Фінансове право України - Навчальний посібник (Костенко Ю. О.)

6.3. класифікація та функції податків

Функції податків, які визначають їх сутність, є похідними від функцій фінансів і виконують ті самі завдання, але дещо у вужчому значенні. Вихо- дячи з цього, функції податків можна згрупувати в два блоки: основні та додаткові1.

До групи основних функцій належать: сутнісна функція податку (фіс- кальна) і дві загальнофінансові  (регулююча  і контрольна).  Саме на основі цих функцій  будується  податковий  механізм,  і, діючи спільно,  вони скла- дають цілісний комплекс.

Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсис- тему основних  функцій. Крім того, якщо основні функції є обов’язковими для усіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності  й не обов’язково представлені у всіх податках.

Основні функції податку:

1. Найважливішою  функцією податків є фіскальна (лат. Fiscus — дер- жавна скарбниця). Відповідно до цієї функції, податки виконують своє ос- новне призначення — насичення дохідної частини бюджету, доходів держа- ви для задоволення потреб суспільства. У період становлення буржуазної держави  ця спрямованість  податків  вважалася  єдиною.  Однак  наприкінці XIX ст. нова концепція податків розглядає останні як соціальний регулятор,

1  Див.: Кучерявенко Н. П. Курс налогового права. В 6 т. Т. III: Учение о налоге. —

Х.: Легас; Право, 2005. — С. 104–108.

знаряддя реформ і до кінця 30-х років XX ст. податки розглядаються вже як засіб регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зрос- тання.

2. Регулююча функція є своєрідним доповненням до попередньої і то- ркається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (на- приклад,  непрямі  податки).  При  цьому  регулюючий  механізм  існує об’єктивно, і вплив на платників здійснюється незалежно від волі держави. Дуже  часто  під  регулюючою   функцією  розуміють  лише  надання  пільг окремим галузям чи виробникам. Однак податкове регулювання — більш складний механізм, що враховує не тільки податковий  тиск, але і перспек- тиви того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т.ін.

3. Контрольна функція реалізується під час оподаткування при рег- ламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і ор- ганізацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість подат- кової системи, кожного важеля окремо, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації мети у сформованих умовах.

Додаткові функції податку утворюють підсистему, що охоплює кіль-

ка видів функцій.

1. Розподільна функція є своєрідним відображенням фіскальної: напо- внити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії ро- зподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції. Наприклад, непрямі податки, регулюю- чи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платни- ків на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів і т.ін.). Це гово- рить про існування первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) за допомогою податків.

2. Стимулююча (дестимулююча)  функція створює орієнтири для роз- витку чи згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бу- ти пов’язана з застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткуван- ня, зменшенням  оподатковуваної  бази.  Іноді  цю функцію  розглядають  як підвид регулюючої.

3. Накопичувальна  функція є своєрідним узагальненням усіх поперед- ніх функцій і, передусім, — з позицій реалізації цілей держави в податковій системі. Найбільш узагальнюючою  функцією податків, з якою пов’язані їх виникнення і розвиток, є фіскальна. Але це тільки на перший погляд. Вона має тимчасовий характер, виступає етапно, реалізуючи насичення бюджету на визначений  період. Кінцева мета податків — не тільки сформувати  бю- джет, але і сформувати мету, інтереси в розподілі тих чи інших коштів пла- тників, тобто створити умови для їх накопичення як юридичними,  так і фі- зичними особами.

Уся сукупність обов’язкових  платежів податкового  характеру класи-

фікується за декількома підставами.

1. Залежно від компетенції органа, що вводить у дію податковий пла-

тіж на відповідній території:

1) загальнодержавні  — податки  і збори, встановлювані  ВР України, що вводяться в дію винятково Законами України і діють на всій території країни;

2) місцеві — податки і збори, перелік яких установлено  ВР України,

вводяться  в дію місцевими  органами  самоврядування  і діють на території окремих регіонів України.

2. Залежно від каналу надходження.  Відповідно  до бюджетної систе- ми України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підс- таві чого податкові платежі можна поділити на закріплені та регульовані.

Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять у конкретний бюджет чи позабюджетний  фонд. Регулюючі (різнорівневі)  податки надхо- дять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бю- джетного законодавства.  Суми відрахувань за такими податками, зарахову- ються безпосередньо до Державного бюджету та бюджетів інших рівнів, визначаються під час затвердження кожного бюджету.

3. Залежно від платника:

1) податки з юридичних осіб (податок на прибуток);

2) податки з фізичних осіб (прибутковий  податок, податок на проми-

сел);

 

3) змішані  — податки,  що припускають  як платника  і юридичних,  і

фізичних осіб (податок із власників транспортних засобів, земельні податки і т.ін.). При цьому змішані податки поділяються на:

а) податки, що визначаються наявністю визначених матеріальних благ (тра-

нспортні засоби, ділянка землі);

б) податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вар-

тість, акцизний збір).

4. Залежно від форми обкладання:

1) прямі (прибутково-майнові) — податки, що стягуються під час придбання й акумуляції матеріальних  благ, визначаються  розміром об’єкта обкладання,  входять до ціни товару і сплачуються  виробником  чи власни- ком. Прямі податки, своєю чергою, поділяються на:

а) особисті  — податки,  які сплачуються  платником  за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника; б) реальні (англ. rеаl — майно) — податки, які сплачуються з майна та в ос- нові яких є не реальний, а передбачуваний середній дохід;

2) непрямі (на споживання) — податки, які стягуються під час витрат

матеріальних благ, визначаються розміром споживання, вводяться у вигляді

надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються  споживачем.  При непря- мому оподаткуванні  формальним платником є продавець товару (робіт, по- слуг), який є посередником  між державою і споживачем товару (робіт, пос- луг).  Останній  є платником  реальним.  Саме  критерій  збігу  юридичного  і

фактичного платника є одним з основних у розмежуванні податків на прямі і непрямі. При прямому оподатковуванні  — юридичний  і фактичний  плат- ники збігаються, при непрямому — ні.

5. Залежно від способу стягування:

1) часткові (кількісні) — встановлюють розмір податку для кожного платника  окремо,  враховують  майновий  стан платника  і його можливості

сплати.  Загальний  розмір  податку  формується  як  сума  платежів  окремих

платників;

2) розкладкові (репартиаційні)  — податки, які нараховуються  на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового  тягаря. Історично це перша форма стягування подат- ків, що проходила кілька етапів: перший — встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий — розподіл цієї суми між територіаль- ними одиницями; третій — розподіл її між платниками. На сьогодні засто-

совується на місцевому рівні. У Росії в 1885 р. був встановлений  додатко-

вий   розкладковий    збір,   який   стягувався   із   промислових    і   торгових

підприємств. Загальна його сума законодавчо визначалася за губерніями, у губерніях — за повітами, де вже, згідно з прибутковістю, розподілялася між торговими і промисловими підприємствами.

6. Залежно від характеру використання:

1) загального призначення — податки, які використовуються  на зага- льні цілі, без конкретизації витрат, на які вони витрачаються (фактично це і є податки);

2) цільові податки — податки, зараховані в позабюджетні цільові фо-

нди і призначені для цільового використання.

7. Залежно від періодичності стягування:

1) разові — податки, що сплачуються один раз протягом визначеного часу (найчастіше — податкового періоду) при здійсненні визначених дій (податок  із власників  транспортних  засобів;  податок  із майна, що перехо-

дить у порядку спадкування чи дарування). Переважно ций різновид подат-

ків має характер зборів;

2) систематичні (регулярні).

8. Залежно від обліку податкового платежу:

1) податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість);

2) податки, що вносяться до собівартості (податок із власників транс-

портних засобів, земельний податок);

3) податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу);

4) податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку, тобто при- бутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання націо- нальної символіки)1.

1   Див.: Кучеров И. И. Налоговое право России: Курс лекций. — М.: ОрИнфоР,

2001. — С. 38–40; Налоговое право: Учеб. пособ. / Под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Го-

сюрииздат, 1999. — С. 41–50.

До окремої підсистеми належить група загальнодержавних  зборів, які диференціюються на:

• збори економічного  характеру (збір за використання  радіочастотно- го ресурсу України; плата за торговий патент на деякі види підприємниць- кої діяльності;  збір на розвиток виноградарства,  садівництва  і хмелярства; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та тепло- ву енергію та ін.

• збори соціального характеру (збір на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування; збір на загальнообов’язкове  державне соціальне стра- хування на випадок безробіття та ін.);

• збори природоресурсного  характеру (збір за спеціальне використан- ня природних ресурсів; збір за спеціальне використання  об’єктів тваринно- го світу; збір за спеціальне використання лісових ресурсів та ін.)1.

Система   елементів   правового   механізму   податку   складається   з

обов’язкових  і  факультативних   елементів.  Обов’язкові  елементи  склада-

ються з двох груп.

1. Основні елементи — визначають фундаментальні, сутнісні харак- теристики податку, які формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність  будь-якого  з основних елементів правового механі- зму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

До основних елементів правового механізму податку і збору належать а) платник податку чи збору;

б) об’єкт оподаткування;

в) ставка податку чи збору.

2. Додаткові елементи правового механізму податку деталізують спе- цифіку конкретного платежу, створюють завершену і повну систему подат- кового механізму.  Слід ураховувати,  що додаткові  елементи  такі ж обов’язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру. Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і до- даткових елементів, і відсутність  хоча б одного з додаткових  елементів не дозволяє законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, не- можливо  представити  податок,  якщо незрозуміло,  куди  він надходить:  до якого виду бюджету чи цільового фонду). До додаткових  елементів право- вого механізму податку належать:

а) податкові пільги;

б) предмет, база, одиниця оподаткування;

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни і способи сплати податку;

д) особливості податкового режиму;

1  Див.: Основы налогового права: Учеб. пособ. / Под ред. Н. П. Кучерявенко. — Х.:

Легас, 2003. — С. 63.

е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

ж) особливості податкової звітності.

3. Факультативні  елементи є необов’язковими  для правового механіз- му податку і можуть бути закріплені в законодавчих актах, підкреслюючи своєрідність саме цього податкового механізму, але можуть і бути відсутні- ми. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів за майновими податками; бандерольний спосіб сплати при акцизному зборі та ін.1.