6.2. система  норм і нормативів

В процесі нормування праці встановлюються норми та норма- тиви,  які  поділяються на види  залежно  від: галузевого  призначен- ня і сфери  застосування (міжгалузеві, галузеві,  районні  та місцеві); періоду дії (разові, тимчасові, сезонні, тривалі); міри деталізації: деталізовані (мікроелементні, елементні, операційні) та укрупнені (комплексні, типові,  єдині);  територіальної розповсюдженості: рес- публіканські (діють в межах України), зональні  (у межах зони),  об- ласні і місцеві (в межах області, окремих  підприємств чи їх групи); кваліфікації виконавців та інших чинників.

Розрізняють також  єдині  і  типові  норми  праці.  Єдині  норми праці належать  до обов’язкових  норм. Сюди відносяться нормативи навантажувально-розвантажувальних, транспортних і деяких  інших

робіт. Типові норми праці мають рекомендаційний характер  і розро- бляються з урахуванням прогресивних і типових умов виконання ро- боти. Якщо за результатами оцінки конкретні  виробничо-економічні умови відповідають типовим, то наведені в довідниках  типові норми можуть  бути використані без змін. В іншому  випадку  норми  праці слід уточнювати за відповідною методикою.

З метою забезпечення переходу на нові умови виробництва, при використанні інноваційних технологій, нової техніки та висококвалі- фікованої  робочої сили  можуть  розроблятися прогресивні,  науково обґрунтовані норми праці. Останні  мають сприяти  підвищенню  про- дуктивності праці, ефективності затрат  на виробництво,  раціональ- ному використанню робочого  часу, поширенню  передового  досвіду тощо.

В системі норм і нормативів  виділяють такі.

Норма виробітку —  це розрахунковий обсяг  роботи  (продук- ції)  в натуральних показниках, який  потрібно  виконати  або виро- бити одним чи кількома  працівниками в конкретних  організаційно- технічних умовах.

Норма часу  — це кількість  робочого  часу, об’єктивно  необхід- на для виконання конкретної  роботи (трудової  операції)  в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо- завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оператив- ного часу, часу на відпочинок  та особисті потреби тощо.

Норма обслуговування — це кількість  виробничих об’єктів (ма- шин, механізмів, робочих місць, виробничої  площі і т.п.), які повинен якісно  обслуговувати працівник або бригада  за одиницю  робочого часу.

Норма чисельності — це розрахована для конкретних  органі- заційно-технічних умов кількість  працівників певного  професійно- кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма підлеглості — це розраховані для конкретних  органі- заційно-технічних умов показники, що визначають оптимальну кіль- кість безпосередньо  підпорядкованих одному керівникові працівни- ків.

Нормовані завдання — це розрахований для конкретних  умов обсяг  робіт, які  повинна  виконати  група  виконавців за один день,

декаду, місяць при певній їх якості. Нормовані завдання можуть вста- новлюватись як в натуральних одиницях  так і в нормо-годинах.

Норми  праці повинні  визначатися в основному  за нормативни- ми матеріалами для нормування праці, до яких  відносяться норма- тиви режимів роботи обладнання;  нормативи  праці (нормативи часу, включаючи  нормативи  чисельності,  нормативи  часу обслуговування і т.п.).

Нормативи праці  — це регламентовані значення  затрат праці (часу)  на виконання окремих  елементів  (комплексів) робіт, обслу- говування  одиниці  обладнання, робочого  місця,  бригади,  структур- ного  підрозділу  і т.п., а також  чисельності  робітників,  необхідних для  виконання виробничих,  управлінських функцій  чи обсягів  ро- біт, що прийняті за одиницю  вимірювання, залежно  від конкретних організаційно-технічних умов і факторів виробництва.

Для  оцінки  рівня  нормування праці можуть  використовуватись такі показники як:

а) Коефіцієнт напруги норм виробітку (К  ):

нв

де  і — середній відсоток перевиконання норм виробітку робітниками- відрядниками;

б) коефіцієнт напруги норм обслуговування (К

), який викорис-

но

товується  при оцінці рівня нормування праці робітників,  які зайняті

обслуговуванням обладнання, агрегатів і т.п.:

де і встановлюється (в умовах  погодинної  оплати  праці)  відношен- ням середньої нормативної кількості  одиниць  обладнання  або робо- чих місць, що підлягають обслуговуванню одним робітником.