Господарське законодавство - Навчальний посібник (Мандриковський М. М.)

Розділ 25 антимонопольне регулювання пІдприЄмницькоЇ дІяльностІ

Правовою основою антимонопольного регулювання підприємни- цької діяльності в Україні є — Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяль- ності» (Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — ст. 296),

 

у якому визначені заходи держави по обмеженню і попередженню монополізму та недопущенню недобросовісної конкуренції та дер- жавного контролю за додержанням державного контролю за вико- нанням антимонопольного законодавства;

26 листопада 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон

«Про Антимонопольний комітет України».

Монопольне становище

Монопольним становищем — визнається, домінуюче на рин- ку становище підприємця, яке дає йому самостійно або разом з ін- шими підприємцями обмежувати конкуренцію певного товару на ринку. Ринковий товар — це сфера обороту (обігу) товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне стано- вище.

Відповідно до законодавства України монопольним визнається

становище підприємця, частка якого на ринку певного товару пере- вищує 35 \%. Антимонопольний комітет може на певний вид товару зменшити відсоткову частку такого товару.

Зловживання монопольним становищем на ринку визнається:

•           нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або нав’язування додаткових, що не відно- сяться до предмету договору, або товару непотрібного контра- генту;

•     обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з

обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін.

•     Монопольна ціна — ціна встановлена, яка встановлюється під-

приємцем, що займає монопольне становище на ринку і призво-

дить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача;

•           часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримання дефіциту на ринку чи вста- новлення монопольних цін;

 

•           встановлення  перешкод  доступу  на  ринок  (виходу  з  ринку)

інших підприємців;

•           встановлення дискримінаційних цін, (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

•           встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на товари, що призводить до порушення прав споживачів;

•           встановлення монопольно низьких цін, (тарифів, розцінок), що призводить до обмеження конкуренції.

Неправомірні угоди між підприємцями

Такими угодами визнаються угоди спрямовані на:

•           встановлення (підтримання) монопольних цін  (тарифів), ски-

док, надбавок (доплат), націнок;

•           розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом спожи- вачів чи за іншими ознаками, з метою їх монополізації;

•           усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців,

покупців, інших підприємців.

Дії чи бездіяльність органів державного управління, місцевих органів влади і управління, органів управління громадських органі- зацій, а також асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об’єднань управлінських функцій, в межах наданих їм повно- важень, що може проявлятися:

•           в дискримінації підприємців — заборона створення нових під-

приємств чи інших організаційно правових форм підприємств, чи встановлення обмежень на окремі види по виробництву пев- них видів товарів з метою обмеження конкуренції;

•           примушення підприємців до пріоритетного укладення догово-

рів першочергової поставки товарів певному колу споживачів;

•           прийняття  рішень  про  централізований розподіл  товарів,  що призводить до монопольного становища на ринку;

 

•           встановлення заборони на реалізацію товарів із одного регіону в інший;

•           надання окремим підприємствам податкових та інших пільг, які ставлять їх в привілейоване становище щодо інших підприєм- ців, що призводить до монополізації ринку певного товару;

•           обмеження прав підприємців щодо набуття та реалізації то-

варів;

•           встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підпри-

ємців або груп підприємців;

•           схиляння суб’єкта господарювання до  розірвання договору з конкурентом іншого суб’єкта господарювання є — вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання учасника договору до невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань перед цім конкурентом шляхом надання або пропонування учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Дискримінацією підприємців також визнається укладення між органами влади і управління угод, створення структур державного управління, або наділення існуючих структур повноваженнями для впровадження вищезазначених дій.

Підкуп працівника постачальника — це надання або про- понування йому конкурентом покупця (замовника), безпосеред- ньо  або  через  посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за належне виконання або не виконання працівником постачальника службових обов’язків, що виплива- ють із укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальни- ком і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, на- дання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покуп- цем (замовником).

 

Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або про- понування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або че- рез посередника, матеріальних цінностей, майнових благ за нена- лежне виконання або невиконання працівником покупця (замовни- ка) службових обов’язків що випливають з укладеного або пов’язані з укладеним між постачальником і покупцем договору поставки то- варів, виконання робіт, надання послуг, що призвело чи могло приз- вести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

Обмеження конкуренції

Рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи мо- жуть мати наслідки такі обмеження визнаються обґрунтованими у випадках:

•           подання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискри- мінації інших суб’єктів господарювання;

•           подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою від- шкодування збитків завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або по- слуг;

•           подання допомоги, в тому числі створення пільгових економіч- них умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-еко- номічних витрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

•           здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.

Обмеження монополізму в економіці

Монопольним визнається домінуюче становище суб’єкта госпо- дарювання, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб’єк- тами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

 

Монопольним є становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару, перевищує розмір встановлений за- коном.

Монопольним може бути визнано також становище суб’єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов визначе- них законом.

У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють віднос- но існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регу- лювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополіза- ції економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій.

Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на еконо- мічне посилення існуючих суб’єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства

До суб’єктів підприємницької діяльності за порушення антимо-

нопольного законодавства застосовуються такі види санкцій:

•           майнова відповідальність — настає за зловживання на ринку монопольним становищем, укладання неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління, недобросовісну конкуренцію — штраф накладаєть- ся антимонопольними, незаконно одержаного суб’єктами під- приємницької діяльності в результаті, органами;

•           стягнення до державного бюджету прибутку за порушення антимонопольного законодавства — застосовується Господарсь- ким (арбітражним) судом;

 

•           оперативно-господарські   санкції   —   примусовий   поділ монопольних утворень застосовується Антимонопольним комітетом;

•           скасування ліцензій — припинення операцій зовнішньоеконо- мічної діяльності, застосовуються відповідними органами вла- ди і управління;

•           примусовий  поділ  монопольних  утворень  —  застосовується антимонопольними органами.

•     Зазначена санкція не застосовується у випадках:

•           неможливості організаційного або територіального відокрем- лення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

•           наявність тісного технологічного зв’язку підприємства з під- розділами, якщо частка в загальному обсязі валової продукції підприємства (об’єднання) складає менше 30 \%.