2. бюджетна система. державний бюджет, його стан та обмеженняОсновним елементом фінансової системи Поняття про державний бюджет є державний бюджет. Державний бюджет (англ. budget — сумка) — це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік). Згідно із Законом України «Про бюджетну систему України», бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Ідеологією формування бюджету національної економіки висту- пає визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету. Завданням державного бюджету є підтримка ринкової рівноваги і стимулювання розвитку окремих сфер та галузей національної еко- номіки. Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має бути затверджений у законодавчому по- рядку. Через державний бюджет розподіляється близько 70\% національ- ного доходу країни. Сутність держбюджету визначається соціально- економічним ладом, природою, завдання і функціями держави. Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети. Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом. На першому етапі відбувається процес складання проекту держ- бюджету, Кабінет Міністрів України не пізніше ніж 15 вересня подає його на розгляд Верховній Раді України. На другому етапі — розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради. На третьому етапі — виконання і складання звіту про виконан- ня (покладено на Кабінет Міністрів України). Фактично виконання бюджету починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного ка- лендарного року.
Доходи та видатки бюджету
Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у ХVІ ст. Була загальновійськова казна, до якої надходили прибутки від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо. У 1990 р. прийнято Закон «Про бюджетну систему України», згідно з яким державний бюджет складається з двох ланок — загаль- нодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені до- ходи та видатки. До основних джерел доходів відносять: – податки; – платежі за використання природних ресурсів (воду, землю); – неподаткові надходження (від приватизації); – доходи від операцій з капіталом; – офіційні трансферти; – цільові фонди. Основним джерелом поповнення державного бюджету є податки. Податки забезпечують близько 90\% доходів держави. Розглянемо їх суть детальніше. Податки — це обов’язкові платежі (примусові), стягувані держа- вою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб. Податки виконують дві основні функції: – розподільчу — є інструментом перерозподілу грошових доходів держави; – фіскальну — формування державних фондів. Вони є основним об’єктом податкової політики. Вона, в свою чер- гу, ґрунтується на застосуванні певного інструментарію. Розглянемо його. 1. Механізм оподаткування, тобто визначення суб’єктів та об’єк- тів оподаткування. Суб’єкти оподаткування — ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи. Об’єкти оподаткування — прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо. 2. Види податків. Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України.
Податки поділяють на прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. До прямих податків відносять: – податки особисті на: прибуток громадян (неоподаткований мі- німум становить 17 грн, податкова ставка становить 13\%), при- буток корпорацій (прибуток підприємств в Україні оподатко- вується із ставкою 25\%), майно, спадок, приріст капіталу; – реальні податки: на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів). Непрямі податки — це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори. Акцизи — це непрямі податки, що входять у ціни товарів і стягу- ються в момент їх придбання. Акцизи поділяються на: – індивідуальні — коли оподатковується кожна одиниця товару; – універсальні — коли об’єктом оподаткування є обсяг продажу. Податок на додану вартість — його ставка в Україні становить 20\%, формально його платниками є виробничі й торговельні підпри- ємства, оскільки податок надходить до бюджету від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг. Мито — це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних ко- штів. Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень при- падає на прямі податки, і навпаки. |
| Оглавление| |