального) багажу

Подпись: Об’єкт
(ст. 3)
Обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів шляхом їх продажу, обміну

Обороти з реалізації товарів для власного споживання, промислової пе-

Митна вартість товарів, які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України

Подпись: Ставка
(ст. 4)
У процентах до обороту з продажу (щодо товарів, вироблених на митній території України, виходячи з їх вартості)

У твердих сумах з одиниці реалізованого товару

 

Не оподатковуються підакцизні товари, що були експортовані платником

Не оподатковується оборот з реалізації легкових автомобілів спеціально-

го призначення для інвалідів, згідно з переліком, визначеним КМУ

Не оподатковуються підакцизні товари, які переміщуються транзитом

Справляння  акцизів  у   спеціальних  економічних  зонах   («Донецьк»,

«Азов», «Яворів» та ін.) здійснюється з урахуванням спеціальних законів

 

Подпись: Сплата
(ст. 6)
Подпись: Пільги
(ст. 5)
Бандерольний спосіб сплати, який здійснюється за рахунок придбання марок акцизного збору — спеціальних знаків, якими маркеруються алко- гольні напої і тютюнові вироби (ст. 1 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.95)

Звичайний: суму податку, що підлягає сплаті, платник визначає самос- тійно, виходячи з обсягів реалізованих підакцизних товарів згідно зі встановленими ставками та надає до 20 числа місяця, наступного за звіт- ним до податкових органів розрахунок акцизного збору

Схема 3.16. Поняття та елементи податку на додану вартість

(згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»)

Податок на додану вартість –

це непрямий податок, який є частиною новоствореної вартості, вводиться до ці- ни реалізації товарів (робіт, послуг) та вноситься покупцем до Державного бю- джету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг

 

Особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців пере- вищив 300 000 грн без врахування ПДВ

Особи, які здійснюють підприємницьку діяльність та добровільно зареєстру-

валися як платники ПДВ

Особи, які імпортують товари на митну територію України з метою їх вико-

ристання та споживання

Особи, які здійснюють операції з продажу конфіскованого майна

Особи, які надають послуги (товари) з використанням комп’ютерних мереж

 

Подпись: Платники —
фізичні та юридичні особи (ст. 2)
Подпись: Об’єкт
(ст. 3)
Операції з постачання товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на території України

Ввезення товарів у митному режимі імпорту (реімпорту)

Вивезення товарів у митному режимі експорту (реекспорту), надання транс-

портних послуг щодо перевезення пасажирів

Подпись: Ставка
(ст. 6)
20\% від бази оподаткування

0\% щодо експорту, поставки (заправки) морських суден та ін.

Товари (роботи, послуги), на які не нараховується податок (товари спеціаль-

ного призначення для інвалідів та ін.)

Подпись: Пільги
(ст. 5)
Звільнення при переміщенні майна та імпорт матеріальних цінностей через митну територію України (експорт)

Звільнення для окремих підприємств (представництва міжнародних органі-

зацій, які діють згідно з міжнародними договорами)

Подпись: Порядок обчислення
та сплати (ст. 7)
Обчислення здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням

ПДВ

Бюджетне відшкодування — сума, що підлягає поверненню платнику з бю-

джету у зв’язку з надмірною сплатою податку

Сплата податку здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за звіт-

ним. Сума ПДВ зараховується до Державного бюджету України

 

Схема 3.17. Механізм податку з власників транспортних засобів

(згідно з Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»)

Платники       Об’єкт оподаткування          Ставки

Показники потужно- сті двигуна, які ви- ражаються в кінсь- ких силах або кіловатах потужнос- ті відповідно до Га- рмонізованої систе- ми кодування

товарів

 

 

+

 

 

Встановлюються в гривні за 100 см³ об’єму циліндрів двигуна або 100 см довжини

 

 

 
Юридичні та фі- зичні особи, у власності яких є зареєстровані транспортні за- соби

Сума податку

 

Схема 3.18. Мито: поняття, елементи

Мито — це один з основних видів митних платежів, що має форму обов’язкового збору та справляється митними органами при перетинанні митного кордону України

 

 

 

Особи, які ввозять, вивозять чи переміщують товари через митний кордон України (платником може бути як власник товару, так і уповноважена особа — декла- рант)

Платники (фізичні та юридичні особи)

 

 

 

 

 

 

 

Митна вартість товарів — це подана декларантом чи визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка об- числюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до норм Митного кодексу України

Об’єкт (ст. 259 МК України)

 

 

 

 

 

 

 

Адвалорні — встановлюються у відсотках до митної вартості товарів, що обкладаються

 

 

Специфічні — нараховуються у встановленому розмі- рі за одиницю виміру товару, що ввозиться (кг, метр тощо)

 

 

Ставки

 

Комбіновані — використовують поєднання адвалор-

ного та специфічного мита при його нарахуванні

 

 

 

Сезонні — за їх допомогою можливе оперативне реа- гування для ввозу (вивозу) не територію держави се- зонних товарів

 

Особливі — за їх допомогою реалізуються захисні фу- нкції митних зборів (антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні)

 

 

Схема 3.19. Державне мито

Державне мито — це плата за вчинення юридично значущих дій уповноваженими на те компетентними органами в інтересах юридичних і фізичних осіб та видачу їм відповідних документів, що мають правове значення

 

Платники

Фізичні та юридичні особи, що звертаються до відпо- відних органів та в інтересах яких останні здійснюють значущі дії та видають документи, які це підтверджу- ють

 

 

Подпись: З позовних заяв, касаційних скарг по-
даних до суду
Подпись: За здійснення нотаріальних дійПодпись: За реєстрацію актів громадянського
стану
Подпись: За оформлення документів на право
виїзду за кордон і запрошення в Укра-
їну громадян інших держав
Подпись: За видачу паспортів, прописку та ре-
єстрацію місця проживання та ін.
Об’єкт

Певні дії, з яких стягується державне мито

 

У відсотках (до ціни угоди, вартості майна, позову та ін.)

Ставки

У твердих сумах (в абсолютних грошових сумах чи в сумах, обчислених у відповідних частинах до офіцій- но встановлених значень: мінімальна заробітна плата, неоподатковуваний мінімум доходів тощо)

Подпись: Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатківПодпись: 162

Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України

Збір за спеціальне використання природних ресурсів

Збір за забруднення навколишнього природного середовища

Подпись: Схема 3.20. Загальнодержавні  збориПодпись: Види загальнодержавних  зборівЗбір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття

Збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням

Збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб-

ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності

Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Збір за використання радіочастотного ресурсу

Збір за проведення гастрольних заходів

Подпись: Добровільний та договірний характерПодпись: Поворотній, платний та строковий характер

Схема 3.21. Поняття державного кредиту та його ознаки

Подпись: Дебітором виступає держава, а кредиторами — юридичні та фізичні особиПодпись: Засобом забезпечення державного займу є все державне майноПодпись: Кошти, отримані за рахунок державного кредиту, направляються виключно на мінімізацію бюджетного дефіцитуПодпись: Реалізується за рахунок випуску та розміщення державних цінних паперівДержавний кредит — це врегульовані нормами права відносини щодо акумуляції державою тимчасово вільних грошових коштів фізичних та юридичних осіб з метою фінансування бюджетного дефіциту

 

Схема 3.22. Зміст та особливості відносин в галузі державного кредиту

Об’єкт — грошові ресурси, які переходять державі у формі внутрішніх запозичень та складають державний борг

Суб’єкти

Кошти кредиторів, які залучаються державою, направ- ляються на відпові- дну мету — змен- шення бюджетного дефіциту

 

Подпись: П Р А В О В І Д Н О С И НДебитори — держава та уповноважені нею органи: КМУ (управляє держав- ним боргом); Міністер фінансів (здій- снює державні запозичення); ВР АРК та міські ради (здійснюють внутрішні місцеві запозичення); НБУ (виконує операції щодо обслуговування, розмі- щення, погашення боргових зо- бов’язань та виплати доходів кредито- рам )

Подпись: З М І С ТКредитори — юридичні та фізичні особи, які мають тимчасово вільні ко- шти та надають їх у вигляді внутріш- ніх державних запозичень

Укладанню угоди про державну пози- ку передує прийнят- тя Закону України

«Про Державний бюджет», який вста- новлює розміри та умови таких запози-

чень

 

Подпись: О С О Б Л И В О С Т І   П Р А В О В І Д Н О С И НМетод — фінансово-правовий, але приймає форму договірного (кредитори добровільно надають державі позику, але в подальшому зобов’язані виконувати встановлені держа- вою в однобічному порядку умови: строк, отримання відсотків тощо)

 

Держава виступає в грошових відно- синах як боржник та гарант боргу

 

Схема 3.23. Форми державної заборгованості

Державна заборгованість — це сукупність трьох складових

Поручительські зобов’язання —

це зобов’язання, які вини- кають при наданні держа- вою (чи уповноваженим

нею органом) відповідних гарантій (наприклад, при експортно-імпортних операціях, підтримка суб’єктів малого підприє- мництва за рахунок

спрощення оподаткування

тощо)

Видатково-бюджетні зобов’язання —

це бюджетні зо- бов’язання, які виникають відповідно до затвердже-

них показників видатків бюджетів, фактичні ви- плати за якими не були здійснені (наприклад, за- боргованість щодо випла- ти соціальних допомог,

пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних

установ тощо)

 

Запозичені зобов’язання —

це грошові зобов’язання, які виникають в результаті запо- зичення державою грошових коштів (саме ця форма зо- бов’язань виникає на підставі

запозичення, тобто операцій, пов’язаних з отриманням бю- джетом коштів на умовах по- вернення, платності, строко- вості та фактично є

державним боргом)

 

Державний борг (борг АРК чи борг місцевого самоврядування) — це загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випу- щених і непогашених боргових зобов’язань держави (АРК чи місце- вого самоврядування),  у т.ч. боргові зобов’язання держави (АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавст- ва або договору

 

Залежно від кредиторів

Зовнішній — виникає унаслідок здійснення запозичення в результаті міжнародно-правової угоди, коли уряд бере на себе обов’язок здійснити виплату боргового зо- бов’язання перд іноземними суб’єктами

Внутрішній — виникає в зв’язку з залученням коштів фізичних та юридичних осіб — резидентів України (ре- алізується за рахунок розміщення державних цінних паперів, які випускаються як в національній валюті, так і в іноземній)

 

 

Подпись: Ф О Р М И   Д Е Р Ж А В Н О Г О   Б О Р Г УЗалежно від дебиторів

Державний — виникає за наявності зобов’язань держа- ви, які пов’язані з отриманням бюджетних коштів на умовах платності, повернення та строковості

Місцевий — виникає у органів місцевого самоврядуван- ня при отриманні бюджетних коштів на умовах платно- сті, повернення та строковості

 

Залежно від виду виплат

Капітальний — це вся сума випущених та непогашених зобов’язань за усіма видами займів, у т.ч. відсотки за ними

Поточний — містить тільки витрати, пов’язані з випла- тою доходів кредиторам за борговими зобов’язаннями держави та безпосередньо за борговими зобов’я- заннями, строк погашення яких вже настав

 

Управління державним боргом — це діяльність держави, пов’язана з випуском та розміщенням державних боргових зо- бов’язань; обслуговуванням,  погашенням та рефінансуванням державного боргу; з регулюванням ринку цінних паперів; залу- ченням та обслуговуванням зовнішніх державних запозичень

Подпись: Ф О Р М И  У П Р А В Л І Н Н Я  Д Е Р Ж А В Н И М  Б О Р Г О МРефінансування — це випуск та розміщення нових державних позик з метою покриття раніше випущених боргових зобов’язань за недостат- ності бюджетних коштів

Конверсія — це зміна первинних умов позики (наприклад, номінальної вартості, термінів, форм погашення): добровільна, обов’язкова, приму- сова

Консолідація — це переведення поточних зобов’язань і короткотермі-

нових позик у довгострокові

Уніфікація — це об’єднання декількох позик в одну внаслідок чого утворюється консолідований борг

Анулювання — це захід, в результаті якого держава повністю відмовля- ється від зобов’язань із випущених позик (внутрішніх, зовнішніх чи за всією сумою державного боргу)

 

Державна позика як форма державного кредиту реалізується шляхом випуску та реалізації державних цінних паперів

 

Облігація — це цінний папір, що за- свідчує про внесення його власни- ком грошових коштів та підтвер- джує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цін- ного папіру в передбачений докуме- нтом строк з виплатою відповідного доходу (проценти, виграш тощо)

Облігації внутрішніх та місцевих займів — випускаються на пред’явника на підставі рішення КМУ чи відповідної місцевої ради

Облігації зовнішніх займів — розміщуються на іноземних фон- дових ринках на підставі Поста- нови КМУ та підтверджують зо- бов’язання України

відшкодувати їх пред’явнику но-

мінальну вартість з виплатою до-

ходу

 

 

Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються виключно на добро- вільній основі серед населення та засвідчує про внесення їх власником грошових коштів до бюджету та на- дає право на отримання доходу у вигляді процентів

Короткострокові — строк пога- шення позики не може переви- щувати одного року

Середньострокові — строк по- гашення позики встановлюється до п’яти років

Довгострокові — строк пога- шення позики встановлюється понад п’ять років

Подпись: Модуль 3. Правове регулювання державних та місцевих доходів і видатківПодпись: 169

Подпись: Схема 3.27. Поняття та класифікація страхування

Страхування — це вид цивільно-правових  відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання пе- вних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що фор- муються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів
Особисте — страхування особистих благ громадян, пов’язаних з їх життям, здоров’ям та працездатністю (страхування від нещасних випадків, хвороби, медичне страхування)

Подпись: Залежно від об’єкта страхуванняМайнове — страхування майнових інтересів, пов’язаних із володінням, використанням та розпорядженням майна (страхування будівель, транспортних засобів та ін.)

Відповідальності та підприємницького ризику — страхування інтересів осіб, які здійсню- ють підприємницьку діяльність чи тих, хто зазнав збитків у разі настання страхового ви- падку (страхування власників транспортних засобів, страхування непогашення кредиту чи іншої заборгованості, заставні операції та ін.)

Перестрахування — це діяльність страхових організацій щодо залучення додаткових гро- шових коштів від страховиків з метою забезпечення стабільності страхових операцій шля- хом розміщення та передання частини відповідальності згідно з взятими на себе ризиками іншим страховикам

Соціальне — це страхування пенсій за віком, за інвалідністю, на випадок втрати годуваль-

Подпись: Залежно від методу страхуванняника та страхування конкретних видів допомог серед різних соціальних верств населення

Добровільне — здійснюється на підставі угоди між страховиками та страхувальниками, загальні умови та порядок укладання якої регулюється цівільним законодавством (страху- вання життя, здоров’я, майна та інші види, закріплені ст. 6 ЗУ «Про страхування»)

Обов’язкове — здійснюється з огляду на вимоги закону та передбачає дві форми (перша — здійснюється за рахунок коштів самих страхувальників: особисте страхування пасажирів, сільськогосподарської худоби тощо; друга — передбачає страхування за рахунок бюджет- них коштів: особисте страхування працівників правоохоронних органів, суддів та ін.; май- нове в разі заподіяння збитків під час здійснення службової діяльності та інші види, закрі- плені ст. 7 ЗУ «Про страхування»)

 

Особливості відносин у сфері страхування, що регулюються фінансовим правом

Фінансово-правовий інститут обов’язкового державного страху- вання не охоплює всю страхову діяльність загалом, а виокремлює тільки блок публічних правових норм, використовуючи імператив- ний метод регулювання

Встановлення державою видів, по- рядку та умов обов’язкового стра- хування

 

Встановлення державою порядку ліцензування страхової діяльності

Охоплюють формування централі- зованих державних страхових фо- ндів (Пенсійний фонд, Фонд соці- ального страхування на випадок безробіття та ін.)

Встановлення розмірів страхових сум і страхових тарифів законами України

 

Здійснення державою через упов- новажені органи постійного конт- ролю щодо дотримання законністі та цільового використання коштів обов’язкового державного страху- вання

Держава гарантує виконання обов’язків у разі настання страхо- вого випадку перед платниками зборів на обов’язкове державне страхування

 

Схема 3.29. Поняття, види та принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, які передбачають надання соціального захисту (матеріа- льного забезпечення громадян при хворобі, втраті працездатності, безробітті тощо) за рахунок грошових фондів, що формуються при сплаті страхових вне- сків власником чи уповноваженим ним органом, фізичними особами, а також із бюджетних та інших джерел

Пенсійне страхування

Законодавче визначення умов і порядку здійснення страхування

 

Подпись: В И Д И О Б О В ‘ Я З К О В О Г О Д Е Р Ж А В Н О Г О С О Ц І А Л Ь Н О Г О
С Т Р А Х У В А Н Н Я
Страхування у зв’язку з тимча- совою втратою працездатності та витратами, зумо- вленими народ- женням та похо- ванням

Медичне страхування

Страхування від нещасного випа- дку на виробниц- тві та професій- ного захво- рювання, які спричинили втра- ту працездатності

Страхування на випадок безро- біття

Інші види стра- хування, перед- бачені законами України

Обов’язковість страхування осіб, які пра- цюють на умовах трудового договору (контракту) та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності

Подпись: П Р И Н Ц И П И О Б О В ’ Я З К О В О Г О Д Е Р Ж А В Н О Г О
С О Ц І А Л Ь Н О Г О С Т Р А Х У В А Н Н Я
Надання права отримання виплат особам, зайнятим підприємницькою, творчою дія- льністю тощо

Обов’язковість фінансування страховими фондами витрат, пов’язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг у обсягах, передбачених законами з окремих видів страхування

Солідарності та субсидіюування

Державних гарантій реалізації застрахо-

ваними особами своїх прав

Забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, наданням пенсій, інших видів соціальних виплат, які є ос- новним джерелом існування

Цільового використання коштів

 

Схема 3.30. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за державним соціальним страхуванням

 

Подпись: В и д и   с о ц і а л ь н и х   п о с л у г   т а   м а т е р і а л ь н о г о   з а б е з п е ч е н н яПенсійне страхування

 

•пенсії за віком, через інвалідність;

•пенсії у зв’язку із втратою годувальника;

•медичні профілактично-реабілітаційні заходи;

•допомога на поховання пенсіонерів

 

 

Страхування у зв’язку з тимчасо- вою втратою пра- цездатності та ви- тратами, зумовленими на- родженням та по- хованням

•допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності;

•допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

•допомога при народженні дитини та для догляду за нею;

•допомога на поховання (окрім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли через нещасний випа- док на виробництві)

 

•профілактичні заходи щодо запобігання нещасних ви-

падків на виробництві та професійних захворювань;

•відновлювання здоров’я та працездатності потерпілого;

•допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездат-

ності через нещасний випадок;

•відшкодування збитків унаслідок отриманого каліцтва чи інше пошкодження здоров’я;

•пенсія через інвалідність, спричинену нещасним випа-

дком на виробництві;

•пенсія у зв’язку із втратою годувальника, який помер через нещасний випадок на виробництві чи професійне

захворювання;

•допомога на поховання осіб, які померли внаслідок не-

щасного випадку на виробництві чи професійної хвороби

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного за- хворювання, що спричинили втрату працездатності

 

 

 

 

 

•допомога по безробіттю;

•відшкодування  видатків,  пов’язаних  із  професійною підготовкою;

•матеріальна допомога безробітному та членам його ро-

дини;

•дотація работодавцю для створення робочих місць;

•допомога на поховання безробітного

Страхування на випадок безробіття

 

 

 

 

 

•діагностика та амбулаторне лікування;

•стаціонарне лікування;

•надання лікувальних засобів,

•профілактичні та освітні заходи;

•забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли осо-

бливо тяжкі операції чи які мають хронічні захворювання

Медичне страхування

 

 

 

 

Схема 3.31. Суб’єкти та об’єкти загальнообов’язкового  державного соціального страхування

Страховики — це цільові страхові фонди, які беруть на себе зобов’язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріа- льного забезпечення та соціа- льних послуг під час настання страхових випадків (грошові кошти цих  фондів не  входять до складу Державного бюдже- ту України)

 

 

Пенсійний фонд

 

 

 

Фонд соціального страху-

вання на випадок безробіття

 

 

 

Фонд соціального страху- вання від нещасних випад- ків на виробництві та про- фесійних захворювань

 

 

 

Фонд соціального страху- вання з тимчасової втрати працездатності

 

 
Подпись: Суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхуванняСтрахувальники — це роботода- вці (власники підприємств; фізичні особи, які використовують найма- них працівників); особи, які стра- хуються добровільно та сплачують страхові внески; застраховані осо- би

 

Застраховані особи — це фізичні особи, які за умов настання стра- хового випадку отримують матері- альне забезпечення чи соціальні послуги

 

 

Особи, які працюють на умовах трудового договору (контрак- ту):

• на підприємствах, в організа- ціях, установах незалежно від форми власності та господарю- вання;

• у фізичних осіб

 

 

 

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих союзів, художники та ін.), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності

 

Об’єкт страхування — це страховий випадок, з настанням якого у застрахованих осіб (членів їх сімей та інших осіб) виникає право на отримання матеріального за- безпечення та соціальних послуг

 

Схема 3.32. Поняття та принципи бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування — це безповоротний, безвід- платний відпуск коштів з Державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних  функцій, функцій місцевого самоврядування та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ, організацій

Безповоротність

Безвідплатність

 

 

Отримання асигнувань лише з одного бюджету (виняток — фінансуван- ня незапланованих захо- дів через стихійне лихо, епідемію)

Фінансування здійс- нюється на основі встановлених еконо- мічно і науково об- ґрунтованих норма- тивів, що встановлюються для кожної сфери розви- тку держави

Дотримання фінан- сової дисципліни — це умова правильно- го та законного ви- користання бюджет- них коштів

 

Цілеспрямованість — видатки мають предмет- но-цільове призначення (заробітна плата, відряд- ження, стипендії та ін.)

Фінансування в міру виконання робіт, по- слуг — кошти виді- ляються не автома- тично в межах

річних робіт (пос- луг), а відповідно до їх фактичного вико- нання кількісних та

якісних показників

 

Схема 3.33. Поняття кошторису та його види

Кошторис — фінансово-плановий документ, який визначає об- сяг, цільове спрямування та щоквартальний розподіл бюджет- них коштів, які використовуються на утримання установ і ор- ганізацій та здійснення централізованих заходів із соціального, господарського, екологічного, культурного розвитку держави

Види кошторисів

Складові частини кошторису

 

Індивідуальні — відображають вимо- ги у коштах кожної окремої бюдже- тної установи з урахуванням специ- фіки її функціонування за кожною виконуваною нею бюджетною про- грамою (функцією)

Загальний фонд — містить обсяг на- дходжень фонду із загального фонду бюджету та розподіл видатків за по- вною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій

 

Зведені — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що склада- ються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фі- нансів АРК, місцевим фінансовим органам

Спеціальний фонд — містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх ро- зподіл за повною економічною кла- сифікацією на здійснення відповід- них видатків згідно із законодавством, а також на реаліза- цію пріоритетних заходів,

пов’язаних з виконанням установою

основних функцій

 

Схема 4.1. Поняття банківської системи

Банківська система є складовою кредитної системи держави і становить сукупність різних за організаційно-правовою фор- мою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово- кредитного механізму в певний період часу

Банківська система України є дворівневою та склада- ється з НБУ й інших банків, що створені й діють на те- риторії держави (ст. 4 Закону України «Про банки і ба- нківську діяльність», п. 1 ст. 334 ГК України)

Банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщен- ня зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на вла- сний ризик; відкриття та ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб та ін.

Національний банк України

Комерційні банки

Державні (системоутворюючі) банки (Ощадний банк, Укрексімбанк)

 

Іноземні (банки зі

100\% іноземним

капіталом )

 

Спеціалізовані

Універсальні

 

Схема 4.2. Класифікація банків

Види банків

 

За організаційно- правовою формою

Державний — банк, 100\% статутного капіталу якого належать державі (створюється за рішенням КМУ за умови отримання позитивного висновку НБУ)

Відкриті акціонерні товариства

Кооперативні банки (місцеві та центральні)

 

I група — рівень активів становить понад 2000 млн грн

(Аваль, ПриватБанк, Ощадбанк, Укрсоцбанк та ін. )

II група — рівень активів становить понад 1000 млн

III група — рівень активів становить понад 300 млн грн.

IV група — рівень активів складає менше 300 млн грн.

 

 
За рівнем капіталу

За номенклатурою здійснюваних

 

Універсальні  —  банки,  що  виконують  усі  базові  та будь-які інші операції на грошовому ринку

операцій         Спеціалізовані — банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку

Інвестиційні — це банки, які спе- ціалізуються на залученні коштів на довгі терміни, зокрема і шляхом випуску облігацій та надання за рахунок таких коштів довгостро- кових кредитів (беруть активну участь у створенні акціонерних товариств)

Розрахункові (клірингові) — це банки, які надають послуги за відкритими в них рахунка- ми: заповнюють відомості

про стан матеріальних цінно- стей, отримання та поставки цінних паперів, здійснення

виплат та розрахунків

 

Іпотечні (земельні) — банки, які надають кредити на довгостроко- вій основі під заставу нерухомого майна

Ощадні — це банки, в основі діяльності яких лежить залу- чення коштів фізичних осіб та інших вкладів із можливістю вилучення коштів із вкладу в будь-який необхідний для клієнта час

 

Схема 4.3. Поняття та види банківських об’єднань

Банки за попередньою згодою Національного банку Укра- їни можуть створювати банківські об’єднання, які підля- гають державній  реєстрації  шляхом внесення відповідно- го запису до Державного реєстру банків

Банківська корпорація — це юридична особа (банк), заснов- никами та акціонерами якої мо- жуть бути виключно банки. Бан- ківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів ба- нків — учасників корпорації, пі- двищення їх загальної ліквіднос- ті та платоспроможності, а також забезпечення координації та на- гляду за їх діяльністю

Банківська холдингова група — це банківське об’єднання, до складу якого входять виключно банки (рівності учасників немає, оскільки материнському банку має належати не менше 50\% ак- ціонерного капіталу або голосів кожного з інших учасників гру- пи, які є його дочірними банка- ми. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку)

 

Фінансова холдингова група повинна складатися переважно або виключно з установ, що на- дають фінансові послуги, при- чому серед них має бути що- найменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою (мате- ринській компанії має належати понад 50\% акціонерного капіта- лу кожного з учасників)

Неприбуткові спілки чи асоціації створюють банки з метою захис- ту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності

(Асоціація українських банків,

Київський банківський союз)

 

Схема 4.4. Функції Національного банку України

Основні функції НБУ

Функція центрального банку держави (забезпечення стабіль-

ності національної грошової одиниці — гривні)

Функція емісійного центру (НБУ належить монопольне право на емісію грошей в обіг, випуск національних грошових зна- ків банкнот, монет)

Функція валютного органу (НБУ — головний державний ор- ган, який визначає валютну політику, здійснює валютне регу- лювання та контроль)

Функція органу банківського нагляду (головна мета — забез- печення фінансової стабільності банківської ситеми, захист інтересів вкладників і кредиторів)

Функція банку банків (виступаючи кредитором останньої ін- станції, НБУ надає комерційним банкам кредити під програ- ми їх фінансового оздоровлення )

Функція банку держави (НБУ організовує і здійснює через органи Державного казначейства та уповноважені банки об- слуговування Державного бюджету України)

Функція організатора міжбанківських розрахунків (НБУ з січня 1994 р. запровадив автоматизовану систему міжбанків- ських розрахунків, тобто, всі банківські установи працюють у СЕП НБУ, що дозволяє їм як здійснювати, так і отримувати платежі в режимі реального часу)

Функція центру грошово-кредитного регулювання економіки (НБУ здійснює комплекс заходів, спрямованих на розширен- ня або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування бан- ків та інших кредитних установ)

Схема 4.5. Принципи діяльності НБУ

Принципи діяльності НБУ — це закріплені в законі обов’язкові для вико- нання основоположні ідеї й положення, що найбільш повно і всебічно відо- бражають особливості побудови НБУ та правовідносин, що виникають у за- значеній сфері

Законності  (НБУ  виконує  лише  ті  функції,  які  визначені  банківським законодавством)

Незалежності (не допускається втручання органів законодавчої та вико-

навчої влади у виконання функцій і повноважень Ради НБУ чи Правління)

Підзвітності (НБУ є підзвітним Президенту України та Верховній Раді

України)

Економічної самостійності (НБУ здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису, а у визначених законодавством випадках — також за рахунок Державного бюджету України)

Спеціальної правоздатності (полягає в наявності обмежень щодо діяльно- сті НБУ: бути акціонером або учасником банків; здійснювати торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає його функціям)

Організація НБУ на базі державної власності (НБУ не відповідає за зо- бов’язаннями органів державної влади, своєю чергою, органи державної влади не відповідають за зобов’язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов’язання)

Здійснення діяльності без мети отримання прибутку (центральні банки не розглядаються як комерційні організації, хоча вони отримують у процесі своєї діяльності доходи)

Централізації (усі підрозділи центрального банку здійснюють грошово- кредитну  політику  під  загальним,  централізованим  керівництвом  НБУ, який наділений повноваженнями щодо банківського регулювання)

Вертикальної структури управління системою НБУ (призначення посадо-

вих осіб та їх підзвітність можуть здійснюватися виключно по вертикалі)

Єдності системи центрального банку (всім елементам системи притаманні спільність цілей, завдань, єдність організаційної побудови)

 

Схема 4.6. Форми державного регулювання банківської діяльності

Реєстрація банків і ліцензування їх діяльності

 

Подпись: Ф о р м и  д е р ж а в н о г о   р е г у л ю в а н н я   б а н к і в с ь к о ї   д і я л ь н о с т іАдмініст- ративне ре- гулювання

Встановлення вимог і обмежень щодо діяльності банків

Застосування санкцій адміністративного

(фінансового) характеру

Нагляд за діяльністю банків

 

Надання рекомендацій щодо діяльності банків

Встановлення обов’язкових економічних нормативів

Визначення норм обов’язкових резервів для банків

 

Індикатив- не регулю- вання

Встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій

Визначення процентної політики

Рефінансування банків

Встановлення кореспондентських відносин

Керування золотовалютними резервами

Здійснення операцій з цінними паперами на відкритому ринку

Імпорт й експорт капіталу

 

Схема 4.7. Державна реєстрація банків

Підготовчий етап

Засновники банку визначають організаційно-правову форму та форму власності банку, його назву та місцезнаходження, розмір та порядок формування статут- ного капіталу, тобто готують статут банку

Етап державної реєстрації

Уповноважена засновниками банку особа подає до територіального управління НБУ за місцем створення банку встановлений пакет документів: заяву про ре- єстрацію, статут, бізнес-план, копії платіжних документів про сплату учасника- ми банку внесків до статутного капіталу, документи, що підтверджують бездо-

ганну ділову репутацію та ін.

НБУ в особі Правління виносить рішення про державну реєстрацію банку або ві-

дмову в ній не пізніше як за три місяці з часу подання повного пакета документів

Територіальне управління НБУ за місцезна- ходженням банку в місячний термін з дати отримання документів готує висновок про:

-    загальну оцінку фінансового стану банку;

-    наявність приміщення, придатного для розташування банку;

-  ділову репутацію голови та членів спостережної ради; голови (заступників) та членів правління; головного бухгалтера (за-

ступників);

-    відповідність  установчих  документів

банку вимогам законодавства

Повний пакет документів передається на роз- гляд Генерального департаменту банківсь- кого нагляду, Комісії НБУ з питань нагляду

Реєстрація банку здійснюється НБУ шляхом унесення його до Державного реєстру банків та протягом 5 днів видається свідоцтво

Після реєстрації банку в територіальному управлінні НБУ за його місцезнаходженням відкривається кореспондентський рахунок, на який не пізніше наступного дня після його відкриття перераховуються кошти, що утво- рюють статутний капітал банку

Підстави відмови в державній реєстрації:

-  порушення  порядку створення банку;

-          невідповідності  устано-

вчих документів законодавсту;

-          подання  неповного  па-

кету документів для державної реєстрації;

-       наявності доказів, що підтверджують відсутність без- доганної ділової репутації чи задовільного фінансового стану принаймні одного із засновни-

ків банку;

-        невідповідність  профе- сійної придатності та ділової репутації голови правління та головного бухгалтера вимогам НБУ.

Про відмову необхідно по-

відомити  не  пізніше  місяця  з

дати отримання документів

 

Схема 4.8. Ліцензування банківських операцій

Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківсь- кої ліцензії, яка надається НБУ на підставі клопотання банку за наявності докумен- тів, що підтверджують:

– наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі, що встановлюється ЗУ «Про банки і банківську діяльність»;

–  забезпеченість  банку  належним  банківським  обладнанням,  комп’ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщеннями відповідно до вимог НБУ;

– наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів)

банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком

Рішення про надання (відмову) банківської ліцензії НБУ приймає протягом одного місяця з дня отримання повного пакета зазначених вище документів. Банківська ліцензія не може передаватися третім особам

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

Підстави відмови (відкликання) НБУ

банківської ліцензії

 

Отримання вкладів (депозитів) від юридич-

них та фізичних осіб

Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, переказ грошей з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зара- хування коштів на них

Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ри- зик

У разі невиконання банком вище- зазначених умов протягом одного року з дати державної реєстрації

У разі виявлення, що документи, надані для отримання ліцензії, міс- тять недостовірну інформацію

Операції з валютними цінностями

Емісія власних цінних паперів та здійснен- ня операцій на ринку цінних паперів від свого імені

Лізинг; випуск, купівля, продаж і обслуго- вування чеків, векселів та інших платіжних документів

 

У разі невиконання жодної банків- ської операції протягом одного ро- ку з дня отримання банківської лі- цензії

У разі порушення чинної нормати- вно-правової бази, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку

 

Схема 4.9. Види банківського кредиту

Види баніквського кредиту

Короткострокові — надаються банком на термін до 1 року

За строками користування

Середньострокові — надаються банком на термін до 3 років

 

Довгострокові — надаються банком на термін понад 3 роки

 

За забезпечені- стю

Забезпечені:

• під заставу майна дебітора (необоротні активи, рухомість та ін.);

• під цінні папери;

• під гарантії чи за дорученням (третіх осіб, банків, уряду та ін.);

• іпотекою;

• страхування відповідальності дебітора;

• переуступка на користь банка контрактів, рахунків дебіторів до третіх осіб

 

Незабезпечені  (бланкові)  —  надаються  надійним  та  платоспроможнім клієнтам (в разі високої міри довіри банком клієнту)

Разові — надаютья банком після аналізу поданих клієнтом документів

(рішення виноситься окремо кожного разу при наданні коштів)

 

За методом надання

За кредитною лінією — клієнту відкривається лімітний кредитний раху-

нок, яким він розпоряджається за необхідністю в межах наданих коштів

Гарантовані — до надання кредиту заздалегідь обумовлюється його су-

ма, термін, процентна ставка та дата надання

 

Овердрафт  —  перевищення  встановленого  ліміту  кредитування,  при якому банк нараховує підвищену процентну ставку

 

За методом погашення

Одноразовий платіж — після закінчення обумовленого кредитною уго-

дою періоду

Поетапне погашення —  погашення відповідними частинами згідно зі встановленим графіком платежів

 

За характером процентної ставки

З фіксованою процентною ставкою

З плаваючою процентною ставкою — залежить від міри ризику (напри-

клад, в умовах інфляції )

 

Схема 4.10. Грошова система та її елементи

Грошова система — це державно-правова  форма організації грошового обігу, яка припускає відповідне законодавче регулювання

Грошова одиниця України (відповідно до ст. 99 Консти- туції України, грошовою одиницею є гривня, що дорів- нює 100 коп. Випуск та обіг на території України інших грошових одиниць заборонено)

 

Подпись: Е Л Е М Е Н Т И  Г Р О Ш О В О Ї  С И С Т Е М ИФункціональні елементи

Масштаб цін — це встановлення змісту різних форм, кіль- кості дорогоцінних металів в національній грошовой оди- ниці (офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцінними металами не встановлюється)

 

Види державних грошових знаків, що мають статус єди- ного законного платіжного засобу на території України (ст. 34 ЗУ «Про НБУ” та ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” закріплюють вичерпний пе- релік державних грошових знаків, які можуть бути в обі- гу в Україні: банкноти та монети)

Організація готівкового обігу розпочинається з випуску грошових знаків в обіг, тобто їх емісії, що є виключним повноваженням НБУ (характеризується використанням готівки фізичними та юридичними особами як засобу платежу)

 

Організаційні елементи

Організація безготівкового обігу, під яким розуміють пе- рерахування відповідної суми коштів із рахунків платни- ків на рахунки одержувачів грошових коштів, а також пе- рерахування банками за дорученням юридичних та фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки їх одержувачів

Система державних органів, які здійснюють управління грошовим обігом (ВРУ, ПУ, КМУ, Міністерство фінансів, Рахункова палата, ДПС, Державне казначейство та ін.)

Подпись: Модуль 4. Правові основи грошово-кредитної  діяльності в УкраїніПодпись: Платіжні інструменти — це засоби відповідної форми на паперовому, елект- ронному чи інших носіях інформації, використання яких ініціює переказ грошо- вих коштів з відповідного рахунку платникаПодпись: 186

Меморіальний ордер — розрахунковий документ, який складається за ініціативою баку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій

Платіжне доручення — розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговую-

Подпись: Схема 4.11. Поняття та види платіжних інструментівчому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержува-

Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який складається з двох частин:

– верхньої — вимоги одержувача безпосредньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

– нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним су-

ми коштів та перерахування її на рахунок одержувача

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні

— одержувача до банку, який обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визна-

ченої суми коштів із рахунку платника на рахунок одержувача

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не зубумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітента, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів

Акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (за- явника акредитива) чи від себе особисто проти документів, які відповідають умовам акредитива, зо- бов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж

Вексель — це цінний папір (борговий документ), який засвідчує безумовне грошове зобов’язання однієї особи сплатити після настання строку, визначеного у векселі, певну суму коштів власникові векселя (вексе- ледержателю) і який складений за точно встановленою законом формою

Платіжна картка — це спеціальний платіжний засіб, що має вигляд пластикової чи іншої картки, яку ви- користовують для переказу грошей, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отри- мання грошей готівкою через банківські автомати

 

Схема 4.12. Види рахунків у національній та іноземній валюті

Подпись: В и д и  р а х у н к і в  у  н а ц і о н а л ь н і й  т а  і н о з е м н і й  в а л ю т іПоточні — це рахунки, які відкриваються на підставі договору банківського рахунку для зберігання коштів і здійснення розрахунково- касового обслуговування за допомогою від- повідних платіжних інструментів

Рахунки зі спеціальним режимом їх вико- ристання, що відкриваються на підставі закону України чи рішення КМУ

Карткові рахунки — відкриваються для обліку операцій за платіжними картками

Накопичувальні рахунки виборчих фондів

(кандидатів на пост ПУ, партій та ін.)

Інвестиційні рахунки — відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноваже- них банках України для здійснення інвес- тиційної діяльності в Україні; для повер- нення іноземних інвестицій, прибутку, отриманих іноземними інвесторами від інвестиційної діяльності в Україні

Відкриваються суб’єктам господарювання для:

• здійснення розрахунків готівкою чи в безготівковій формі;

• проведення поточних опе-

рацій;

• здійснення інвестицій за кордон;

•  розрахунків  при  купівлі-

продажу цінних паперів;

• погашення кредитів та ін.

Відкриваються фізичним особам для:

• обліку коштів за вкладами до запитання;

• зберігання коштів і прове-

дення  безготівкових розра-

хунків (зараховуються оплата праці, авторські го- норари, страхові платежі, плата за надання в оренду власного майна та ін.)

Вкладні (депозитні) — це рахунки, які відк- риваються банком для клієнта на підставі до- говору банківського вкладу для зберігання коштів, що передаються клієнтом на управ- ління на відповідний строк чи без його вста- новлення з виплатою відповідного процента та які банк зобов’язаний повернути клієнтові відповідно до умов договору чи діючого за- конодавства

 

 

Пенсійні (депозитні) рахунки — відкри- ваються фізичним особам відповідно до ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпе- чення» для накопичення заощаджень на виплату пенсій

 

 

 
Відкриваються суб’єктам господарювання та фізич- ним особам. У договорі за- значається:

• вид банківського вкладу;

• сума, що вноситься готів- кою або перераховується з вкладного чи поточного ра- хунка;

• строк дії договору;

•  розмір  і  порядок  сплати процентів, умови перегляду

їх розміру;

• відповідальність сторін;

• підстави дострокового ро-

зірвання договору;

•  інші умови за  погоджен-

ням сторін

Подпись: П О Н Я Т Т ЯПодпись: Т АПодпись: В И Д ИПодпись: Ф І Н А Н С О В И ХПодпись: У С Т А Н О В

Схема 4.13. Учасники ринку фінансових послуг

Учасники ринку фінансових послуг — це юридичні та фізичні особи

— суб’єкти підприємницької діяльності, які, відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України, та споживачі таких послуг

 

Фінансова послуга — це опера- ції з фінансовими активами, які здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок цих осіб, а в деяких випадках, передбаче- них законом, — і за рахунок за- лучених інших осіб фінансових активів з метою отримання при- бутку чи збереження реальної вартості фінансових активів (на- даються тільки на підставі укла- деної угоди)

 

Фінансові активи — це кош- ти, боргові зобов’язання та право вимагання боргу, які не віднесені до цінних паперів

 

Залучення фінансових активів із зобов’язанням про подаль- ше їх повернення

 

 

 

Надання коштів у борг, зок- рема й на умовах фінансового кредиту

 

 

 

Інші операції, які мають ознаки фінансової послуги

 

 
Подпись: П О Н Я Т Т Я   Т А   В И Д И  Ф І Н А Н С О В И Х  П О С Л У ГФінансова установа — це юри- дична особа, що внесена до від- повідного реєстру та яка відпові- дно до ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулюван- ня ринку фінансових послуг» на- дає одну чи декілька фінансових послуг

Банки

Кредитні союзи

Ломбарди

Лізингові компанії

Довірчі товариства

Страхові компанії

Установи накопичувального пенсійного забезпечення

Інвестиційні фонди та ком-

панії

Інші юридичні особи, які надають виключно фінансо- ві послуги

 

Схема 4.14. Банківський нагляд: поняття та завдання

Банківський нагляд — це система контролю та активних упорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення до- тримання банками та іншими особами, щодо яких НБУ здійснює наглядову діяльність, законодавства України та встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і кре- диторів банку

Гарантія здоров’я банківсько- го сектора для підвищення та сприяння економічному зрос- танню країни

Захист вкладників, які розмі-

щують свої кошти в банках

 

 

Підвищення конкуренції в банківському секторі, тобто, банківські закони та поло- ження повинні спрямуватися на заохочення конкуренції, запобігання монополії та ді- ям, що їй перешкоджають

Підвищення ефективності банківської справи та справе- дливий розподіл кредиту в економіці: банківська систе- ма має відповідати на вимоги суспільства високою якістю фінансових послуг встанов- леної вартості. Кошти мають надходити до економічних секторів, які можуть викори- стати їх найбільш продуктив- но й ефективно

 

Усунення системних та інди- відуальних ризиків, що приз- водить до стимулювання ефективності загалом банків- ської системи, так як банк- рутство одного банку може потягти за собою банкрутство декількох банків та втрату довіри до системи загалом

Забезпечення дотримання стандартів та нормативів суб’єктами, діяльність яких базується на банківських за- конах і положеннях

Подпись: Визначення переліку об’єктів, що мають статус валютних цінностейПодпись: Встановлення порядку здійснення валютних операційПодпись: Закріплення статусу суб’єктів валютного регулюванняПодпись: Визначення порядку формування валютних резервівПодпись: Валютний контрольПодпись: Підстави відповідальності за порушення валютного законодавства

Схема 4.15. Валютне регулювання та його елементи

Валютне регулювання — це діяльність держави та уповноваже- них нею органів щодо організації та здійснення валютних операцій

Схема 4.16. Поняття валюти та валютних цінностей

Валютні  цінності  (ст.  1  Декрету  Кабінету  Міністрів  України

«Про систему валютного регулювання та контролю»)

Подпись: ВАЛЮТА УКРАЇНИгрошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що є в обігу та є законними платіжними засобами на території України

грошові  знаки,  вилучені  з  обігу,  але  які  підлягають  обміну  на грошові знаки, що є в обігу

кошти на рахунках, вкладах у банківських та інших фінансових уста-

новах

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, чеки тощо)

Подпись: ІНОЗЕМНА ВАЛЮТАіноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет,  що  є  в  обігу  та  є  законними  платіжними  засобами  на території відповідної іноземної держави

грошові  знаки,  вилучені  з  обігу,  але  які  підлягають  обміну  на грошові знаки, що є в обігу на території іноземної держави

кошти на рахунках, вкладах у банківських та інших фінансових ус-

тановах, що є в обігу на території іноземної держави

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі,

чеки тощо), виражені в іноземній валюті чи банківських металах

Подпись: БАНКІВСЬКІ МЕТАЛИзолото, срібло, платина та метали платинової групи, які доведені до найвищих проб, відповідно до світових стандартів, у зливках, по- рошках і мають сертифікат якості

 

Схема 4.17. Суб’єкти валютного регулювання

СУБ’ЄКТИ ВАЛЮТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Кабінет Міністрів України

- визначає та надає на затверд- ження Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного бор- гу України;

- бере     участь    у     складанні платіжного балансу України;

- забезпечує формування та вис-

тупає  розпорядником Державного

валютного фонду України

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети

формують республіканський (республіки Крим) та місцеві валютні фонди за рахунок при- дбання іноземної валюти на міжбанківському валютному рин- ку України за рахунок коштів відповідних бюджетів

Національний банк України

- здійснює валютну політику;

- складає разом із КМУ платіжний баланс України;

- контролює дотримання затверд- женого ВРУ ліміту зовнішнього державного боргу;

- приймає  обов’язкові  для  вико-

нання   нормативні   акти   щодо здійснення валютних операцій;

- видає ліцензії на здійснення ва-

лютних операцій

Міністерство зв’язку України

здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів та переміщення валютних цінностей через митний кордон України

 

 

Державна податкова інспекція

України

здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів та нерезидентів на території України

Державний митний комітет

України

здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України

Банківські установи

здійснюють контроль за валютними операціями резидентів та нерезидентів через відповідні банки

Схема 4.18. Суб’єкти валютного контролю

Система органів та агентів валютного контролю

Органи валютного контролю: НБУ — го- ловний орган валютного контрою; ДПА; Державна митна служба мають право:

 

 

проводити перевірки дотримання рези- дентами та нерезидентами валютного законодавства, повноти та достовірності обліку та звітності

 

 

 

отримувати документи, пов’язані з про- веденням валютних операцій, відкрит- тям та веденням рахунків

 

 

 

робити фотокопії документів для по- дальшого їх залучання до матеріалів перевірки

 

 

 

приймати обов’язкові для виконання письмові вимоги щодо усунення вияв- лених порушень

 

 

 

накладати санкції за порушення валют-

ного законодавства

 

 
Агенти валютного контролю: уповноважені банки; спеціалізовані організації мають права та несуть відповідні обов’язки:

вимагати надання від резидентів (нере- зидентів), здійснюючих валютні операції через ці установи документів, що підт- верджують законність валютної операції (перелік документів агенти визначають самостійно, враховуючи зміст операції та вимоги нпа)

відмовляти в здійсненні валютної операції у випадку отримання від резидента (нерези- дента) відмови надання документів, які підтверджують законність операції чи при виявленні, що резидент (нерезидент) не має права на її здійснення

надавати резиденту (нерезиденту), якому відмовлено в здійсненні валютної операції, письмове пояснення підстав відмови

не допускати розголошення інформації про діяльність та фінансове становище рези- дентів (нерезидентів), яка стала відома при здійсненні валютного контролю

надавати звітність за особистими валютни- ми операціями та валютними операціями резидентів (нерезидентів)

відсутність в уповноважених банках до- кументів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з  дати проведення цих операцій пройшло не більше 5 років, кваліфікується як нездійснення цими бан- ками функцій агента валютного контролю

 

Схема 4.19. Ліцензування валютних операцій

Відповідно до ст. 5 ДКМУ «Про систему валютного регулювання та валютного кон- тролю» валютні операції здійснюються банками (іншими фінансовими установами) на підставі ліцензії НБУ

Індивідуальні ліцензії

Видаються резидентам і нерезидентам на здійснення  разової  валютної  операції  на

період,  необхідний  для  здійснення  такої

операції

Здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів (за винятком якщо вони отримані як дарунок

Генеральні ліцензії Видаються  комерційним  банкам   та іншим  фінансово-кредитним  устано- вам України на здійснення валютних операцій,  що   не   потребують  інди- відуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання

або у спадщину)        Організовувати пункти продажу

іноземної валюти

 

Ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встанов- лених законодавством

Надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строк та суми та- ких кредитів перевищують встановлені за- конодавством межі

Використання  іноземної  валюти  на  тери-

торії України як засобу платежу (застави)

 

Операції з банківськими металами

Відкриття корреспондентських рахунів у банківських металах в інших банках та проведення операцій з ними

Відкриття  та  ведення  поточних та депозитних рахунків клієнтів у банківських металах

 

Вивезення,  переказування  та  пересилання за межі України валютних цінностей за ви- нятком здійснення цього фо - резидентами на суму, що визначається НБУ, якщо така іноземна валюта була раніше ввезена ними на законних підставах та ін.

Розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття фо - резидентами рахунків в іно- земній валюті на час їх перебування за кордо- ном; відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами; відкриття коресподентських рахунків уповноваженими банками

Купівля-продаж банківських ме-

талів за гривні

Надання та отримання міжбан- ківських кредитів у банківських металах

Надання кредитів у банківських металах резидентам (юо та фо - с.п.д.)

Перевезення банківських металів та ін. (Постанова Правління НБУ від 06.08.2003, № 325)

 

Схема 4.20. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Правопорушення

Відповідальність

Здійснення оперцій з валютними цінностями

без генеральної ліценії НБУ

Штраф у сумі вказаних вал. цін. (в нац. вал. за

курсом НБУ) з виключенням банку з Книги

реєстрації банків чи без виключення

Здійснення оперцій з валютними цінностями

без індивідуальної ліцензії НБУ

Штраф у сумі вказаних вал. цін. (в нац. вал. за

курсом НБУ)

Торгівля іноземною валютою без ліцензії НБУ

чи з порушенням порядку та умов торгівлі

Штраф у сумі вказаних вал.цін. (в нац. вал. за

курсом НБУ) з виключенням банку з Книги реєстрації банків чи без виключення

Невиконання банками зобов’язань щодо купі-

влі іноземної валюти за дорученням та за ра-

хунок резидентів

Позбавлення  генеральної  ліцензії  НБУ   чи

штраф у розмірі 25\% від суми іноз. вал., що була зафіксована в дорученні резидента

Нездійснення банками функцій агента валют-

ного контролю в частині запобігання прове-

дення резидентами (нерезидентами) через ці банки незаконних валютних операцій

Позбавлення  генеральної  ліцензії  НБУ   чи

штраф у розмірі 25\% від суми валют. операцій

Нездійснення банками функцій агента валют-

ного контролю в частині інформування відпо-

відних державних органів про порушення ва-

лютного законодавства

Порушення:

•порядку  інформування —  штраф  у  розмірі

40нмдг;

•строку  інформування:  якщо  перевищує  10

днів — штраф у розмірі 1 нмдг; від 11–30 —

20 нмдг; понад 30 — 1\% від суми валют. опе-

рації

Порушення   резидентами  порядку   деклару-

вання валютних цінностей

Порушення:

•строків декларування — штраф 1 нмдг за ко-

жен день;

•порядку декларування — штраф 20 нмдг

Несвоєчасне  подання,  приховування,  перек-

ручення звітності про валютні операції

Штраф у розмірі 20 нмдг

Отримання резидентами кредитів в іноземній

вал. від нерезидентів без реєстрації договорів

Штраф у розмірі 1\% від суми кредиту з пода-

льшою реєстрацією договору

Порушення  90-денного  строку  розрахунків

між резидентами та нерезидентами за експор-

тно-імпортними контрактами

Пеня  за  кожний  день  прострочки в  розмірі

0,3\% від сум неотриманого виторгу (митної

вартості недопоставленої продукції)

Ухилення від повернення виручки в  інозем.

вал. (ст. 207 ККУ)

За дії, передбачені: ч. 1  — штраф від 600–

1000 нмдг чи виправні роботи до 2 років, чи обмеження волі до 3 років.; ч. 2 — обмеження

волі від 3–5 років чи позбавлення волі до 3

років; ч. 3 — позбавлення волі від 3–5 років.

Незаконне відкриття та використання за ме-

жами  України  валютних  рахунків  (ст.  208

ККУ)

За дії, передбачені: ч. 1–штраф від 500–1000

нмдг чи виправн. роботи до 2 років, чи обме-

ження волі від 2–4 років з конфіскацією ва-

лютн. цінностей; ч. 2 — позбавлення волі від

3–5 років з позбавленням права займати від-

повідні посади до 3 років та з конфіскацією валютн. цінностей

Порушення  правил  валютних  операцій  (ст.

162 КУпАП)

Попередження  чи  штраф  від  30–40  нмдг  з

конфіскацією валютн. цінностей