9.2. поняття кошторисно-бюджетного фінансування

Державні та муніципальні видатки здійснюються за допомогою фі- нансування. Фінансування — це безповоротний і безвідплатний відпуск грошових коштів.

Залежно від джерел фінансування розрізняють три види: бюджетне фінансування, самофінансування та кредитування.

Фінансування  державних  видатків  — це плановий,  цільовий,  безпо- воротний і безвідплатний відпуск коштів за умови оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел фінансування, що здійснюється на планове виконання загальнодержавних функцій, а також для утримування соціально-культурної  сфери,  забезпечення  соціальних  гарантій  та зо- бов’язань  держави з дотриманням  режиму економії при здійсненні  постій- ного контролю.

Суб’єкти фінансування — державні органи, підприємства, установи державної чи комунальної форм власності.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встано- вленому порядку органами державної влади, органами влади АРК чи орга- нами місцевого самоврядування,  яка повністю утримується за рахунок дер- жавного чи відповідного місцевого бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Принципи фінансування:

1) цілеспрямованість:  всі видатки мають цільове призначення (поточ-

ні та капітальні видатки, видатки на заробітну плату, стипендію та ін.);

2) фінансування  з огляду на рівень виконання робіт та послуг: відра- хування коштів повинно відбуватися відповідно до фактичного виконання робіт та послуг, їх кількісних та якісних показників;

3) дотримання  фінансової  дисципліни  та режиму економії: у процесі

здійснення фінансової діяльності необхідно постійно дотримуватися прин- ципу законності, точного та неухильного виконання встановленого порядку, строків, звітності;

4) одержання максимального ефекту за мінімальних витрат.

Витрати бюджетних установ фінансуються за рахунок бюджетних асигнувань — повноважень,  що надаються розпоряднику  бюджетних  кош- тів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зо- бов’язання  та  здійснення  платежів  з конкретною  метою  у процесі  вико- нання бюджету.

Кошти із бюджетів на функціонування бюджетних установ відпуска- ються на підставі планових актів — кошторисів,  а їх фінансування  назива- ють кошторисно-бюджетним.

Кошторисно-бюджетне фінансування — це безповоротне та безвід- платне виділення грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету на основі фінансових планів — кошто- рисів витрат.

Кошторис — це фінансово-плановий документ, який визначає обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний та поквартальний розподіл.

Кошторис складається зі статей, кожна з яких містить однорідну гру- пу витрат, що мають суворо обов’язковий  характер та не повинні змінюва- тися у зв’язку з тим, що відповідно до них розподіляються  бюджетні приз- начення, затверджені законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Статті витрат складаються  на підставі норм витрат, тобто єдиних ти- пових показників кошторисних витрат, які можна класифікувати за відпові- дними групами:

1) за юридичними ознаками:

а) обов’язкові — встановлюються Верховною Радою України, Кабіне- том  Міністрів  України  та  не  підлягають  зміненню  під  час  використання (штати, витрати на мандрівку та ін.);

б)  розрахункові   (факультативні)   —  встановлюються   бюджетними

установами  за узгодженням  з фінансовими  органами  (середні  витрати  на розрахункову одиницю);

2) за змістом норми:

а) натуральні (матеріальні) — їх основою є розмір витрат у натураль- ній формі (витрати на електропостачання  на квадратний метр площі) на од- ну розрахункову одиницю;

б) фінансові (грошові) — це матеріальна норма, яка має грошову форму;

3) за базою розрахунків:

а) узагальнені  — обсяг витрат за всіма статтями  витрат на відповід-

ний виробничий показник (за профілем установи);

б) постатейні — відображають норми витрат щодо окремих статей.

Види кошторисів витрат:

1) загальні — для утримання групи однотипових установ, які обслу- говуються централізованими  бухгалтеріями  (дитячі садки, школи, бібліоте- ки тощо). Обсяг фінансування за статтями обов’язково розшифровується  на кожну установу окремо;

2) на централізовані  заходи, тобто заходи, які заплановані  бюджетом та проводяться відповідним державним органом;

3) зведені — відображають обсяги фінансування для окремого органу управління;

4) індивідуальні — відображають вимоги у коштах кожної окремої бюджетної установи з урахуванням специфіки її функціонування.

Складання кошторису відбувається на підставі лімітної довідки про бюджетні асигнування,  яка подається головним розпорядником  бюджетних коштів протягом тижня після затвердження  бюджету, з якого фінансується відповідна бюджетна установа. Кошторис бюджетної установи затверджує керівник установи вищого рівня.

Витрати бюджетних установ поділяються на такі групи:

1) капітальні — це видатки розвитку (придбання основного капіталу,

капітальне будівництво тощо);

2) поточні:

а) адміністративно-господарські — витрати на утримання апарату управління, обслуговуючого  персоналу, на відрядження,  придбання техніч- ного інвентаря тощо;

б) операційні — витрати, пов’язані з характером  діяльності установи

(придбання електронного каталога книг для бібліотеки, заробітна плата біб-

ліотекарям тощо).

На кошторисно-бюджетному фінансуванні утримуються:

• установи соціальної сфери;

• освітні заклади;

• установи охорони здоров’я;

• установи культури;

•  установи   Міністерства   оборони   України,   Прикордонних   військ

України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України;

• органи законодавчої та виконавчої влади, суди та прокуратура.

Контрольні запитання

1. Поняття та склад державних та місцевих доходів.

2. Поняття податкової системи України та її структура.

3. Поняття та види обов’язкових платежів.

4. Поняття, ознаки, функції податків.

5. Класифікація податків.

6. Правовий механізм податку та його елементи.

7. Визначення державного кредиту.

8. Форми державного боргу.

9. Види обов’язкового державного страхування.

10. Поняття державних видатків, їх види.