Гроші та кредит - Навчальний посібник (Круш П. В., Алексєєв В. Б.)

2. грошовий обіг

Рух грошей при виконанні ними своїх функ- цій являє  собою грошовий обіг. Гроші зна- ходяться  в стані постійного  руху між трьома  групами  суб’єктів  економіки:  фі-

зичними  особами, господарствами (фірмами), установами  та органа- ми державної влади.

Грошовий обіг — це відносно незалежний рух  грошей у процесах виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту, це сукупність усіх грошових платежів і розрахунків,  що відбуваються в народному господарстві.

 

Гроші опосередковують  обіг та обмін усього суспільного  продук- ту, включаючи доходи різних соціальних  груп. Вони обслуговують також кругообіг капіталу, рух позичкового  та фіктивного капіталів.

Об’єктивною  основою грошового обігу є товарне виробництво,  в якому товарний  світ поділився  на товари та гроші. Це зумовлює дво- який вираз руху сукупного валового продукту — натурально-речовий та грошовий. Рух вартості в цих двох виразах сукупного валового продукту  в процесі відтворення проявляється як рух продуктів  і рух грошей.

Рух грошей має реальний економічний зміст, бо обслуговує в про- цесі відтворення рух товарів у їхньому натурально-речовому виразі. Окремі  грошові операції суб’єктів економічних  відносин спричиню- ють відповідне  переміщення між ними  реальної  вартості.  Оскільки процес суспільного  відтворення як макроекономічне явище відбува- ється безперервно,  то безперервним є й рух грошей, що його обслу- говує.

У розвинутому ринковому  господарстві  грошовий  обіг не може здійснюватись без участі і активної  ролі банків. Банки  стають посе- редниками  у взаємних  виплатах  і розрахунках між підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами. Вони цілеспрямовано регулюють грошові потоки в народному господарстві, справляють без- посередній вплив на масу і структуру грошей, що знаходяться в обігу.

Між  суб’єктами  грошового  обігу є певні

Структура

грошового обігу за економічним змістом

відмінності в характері економічних від- носин. Це дає підставу для структуруван- ня грошового обігу за економічним зміс- том.

Першим видом економічних відносин, що реалізуються в грошовому обігу, є відносини обміну. Для руху грошей, що обслуговують ці відно- сини, притаманна еквівалентність, оскільки  передача грошей покуп- цем продавцеві відповідає переміщенню товару рівновеликої вартос- ті. Одержані продавцем гроші не повертаються до свого попереднього власника,  вони безповоротно  перейшли  у власність  нового суб’єкта обігу грошей.  Рух грошей у цьому випадку  опосередковує реалізацію товарів і послуг у процесі суспільного відтворення.

Такий вид руху грошей, що обслуговує сферу обміну, становить окремий сектор, він називається грошовим обігом.

 

Частина руху грошей пов’язана з розподілом вартості валового національного продукту  і національного доходу. Такий  рух грошей здійснюється нееквівалентно. Тобто грошовому платежу не відпові- дає рух реального еквівалента у формі товарів чи послуг. Цей сектор грошового обігу називається фінансово-кредитним.

Частина  відносин у цьому секторі має характер  відчуження.  Ви- значена законодавством частина доходів економічних суб’єктів вилу- чається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів, що надхо- дять у розпорядження держави. Такий рух грошей набуває не тільки безеквівалентного, а й безповоротного характеру. Одні суб’єкти ці гроші втрачають назавжди без отримання  будь-якого еквівалента, а інші їх отримують  теж безповоротно, не виплачуючи  ніякої ціни за них. Цю частину фінансово-кредитного обігу називають фіскально- бюджетною.

Інша частина фінансово-кредитного обігу обслуговує сферу пе- рерозподільчих  відносин, у яких  власність суб’єктів не відчужується безповоротно, а лише передається в тимчасове користування. Це має місце, наприклад, при внесенні грошей на банківські депозити чи в операції купівлі  цінних паперів. Суб’єкти, що передають свою влас- ність у тимчасове  користування, отримають  дохід. Цей сектор руху грошей докорінно відрізняється від сектора грошового обігу, а також і від фіскально-бюджетного. У ньому рух грошей зворотний, і власник одержує дохід у вигляді відсотків чи дивідендів. Цей сектор руху  гро- шей називається кредитним. Кредит становить особливий  механізм перерозподілу грошових  і матеріальних ресурсів, він діє на принци- пах строковості, поворотності  і платності.

Частина обігу цього сектора пов’язана з продажем і купівлею ак- цій. Цей сегмент грошового обігу називається фінансовим.

Виходячи з особливостей руху окремих частин грошей у грошовому обігу необхідно виділити три важливі сектори: грошовий обіг, фінанси, кредит. Рух грошей у цих секторах має відносно самостійний харак- тер, свій особливий механізм регулювання і володіє специфічними мож- ливостями впливу на процес суспільного відтворення.

Грошовий  обіг, фінанси,  кредит — це складові  суспільного  обігу грошей. Між собою вони тісно взаємопов’язані, внутрішньо  допо- внюють один одного, переплітаються між собою, всі разом забезпечу- ють досягнення  цілей розширеного  суспільного відтворення.

 

Структура грошового обігу за формою платіжних засобів

 

Залежно від форми грошей, у якій відбува- ється грошовий обіг, розрізняється обіг го- тівковий та безготівковий.

Готівковий обіг  — це  рух  грошей  у формі готівки та виконання  ними  функ-

цій засобу платежу і засобу обігу. Готівкові гроші використовуються для забезпечення реалізації  товарів та послуг та для розрахунків,  не пов’язаних  безпосередньо  з рухом товарів  та послуг. Розрахунками, не пов’язаними  безпосередньо  з рухом товарів та послуг, є розрахун- ки з виплати  заробітної  плати, премій, стипендій,  пенсій, допомоги, страхових відшкодувань, оплата цінних паперів і доходів за ними, платежі населення за комунальні  послуги тощо.

Готівковий  рух грошей здійснюється за допомогою різних  видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів,  чеків, кредитних  карток).  Емісію готівкових  грошей здій- снює Національний банк України. Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а також за- мінює гроші на нові зразки купюр та монет.

У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпо- середньо обслуговуючи  відносини  економічних  суб’єктів. Такий  рух безготівкових  грошей обслуговує  відносини  між населенням  і юри- дичними особами, між фізичними особами, між населенням  і держав- ними установами  тощо.

Безготівковий обіг — це рух вартості без участі готівкових гро- шей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки  в банках. Грошові кошти в без- готівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у ви- гляді депозитів на рахунках у банках.

У безготівковій формі обслуговуються розрахунки за товарні опе- рації. До них належать  платежі за продукцію, виконані  роботи й на- дані послуги, та нетоварні операції — платежі до бюджету, погашення заборгованості та кредит, страхові платежі та інші зобов’язання.

Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних  карток та інших кредитних  інструментів.

Розмір  безготівкового обігу залежить  від обсягу  товарів  у краї- ні, рівня цін, кількості ланок у розрахунках,  величини  розподільчих і перерозподільчих операцій, здійснюваних  через фінансову систему.

 

Безготівковий грошовий  обіг має ряд переваг порівняно з обігом готівкових грошей. Тут немає витрат на друкування, упаковку, тран- спортування готівки.  Готівковий  обіг потребує  утримання значного штату касирів, контролерів.  Тому безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні обертання обігових ресурсів, ско- роченні кількості готівкових грошей, зниженні  витрат обігу.

Важливо  також і те, що у сфері безготівкового обігу гроші руха- ються за рахунками в банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює  можливість  банкам  і установам  державного  управління контролювати рух грошей, що дозволяє державі впливати на безготів- ковий грошовий обіг, а відтак — і на процес суспільного відтворення.

У розвинутих країнах  світу готівка становить  незначну  частину грошової маси: 5–7\%. В Україні частка готівки в грошовому обігу зна- чно вища. Співвідношення цих двох сфер грошового обігу в Україні можна приблизно визначити як 2:11. Тобто в Україні  занадто висока частка готівкового обігу. Тому сфера безготівкового обігу має розши- рюватися, а сфера готівкового — звужуватися.

Між готівковим і безготівковим обігами існує взаємозв’язок і вза- ємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу до ін- шої. Так, безготівковий обіг виникає  при внесенні готівкових грошей на рахунок  у кредитній  установі. Отже, безготівковий обіг не може відбуватися за відсутності  готівкового. Одночасно  готівкові гроші з’являються в клієнтів  при знятті  їх з рахунка  в кредитній  установі. Таким  чином, готівковий і безготівковий обіг утворюють  загальний грошовий обіг країни.