Розділ 1 загальнІ положення

Поняття, предмет, структура та джерела господарського права

Господарське право — це галузь права, яка регулює господар-

ські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері госпо- дарювання.

Його ціннісними орієнтирами є практичні результати: одержан-

ня прибутку, утвердження позитивної репутації в суспільстві, серед партнерів, створення грошового фонду стабільності фірми. Досягти цих результатів, стверджує професор Й. П. Петрович — залежить від середовища, в якому функціонує підприємець. Тому кожному підприємцеві в формуванні своєї стратегії необхідно: проаналізува- ти макроекономічні процеси, насамперед наявність кредитних ресу- рсів, величину процентних ставок, демографічні прогнози, політич- ну стабільність у державі; відслідкувати політичну стабільність в де- ржаві, фінансово грошову політику, податкову і антимонопольну діяльність; вивчити район діяльності підприємства, кількість фірм- конкурентів, їх потужність, наявність кримінально тіньових струк- тур тощо.

Предметом регулювання господарського права  є  відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської ді- яльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єк- тами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є:

•           суб’єкти господарювання;

•           споживачі;

•           органи державної влади;

•           органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком-

петенцією;

•           а також громадяни;

•           громадські та  інші  організації, які  виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організа- ційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Поняття господарської діяльності та господарських відносин

Господарська діяльність це діяльність суб’єктів господарю-

вання у сфері суспільного виробництва, що спрямована на;

•           виготовлення та реалізацію продукції;

•           виконання робіт;

•           чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ви-

значеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями.

Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одер-

жання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб’єктів спрямована на ство- рення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється з участі або без участі суб’єктів

господарювання, є господарюючим забезпеченням діяльності негос-

подарюючих суб’єктів.

У сферу господарських відносин входять:

•           господарсько-виробничі;

•           організаційно-господарські;

•           та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими відносинами є майнові та інші від- носини, що виникають між суб’єктами господарювання при безпосе- редньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб’єктами господарювання та суб’єк- тами організаційно-господарських повноважень у процесі управлін- ня господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими відносинами є відносини, що склада- ються між структурними підрозділами суб’єктів господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підроз- ділами.

Розмежування господарських відносин з іншими видами відносин

Господарський кодекс не регулює відносини:

•           майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Ци-

вільним кодексом України;

•           земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо ви- користання й охорони рослинного і тваринного світу, терито- рій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;

•           трудові відносини;

•           фінансові відносини за  участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюд- жетів усіх рівнів;

•           адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єк- тів господарювання, в яких орган державної влади або місцево- го самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-гос- подарських повноважень щодо суб’єкта господарювання. Особливості регулювання майнових відносин суб’єктів госпо-

дарювання визначаються Господарським кодексом.

До господарських відносин, що виникають із торговельного мо- реплавства і не врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, застосовуються правила Господарського кодексу України.

Основи конституційного правопорядку у сфері господарювання

Правовий господарський порядок в Україні формується на ос-

нові оптимального поєднання ринкового саморегулювання еконо- мічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулю- вання макроекономічних процесів, відповідно до конституційної вимоги — відповідальності держави перед людиною за свою діяль- ність та визначення України як суверенної і незалежної, демокра- тичної, соціальної, правової держави.

Правовий господарський порядок забезпечує:

•           право власності Українського народу на землю, її надра, атмос- ферне повітря. водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континенталь- ного шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійс- нюється від імені Українського народу органами державної влади і органами місцевого самоврядування в межах визначе- них Конституцією України;

•     право кожного громадянина користуватися природними об’єк-

тами права власності народу відповідно до закону;

•           забезпечення державою захисту права власності і господарю- вання соціальної спрямованості економіки, недопущення вико- ристання власності на шкоду людині і суспільству;

•           право кожного володіти і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної власності, творчої діяль- ності;

•           визнання усіх суб’єктів права власності рівними перед законом,

недопущення протиправного позбавлення власності;

•           економічна багатоманітність, право кожного на підприємни- цьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва;

•           забезпечення державою захисту конкуренції у підприємниць- кій        діяльності,   недопущення   зловживання   монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкурен- ції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конку- ренції та норм антимонопольного регулювання виключно за- коном;

•           забезпечення державою екологічної безпеки  та  підтримання екологічної рівноваги на території України;

•           забезпечення державою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав споживачів;

•           взаємовигідне співробітництво з іншими країнами;

•           визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

Суб’єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність встановленого госпо- дарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Загальні принципи господарювання

Господарський кодекс України встановив, загальними принци-

пами господарювання є:

•           забезпечення  економічної  багатоманітності  та  рівний  захист державою усіх суб’єктів господарювання;

•           свобода підприємницької діяльності у  межах, визначених за-

коном;

•           вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

•           Обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, еколо- гічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

•           захист національного товаровиробника;

•           Заборона незаконного втручання органів державної влади  та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у госпо- дарські відносини.

Нормативно-правове регулювання господарської діяльності

Основу господарського законодавства України становить Конс-

титуція України.

Основним актом господарського законодавства є Господарсь-

кий та Цивільний кодекси України.

Актами господарського законодавства є також інші закони Ук- раїни, які приймаються відповідно до Конституції України та Госпо- дарського кодексу.

Господарські  відносини  можуть  регулюватись  актами  прези-

дента України, у випадках встановлених Конституцією України.

Актами господарського законодавства є також постанови Кабі-

нету Міністрів України.

Інші органи державної влади України, органи влади Автоном- ної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють господарські відносини, лише у випадках і в межах вста- новлених Конституцією та господарським кодексом.

Господарські відносини регулюються однаково на всій терито-

рії України.