Гроші та кредит - Навчальний посібник (Круш П. В., Алексєєв В. Б.)

1. функції грошей

Функція грошей — це конкретне призначення їх в економіці, певна дія чи «робота» грошей з обслуговування  руху вартості в процесі сус- пільного відтворення.

Різноманітність та складність виробничих відносин, які втілю- ються в грошах, визначають множинність функцій грошей. Кількість їх не є загально визнаною. Класична  економічна  теорія виділяє  п’ять функцій  грошей:

– міри вартості;

– засобу обігу;

– засобу платежу;

– засобу нагромадження і утворення скарбів;

– світових грошей.

Сучасні західні економісти,  як правило, вирізняють лише три функції:

– міру вартості;

– засіб обігу;

– засіб нагромадження.

Між означеними позиціями стосовно  кількості  функцій  грошей істотних протиріч немає. На думку західних економістів, функція грошей як засобу платежу не повинна виділятися окремо, бо охоплю-

 

ється функцією  засобу обігу. Світові гроші не виділяються в окрему функцію  тому, що національні валюти  західних  країн є вільно  кон- вертованими,  а тому однаково  функціонують на внутрішньому і зо- внішньому ринках і виконують на зовнішньому ринку ті ж самі функ- ції, що й гроші в національному ринковому  господарстві.

Основна,  центральна  в системі  грошових

Функція

міри вартості

відносин  є функція міри вартості. Це ви- значається тим, що гроші за своєю гли- бинною сутністю виступають в обігу това-

рів як засіб реалізації їхньої вартості.

Функція міри вартості — це здатність грошей як загального ек- вівалента вимірювати вартість усіх товарів, бути посередником під час визначення ціни.

На  основі  цієї функції  вартість  виявляє себе в ціні товару.  Цю функцію в ідеальному варіанті виконує золото: кількість праці, ви- траченої на виробництво товару, порівнюється з кількістю  праці, необхідної  для виробництва золота, тобто визначається, скільки  зо- лота відповідає даному товару. Прирівнювання товарів до визначеної суми грошей дає кількісне вимірювання величини  вартості товару.

Золото як загальний  еквівалент здатне виконувати функцію міри вартості  лише  завдяки  тому,  що  має  реальну  внутрішню  вартість. Але це не означає, що гроші роблять товари порівняльними. Основою порівняльності  всіх товарів є уречевлена в них суспільна праця. Тому вартість товарів може вимірюватися особливим товаром — грошима. Золоті гроші самі є втіленням  абстрактної  праці, самі мають вну- трішню вартість і тому можуть бути мірою вартості.

На  основі  міри вартості  встановлюється ціна. Основою  встанов- лення цін товарів є величина  їхньої вартості. Ця величина  визначаєть- ся кількістю  затрат суспільно необхідної праці на виготовлення това- рів. При цьому вихідною величиною є не індивідуальний рівень затрат праці окремого товаровиробника на виготовлення товару, а суспільно необхідний рівень витрат. Ціна залежить, з одного боку, від вартості то- вару, а з іншого — від величини вартості самої грошової одиниці. Зміна вартості грошової одиниці призводить  до зміни ціни товарів. Отже, іс- нує обернено пропорційна залежність ціни і вартості грошової одиниці.

Однак  установлення цін цим не обмежується,  враховуються  ще деякі  обставини.  Може  враховуватися споживна  вартість  товарів,

 

співвідношення попиту та пропозиції на них. Ціна може змінюватися також під впливом  заходів держави  при встановленні нею податків наприклад,  податок на продаж, акцизів тощо.

Функцію міри вартості гроші виконують  ідеально, тобто на осно- ві мисленого прирівнювання товару до уявленої кількості грошей ще до обміну. Реальних грошей при цьому може не бути.

Щоб визначити вартість товарів у грошах, необхідно певну кіль- кість грошового  матеріалу  прийняти за одиницю.  Вона називається масштабом цін. Масштаб цін — це суто технічна функція грошей, що являла  собою законодавчу фіксацію певної кількості (за масою) моне- тарного металу (золота чи срібла), яка закріплювалася державою за грошовою одиницею.

При обігу повноцінних золотих  грошей у законодавчому поряд- ку визначався ваговий вміст золота в національній грошовій одини- ці. Ця величина  і становила  масштаб цін. Ціни, що встановлюються, пов’язуються  із вмістом золота в грошовій одиниці. Масштаб цін не залежав від зміни вартості золотого металу, оскільки він був фіксова- ною ваговою кількістю металу.

Відміна  фіксованого золотого  вмісту  грошової  одиниці  і пере- хід до неповноцінних грошових  знаків викликали деякі особливості використання масштабу цін. Із завершенням демонетизації  необхід- ність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала. Зараз за до- помогою масштабу  цін ціни товарів установлюються  не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях. Мірою вартос- ті в Україні є гривня, в Російській Федерації — рубль, в Англії — фунт стерлінгів тощо.

Отже, на зміну повноцінній монеті з реальною внутрішньою  вар- тістю прийшли паперові гроші. Зараз функцію міри вартості забезпе- чує вимірювання вартості товарів і послуг через визначення ціни. Таке вимірювання  реально здійснюється в процесі підрахунку собівартості виробництва  і закінчується  виявленням  ціни в процесі реалізації то- вару.

Завдяки функції міри вартості всі товари і послуги в сучасних умо- вах набувають  ціну і стають порівняльними.  Це дає можливість ви- значити дуже важливі економічні показники, що використовуються  в процесах  регулювання  і управління ринковою економікою (прибуток, собівартість, обсяг інвестицій тощо).

 

За  допомогою  функції  грошей  як  міри  вартості  підприємство має можливість  заздалегідь  визначити свої витрати  на виробництво і доходи від реалізації  продукції, рівень прибутковості. Усе це вкрай необхідно, щоб в умовах ринку виробити  правильну підприємницьку тактику і стратегію.

За допомогою функції грошей як міри вартості на макроеконо- мічному  рівні  визначаються такі важливі  показники розвитку  еко- номіки, як обсяги валового внутрішнього продукту, національного доходу, інвестицій,  фінансових, кредитних  ресурсів тощо. Без цього неможливо  забезпечити свідомого регулювання економічного життя суспільства.

Функцію  міри вартості сучасні гроші виконують тим краще, чим стабільніша їхня купівельна  спроможність. Тільки  при стабільних грошах усі грошові показники здатні  правильно відображати  зміни в реальних  економічних  процесах. В іншому разі ці показники пред- ставляють  стан економіки  на мікро- та макрорівнях у викривленому, спотвореному  вигляді  і не можуть бути надійними  орієнтирами для прийняття правильних економічних  рішень.

При  реалізації   товару  гроші  виконують

Функція

засобу обігу

функцію  засобу обігу. Засіб  обігу — це функція, в якій гроші виступають посеред- ником в обміні товарів і забезпечують  їх-

ній обіг. Як посередники гроші доводять  товари до споживача.  Самі вони залишаються у сфері обігу і обслуговують наступні операції об- міну. Функцію грошей як засобу обігу виконують не ідеальні, а реаль- ні гроші. Для  здійснення кругообігу  Т — Г — Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає  фізичну  наявність  відповід- ної кількості грошей (готівкових чи безготівкових). Передача товару покупцю і його оплата відбуваються  одночасно.

На відміну від безпосереднього бартерного товарообміну (Т1 — Т2), обмін товарів, що здійснюється за допомогою грошей, називається то- варним обігом. Його формула Т1 — Г — Т2. Вона складається  з двох актів: Т1 — Г — продаж і Г — Т2 — купівля.  У формулі  Т1 — Т2 то- вар безпосередньо обмінювався на інший товар, тобто відчуження одного  товару  було одночасно  набуттям  іншого  товару.  У формулі ж Т1 — Г — Т2  купівля  і продаж  відособлюються  в просторі  і часі. За продажем  товару купівля  одразу може і не настати. Більше  того,

 

продавець  одного товару може взагалі не купувати  іншого товару. В такому разі повний товарний  метаморфоз не відбудеться. В цьому криється абстрактна можливість кризи збуту, що негативно позна- читься на процесі виробництва товарів.

Функцію  засобу обігу гроші виконують миттєво, тобто в момент сплати покупцем за отриманий товар. Ось чому для продавця байду- же, чи мають вартість отримані гроші, адже метою продавця  є не гроші, а інший товар. Тому для виконання  функції засобу обігу не має значення,  в якій формі виступають  гроші — повноцінних  золотих чи срібних монет, розмінних чи нерозмінних знаків вартості.

Виконувати цю функцію  можуть не лише повноцінні  гроші, а й такі, що не мають внутрішньої вартості. Тобто виступати  посеред- ником  при обміні товарів  можуть і неповноцінні паперово-кредитні гроші. Важливо лише те, щоб як засіб обігу вони забезпечували пере- хід товарів  від виробника до споживача,  щоб їх як гроші визнавало суспільство, щоб можна було їх використати як купівельний засіб.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здій- снюється  переважно  в роздрібній  торгівлі, при наданні послуг насе- ленню тощо. Проте розвиток  ринкових  відносин,  зокрема  й завдяки грошам як засобу обігу, створює передумови для звуження сфери ви- користання цієї функції. Це відбувається завдяки розширенню  вико- ристання  кредитних  відносин.

Тісно пов’язана з функцією  грошей як за-

Функція

засобу платежу

собу обігу функція грошей як засобу пла- тежу. В товарообігу, опосередкованому грішми, має місце продаж заради купівлі, і

гроші передаються від одного суб’єкта відносин до іншого, виступаю- чи в ролі посередника.  Гроші при цьому виконують  функцію  засобу обігу. Коли ж гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одно- го власника до іншого, вони виконують уже іншу функцію — функцію засобу платежу.

Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні  грошима пога- шення різних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Тому гроші як засіб платежу виконують надзвичайно важливу роль у ринковій економіці.

Гроші виступають  засобом сплати боргового зобов’язання і почи- нають виконувати  функцію  засобу платежу з виникненням  кредит-

 

них відносин між товаровиробниками. Отже, у функції засобу платежу гроші виступають  у тих випадках, коли товари продаються  в кредит, тобто в борг. Неоднакова тривалість  періодів виробництва і обігу то- варів зумовлюють необхідність їх відчуження з відстрочкою платежу. В момент погашення боргу гроші й виступають як засіб платежу. При цьому грошові платежі не супроводжуються одночасним  зустрічним рухом товарів. Тож ознаками  виконання грішми платіжної  функції є однобічний  рух і наявність  розриву  в часі між передачею товару по- купцеві  і отриманням грошей  продавцем  та розрахунок  реальними грошима.

З функції  грошей як засобу платежу виникають  кредитні гроші, що з’являються  в процесі кредитних  операцій  — векселі, банкноти, чеки. Кредитні  гроші (векселі,  банкноти,  чеки)  — важливі  елементи функціонування сучасного ринку, вони активно використовуються в ринковому  господарському механізмі.

У сучасних  умовах роль грошей усе більше закріплюється  за кре- дитними грішми, які нерозривно пов’язані з господарським обігом і ре- ально відображають його. Такі гроші, на відміну від паперових грошей, випускаються в обіг у міру потреби і не перевищують потреби в них.

Сфера використання грошей як засобу платежу в розвинутій рин- ковій економіці дуже широка. Свою функцію засобу платежу гроші ви- конують не тільки під час оплати куплених  у кредит товарів, а й при виплатах  заробітної  плати працівникам підприємств,  господарських організацій  та установ, при платежах юридичних і фізичних  осіб у державний бюджет та в інші централізовані фонди цільового призна- чення і фінансування суспільних потреб з цих фондів, під час видачі і погашення  банківських позик тощо. На використанні функції засобу платежу ґрунтується функціонування податкової, бюджетної, банків- ської систем, системи соціального забезпечення та інші системи.

У розвинутому товарному  господарстві  гроші у функції  засобу платежу  пов’язують  між  собою  велику  кількість   товаровласників, що купують товари в кредит. Тому розрив між рухом товару і грошей у часі може створити  загрозу неплатежу  боржника  кредитору.  В ре- зультаті  неплатіж в одній ланці кредитного  ланцюга здатен призвес- ти до руйнування всього ланцюга, всієї системи  платежів,  що може створити значні труднощі у функціонуванні ринкової економіки, ви- никнення масових банкрутств  товаровласників.

 

Функція засобу нагромадження та утворення скарбів

 

У зв’язку з тим, що гроші — особливий то- вар, вони мають здатність бути засобом збереження  вартості, уособленням аб- страктної форми багатства, яке товарови- робники  намагаються  нагромаджувати. З

цим пов’язана  ще одна функція  грошей — функція  засобу  нагрома- дження та утворення скарбів.

Функцію засобу нагромадження та утворення скарбів гроші вико- нують, коли вони виходять з обігу, якщо товарний обіг за різних об- ставин переривається на першій метаморфозі (Т — Г), тобто коли за продажем товару не слідує його купівля і гроші осідають у скарбі.

Це може мати місце при зменшенні  обсягів виробництва і обігу товарів, підвищенні  цін і утворенні  на ринку надлишкової маси гро- шей.

Спочатку  нагромадження грошей  мало на меті збереження  вар- тості. Для цього достатньо було уречевити  вартість у дорогоцінному металі. Це означало  нагромадження абстрактного  загального  багат- ства, що власне і ставало скарбом. Призначенням такого скарбу було збереження  від знецінення первісної вартості нагромаджуваного ба- гатства, схоронення нагромадженого багатства від кражі, пограбуван- ня, від руйнівних подій — стихійного лиха тощо.

У цих умовах нагромадження грошей як скарбу відображало  ви- никнення надлишку  товарів у товаровиробників. Проте такий скарб не приносив  його власникові ніяких доходів і не задовольняв ніяких особистих потреб.

Ситуація дещо змінилася з виникненням естетичної форми скар- бу. Скарбу  стали  надавати  форми  предметів  розкоші.  В результаті скарб перестав бути просто мертвим багатством і набув певного спо- живчого значення,  задовольняючи важливі  потреби людини  — у са- мовираженні,  в естетичній насолоді тощо.

Скарб перестав бути просто мертвим багатством. Скарб в есте- тичній формі продовжує  функціонувати і в сучасних умовах.

У міру розвитку товарного виробництва  і грошей значення  функ- ції грошей як засобу нагромадження зростало і посилювалося. З часом виявилося,  що без нагромадження неможливо здійснювати розширене відтворення. Це сформувало ще одну мету нагромадження — створен- ня резерву платіжних засобів, що зорієнтувало нагромадження на за-

 

безпечення зростання прибутку.  Без такого резерву товаровиробник не в змозі забезпечити  безперервності та розширення  свого виробни- цтва.

Зокрема фірми нагромаджують частину свого прибутку, який тимчасово  не використовується (гроші  амортизаційного фонду,  ін- ших цільових фондів).

Отже, товаровиробники почали нагромаджувати гроші заради розширення виробництва і отримання додаткового  прибутку  в май- бутньому. Для цього вони стали передавати свої скарби в борг, розмі- щувати в банках, цінних паперах, що приносить їм додатковий прибу- ток у вигляді відсотків, дивідендів. Це означає вищий рівень функції нагромадження. Функція нагромадження скарбу переросла у функцію нагромадження вартості. Скарб не залишається без руху, він став ак- тивно забезпечувати потреби розширеного відтворення.

Виконання  грошима функції нагромадження в сучасних умовах стало важливою передумовою розвитку розширеного відтворення, повнішого та ефективнішого використання  виробничих ресурсів, роз- витку виробництва, збільшення задоволення потреб населення. Це важливі  та значні безпосередні  результати використання в сучасних умовах грошей у функції засобів нагромадження.

З розвитком функції  нагромадження вартості  змінювалися ви- моги до форми грошей, що її виконують.  Перехід від нагромадження скарбу до нагромадження вартості означав, що нову функцію  нагро- мадження  можуть успішно виконувати замісники  дійсних грошей — паперові, депозитні, електронні. Більше того, можливість  знецінення грошових знаків підштовхувала власників  грошей швидше їх капіта- лізувати, що сприяло зростанню нагромаджень, розвитку банківської справи, ринку цінних паперів тощо. Саме нагромадження грошей пе- ретворилося на нагромадження позичкового капіталу.

Фізичні особи також нагромаджують вартість у грошовій формі. Це нагромадження створюється внаслідок  перевищення поточних доходів над поточними  витратами населення.  Формування нагро- маджень населення означає відкладання задоволення потреб на піз- ніший час, в результаті  чого певна маса реальних  вартостей  вивіль- няється  зі сфери особистого споживання і може бути спрямована  на розвиток виробництва. Тому нагромадження населення відіграє важ- ливу роль у розвитку  економіки країни.

 

Фізичні особи нагромаджують паперові гроші в кредитних  уста- новах чи перетворюють  їх на капітал  за допомогою цінних  паперів, отримуючи при цьому дохід. Фізичні особи нагромаджують також зо- лото у формі зливків,  монет, прикрас.  Ціль такого нагромадження в умовах обігу замісників дійсних грошей — убезпечити  себе від їх зне- цінення.

Золоті  скарби хоч і перестали бути єдиною формою грошового нагромадження, однак вони все ж таки зберігають опосередкований зв’язок з грошовим  оборотом. Це свідчить про часткове  збереження за золотом однієї з функцій  грошей — нагромадження вартості. Про- довжується нагромадження скарбу в естетичній формі, у вигляді брусків дорогоцінного металу, золотих монет тощо. Великі запаси золота  є в центральних банках,  у міжнародних  валютно-кредитних центрах, а також у приватних власників.

Отже, в сучасних умовах сфера функціонування грошей як засо- бу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій частині, де нагромадження вартості  зумовлюється потребами  розширенного відтворення, обігом капіталу, нагромадження має конкретно-цільове призначення, воно є порівняно короткочасним. Цю функцію  гроші виконують  у формі замісників  дійсних грошей. У тій же частині, де нагромаджується абсолютне багатство, не пов’язане з процесом  сус- пільного  відтворення, воно має форму  скарбу  й обслуговується зо- лотом.

Функцію  нагромадження в сучасних умовах виконують замісники дійсних грошей — паперові знаки вартості, а також золото і срібло. Проте повноцінно  і безумовно виконувати цю функцію можуть тіль- ки дійсні гроші. В умовах обігу повноцінних металевих  грошей вони як скарб стихійно регулювали грошовий обіг. Залежно від обсягу то- варного виробництва і товарного  обігу, його швидкості,  а також цін циркулююча в обігу маса грошей то зменшувалася, то збільшувалась. Тобто гроші або входили до скарбу, або полишали його. Циркулююча грошова маса завдяки цьому не знала ні надлишку, ні недостачі.

Паперові гроші здатні виконувати  функцію засобу нагромаджен- ня лише за дотримання  деяких важливих умов. Якщо кількість  папе- рових грошей відповідає обсягові суспільної товарної маси, тобто необхідній кількості золота, що забезпечує  реалізацію товарної маси, то використання паперових  грошей  з метою  нагромадження може

 

бути дієвим засобом розширенного відтворення, забезпечення без- перервності виробництва і збуту. Якщо ця умова не дотримується, то паперові гроші, які є лише представниками повноцінних грошей і не мають власної вартості, не можуть утворювати скарбів. Наочна де- монстрація  фіктивності скарбів  у формі неповноцінних грошей від- бувається  в періоди різкого обезцінення паперових  грошових знаків по відношенню до дорогоцінних  металів — під час інфляції. Отже, у функції засобу нагромадження золото й нині залишається найбільш надійним і бажаним.

 

Функція світових  грошей

Розширення  інтернаціоналізації виробни- цтва і виходу товарного обміну за межі на- ціональних кордонів, формування інтерна- ціональної  вартості товарів, поглиблення

міжнародного поділу праці і пов’язана з цим необхідність міжнародно- го обміну товарами та послугами об’єктивно потребує, щоб гроші були засобом зв’язку відособлених товаровиробників не тільки на націо- нальному, а й на міжнародному рівні. В такій якості гроші виконують функцію світових грошей.

Функція світових грошей зумовлюється особливостями руху вартості на світовому  ринку, поділом цього ринку державними кор- донами. Тому ця функція виявляється у взаємовідносинах між краї- нами, між юридичними та фізичними особами, що знаходяться в різ- них країнах.

Функція світових грошей  полягає в обслуговуванні  грішми руху вартості в міжнародному економічному обороті і забезпеченні ре- алізації взаємовідносин між державами. Економічні відносини між суб’єктами економіки різних держав і самими державами виникають у зв’язку із зовнішньою торгівлею, міжнародним туризмом, кредитни- ми, культурними, політичними та іншими зв’язками між державами.

Якщо національна валюта країни вільно конвертується (конвер- тація — гарантована  можливість  обміну національної валюти на іно- земну за реально існуючим курсом), то вона здатна обслуговувати платежі не тільки на внутрішньому, а й на зовнішньому ринку. У цьо- му випадку для зовнішніх зв’язків не потрібна якась особлива форма грошей, крім національної валюти.

Якщо ж національна валюта в країні вільно не конвертується, то зовнішні зв’язки цієї країни обслуговуються вже не нею, а іноземною

 

валютою, що виступає в ролі світових грошей. Це й дає підставу для виділення  світових грошей як самостійної функції грошей.

Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, за- гальний купівельний засіб і засіб перенесення багатства з однієї країни до іншої.

Якщо світові гроші використовуються для погашення боргів, пов’я- заних із зовнішньою торгівлею, міжнародними банківськими та фінан- совими позиками тощо, то вони виконують функцію засобу платежу.

Як загальний  купівельний засіб, світові гроші функціонують при оплаті міжнародної  товарної  угоди готівкою, наприклад,  при негай- ній закупівлі  країною в надзвичайних умовах зерна, зброї тощо.

Якщо  світові гроші переміщуються з однієї країни  до іншої без зустрічного  переміщення товарного еквівалента,  наприклад,  в разі переведення підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, під час надання зовнішніх позик чи допомоги, то це означає переміщення багатства з однієї країни до іншої.

Отже, світові гроші — це комплексна функція, що включає, за сут- тю, майже всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Протягом тривалого часу функцію світових грошей виконувало зо- лото. При цьому приймання золотих  монет у платежі  здійснювало- ся за масою, а не за кількістю  національних монет. У 50–60-х  роках ХХ ст. функцію  світових грошей поряд із золотом усе частіше вико- нували вільноконвертовані валюти, насамперед долар США.

Із 70-х років ХХ ст. у зв’язку з демонетизацією золото перестало обслуговувати  міжнародні платежі. Ця функція  остаточно закріпи- лася за вільно конвертованою валютою провідних країн світу, регіо- нальними  валютами, які держави використовують  для врегулювання міжнародних розрахунків або як резерви національних  валют. Резерв- ні валюти — це офіційні запаси іноземної валюти, що призначені  для використання в зовнішньоекономічних та внутрішніх операціях.

Для здійснення міжнародних  платежів кожна країна потребує певного запасу золота. Тому золото у вигляді скарбу одночасно є ре- зервним фондом світових грошей.

Функціонування в сучасних умовах світових грошей, передусім як платіжного і купівельного засобів, у вигляді національних  грошових одиниць, що не мають золотого забезпечення,  зумовлено  самим роз- витком світової економіки й відповідними йому змінами міжнародних

 

платіжних відносин. Це виявляється в тому, що сформувався єдиний широкий  світовий  ринок,  система  взаємозв’язків і взаємозалежнос- тей між його суб’єктами характеризується розвитком кредитних  від- носин і банківського  обслуговування. У зв’язку з цим світові гроші в більшості  випадків  функціонують миттєво  і немає  потреби  вико- ристовувати для цього повноцінні  гроші, бо вимоги світового ринку цілком задовольняються знаками вартості.

Самі відносини  між державами  докорінно  змінилися, доповнив- ши економічне  протистояння співробітництвом з метою спільного регулювання світового  економічного  простору  і грошових  відносин між собою.

Економічний потенціал  окремих  країн  досяг величезних  розмі- рів, що створило можливість  для деяких держав забезпечити на між- народних  ринках  довіру до своїх національних грошей як реальних носіїв мінової вартості. Спільними зусиллями країни вибудували механізми забезпечення високої довіри до деяких з найбільш  сталих національних валют, наприклад долар США, а також створили  нові міжнаціональні валюти з такими самими якостями — євро тощо.

Однак золото й нині відіграє значну роль у виконанні грішми функ- ції світових грошей. Це функція централізованого резерву країни. Він зосереджується в центральних банках  і може  використовуватися в міжнародних  розрахунках опосередковано.  Спочатку  відбувається продаж золота на світових ринках  золота, а вже потім його обміню- ють на національні валюти інших країн.

 

Сутність грошового обігу