6.1. сутність, значення і функції нормування праці

Основою  суспільної  організації  праці  являється її нормування. Нормування праці  — це вид діяльності  в управлінні  підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між ви- тратами та результатами праці, а також між чисельністю  працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві полягає в: ана- лізі виробничого процесу; поділі його на складові частини; вибір оптимального  варіанта технології і організації праці; проектуванні режимів  роботи  обладнання, прийомів  і методів роботи, систем  об- слуговування робочих місць, режимів  праці і відпочинку;  розрахун- ку норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів, їх впровадженням і подальшим  коректуванням у зв’язку  із зміною організаційно-технологічних умов трудової діяльності.

Завдяки нормуванню  встановлюють міру праці та її конкретний вираз норму праці. Під мірою праці розуміють суспільно-необхідні затрати робочого часу на виробництво продукції при певних організаційно-технологічних та природно-кліматичних умовах вико- нання трудових процесів.

В ринкових  умовах  розвитку  виробництва науково  обґрунтова- не нормування праці стає одним з найдієвіших засобів забезпечення конкурентоспроможності підприємства,  оскільки  сприяє  скорочен- ню затрат праці, економії коштів на оплату праці, а отже — зниженню собівартості  продукції  і підвищенню  ефективності господарської  ді- яльності. На основі використання механізму нормування праці забез- печується можливість  оптимізації  витрачання всіх задіяних ресурсів: живої  та  уречевленої   праці  (робочого  часу,  сировини,   матеріалів, енергії, обладнання  тощо).

З формуванням нових підходів до організації трудових відносин в ринкових  умовах, як на перший  погляд,  відмічається зменшення

інтересу економістів і практиків  до нормування праці. Однак, як свідчить  зарубіжна  практика  і практичний досвід господарювання в останні роки, результативність господарювання в умовах ринку значною  мірою визначається ефективністю використання механіз- му нормування праці. Це, зокрема, пов’язано з тим, що в ринкових, найбільш  мінливих   і непередбачуваних  умовах,  збільшується по- треба  суб’єктів  господарювання в прогнозуванні майбутніх  напря- мів своєї діяльності.  Тобто  зростає  їх орієнтація на вдосконалення прогнозно-аналітичної  діяльності,  а  це,  безумовно,  потребує  роз- робки об’єктивних науково обґрунтованих норм і нормативів, які являються основою планування і прогнозування. Окрім того, в міру зростання  самостійності  і незалежності господарських структур  від вищестоячих організацій   зростає  їх потреба  у самостійному   при- йнятті господарських рішень з метою забезпечення високої ефектив- ності і конкурентоспроможності. Останнє,  в свою чергу, потребує особливої  уваги до обґрунтування міри праці на конкретних  видах робіт чи на окремих робочих місцях та за професіями з метою недо- пущення нераціональних витрат, що підвищують собівартість про- дукції.

Отже, значимість  нормування праці в ринкових  умовах господа- рювання все більше зростає.

Мета  нормування праці  —  забезпечення ефективного викорис- тання трудових ресурсів на основі певних зусиль щодо зниження трудових затрат.

Нормування праці в нових умовах господарювання поступово пе- ретворюється з суто розрахункового, технічного процесу у комплек- сне соціально-економічне завдання,  що охоплює  вирішення питань задоволеності  працею, розвитку  працівників, перспектив  їх подаль- шої трудової діяльності. При цьому нормування праці має виконува- ти такі основні функції:

—  сприяти  визначенню  необхідної чисельності  працівників під- приємства;

—  служити  основою планування і прогнозування при розрахун- ку основних  техніко-економічних показників підприємства (виробничої програми,  чисельності  працівників, фонду  заро- бітної плати, собівартості  продукції  як на рівні підприємства так і на рівні його виробничих підрозділів  і т.п.);

—  виступати  засобом обліку індивідуальної та колективної пра- ці, оцінки стимулювання діяльності  працівників і колективів. На основі нормування праці здійснюється заохочення  діяль- ності окремих бригад, цехів, виробничих ділянок шляхом спів- ставлення  фактичних затрат праці з нормативними;

—  служити   основою  раціональної  організації   виробництва  та праці.  Застосування науково  обґрунтованих нормативів   за- трат праці дозволяє якісно оцінити варіанти організації ви- робництва  та вибрати найбільш оптимальні;

—  забезпечувати нормальну  інтенсивність праці відповідно до прийнятих критеріїв;

—  гарантувати дотримання інтересів працівника стосовно забез- печення змістовності його робіт, які доводяться йому згідно нормативного  завдання;

— сприяти забезпеченню перспектив професійно-кваліфікацій- ного росту працівника;

—  виконувати виховні функції.

Отже, нормування праці є важливою  ланкою як технологічної  та організаційної підготовки виробництва, так і оперативного  управлін- ня ним. Будь-які суттєві зміни в технології і організації праці і вироб- ництва повинні супроводжуватися зміною норм праці.