2.2. організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці

В загальній  системі механізму  господарювання одне з централь- них місць посідає організаційно-економічний механізм регулювання ринку праці, який є складною системою взаємодії елементів і методів впливу на оптимізацію  політики  зайнятості шляхом використання економічних,  соціально-психологічних та адміністративних засобів

управлінням населенням  країни. В якості основних принципів функ- ціонування організаційно-економічного механізму регулювання рин- ку праці можна вважати такі:

—  загальна стратегія соціально-економічної політики  держави;

—  планування економічного  і соціально-економічного розвитку країни і окремих її регіонів;

—  господарські  нормативи;

—  організація  і управління трудовими  ресурсами.

Основними чинниками впливу ринку праці на суб’єкти госпо- дарювання  виділяють  такі як рівень і динаміка  цін, співвідношення попиту і пропозиції, рівень освіти і професійної підготовки і перепід- готовки кадрів, стан матеріального стимулювання і оплати праці, со- ціального захисту працюючих.

При цьому механізм регулювання зайнятості пов’язаний  з ви- значенням довгострокових завдань,  які передбачають  стабілізацію загального  попиту на працю, рівня безробіття  і його можливим зни- женням  при ефективному використання зайнятих.  Названий меха- нізм обумовлений вирішенням тактичних  і оперативних завдань і передбачає  розробку  заходів  економічного  і соціального  характеру з метою недопущення подальшого  росту безробіття.  У зв’язку з цим вивільнення працівників внаслідок  структурних змін в економіці проводиться разом із створенням  нових робочих місць. В свою чер- гу механізм регулювання оплати праці, основної складової загальної системи механізму  господарювання включає  такі елементи  як : сис- тема забезпечення мінімальних гарантій  в сфері оплати  праці та за- хист заробітної плати від негативних явиш в економіці; багаторівнева договірна  система  оплати  праці; оподаткування заробітної  плати  та доходів; система інформації  про рівень і основні тенденції  зміни за- робітної плати і т.п.

В загальній  структурі  механізму регулювання ринку праці та основних методів його функціонування виділяють такі:

—  адміністративні — орієнтовані  на розвиток  таких мотивів поведінки  працівника як усвідомлена  необхідність дотриман- ня трудової дисципліни, почуття обов’язку і намагання працю- вати ефективно з дотриманням культури  трудової діяльності. Використання останніх ґрунтується на використанні право- вих  норм  і законодавчих актів  (закони,   постанови,  урядові

розпорядження,  інструкції   тощо),  затверджених  державни- ми органами для обов’язкового  виконання працівниками в трудовому  процесі,та методів організаційного впливу  (регла- ментування, нормування трудового процесу, інструктивні по- ложення  по координації діяльності  працівників відповідних підрозділів);

—  економічні — орієнтовані  на матеріальне  стимулювання пра- цівників  управлінських ланок,  колективів і окремих  праців- ників на виконання відповідних законодавчих актів, урядових рішень і розпоряджень з метою забезпечення оптимальної за- йнятості  населення країни  на загальнонаціональному і регіо- нальному  рівнях та на рівні окремих  господарських одиниць. При цьому використовуються методи та засоби державних, адміністративних і господарських органів, що використову- ються в практичній діяльності  на макро- і мікрорівнях:  подат- кова політика,  фінансово-кредитні важелі, відповідні еконо- мічні рекомендації  з питань використання трудових ресурсів; методи, що використовуються службами  зайнятості працев- лаштування та господарськими органами з метою оптимізації зайнятості,  перерозподілу трудоактивного населення,  підви- щення кваліфікації зайнятих працівників, профорієнтації і пе- рекваліфікації вивільнених робітників;

—  соціальні — психологічні засоби, орієнтовані на використання переважно моральних чинників впливу на працівника шляхом застосування соціальних  та психологічних чинників  з метою свідомого виконання поставлених завдань, а не як адміністра- тивного впливу.  Їх формування ґрунтується на використанні демократичних методів формування колективів шляхом ство- рення  нормального  психологічного мікроклімату,  творчої ат- мосфери, задоволення матеріально-культурних та духовних потреб працівників; застосуванні  соціальних  норм поведінки, запровадження моральних  санкцій  та  заохочень,  розширен- ня участі працівників в управлінні,  впровадження соціальної профілактики та соціального захисту працівників.

Використання механізму  регулювання ринку  праці  вимагає  по- дальшого удосконалення законодавчої  і правової і нормативної бази. Останнє,  зокрема, стосується  необхідності коригування певних стат-

тей Кодексу про працю. Як уявляється варто на законодавчому рівні здійснити  обґрунтування відповідальності роботодавців  за допущен- ня свавільного  і масового  вивільнення працівників в ситуаціях,  які призводять до загострення проблем зайнятості.  Має забезпечуватись ефективне інформування служб зайнятості і профспілкових орга- нізацій  про можливі  вивільнення працівників і масштабність  тако- го процесу. При цьому в першочерговому  порядку  мають підлягати звільненню  низькокваліфіковані працівники.

Потребує  економічного  обґрунтування на  законодавчому рівні і  поняття  «припустимого рівня  безробіття».  Виходячи  із  зарубіж- ного досвіду, нормальним рівнем безробіття  вважається 4–5\%. При перевищенні названого рівня державні та регіональні організації приділяють  увагу  формуванню заходів  щодо поліпшення політики регулювання соціально-трудових відносин,  удосконалення деяких нормативних актів по запобіганню  масового  безробіття  (виконання громадських  робіт, тимчасова  зайнятість,  строки  виплати  допомоги по безробіттю тощо).