2. типи та еволюція грошових  систем

Залежно від змісту складових  елементів,  принципів функціону- вання грошової системи можна за певними критеріями виділити різні їх типи. До таких критеріїв  класифікації грошових систем ринкового типу належать  критерії механізму регулювання грошового обігу (са- морегульовані чи регульовані ззовні), за формою грошей, що перебу- вають в обігу (системи  металевого  і паперово-кредитного грошового обігу) тощо.

Грошові системи не залишаються незмінними. У зв’язку з еволю- цією товарного  господарства  і зміною властивих йому економічних відносин відбувається зміна, еволюція типів грошових систем.

Тип грошової системи залежить насамперед від того, в якій фор- мі функціонують гроші: як товар — загальний еквівалент чи як знаки вартості. За цим критерієм належить виділити такі типи грошових систем:

– система металевого обігу, коли роль загального еквівалента ви- конують коштовні метали, грошовий метал безпосередньо пе- ребуває в обігу і виконує всі функції грошей, а інші грошові знаки розмінні на метал;

– система паперово-кредитного  обігу, за якої  золото витіснене з обігу, а обіг грошей обслуговують грошові знаки  (паперові  чи металеві), що не мають внутрішньої вартості, а тому в такій грошовій системі потрібне державне регулювання.

Система металевого обігу залежно від ко-

Системи

металевого обігу

монометалізму.

штовного металу, який у певній країні прийнято за загальний еквівалент, істо- рично виступає у формах біметалізму та

Біметалізм — грошова система, в якій роль загального еквівален- та законодавчо  закріплялася одразу  за двома коштовними  метала- ми — золотом та сріблом. Передбачалося вільне карбування монет з двох металів. Ці монети оберталися  на рівних умовах, а банкноти об- мінювалися на обидва метали. Ця система грошового обігу існувала в епоху первісного нагромадження капіталу  (ХVI–ХIII ст.), а виникла ще в умовах феодалізму.  В деяких країнах Західної  Європи  існувала і в ХIХ ст.

За   системи   паралельної  валюти   співвідношення  між  золоти- ми та срібними  монетами  встановлювалося стихійно,  тобто під час здійснення платежів  золоті та срібні монети приймалися відповідно до ринкової  вартості  золота  та срібла. Існування на ринку  двох за- гальних еквівалентів, двох систем цін створювало деякі труднощі, що збільшувалися через постійну  зміну співвідношення між золотом  та сріблом за вартістю. Для спрощення ситуації держава фіксувала спів- відношення між металами, карбування монет та використання їх на- селенням  відбувалися відповідно до цього співвідношення.

Використання двох металів  у ролі загального  еквівалента  супер- ечило суті функції грошей як міри вартості і не відповідало  потребам ринкового  господарства,  що розвивалося. Загальною мірою вартості може бути лише один метал. Система біметалізму не забезпечувала стабільності  грошового обігу, оскільки  зміна вартості одного з грошо- вих металів призводила до коливання цін на товари. Розвиток капіта- лізму потребував стабільності грошової системи, єдиного загального еквівалента. Поступово всі країни стали переходити до монометалізму.

Монометалізм — грошова система, за якої лише один дорогоцін- ний метал (золото чи срібло) виконує роль загального еквівалента, використовуються  монети з одного шляхетного металу, а знаки вар- тості розмінюються на монети.

Срібний монометалізм  існував у Росії в 1843–1852 рр., в Індії — в

1852–1893 рр., у Голландії — в 1847–1875 рр. У більшості розвинутих країн в останній третині ХІХ ст. біметалізм та срібний монометалізм було замінено на золотий  монометалізм. Золоті  монети були при- датнішими  для обігу, ніж срібні, завдяки  своїй портативності (мали вищу вартість і значно меншу масу, ніж у срібних монетах).

Вперше золотий  монометалізм  склався  у Великобританії в кінці ХІІІ  ст. і був законодавчо  закріплений у 1816 р. В інших розвинутих країнах тогочасного світу це сталося  дещо пізніше. Так, золотий  мо- нометалізм  було впроваджено  в Німеччині в 1871–1873 рр., Фран- ції — в 1876–1878 рр., Росії та Японії — у 1897 р., США — у 1900 р.

Залежно від характеру  обміну знаків вартості на золото роз- різняють три різновиди золотого монометалізму: золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт та золотодевізний стандарт.

Класичною  формою  золотого  монометалізму був  золотомонет- ний стандарт, що являв  собою найбільш  стабільну, саморегульовану

грошову систему. Саморегулювання цієї форми грошової системи групувалось  на адекватності  вартості,  яку  виражали  золоті  монети в обігу, та вартості металу, яка містилася  в монетах та могла бути отримана  в обмін на банкноти. Отже, при функціонуванні золотомо- нетного стандарту в обігу перебували  золоті монети та банкноти, роз- мінні на них. Карбування монет відбувалося із фіксованим золотим вмістом. Так, золотий  вміст англійського  фунта стерлінгів  становив

7,32 г, долара США — 1,5 г, російського рубля — 0,77 г, французького франка — 0,29 г.1

Регулювання маси грошей в обігу відбувалося через механізм стихійного пристосування маси золотих грошей до потреб обігу в них через механізм  скарбу.  Гроші або вилучалися з обігу, перетворюю- чись на скарб, коли  в них зменшувалась потреба,  або надходили  зі скарбу до сфери обігу в разі розширення товарообороту.

Функціонування золотомонетного стандарту  потребувало  наяв- ності золотих запасів у центральних емісійних банків, Ці запаси бути слугувати  резервами  монетного обігу, забезпечувати розмін банкнот на золото, бути резервом  світових грошей. Тож витрати  держави  на забезпечення обігу золотих грошей були значними.

Золотомонетний стандарт  забезпечував  стабільність  національ- них грошей. Він щонайбільше  відповідав вимогам капіталізму  періо- ду вільної конкуренції, сприяв розвитку вільного ринку, розширенню виробництва, кредитних відносин, міжнародної торгівлі, руху капіта- лів тощо.

У роки Першої світової війни зростання бюджетних дефіцитів, покриття їх позиками  та емісія паперових  грошей призвели до зрос- тання  паперової  грошової маси в обігу, що значно  перевищувала за своїми обсягами  золоті  запаси  емісійних  банків.  Це ставило  під за- грозу вільний обмін паперових  грошей на золоті монети.

Усе це означало фактичне припинення існування золотомонетно- го стандарту в країнах, що брали участь у війні (крім США), а також й у більшості інших країн. Розмін банкнот на золото було припинено, вивезення золота за кордон було заборонено, володіти золотом у мо- нетарній  формі громадянам теж було заборонено,  золоті монети ви- йшли з обігу та осіли в скарбах. Усе це означало, що відбувся перехід до паперових  грошових систем.

1 Гроші та кредит. / За ред. М. І. Савлука. — К., — 2002. — С. 165.

Після закінчення Першої світової війни жодна капіталістична держава не змогла здійснити  стабілізацію  своєї валюти на основі по- вернення  до класичного  золотомонетного стандарту. Одна з причин неможливості відновлення золотомонетного стандарту  полягала  в нерівномірності світових запасів золота. Так, частка США у світових централізованих запасах золота за 1913–1924 рр. зросла з 31,7 до 46\%, в той час як частка європейських країн упала з 49,3 до 34\%1.

Ще одна причина,  що унеможливлювала відновлення золотомо- нетного стандарту, полягала  в прагненні  держав до централізації зо- лота як важливого  військово-фінансового ресурсу на випадок нових війн. Навіть  ті європейські держави,  які зберегли  порівняно великі запаси золота (Англія, Франція), всіляко намагалися централізувати ці запаси, вилучити  їх з обігу та зберігати в центральних банках.

Повернення до золотого стандарту в двох нових, «урізаних» фор- мах — золотозливкового та золотодевізного стандартів  відбулося  в ході грошових реформ 1924–1929 рр.

Золотозливковий різновид золотого стандарту було запровадже- но в країнах, що мали порівняно великі запаси золота (Великобрита- нія, Франція).

Система золотозливкового стандарту  характерна  тим, що бан- кноти обмінюються на золоті зливки, але тільки в разі пред’явлення значної  суми  банкнот.  Так,  у  Великобританії стандартний зливок золота, що важив 12,4 кг чистого золота, обмінювався на банкноти сумою 1700 фунтів стерлінгів,  у Франції ціна зливка  чистого золота масою 12,7 кг становила 215 тис. франків2. У системі золотозливково- го стандарту золотих монет в обігу немає.

Більшість країн (Німеччина, Австрія, Данія, Норвегія та ін.), що не мали достатніх запасів  золота, запровадили іншу «урізану»  фор- му — золотодевізного стандарту.

Золотодевізний стандарт — грошова система, в якій  також відсутній обіг золотих  монет та їх вільне карбування. Однак збері- гається непрямий  зв’язок грошової одиниці із золотом шляхом обміну національних  банкнот на іноземну валюту країн, в яких діяла систе- ма золотозливкового стандарту,  а вже потім ця іноземна валюта за відповідним валютним курсом обмінювалася на стандартні зливки чи-

1 Гроші та кредит. / За ред. М. І. Савлука. — К., — 2002. — С. 167.

2 Демківський А. В. Гроші та кредит. — К.: Дакор, Вира Р., 2003. — С.165, 166.

стого золота. Тобто за золотодевізного стандарту валюти одних кра- їн ставились у залежність  від валют інших країн.

Отже, золотозливковий та золотодевізний стандарти були грошо- вими системами, в яких золото функцій  обігу та платежу не викону- вало, тобто це грошові системи без золотого обігу.

В результаті  світової  економічної  кризи  1929–1933 рр. золотий стандарт було відмінено в усіх країнах (наприклад, у Великобританії в 1931 р., США — у 1933 р., трохи пізніше у Франції — в 1936 р.).

Системи обігу паперово-кредитних грошей

З 30-х років ХХ ст. у світі починають функціонувати грошові системи,  побудо- вані на обігу нерозмінних на золото папе- рово-кредитних грошей.

Слід розрізняти паперові грошові системи і грошові системи кредитних  грошей.  У грошовій  системі  паперових  грошей  грошові знаки  виступають  у формі  казначейських білетів. Вони  емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту. Емісія казначейських грошей  не пов’язана  з потребами  реалізації  товарів  і послуг, визна- чається лише потребами державних видатків, що веде до надмірної нетоварної  емісії грошей, які переповнюють  канали  грошового обігу і знецінюються.

Грошова система кредитних  грошей спирається на кредитний механізм емісії грошей, що пов’язаний  з виробництвом і реалізацією товарів. Тому цей механізм здатний  забезпечувати тривалу  товарно- грошову рівновагу та сталість грошей в обігу.

Але кредитна  природа  банківських білетів за певних  умов може ставати формальною,  а кредитні  гроші за своєю суттю здатні набли- жатися  до паперових. Відміна золотої конверсії, а потім і відмова від підтримання ринку цінних паперів здатні призводити до зближення кредитних і державних паперових грошей. Емітування банкнот задля покриття бюджетного  дефіциту  без будь-якого  забезпечення змінює характер їхнього функціонування, призводить  до непропорційного розбухання  грошової маси в обігу, сталість грошей різко зменшуєть- ся і так само, як і паперові гроші, гроші кредитні знецінюються.

Перехід до грошових систем, побудованих  на обігу нерозмінних на золото  кредитних  грошей, насамперед  пов’язаний  з дією загаль- ного закону економії суспільної праці. Еволюція грошових систем відбувається в напрямі  руху  до створення все більш  економічних

грошових  систем, у яких  витрати  грошового  обігу постійно  знижу- ються, а отже, зменшуються  і витрати суспільної праці.

Для грошових систем, що ґрунтуються на обігу кредитних грошей, притаманне  витіснення золота як з внутрішнього, так і зовнішнього обігу та осідання його в золотих резервах  (переважно в банках).  Зо- лото при цьому продовжує виконувати функцію скарбу.

Випуск грошових знаків (готівкового і безготівкового обігу) здій- снюється на основі кредитних операцій банків. Безготівковий гро- шовий обіг випереджає готівковий грошовий обіг (в середньому у світовій  економіці  співвідношення між готівковим  та безготівковим обігами становить 1:3)1.

Функціонування  паперово-кредитних грошей  робить  необхід- ним регулювання грошового обігу державою. Державне регулювання грошової сфери в економіці  України  означає сукупність  заходів, що здійснюються  з метою забезпечення сталості української  національ- ної валюти, стримування інфляції і гнучкого забезпечення грошовою масою потреб сфери  обігу. У здійсненні  державних  заходів у цьому напрямі ключова роль належить Національному банку України, який застосовує методи прямого регулювання та опосередкованого впливу на обсяги і структуру грошового обігу.

Спроби повернутися до золотого забезпечення національних валют не закінчилися із впровадженням в обіг паперово-кредитних грошей. Така спроба пов’язати національні валюти із золотим  забез- печенням  була зроблена на валютно-фінансовій конференції ООН у м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р. Конференція виробила  своєрідну форму  міждержавного золотодевізного стандарту  у вигляді  золото- доларового стандарту.

Впроваджена Бреттон-Вудська грошова система передбачала по- вернення до золота як загального втілення суспільного багатства та виконання ним функції світових грошей, засобу остаточних розрахун- ків між країнами. У міжнародних розрахунках, крім золота, викорис- товувалися національні грошові одиниці США — долар та англійський фунт стерлінгів. Але тільки долар США зберігав зв’язок із золотом. Тільки він обмінювався на золото в скарбниці США за офіційно вста- новленим співвідношенням. Для обміну долар повинні були представ-

1 Деньги. Кредит. Банки. / Под. ред. О. И. Лаврушина. — М.: Финансы и ста- тистика, 2000. — С. 109.

ляти лише центральні банки та уряди країн-членів Міжнародного ва- лютного фонду (МВФ).

Тривалий період функціонування Бреттон-Вудської системи, де долар вважався  так само надійним, як і золото, забезпечувався висо- ким рівнем стійкості  й довіри до долара. Ця довіра спиралась  на га- рантованість його конвертованості для центральних банків у золото, що забезпечувалося нагромадженням США  значної  частки  (понад

70\% у перші повоєнні роки) централізованих запасів золота1.

Однак  наприкінці 60-х — початку  70-х років сталося  послаблен- ня позицій США на світовому ринку, почали розвиватися інфляційні процеси, істотно скоротилися золоті запаси цієї країни.  Усе це зму- сило уряд США з 1971 р. офіційно припинити обмін золотих зливків на долари  і відмінити  офіційну  ціну золота  в доларах. Це означало, що Бреттон-Вудська грошова система, яка ґрунтувалась на викорис- танні долара як еталона вартості усіх інших грошових одиниць, пере- стала функціонувати.

Остаточне  скасування золотодоларового стандарту  відбулося  в січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн-членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстоні (Ямайка). Тут же були закладені контури нової, Ямайської  валютної системи, що функціонує у світовій еконо- міці й донині.

Почала діяти Ямайська валютна система після її ратифікації краї- нами-членами МВФ з квітня  1978 р. Кінгстонська угода проголоси- ла повну демонетизацію золота у сфері валютних відносин. Золото втратило грошову функцію, анульовано офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін (золотого вмісту) національних  грошових одиниць. Внаслідок цього золото перетвори- лося на звичайний  товар, ціна якого на ринку вільно складається під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Водночас золото — то- вар найліквідніший, що є важливим резервом емісійного банку будь-якої держави і використовується  для придбання  грошових одиниць інших країн

Головним резервним активом та міжнародним засобом розрахун- ків і платежів Кінгстонська угода проголосила колективну міжнарод- ну умовну  одиницю  МВФ — спеціальні  права  запозичення (СДР).

1 Анатолій Гальчинський, Петро Єщенко. Економічна теорія. — К.: Вища шк.,

2007. — С. 470.

СДР  отримало  статус  альтернативи не лише  золота,  а й долара  як міжнародних  грошей.

Реальна практика валютних відносин, що здійснюються на базі Кінгстонських угод, не підтвердила можливості  повного витіснення долара  з позицій  провідної  міжнародної  валюти.  Долар  зберіг важ- ливе місце в системі міжнародних  розрахунків і у валютних резервах інших країн. Нині американський долар обслуговує близько 2/3 між- народних розрахунків1.

В умовах функціонування Ямайської  валютної системи свою кредитну  природу  зберігають  банкноти,  що використовуються для кредитування економіки, держави і громадян. Банкноти підпорядко- вуються  закономірностям паперово-грошового обігу. Стан грошової системи  в цих  умовах  визначається динамікою  розвитку  виробни- цтва та досконалістю  сформованого державою механізму регулюван- ня обігу кредитних  грошей.