Розділ 3 обмеження монополІзму та захист суб’ЄктІв господарювання І споживачІв вІд недобросовІсноЇ конкуренцІЇ

Конкуренція у сфері господарювання та її обмеження

Держава сприяє розвитку національної економіки і підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, надає їм можливість досягти певних економічних переваг, а споживачі під- тримують можливість вибору необхідного їм товару.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування заборонено приймати акти або вчиняти дії, що визначають приві- лейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єк- тів господарювання.

Органи державної влади і місцевого самоврядування мають право приймати рішення щодо обмеження конкуренції у таких випадках:

•           подання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискри- мінації інших суб’єктів господарювання;

•           подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою від- шкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або по- слуг, перелік яких встановлюється законом;

•           подання допомоги, в тому числі створення пільгових економіч- них умов окремим регіонам, з метою компенсації соціально-еко- номічних витрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

•           здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.

Обмеження монополізму

Монопольним визнається домінуюче становище суб’єкта гос- подарювання, яке дає йому самому можливість самостійно або з ін- шими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

Монопольним є становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує розмір встановлений законом.

Монопольним може бути визнано також становище суб’єкта на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування

забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на еконо- мічне посилення існуючих суб’єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Зловживання монопольним становищем на ринку

Зловживанням монопольним становищем на ринку вважається:

•           нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне  становище, або  додаткових умов,  що  не  стосуються

предмету договору, включаючи нав’язування товару, не потріб-

ного контрагенту;

•           обмеження або  припинення виробництва, а  також вилучення товару з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

•           інші дії, вчинення з метою створення перешкод доступу на ри-

нок (виходу з ринку) суб’єктів господарювання;

•           встановлення монопольно високих або низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції. Неправомірні угоди між суб’єктами господарювання

Такими угодами визнаються угоди, або погоджені дії, спрямо-

вані на:

•           на встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), зни-

жок, надбавок (доплат), націнок;

•           розподіл ринків за національним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;

•           усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців,

покупців, інших суб’єктів господарювання.

Дискримінація суб’єктів господарювання

Дискримінацією суб’єктів господарювання визнається:

•           заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльнос- ті, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

•           примушування суб’єктів господарювання до приоритетного ук- ладення договорів, першочергової реалізації товарів спожива- чам або до вступу в господарські організації та об’єднання;

•           прийняття  рішень  про  централізований  розподіл  товарів,  який призводить до монопольного становища на ринку певного товару;

•           обмеження прав суб’єктів господарювання щодо придбання та реалізації товару;

•           встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб’єктів

господарювання або груп підприємців.

Дискримінація не допускається за винятком — з метою забезпе-

чення національної безпеки, оборони, загально-суспільних інтересів.

Недобросовісна конкуренція

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у кон- куренції, що суперечать правилам, торговим та іншим та іншим чес- ним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, створення перешкод суб’єктам у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використан- ня комерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються, як не- добросовісна конкуренція.

Неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання

Неправомірним використанням ділової репутації суб’єкта гос-

подарювання визнаються:

•           неправомірне використання чужих позначень, рекламних мате-

ріалів, упаковки;

•           неправомірне використання товару іншого виробника;

•           копіювання зовнішнього виду виробу іншого виробника;

•           порівняльна реклама;

•           використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, ін- ших позначень, а також належних особі рекламних матеріа- лів  тощо  що  може  призвести  о  змішування  з  діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має приоритет на їх використання;

•           використання  у  комерційному  найменуванні  власного  імені громадянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмінний елемент, що виключає змішування з діяль- ністю іншого суб’єкта господарювання;

•           не правовим використанням товару іншого виробника є введен- ня у господарський обіг під своїм позначенням товар іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень іншого виробника без дозволу уповноваженої особи;

•           копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника і

введення його в господарський обіг без однозначного позначен- ня виробника копії, що зможе призвести до змішування з діяль- ністю іншого суб’єкта. Не визнається неправомірним копіюван- ня зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке ко- піювання зумовлено виключно їх функціональним застосуван- ням. Дія цього правила не поширюється на вироби, що мають охорону як об’єкти прав інтелектуальної власності. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами,

(роботами, послугами) чи діяльністю іншого суб’єкта господарю-

вання. Не визнається неправомірним порівняння в рекламі у випад-

ках передбачених законом.

Створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції

Перешкодами у процесі конкуренції вважаються:

•           дискримінація суб’єкта господарювання, нав’язування спожи- вачам примусового асортименту товарів, (робіт, послуг), схи- ляння до бойкоту суб’єкта або дискримінація покупця-замовни- ка, або до розірвання договору з конкурентом, підкуп працівни- ка постачальника або покупця замовника;

•           поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або не- повних відомостей, пов’язаних з діяльністю суб’єкта госпо- дарювання, які завдали або могли завдати діловій репутації суб’єкта;

•           купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням пос- луг із примусовим асортиментом з умови продажу інших това- рів, виконання робіт, надання послуг непотрібних споживачу або контрагенту;

•           схилянням до бойкоту суб’єкта вважається спонукання конку- рентом іншої особи, безпосередньо або через посередника до відмови від встановлення ділових відносин з цим суб’єктом;

•           схилянням постачальника до дискримінації покупця є спону- кання, безпосередньо або через посередника, до надання поста- чальником конкуренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав;

•           схилянням суб’єкта господарювання до розірвання договору з

конкурентом іншого суб’єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання су- б’єкта — учасника договору до невиконання або виконання не- належним чином договірних обов’язків перед цім конкурентом шляхом надання або пропонування — учаснику договору, без- посередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг;

•           підкуп працівника постачальника — це надання або пропону- вання йому конкурентом продавця (замовника) матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне вико- нання або невиконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають з укладеного чи укладеним між пос- тачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

До  працівника постачальника прирівнюється й  інша  особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання по- слуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов’язана з ним.

Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або про- понування йому конкурентом постачальника, матеріальних ціннос- тей, майнових чи немайнових благ за неналежне виконання або не- виконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків, що випливають з укладеного або пов’язані з укладенням між поста- чальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, призвело або могло призвести до отримання конку- рентом постачальника певних переваг перед постачальником.

До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша осо-

ба, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, використання робіт, на- дання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чи- ном пов’язана з ним.

Досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Досягненням таких переваг у конкуренції є отримання певних переваг стосовно іншого суб’єкта господарювання шляхом порушенням законодавст- ва, яке підтверджене рішенням відповідного органу держави.

Незаконне збирання, розголошення та  використання відомос-

тей, що є не державною таємницею, розголошення яких може завда- ти шкоди інтересам суб’єктів господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що станов- лять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб’єк- том господарювання.

Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комер-

ційну таємницю спосіб їх захисту встановлює суб’єкт господарю-

вання.

Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи уповноваженої на те, з відомостями, що ста- новлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були дові- рені або сталі відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єкту господарювання.

Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукан-

ня особи, якій були довірені або стали відомі у зв’язку з виконанням

службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди су-

б’єкту господарювання.

Неправомірним використанням комерційної таємниці є впрова- дження у виробництво або врахування під час планування чи здійс- нення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на це особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.

За неправомірне збирання, розголошення або використання ві-

домостей, що є комерційною таємницею. Винні особи несуть відпо-

відальність встановлену законом.

Відповідальність  за  недобросовісну  конкуренцію.  Вчинення дій визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою від-

повідальність згідно з Господарським кодексом або адміністратив- ну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб у випад- ках передбачених законом.

Захист прав споживачів

Споживачі, які перебувають на території України, під час прид- бання, замовлення або використання товарів, (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на:

•     державний захист своїх прав;

•     гарантований рівень споживання;

•     належну якість товарів, (робіт, послуг);

•     необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість,

якість і асортимент товарів, (робіт, послуг);

•     відшкодування збитків, завданих товарами, (роботами, послу-

гами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпеч- ним для життя і здоров’я людей товарами, (роботами, послу- гами), у випадках передбачених законом;

•     звернення до суду та інших уповноважених органів влади за за-

хистом порушених прав або законних інтересів.

З метою захисту своїх прав та інтересів громадяни можуть об’єд-

нуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів

(об’єднання споживачів).

Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як спожива- чів, надає можливість вільного вибору товарів, (робіт, послуг), набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання товарів, (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання чи одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпе- чують рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

Права споживачів регулюються законом про захист прав спо-

живачів та іншими законодавчими актами

Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то застосовуються правила міжнародного договору.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного-конкурентного законодавства Державний  контроль  за  дотриманням  антимонопольно-кон-

курентного  законодавства  здійснюється  Антимонопольним  Ко-

мітетом  України  відповідно  до  його  повноважень,  визначених законом.

З метою запобігання монопольному становищу окремих суб’єк- тів господарювання на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб’єктів господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, а також утворення об’єднань підприємств або перетворення органів влади в зазначені об’єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за умови згоди Анти- монопольного комітету України.

За зловживання монопольним становищем на ринку, Анти- монопольний комітет має право прийняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. Строк виконання такого рішення не може бути меншим шести місяців.

Примусовий поділ не застосовується у разі:

•           неможливості  організаційного або  територіального відокрем-

лення підприємства або структурних підрозділів:

•           якщо частка внутрішнього обороту або структурних підрозділів в загальному обсязі валової продукції підприємства (об’єднан- ня) становить менше тридцяти відсотків.

•           наявності тісного технологічного зв’язку підприємств або струк-

турних підрозділів.

Реорганізація монопольного утворення, що підлягає приму- совому поділу, здійснюється на розсуд суб’єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

Антимонопольний комітет розглядає справи про недобросо- вісну конкуренцію та справи про порушення антимонопольного законодавства. Рішення антимонопольного комітету можуть бути оскаржені до суду.

Антимонопольно-конкуренте законодавство

Законодавство, що регулює відносини, які виникають в Україні у зв’язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та поперед- женням монополізму у господарській діяльності, складається з Гос- подарського кодексу, закону про Антимонопольний комітет України та інших законодавчих актів.