Гроші та кредит - Навчальний посібник (Круш П. В., Алексєєв В. Б.)

1. виникнення грошей

Гроші — одне з найдавніших явищ  у житті суспільства.  Вони ві- діграють важливу  роль у його економічному і соціальному  розвитку. Питання про те, що таке гроші, хвилювало вчених давно. Ще в працях Платона  і Аристотеля  знаходимо цікаві висловлювання про гроші. Протягом  століть  було зроблено  багато спроб виявити сутність  гро- шей. Однак і зараз, незважаючи  на багатовікові  дослідження,  існують різні точки зору в питанні на сутність грошей. Це пояснюється тим, що сутність грошей не залишається незмінною, вона змінюється відповід- но до змін характеру суспільних відносин, у яких гроші функціонують.

Для того, щоб зрозуміти  сутність грошей, треба розпочинати ана- ліз із з’ясування  походження їх, причин,  що зумовлюють  їх виник- нення.

 

Економічні  концепції виникнення грошей

 

В економічній літературі  існують дві кон- цепції, які пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична та еволюційна. Ра- ціоналістична теорія  пояснює  виникнення грошей як наслідок домовленості між людь-

ми чи запровадження їх законодавчими актами держави. Це відбулося тому, що стала зрозумілою  необхідність  мати спеціальні  інструменти для полегшення пересування продуктів праці в міновому обороті.

Вперше  раціоналістична теорія  походження грошей  викладена в праці Аристотеля  «Нікомахова етика». Він писав: «Усе, що бере участь в обміні, повинно бути якимось чином зіставленим. За загаль- ною згодою з’являється монета …, яка існує не по природі, а завдяки встановленню»1. Ця концепція панувала  до кінця  ХVIII  ст. Таке ро- зуміння  виникнення грошей знайшло своє відображення навіть в ан- тичному та середньовічному законодавствах. Так, у Римському праві було зафіксовано, що імператор  декретує  вартість  грошей. Різнови- дом раціоналістичної концепції є державна теорія грошей німецького економіста  Г. Кнаппа  (1842–1926).  Раціоналістична концепція по- ходження  грошей застосовувалася в економічній  літературі  навіть у кінці ХХ ст. ( англійський економіст Л. Харріс).

Згідно  з еволюційною  концепцією,  гроші з’явились як результат еволюційного  процесу, що поза волею людей призвів  до стихійного виділення  із загальної  маси окремих  предметів, які посіли особливе місце в обміні. Еволюційна концепція походження грошей виходить з того, що виникнення їх є результатом розвитку  суспільного  поділу праці, обміну, товарного виробництва.

Вперше  ця концепція була викладена  в працях  засновників по- літичної   економії   А. Сміта,  Д. Рікардо.   У  найбільш   розвинутому вигляді   еволюційну   концепцію   виникнення  грошей  знаходимо   в К. Маркса,  що спирався  і розвивав  ідеї, закладені  в працях  А. Сміта, Д. Рікардо та ін.

 

Еволюційний характер виникнення грошей

Засновники класичної політичної економії виникнення  грошей пов’язували  із трудно- щами безпосереднього обміну продуктами праці. Потреба в обміні виникає ще в епоху

 

1   Див.  Аристотель.  Никомахова этика.  Собрание   сочинений   в  4-х  томах. Т. 4. — М.,1983. — С. 156.

 

розкладу первіснообщинного ладу. Коли община стала виробляти про- дуктів більше, ніж їх потрібно було для прожитку, виникає потреба в міжобщинному обміні. Це й відкриває шлях до появи грошей.

Найпростішою формою обміну є бартер. Бартер — це безпосеред- ній обмін одного продукту  на інший. У натуральному (бартерному) товарообміні  (Т1 — Т2) товар Т1 виражає свою вартість у протилеж- ному йому товарі — еквіваленті  Т2. Гроші при такому натуральному обміні не потрібні. Ця форма обміну була не тільки найпростішою,  а й випадковою,  бо обмін тут ще не набув регулярного характеру.  Ви- падковим було й те, які продукти і в якій пропорції вступали в обмін.

Незважаючи на простоту такого обміну в бартері є багато не- доліків і можливості його обмежені. Бартерні  операції безперешкодно можуть здійснюватися лише за наявності в обміні обмеженого набору призначених до обміну продуктів. Кількість учасників бартерного об- міну теж обмежена. При збільшенні  залучених  до обміну господарю- ючих суб’єктів та зростанні насиченості ринку товарами в бартері ви- никають серйозні ускладнення. Якщо, наприклад,  потрібно виміняти зерно  на сокиру,  але виявляється, що той, хто володіє  сокирою,  не потребує зерна. І тоді треба буде здійснити  багато проміжних  обмін- них операцій, перш ніж володар зерна зможе обміняти його на соки- ру. Збіг  інтересів  двох сторін у бартерному  безпосередньому обміні може відбуватися як у часі, так і за кількістю  і якістю предметів, що потребує значних зусиль, затрат і часто взагалі неможливе.

Ця суперечливість натурального бартерного обміну обмежувала розвиток виробництва, робила його ризикованим. І щоб розв’язати цю суперечливість, власники предметів стали вимінювати їх на не потрібні в даний момент предмети, а на один із більш ходових предметів. Посту- пово такий предмет ставав засобом обміну, тобто набував грошових властивостей. Щоб отримати потрібний товар, треба було попередньо знайти ходовий товар-посередник, а вже потім обміняти його на товар, який дійсно потрібний. Такий товар-посередник задовольняв інтереси всіх учасників  обмінних операцій. В цих умовах обмін перетворював- ся на купівлю-продаж. Тобто відбувалася трансформація бартерного товарообміну  (Т1 — Т2) у товарно-грошовий обіг (Т1 — Г — Т2).

З  розвитком  обміну  в різних  регіонах  виділяється  товар,  який має найбільшу здатність до збуту. Тобто йдеться про товар, що має найбільшу  ліквідність.  Ліквідний товар — товар, що має найбільшу

 

здатність  до збуту. Він стає грішми. Гроші — це абсолютно ліквідні засоби обміну.

На ранніх етапах розвитку в різних регіонах засобом обміну вико- ристовувалися різні товари — худоба, зерно, сіль, мідь і т.ін. Усі вони повинні були відповідати лише одній вимозі: отримувати загальне ви- знання і покупців і продавців як засіб обміну, тобто бути ліквідними.

З подальшим розвитком товарного виробництва  і товарного об- міну здатність бути товаром-посередником закріплюється за дорого- цінними металами — золотом і сріблом, а потім — тільки за золотом. Це пояснюється тим, що золото краще від інших товарів виконувало роль товару-посередника з функцією  загального  еквівалента  завдя- ки своїм природним  властивостям (рідкісність, однорідність, поділь- ність без втрати вартості, портативність тощо).

Приблизно з IV–III ст. до н.е. і до ХІХ ст. грошовим товаром були дорогоцінні  метали  — золото  та срібло. З другої половини  ХІХ  ст. роль грошей монопольно закріпилася за золотом.

Поява грошей приводить до поділу товарів на дві частини: в од- ній знаходяться  всі звичайні  товари, а в другій — особливий товар- посередник — гроші, що виконують роль загального еквівалента і ма- ють абсолютну ліквідність.

Проведений А. Смітом,  Д. Рікардо,  К. Марксом  науковий  аналіз походження та природи грошей довів безпідставність раціоналістич- ної концепції. Адже гроші в найпростіших формах виникли  на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні взаємна домовленість, ні дер- жавна влада не могли відіграти істотну роль у їхньому виникненні.

Отже, гроші з’явилися на певному етапі господарчого життя сус- пільства, але не як продукт узгодженості між людьми чи якогось за- конодавчого акта держави, а як закономірний результат  стихійного розвитку  економічних відносин, еволюції господарчого життя людей, розвитку товарного виробництва та обміну, послідовної зміни форм вартості від простої або випадкової до грошової. Грошова форма вар- тості — об’єктивно закономірна, необхідна кінцева підсумкова форма еволюційного розвитку товарного виробництва.

Виникнення грошей є об’єктивним закономірним економічним процесом, завдяки якому з’явився ефективний прискорювач  руху то- варної маси, необхідний  інструмент  оцінювання економічної  інфор- мації.