1. виникнення грошейГроші — одне з найдавніших явищ у житті суспільства. Вони ві- діграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку. Питання про те, що таке гроші, хвилювало вчених давно. Ще в працях Платона і Аристотеля знаходимо цікаві висловлювання про гроші. Протягом століть було зроблено багато спроб виявити сутність гро- шей. Однак і зараз, незважаючи на багатовікові дослідження, існують різні точки зору в питанні на сутність грошей. Це пояснюється тим, що сутність грошей не залишається незмінною, вона змінюється відповід- но до змін характеру суспільних відносин, у яких гроші функціонують. Для того, щоб зрозуміти сутність грошей, треба розпочинати ана- ліз із з’ясування походження їх, причин, що зумовлюють їх виник- нення.
Економічні концепції виникнення грошей
В економічній літературі існують дві кон- цепції, які пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна. Ра- ціоналістична теорія пояснює виникнення грошей як наслідок домовленості між людь- ми чи запровадження їх законодавчими актами держави. Це відбулося тому, що стала зрозумілою необхідність мати спеціальні інструменти для полегшення пересування продуктів праці в міновому обороті. Вперше раціоналістична теорія походження грошей викладена в праці Аристотеля «Нікомахова етика». Він писав: «Усе, що бере участь в обміні, повинно бути якимось чином зіставленим. За загаль- ною згодою з’являється монета …, яка існує не по природі, а завдяки встановленню»1. Ця концепція панувала до кінця ХVIII ст. Таке ро- зуміння виникнення грошей знайшло своє відображення навіть в ан- тичному та середньовічному законодавствах. Так, у Римському праві було зафіксовано, що імператор декретує вартість грошей. Різнови- дом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста Г. Кнаппа (1842–1926). Раціоналістична концепція по- ходження грошей застосовувалася в економічній літературі навіть у кінці ХХ ст. ( англійський економіст Л. Харріс). Згідно з еволюційною концепцією, гроші з’явились як результат еволюційного процесу, що поза волею людей призвів до стихійного виділення із загальної маси окремих предметів, які посіли особливе місце в обміні. Еволюційна концепція походження грошей виходить з того, що виникнення їх є результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну, товарного виробництва. Вперше ця концепція була викладена в працях засновників по- літичної економії А. Сміта, Д. Рікардо. У найбільш розвинутому вигляді еволюційну концепцію виникнення грошей знаходимо в К. Маркса, що спирався і розвивав ідеї, закладені в працях А. Сміта, Д. Рікардо та ін.
Еволюційний характер виникнення грошей Засновники класичної політичної економії виникнення грошей пов’язували із трудно- щами безпосереднього обміну продуктами праці. Потреба в обміні виникає ще в епоху
1 Див. Аристотель. Никомахова этика. Собрание сочинений в 4-х томах. Т. 4. — М.,1983. — С. 156.
розкладу первіснообщинного ладу. Коли община стала виробляти про- дуктів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникає потреба в міжобщинному обміні. Це й відкриває шлях до появи грошей. Найпростішою формою обміну є бартер. Бартер — це безпосеред- ній обмін одного продукту на інший. У натуральному (бартерному) товарообміні (Т1 — Т2) товар Т1 виражає свою вартість у протилеж- ному йому товарі — еквіваленті Т2. Гроші при такому натуральному обміні не потрібні. Ця форма обміну була не тільки найпростішою, а й випадковою, бо обмін тут ще не набув регулярного характеру. Ви- падковим було й те, які продукти і в якій пропорції вступали в обмін. Незважаючи на простоту такого обміну в бартері є багато не- доліків і можливості його обмежені. Бартерні операції безперешкодно можуть здійснюватися лише за наявності в обміні обмеженого набору призначених до обміну продуктів. Кількість учасників бартерного об- міну теж обмежена. При збільшенні залучених до обміну господарю- ючих суб’єктів та зростанні насиченості ринку товарами в бартері ви- никають серйозні ускладнення. Якщо, наприклад, потрібно виміняти зерно на сокиру, але виявляється, що той, хто володіє сокирою, не потребує зерна. І тоді треба буде здійснити багато проміжних обмін- них операцій, перш ніж володар зерна зможе обміняти його на соки- ру. Збіг інтересів двох сторін у бартерному безпосередньому обміні може відбуватися як у часі, так і за кількістю і якістю предметів, що потребує значних зусиль, затрат і часто взагалі неможливе. Ця суперечливість натурального бартерного обміну обмежувала розвиток виробництва, робила його ризикованим. І щоб розв’язати цю суперечливість, власники предметів стали вимінювати їх на не потрібні в даний момент предмети, а на один із більш ходових предметів. Посту- пово такий предмет ставав засобом обміну, тобто набував грошових властивостей. Щоб отримати потрібний товар, треба було попередньо знайти ходовий товар-посередник, а вже потім обміняти його на товар, який дійсно потрібний. Такий товар-посередник задовольняв інтереси всіх учасників обмінних операцій. В цих умовах обмін перетворював- ся на купівлю-продаж. Тобто відбувалася трансформація бартерного товарообміну (Т1 — Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1 — Г — Т2). З розвитком обміну в різних регіонах виділяється товар, який має найбільшу здатність до збуту. Тобто йдеться про товар, що має найбільшу ліквідність. Ліквідний товар — товар, що має найбільшу
здатність до збуту. Він стає грішми. Гроші — це абсолютно ліквідні засоби обміну. На ранніх етапах розвитку в різних регіонах засобом обміну вико- ристовувалися різні товари — худоба, зерно, сіль, мідь і т.ін. Усі вони повинні були відповідати лише одній вимозі: отримувати загальне ви- знання і покупців і продавців як засіб обміну, тобто бути ліквідними. З подальшим розвитком товарного виробництва і товарного об- міну здатність бути товаром-посередником закріплюється за дорого- цінними металами — золотом і сріблом, а потім — тільки за золотом. Це пояснюється тим, що золото краще від інших товарів виконувало роль товару-посередника з функцією загального еквівалента завдя- ки своїм природним властивостям (рідкісність, однорідність, поділь- ність без втрати вартості, портативність тощо). Приблизно з IV–III ст. до н.е. і до ХІХ ст. грошовим товаром були дорогоцінні метали — золото та срібло. З другої половини ХІХ ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом. Поява грошей приводить до поділу товарів на дві частини: в од- ній знаходяться всі звичайні товари, а в другій — особливий товар- посередник — гроші, що виконують роль загального еквівалента і ма- ють абсолютну ліквідність. Проведений А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом науковий аналіз походження та природи грошей довів безпідставність раціоналістич- ної концепції. Адже гроші в найпростіших формах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні взаємна домовленість, ні дер- жавна влада не могли відіграти істотну роль у їхньому виникненні. Отже, гроші з’явилися на певному етапі господарчого життя сус- пільства, але не як продукт узгодженості між людьми чи якогось за- конодавчого акта держави, а як закономірний результат стихійного розвитку економічних відносин, еволюції господарчого життя людей, розвитку товарного виробництва та обміну, послідовної зміни форм вартості від простої або випадкової до грошової. Грошова форма вар- тості — об’єктивно закономірна, необхідна кінцева підсумкова форма еволюційного розвитку товарного виробництва. Виникнення грошей є об’єктивним закономірним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач руху то- варної маси, необхідний інструмент оцінювання економічної інфор- мації.
|