Господарське законодавство - Навчальний посібник (Мандриковський М. М.)

Розділ 6 суб’Єкти господарювання. загальнІ положення

Поняття суб’єкта господарювання

Суб’єктами господарювання визнаються всі учасники госпо- дарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізу- ючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків передба- чених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

•           господарські організації — юридичні особи, створені до вимог Цивільного кодексу України, а також державні, комунальні та інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;

•           громадяни  України,  іноземці  та  особи  без  громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповід- но до закону як підприємці;

•           філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарсь- ких організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійс- нення господарської діяльності.

 

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську ком- петенцію на основі права власності, права господарського відання та права оперативного управління та оперативного використання май- на відповідно до визначення цієї компетенції у Господарському ко- дексі та інших законах.

Суб’єкти господарювання — господарські організації діють на

основі права власності, права господарського відання чи оператив-

ного управління, мають статус юридичної особи.

Суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи (структурні одинці) можуть діяти на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Утворення суб’єкта господарювання

Суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, пере- творення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержан- ням вимог законодавства.

Суб’єкти господарювання можуть утворюватись шляхом при-

мусового поділу (виділу) діючого суб’єкта господарювання за рі-

шенням антимонопольних органів.

Установчі документи

Установчими документами визнаються документи на під- ставі яких виникає суб’єкт господарювання і діє як суб’єкт права. Документи набувають юридичної сили внаслідок їх затвердження одним або кількома засновниками.

До установчих документів належать:

•           рішення про утворення суб’єкта господарювання, якщо власни-

ків два і більше між ними укладається установчий договір;

•           статут (положення) суб’єкта господарювання.

 

Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких формах,

передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реоргані- зації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визна- чається господарським кодексом та іншими законами України.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Господарського кодексу поши- рюється на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є під- приємницькою.

Залежно від форм власності, в Україні можуть діяти підприємс-

тва таких видів:

•           приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

•           підприємство, що діє на основі колективної власності (підпри-

ємство колективної власності);

•           комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас-

ності територіальної громади;

•           державне підприємство, що діє на основі державної власності;

•           підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств передба- чені законом у разі якщо у статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статут- ному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вва- жається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпо- ративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут,

 

розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквіда- ції підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігій- ної організації, або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна або підприємницької чи трудової діяль- ності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що створюю- ться, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, під- приємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпо- ративних підприємств встановлюються господарським та іншим за- конодавством.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу вало- вого доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форм власності) визначаються підпри- ємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний фінансовий рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового дохо- ду від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не переви- щує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова  чисельність  працюючих  за  звітний  (фінансо- вий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реа- лізації продукції перевищує суму еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України що- до гривні.

 

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємство визнається дочірнім.

Правовий статус підприємства

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснен- ня виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному законодавством.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підпри-

ємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на під-

ставі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство немає у своєму складі інших юридичних осіб.

Обмеження у підприємницькій діяльності

Певні обмеження на здійснення окремих видів підприємницької діяльності встановлені Верховною Радою України за поданням Кабі- нету міністрів України.

Без спеціального дозволу — (ліцензії) заборонено здійснювати:

•           пошук (розвідка) корисних копалин;

•           виробництво, ремонт і  реалізація спортивної, мисливської та вогнепальної  зброї  та  боєприпасів  до  неї,  а  також  холодної зброї;

•           виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;

•           виготовлення пива, вина, спирту, горілчаних, лікерних та конь-

ячних виробів; торгівля спиртом етиловим з харчової сировини,

 

горілчаними, лікерними, коньячними виробами та іншими на-

поями виготовленими з використанням спирту;

•           виготовлення і торгівля тютюновими виробами;

•           медична практика; ветеринарна практика;

•           створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

•           торгівля алкогольними напоями.

Даний перелік не є вичерпним. Дозвіл (ліцензія) видається упов- новаженим Кабінетом міністрів органом у строк не більше тридцяти днів з дня одержання заяви. Строк дії ліцензії визначає орган що її видає але не може бути менше трьох років. Ліцензія може бути ану- льована органом, що її видав.

Обмеження встановлені для окремих категорій громадян. Не

допускаються до заняття підприємницькою діяльністю:

•           військовослужбовці;

•           службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за підприємни- цькою діяльністю, господарського суду;

•           особи яким суд заборонив займатись певною діяльністю до за-

кінчення терміну встановленого вироком суду;

•           особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарниц- тво та інші корисливі злочини, а також займати в підприємни- цьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади та посади пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Суб’єкти підприємницької діяльності

Суб’єктами підприємницької діяльності визнаються учасники підприємницьких відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідаль- ність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

 

Суб’єктами підприємницького права є:

•           юридичні особи,  створені відповідно до  Цивільного кодексу України, державні, комунальні, та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

•           громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповід- но до закону як підприємці;

•           філії, представництва інші відокремлені підрозділи господар- ських організацій (структурні одиниці) утворені ними для здійс- нення господарської діяльності.

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську ком- петенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління, та права оперативного використан- ня майна відповідно до визначеної законом компетенції.

Суб’єкти господарювання — господарські організації діють на основі прав власності, права господарського відання чи оперативно- го управління, мають статус юридичної особи, що визначається ци- вільним та господарським законодавством.

Суб’єкти        господарювання        —        відокремлені  підприємством

(структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Статут підприємства

Статут підприємства — це зведення правил, які регулюють:

•           основи організації та діяльності підприємств і установ певної галузі господарства;

•           умови створення, склад, будову та діяльність конкретного під- приємства, організації або установи, певної галузі або сфери управління;

•     конкретну сферу діяльності організації та ін.

 

Статут включає такі реквізити: гриф затвердження вищою організацією або органом управління; найменування виду доку- менту (статут); заголовок, текст, гриф погодження, відмітку про реє- страцію.

Текст (зміст) статуту складається з розділів:

1.         Загальні  положення, в  яких  розкривається мета,  завдання,  її функції, чинність статуту по об’єктах та суб’єктах і та ін.

2.         Головна ціль, її зміст.

3.         Планування та облік робіт.

4.         Призначення допоміжних служб.

5.         Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю.

6.         Специфічні особливості діяльності.

7.         Відповідальність організації за належне виконання зобов’язань та порядок вирішення спорів, подання претензій та інше.

8.         Звіт, звітність та контроль.

9.         Зовнішньоекономічна діяльність.

10.   Реорганізація та ліквідація.

11.   Майно та кошти підприємства.

12.   Трудовий колектив.

13.   Господарська діяльність.

14.   Управління підприємством.

Статути можуть бути типові та індивідуальні.

Типові статути розробляються для певних систем, установ чи підприємств і затверджуються вищими органами держави, з’їздами громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядкована зазначена установа.

Статут  є  основою  для  розробки  положення.  Статут  являє собою основу діяльності громадських, кооперативних, приватних організацій, спортивних добровільних товариств тощо. Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначається порядок вступу в організацію, права та обов’язки її

 

членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Статут  орендного  підприємства визначає  мету  і  завдання

підприємства, виробничо-господарську діяльність, утворення і вико- ристання коштів, створення і використання пайового фонду, членст- во у підприємстві, відповідальність працівників, органи самовряду- вання, права і обов’язки дирекції, права й обов’язки директора, відповідальність органів самоврядування і їх членів, прийняття ух- вал і передавання повноважень.

Статут про заснування малого підприємства визначає: за- сновників — юридичних осіб, громадян, із зазначенням чи підприєм- ство є заново створеним чи виділеним із складу діючого; завдання і функції підприємства; майно підприємства;

Управління підприємством; організацію і оплату праці, звіт, звітність і контроль; зовнішньоекономічну діяльність; реорганізацію і припинення діяльності підприємства.

Статут колективного підприємства і статут товариства з обмеженою відповідальністю, статут акціонерного товарист- ва складається за тією самою схемою, що й попередні.

Праводієздатність приватного підприємства

Підприємство є юридичною особою. Права, обов’язки і статус юридичної особи підприємство набуває з дня державної реєстрації.

Підприємство має відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язки, виступати в суді, господарському чи третейському суді, як позивач, відповідач, третя особа.

Підприємство володіє, користується і розпоряджається належ-

ними йому основними фондами, цінними паперами та іншим май- ном, має самостійний баланс, власні і оборотні засоби, розрахунко- вий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм най- менуванням, відповідні штампи, фірмові бланки із своєю назвою та інші реквізити.

 

Підприємство може займатися будь-якою підприємницькою ді-

яльністю, що не суперечить законодавству України.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро лабораторій тощо), а також з функціональних структурних під- розділів, апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприєм- ства визначаються положенням про них, які затверджуються в поряд- ку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структу-

ру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та  інші  відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про їх розміщення з відповідними органами місцевого самовряду- вання в установленому законом порядку. Такі відокремлені підроз- діли не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати ра- хунки в банках відповідно до закону.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розта-

шований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної осо-

би, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює пред-

ставництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, вони наді- ляються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підста- ві затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною

особою і діють на підставі виданою нею довіреності. Відомості про відкриті філії та представництва повинні бути внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб.

 

Відокремлені підрозділи наділяються частиною майна підприєм- ства, здійснюючи, що до цього майна право оперативного викорис- тання чи інше речове право передбачене законом.

Відомості про філії та представництва юридичної особи вклю-

чаються до Єдиного державного реєстру.

Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств що знаходяться за її межами регулюється Господарським кодексом та іншими законами.

Дочірні підприємства. Відповідно до ст. 9 Закону «Про госпо-

дарські товариства», суб’єкти підприємницької діяльності мають право створювати на території України та за її межами філії та пред- ставництва, а також дочірні підприємства… Дочірні підприємства мають право створювати і об‘єднання підприємств способом погли- нання одного господарюючого суб’єкта іншим (придбанням контроль- ного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому поглинутий об’єкт називається дочірнім підприємством. Продовження див. хол- дінгова компанія.