3.2. безробіття, його показники і види

Безробітні у визначенні  Міжнародної організації праці — це осо- би у віці 15–70  років (як  зареєстровані, так і незареєстровані в дер- жавній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умо- вам: не мають роботи  (прибуткового заняття), шукають  роботу  або намагаються  організувати власну справу, готові приступити до робо- ти протягом наступних  двох тижнів. До безробітних  також належать особи, які навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді  або готуються  до неї приступити, але на даний момент ще не працюють.

Згідно українського  законодавства безробітними визначаються громадяни,  що не мають роботи і заробітку,  зареєстровані в органах служби  зайнятості,  шукають  роботу і готові до неї приступити. Від- мінності  в означених  визначеннях безробіття  обумовлює  той факт, що в Україні офіційна система обліку безробіття занижує його реаль- ні показники, так як значна частина осіб не віднесена до складу без- робітних бо вони з якихось певних причин не зареєстровану в службі зайнятості.

Безробіття характеризується такими показниками як кількість безробітних  (абсолютний показник  безробіття) і рівень безробіття (визначається відношенням кількості  безробітних  до кількості  еко- номічно активного населення).

Безробіття це досить складне і багатогранне явище. Воно викли- кане такими причинами: згортанням виробництва внаслідок його неконкурентоспроможності  в складних  умовах  розвитку  економі- ки; нестачею  сукупного  ефективного попиту,  негнучкістю  системи

відносних цін і розмірів заробітної плати та її нестабільністю,  розви- тком інфляційних процесів; недостатньою мобільністю робочої сили, структурними зрушеннями в економіці, дискримінацією на ринку праці щодо жінок, молоді; демографічними змінами в чисельності  та складі робочої сили; сезонними  коливаннями в рівнях  виробництва окремих галузей економіки.

Основними видами безробіття є структурне, фрикційне і циклічне. Структурне  безробіття виникає   внаслідок   професійної  не- відповідності,  географічної  віддаленості  місця  роботи, недостатньої професійної підготовки  тощо. В ринкових  умовах  розвитку  еконо- міки структура  споживчого  попиту швидко  змінюється,  а отже, змі- нюється попит на працівників. Певні професії і види робіт стають не потрібними  і не знаходять попиту на ринку праці. Працівники, які не здатні швидко пристосуватись до технологічних змін, перекваліфіку- ватись на виконання інших робіт, змушені поповнювати  лави безро- бітних. Таке безробіття  являється неминучим,  так як неминучими є відповідні  зміни в розвитку  економічних  процесів, засобів виробни-

цтва, технологій.

Фрикційне безробіття пов’язане з плинністю  робочої сили і пе- реходом від одного виду діяльності  до іншого. При цьому ініціатива звільнення іде від працівників, тобто обумовлюється особистісними намірами зміни місця роботи. Отже, фрикційне безробіття  вважаєть- ся певним  чином бажаним  для працівників і неминучим  в розвитку економіки.

Рівень  структурного  і фрикційного безробіття  разом  називають природним рівнем безробіття (це  той його мінімальний рівень  в суспільстві, який неможливо зменшити і який відповідає поняттю по- вної зайнятості). В розвинутих країнах природний рівень безробіття постійно  зростає  в міру зростання  життєвого  рівня населення і роз- ширення прав і свободи вибору кращого і більш вигідного місця робо- ти. Даний рівень в різних країнах тримається на рівні близько 3–7\%.

Циклічне (або кон’юнктурне) — це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми розмірами, тривалістю і складом, що пов’язане з циклом ділової кон’юнктури. Воно викликане фактично  відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. Найбільше від циклічного  безробіття  потерпають  молодь,жінки, люди похилого віку і некорінне населення.

Ще  можна  назвати  сезонне безробіття, яке  викликане тимча- совим характером  виконання тих чи інших робіт, функціонуванням підприємств та галузей. Таке безробіття  найчастіше  спостерігається в сільському  господарстві,  в будівництві,  в галузях  переробної  про- мисловості.

Конверсійне  безробіття  спричинюється скороченням чисель- ності армії та зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Досить поширеним  в нашій країні і, певним чином небезпечним, є приховане безробіття. Приховане  безробіття  проявляється  тоді, коли певна частина працівників стає непотрібною у зв’язку із спадом виробництва або структурними змінами  в ньому, але продовжують формально бути зайнятими.

На підприємствах і в організаціях приховане  безробіття  перебу- ває у формах:

—  надлишкової чисельності працівників, які одержують повну за- робітну плату, але особливої користі своєю участю не приносять;

—  утримання осіб, що працюють на умовах неповного  робочого часу, отримують при цьому неповну заробітну  плату, хотіли б працювати  повний час, але з причин скорочення  виробництва не мають такої можливості;

—  надання певній частині працівників відпусток без збереження або з частковим  збереженням заробітної плати;

— наявність   цілоденних   і  внутрішньозмінних  простоїв   з організаційно-технічних причин (невиконання договірних зобов’язань, порушення  газо-, водопостачання тощо).