11.1. поняття «валюти» та «валютних цінностей»

Стаття 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання  і валютного  контролю»  № 15-93 від 19 лютого 1993 року ви- значає валюту України як грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу і є законними пла- тіжними засобами на території України1. До валюти також належать грошові знаки, вилучені або які вилучаються з обігу, але підлягають обмінові на гро- шові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банків- ських та інших кредитно-фінансових  установах на території України.

Другою складовою категорії — «валюта України» є платіжні докуме-

нти й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (трат- ти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сер- тифікати,  ощадні  книжки,  інші  фінансові  та  банківські  документи), виражені у валюті України.

Таким чином, валюта України складається з визначених законодавст-

вом України:

а) грошових знаків, що перебувають в обігу і є законними платіжними засобами на території України;

б) платіжних документів, що виражені у валюті України;

в) інших цінних паперів, виражених у валюті України.

Іноземною валютою є іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, ка- значейських  білетів, монет, що перебувають  в обігу та є законним платіж- ним засобом на території відповідної іноземної держави. Національна й іно- земна  валюта  перебуває  у  відповідному   співвідношенні,   що  відображає поняття «конвертованості». Це досить складне поняття. Саме конвертова- ність розуміється  як гарантована  державою можливість  обміну національ- ної валюти на іноземну.

Залежно від міри й особливостей режиму конвертованості,  національ-

ні валюти окремих держав можна розмежувати на:

• неконвертовані  — валюта, що використовується  в межах однієї дер-

жави;

• частково конвертовані  — валюта, що застосовується  не до всіх зов-

нішніх валютних операцій, або не до всіх суб’єктів;

• вільно конвертовані  — валюта, що вільно обмінюється  на іноземні валюти і виступає як платіжний засіб на міжнародному ринку.

1Див.: Валютные операции // Сборник систематизированного законодательства. —

2005. — Вып. 11. — С. 9–15.

Валютний курс виступає як співвідношення валют двох держав. Він встановлюється  на підставі попиту–пропозиції  валют на валютному ринку. При цьому можливе встановлення валютного курсу державою у власному, однобічному порядку.

Для регулювання курсу гривні Україна використовує золотовалютний

резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансу- вання, а також застосовує інші інструменти регулювання грошової маси. Національний  банк України, згідно п. 13 ст. 7 Закону України «Про Націо- нальний банк України», забезпечує накопичення та збереження золотова- лютних резервів і здійснення операцій з ними і банківськими металами. Статтею 28 зазначеного Закону передбачено, що Національний  банк Украї- ни забезпечує керування золотовалютними  резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі–продажу  валютних цінностей на валю- тних ринках з метою впливу на курс іноземної валюти щодо іноземних ва- лют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.

Структура золотовалютного резерву Національного банку України містить такі активи:

• банківське золото;

• спеціальні права запозичення;

• резервну позицію в МВФ;

• іноземну валюту у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном;

• цінні папери (крім акцій, що оплачуються в іноземній валюті);

• будь-які інші міжнародно визнані активи за умови забезпечення  їх-

ньої надійності й ліквідності.

Але національна й іноземна валюта не охоплюють цілком коло валю- тних цінностей у державі. Крім національної  й іноземної валюти у вигляді грошових знаків і коштів на рахунках у банківських та інших кредитно- фінансових установах до валютних цінностей належать:

• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземній валюті або банківських металах;

• банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової гру- пи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з до- рогоцінних металів (ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систе- му валютного регулювання і валютного контролю»).

Міністерство  фінансів  України  формує  Державний  фонд  дорогоцін- них металів і дорогоцінних  каменів України з метою забезпечення  держав- них виробничих, наукових, соціально-культурних  й інших нестатків, що фі- нансуються з державного бюджету.

Валютними операціями називають певні банківські та фінансові опе-

рації, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

До валютних операцій, відповідно  до ст. 1 Декрету Кабінету Мініст- рів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», належать:

– операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності,

за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

– операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнаро- дному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

– операції, пов’язані зі ввезенням, переказуванням  і пересиланням  на територію України і вивезенням, переказуванням  і пересиланням  за її межі валютних цінностей.

Учасниками валютних операцій є: НБУ; валютні біржі; банківські установи; підприємства та кредитно-фінансові  установи, що здійснюють зо- внішньоекономічні  операції; підприємства, міжнародні корпорації та фінан- сові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи; валютні брокерські фірми.