Фінансове право України - Навчальний посібник (Костенко Ю. О.)

3.3. незалежний фінансовий контроль

Значні якісні перетворення в економічних відносинах в Україні, ви- никнення та розвиток господарських структур, заснованих на недержавних формах власності, спричинили необхідність утворення адекватних органів фінансового контролю. Застосування аудиторської форми контролю дає можливість поєднувати інтереси держави та недержавних суб’єктів госпо- дарювання без додаткових затрат бюджетних коштів на контролюючу дія- льність, що в умовах постійного дефіциту державних фінансових ресурсів є надзвичайно важливим.

Відповідно до ст. 4 Закону України від 22 квітня 1993 року. «Про ау- диторську діяльність», аудит визначений як перевірка публічної бухгалтер- ської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фі- нансово-господарської  діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення  достовірності  їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам2.

Аудиторські  послуги можуть надаватися у формі аудиторських  пере-

вірок (аудиту) і пов’язаних з ним експертиз, консультацій  з питань бухгал-

1Див.: Закон України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від

26.01.1993 р., № 2939 // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 13. — Ст. 110.

2Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 23. — Ст. 243.

терського  обліку,  звітності,  оподаткування,  аналізу  фінансово- господарської  діяльності та інших видів економіко-правового  забезпечення підприємницької  діяльності  фізичних  і юридичних  осіб. Прибуток  (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується  відповідно до чинного законо- давства.

Аудит може здійснюватись:

1) індивідуально:  для здійснення аудиторської  діяльності аудитор од- ноособово  на  підставі  чинного  сертифікату  повинен  отримати  ліцензію. Право  на отримання  сертифікату  мають  фізичні  особи,  які здобули  вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років поспіль на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста (термін чинності сертифікату та ліцензії не перевищує п’ять ро- ків);

2) аудиторською фірмою: це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається на- данням  аудиторських  послуг.  Аудиторські  фірми  створюються  на  основі будь-яких форм власності. При цьому слід звернути увагу на те, що ауди- торській фірмі дозволяється здійснювати аудит лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор (керівником такої фірми може бути лише ауди- тор);

3) аудиторською спілкою: аудитори України мають право об’єднатися в громадську організацію за професійними ознаками — Спілку аудиторів України.

Аудит проводиться за ініціативою суб’єктів господарювання (ініціа- тивний аудит), а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов’язковий аудит).

Підставою проведення аудиту є укладання договору між аудитором (аудиторською  фірмою)  та замовником.  Виконання  аудитором  (аудиторсь- кою фірмою) договору визначається актом прийому — здавання аудиторсь- кого висновку.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений під- писом і печаткою аудитора (аудиторської  фірми), який складається  у вста- новленому  порядку  за  наслідками  проведення  аудиту  і містить  висновок щодо достовірності  звітності,  повноти  і відповідності  чинному  законодав- ству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово- господарської діяльності.

Обов’язкове проведення аудиту передбачене:

а) для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звіт- ності комерційних банків, кооперативів, товариств та інших суб’єктів гос- подарювання  незалежно  від  форм  власності  та  виду  діяльності,  звітність яких офіційно оприлюднюється,  за винятком установ і організацій, що пов- ністю утримуються  за рахунок державного  бюджету і не займаються  підп- риємницькою діяльністю (обов’язкова аудиторська перевірка річного балан-

су і звітності господарюючих  суб’єктів із річним господарським  обігом ме- нше  двохсот  п’ятдесяти  неоподатковуваних   мінімумів  проводиться  один раз на три роки);

б) для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств  з іноземними  інвестиціями  акціонерних  товариств,  холдінго- вих компаній, інвестиційних  фондів, довірчих товариств та інших фінансо- вих посередників;

в) для емітентів цінних паперів;

г) для державних підприємств при здаванні в оренду цілісних майно- вих комплексів, приватизації, корпоратизації  та інших змінах форм власно- сті;

д) при порушенні питання про визнання неплатоспроможним  або ба-

нкрутом.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передба-

чених законами України.

Усі господарюючі суб’єкти, для яких законодавством встановлене обов’язкове  проведення  аудиту,  зобов’язані  до першого  грудня  поточного року повідомити  відповідним  податковим  інспекціям  про укладення  дого- вору на аудиторську перевірку.

У разі виявлення недоліків чи порушень аудитори не наділені правом застосовувати санкції щодо керівництва господарюючого суб’єкта Як вже зазначалося,  результатом  їх перевірки  є аудиторський  висновок,  який міс- тить думку аудитора щодо достовірності фінансової бухгалтерської звітнос- ті. Максимум, що може зробити аудитор при виявленні суттєвих недоліків чи порушень, — це надати негативний аудиторський висновок.

При аудиті перевірка проводиться з відома суб’єкта, що перевіряється

і повністю незалежна від державних керуючих структур. Аудиторське об- слуговування  гарантує  конфіденційність  та зберігання  аудиторської  таєм- ниці.

Аудиторські  перевірки не виключають  здійснення  державними  пода-

тковими органами контролю за дотриманням податкового законодавства і виконання  контрольних  функцій  іншими  суб’єктами,  уповноваженими  на це законами України.

Органом контролю за діяльністю аудиторських  фірм і окремих ауди- торів в Україні є Аудиторська  палата України,  яка здійснює сертифікацію та ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяль- ністю; затверджує  програми  підготовки  аудиторів,  норми та стандарти  ау- диту; реєструє аудиторські фірми та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги.

Контрольні запитання

1. Поняття фінансів та їх функції.

2. Фінансова діяльність держави: поняття та методи здійснення.

3. Поняття фінансової системи держави, її інститути.

4. Предмет та система фінансового права.

5. Методи фінансово-правового  регулювання.

6. Зміст Загальної частини фінансового права.

7. Зміст Особливої частини фінансового права.

8. Поняття, структура і види фінансово-правових  норм.

9. Зміст і особливості фінансових правовідносин.

10. Суб’єкти фінансового права і фінансових правовідносин.

11. Поняття фінансового контролю.

12. Види фінансового контролю.

13. Методи фінансового контролю.

14. Класифікація перевірок та ревізій.

15. Органи фінансового контролю.

16. Незалежний фінансовий контроль.

17. Підстави проведення обов’язкового аудиту.

18. Порядок оформлення результатів аудиторської перевірки.

19. Компетенція Аудиторської палати України.

20. Різниця між державним та незалежним фінансовим контролями.