Гроші та кредит - Навчальний посібник (Круш П. В., Алексєєв В. Б.)

1. сутність грошової  системи

Грошова система — це форма організації

Грошова система

грошового обороту, яка історична склала- ся в країні і законодавчо закріплена держа-

вою. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що мають  регламентувати  відносини  між суб’єктами грошового обороту. Сучасна національна грошова система України  є грошовою системою ринкового  типу.

Оскільки грошовий  обіг відіграє надзвичайно важливу  роль в економічному житті  суспільства,  формування і регулювання його в усіх країнах здійснюють центральні  органи влади.

Враховуючи,  що організація  грошового  обігу здійснюється за участю банків і одним з основних завдань банківської  системи є саме забезпечення ефективного функціонування кредитних  грошей, гро- шова система формується і функціонує  на базі банківської системи і може розглядатися як її складова частина.

Тому правові норми, що регламентують функціонування гро- шової  системи  в  багатьох  країнах,  визначаються безпосередньо   в

 

законах, що стосуються банківської системи, насамперед діяльності центральних банків. Ці закони  надають центральним банкам широ- кі повноваження в регулюванні  грошового обігу. Тому центральний банк виступає  як інституціональний центр грошової системи. У за- безпеченні  ефективного функціонування грошової системи України вирішальна  роль належить  Національному банку України.

Охоплюючи  весь грошовий обіг, грошова система включає надзви- чайно широкий спектр економічних відносин. Тому в складі грошової системи належить виділити окремі відносно самостійні підсистеми:

– систему безготівкових розрахунків;

– систему готівкового обігу;

– валютну систему.

Кожна з виділених підсистем має особливий  об’єкт регулювання, функціонування якого характеризується певною формою чи сферою грошового обігу.

Грошова система будь-якої країни є результатом попереднього історичного  розвитку,  відображає  традиції,  національні особливос- ті, рівень розвитку  країни. Тому грошова система кожної країни має свої специфічні  ознаки, що відрізняють її від грошових систем інших країн. Це має сприяти  звільненню  країни від зовнішнього втручання.

Кожна держава формує свою грошову систему таким чином, щоб надати їй повну суверенність, незалежність і здатність протисто- яти зовнішнім впливам, які загрожують інтересам національної еко- номіки. Така суверенність  грошової системи виступає однією із клю- чових ознак політичної та економічної незалежності, самостійності держави.

 

Складові елементи сучасної грошової системи

У грошовій системі України належить ви- ділити ряд складових елементів.

Національна грошова система, як пра- вило, включає такі основні структурні елементи:

– грошову одиницю та її частини;

– масштаб цін;

– види та купюрність  державних  грошових знаків, які мають за- конну платіжну силу;

– порядок забезпечення грошових знаків;

– емісійну систему;

 

– установлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну;

– наявність   державних   фінансових   інститутів,  які  здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Грошова одиниця. Грошова одиниця — це встановлений у законо- давчому порядку грошовий знак, що слугує для порівняння  і вираження цін усіх товарів та послуг. Грошова одиниця, як правило, поділяється на дрібніші кратні частини. У більшості країн діє десятична  система поділу (1 долар США дорівнює 100 центам, 1 англійський фунт стер- лінгів — 100 пенсам, 1 російський  рубль — 100 копійкам тощо).

Цей елемент грошової системи, як правило, виникає історично. Молоді держави назви для своїх грошових одиниць шукають у своїй історії. Так  учинила  й Україна.  Рішенням Верховної  Ради  України нову національну валюту названо  гривня.  Таку назву мала грошова одиниця  Київської  Русі, яка існувала  на території  сучасної України в Х–ХІ  ст.

Масштаб цін — величина грошової одиниці країни. Коли в грошо- вому обігу використовувалось золото і срібло, вартість грошової оди- ниці визначалася як фіксований державою ваговий зміст грошового металу  в грошовій  одиниці.  Наприклад, один  російський  рубль  до

1913 р. у дорівнював 0,7742 г золота, долар США в 1900 р. — 1,50463 г чистого золота, у 1934 р. — 0,887 г, у 1973 р. — 0,737 г.

Після  офіційного  скасування золотого  вмісту грошової  одиниці фіксація  державою металевого  вмісту грошової одиниці  скасована  в усіх країнах. Масштаб цін втратив форму вагового вмісту металу в грошовій одиниці. У сучасних умовах масштаб цін складається сти- хійно в процесі ринкового обміну. Масштаб цін в умовах обігу кредит- них грошей формується як певна кількість товарів, що приймаються за одиницю. Тому виникають істотні відмінності в рівнях цін на одні й ті самі товари, виражені в грошових одиницях  різних країн. Бо ціни визначені в різних масштабах, тобто в грошових одиницях  різної ве- личини.

Види  та купюрність державних грошових  знаків. Види та ку- пюрність державних грошових знаків, що мають законну платіжну силу, визначає вищий законодавчий орган країни. Він надає грошовим знакам статус законного платіжного засобу і покладає на державу відповідальність  за їх забезпечення.  У межах країни  забороняється

 

використовувати іноземні грошові знаки як платіжні засоби, оскільки це ускладнює забезпечення національних  грошей.

У грошовому обороті України  перебувають  банкноти  номіналом

1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень та монети — 1, 2, 5, 10, 25, 50 копійок. Право емісії банкнот та відповідальність за їх забезпечення закон покладає на НБУ.

Емісія  банківських  білетів  центральним  банком  використову- ється  для  кредитування комерційних банків  та урядових  структур. Кредитування комерційних банків означає спрямування емітованих банкнот у реальний економічний оборот. Це створює передумови для їх повернення  до емітента  після  погашення  позик,  що запобігає  на- громадженню банкнот в обігу. Використання емітованих банкнот для покриття бюджетних витрат означає, що урядові структури  повинні так вести своє фінансове господарство, щоб повернути  одержані кре- дити і не допустити  осідання  зайвої маси грошових  знаків в обороті та їх знецінення.

У деяких країнах у виняткових випадках  емісія грошових знаків доручається скарбниці Міністерства фінансів. Грошові знаки, що ма- ють законну платіжну силу, в такому разі називаються казначейськи- ми білетами. У грошовий обіг вони потрапляють внаслідок бюджетної емісії з примусовим курсом. Емісія казначейських білетів має місце в умовах  глибокої  кризи  державних  фінансів  і використовується для покриття бюджетних  витрат, для покриття поточних  витрат  держа- ви. Казначейська емісія не пов’язана з виробництвом товарів і не має механізмів  вилучення з обігу випущених  грошових  знаків, оскільки бюджетні витрати здійснюються  безповоротно  і безеквівалентно. Не- товарна емісія казначейських білетів здатна призводити до інфляцій- ного зростання  цін, наростання диспропорцій в економіці.

Порядок забезпечення грошових  знаків. Порядок забезпечення грошових знаків установлюється  державним законодавством. Забез- печуватися  грошові знаки можуть товарно-матеріальними ціннос- тями, золотом і дорогоцінними металами, вільно конвертованою ва- лютою, цінними паперами, страховими полісами, гарантіями уряду, банків та інших установ тощо.

Емісійна система. Вона представляє порядок грошової емісії і вилу- чення, тобто порядок друкування грошей, їх випуску в обіг та вилучення. Українська грошова система спирається на принцип єдності, взаємодії

 

та взаємоперепливу готівкового  і безготівкового обігу у функціону- ванні суспільного  виробництва, досягнення  його ефективності, ста- більності грошової одиниці. Взаємодію та регулювання готівкового та безготівкового обігу держава забезпечує  на основі актів внутрішнього законодавства, враховуючи при цьому економічне становище країни.

Випуск безготівкових  грошей здійснюється комерційними бан- ками в процесі виконання ними кредитних  операцій. При погашенні позик відбувається вилучення грошей з обігу.

Випуск  готівкових  грошей  в обіг здійснюється через  розрахун- ково-касові центри НБУ. Вилучення грошей відбувається під час над- ходження  грошової готівки від комерційних банків у розрахунково- касові центри НБУ.

НБУ узгоджує з державними органами величину  грошової маси. Емісія банкнот НБУ здійснюється трьома способами:

– надання кредитів кредитним  установам у формі переобліку ко- мерційних  векселів;

– кредитування державної  скарбниці  під забезпечення держав- них цінних паперів;

– емісією банкнот шляхом їх обміну на іноземну валюту.

Установлення курсу  національної валюти  і порядок її обміну на іноземну. Потреба встановлення  валютного курсу зумовлюється особливостями виконання грішми функції світових грошей. Українська гривня є законним купівельним  і платіжним засобом тільки на тери- торії України. За межами України вона має бути обмінена на ту валю- ту, що є законною для іншої країни.

Установлення  валютного курсу,  чи котирування валют, означає вираження валюти даної країни у валютах  інших країн, тобто про- являється  під час їхнього обміну. По суті валютний  курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях  іншої країни.

Раніше використовувався порядок  установлення валютного кур- су, виходячи  із золотого вмісту різних  валют. У наш час, оскільки  в жодній  країні не фіксується золотий  вміст грошової одиниці,  вико- ристовується спосіб котирування, в основі якого лежить врахування коливань  купівельної  спроможності  національних валют, співвідно- шення попиту і пропозиції  тієї чи іншої валюти на валютних  ринках та інші чинники.

 

Наявність державних інститутів,  які  здійснюють регулювання грошового обігу в країні.  Нормальне функціонування національної грошової системи  неможливе  без державного  встановлення і регла- ментування порядку  готівкового  і безготівкового грошового обігу. Завдання встановлення і регламентування грошового  обігу  кожна держава покладає  на спеціальні  органи. Регулювання  грошового обігу та дотримання  законодавства з монетарних  питань в Україні здій- снює Національний  банк України. Це передбачено Конституцією  та Законом «Про Національний банк України». НБУ виступає централь- ним елементом грошової системи і державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання.

Основу діяльності  НБУ становить  контроль  грошового обігу; забезпечення стабільності  національної грошової  одиниці  — грив- ні; регламентація емісії готівки, стимулювання розвитку  і зміцнен- ня банківської  системи України,  вдосконалення правил  здійснення безготівкових  платежів  тощо. НБУ розробляє грошово-кредитну політику  в Україні  та здійснює  повсякденний контроль  за її реалі- зацією.

Інші  органи  державного  управління економікою  — Кабінет  Мі- ністрів, Міністерство економіки,  Міністерство фінансів  — теж впли- вають на грошовий обіг, реалізуючи свої заходи економічної та фі- нансової політики.  Проте регулятивні дії цих органів державного управління економікою  в монетарній  сфері вони мають координува- ти з НБУ.

 

Принципи організації грошової системи

ринкового типу України?

Основу грошової системи становлять прин- ципи її організації. Це правила, відповідно до яких держава організовує функціонування грошової системи. На основі ж яких прин- ципів  будується  сучасна  грошова  система

1. Принцип  централізованого управління грошовою системою. У грошовій системі ринкового типу на перший план виступають еко- номічні методи управління. Держава через Національний банк Укра- їни створює на ринку такі умови, які змушують  банки, фінансові  ін- ститути та інших юридичних  осіб у сфері грошового обігу приймати рішення,  вигідні для забезпечення ефективного функціонування на- ціональної  економіки.

 

2. Принцип  сталості  та еластичності грошового обігу. Сутність цього принципу  полягає в тому, що функціонування грошової систе- ми має бути організоване  таким чином, щоб, з одного боку, не допус- кати інфляції, а з іншого — мати можливість  розширювати грошовий обіг, якщо зростають потреби господарства у грошових засобах, чи скорочувати його, коли ці потреби зменшуються.

3. Принцип  кредитного характеру грошової  емісії.  Поява  нових грошових знаків (готівкових чи безготівкових) у господарському обі- гу можлива лише на основі здійснення банками кредитних  операцій.

4. Принцип  забезпеченості грошових  знаків, що випускаються в обіг.  Грошові  знаки  забезпечуються товарно-матеріальними цін- ностями,  золотом,  іншими  дорогоцінними металами,  що становлять активи  банків, цінними  паперами  та іншими довгостроковими зобо- в’язаннями.

5. Принцип  непідпорядкованості Національного банку  України Уряду. Для підтримання сталості грошового обігу, боротьби з інфля- цією, що є пріоритетними завданнями НБУ,  могла б виникати загро- за у зв’язку з тим, що за певних обставин Уряд почне використовува- ти грошові засоби НБУ для вирішення своїх проблем.

6. Принцип  надання Уряду  грошових  засобів лише  в порядку кредитування. НБУ не повинен  фінансувати Уряд. Грошові засоби йому він може надавати тільки в порядку кредитування під певне за- безпечення.

7. Принцип  нагляду  та контролю за грошовим  обігом з боку держави. Мета цього полягає в забезпеченні  постійного контролю за грошовим  обігом, дотримання всіма суб’єктами  грошових  відносин основних  принципів організації  готівкового  та безготівкового обігу. Держава цей нагляд і контроль здійснює через банківську, фінансову, податкову систему.

8. Принцип функціонування на території України виключно  на- ціональної валюти.  Платежі  за товари  і послуги,  інші платежі  усе- редині  країни  мають відбуватися згідно із законодавством України виключно  в національній валюті. На території  України  національна валюта може бути обмінена на валюту інших країн, але використана для платежів за кордоном чи вкладена в банківські депозити.