Розділ 23 транспортнІ договори (загальнІ положення про перевезення)Перевезення — це один із видів послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Перевезенням вантажу, пасажирів, багажу, пошти визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції вироб- ничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб’єктами відносин перевезення є перевізники, вантажовід- правники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантаж- ний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантаж- ний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт та інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням ван- тажу є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, от- руйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речо- вин тощо) визначається Господарським кодексом і виданими відпо- відно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини пов’язані з перевезенням пасажирів та багажу, ре- гулюються Цивільним кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Договір перевезення вантажу За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовід- правником) вантаж до пункту призначення в установлений законо- давством чи договором строк та видати його уповноваженій на одер- жання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складен-
ням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов’язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних докумен- тів згідно з правилами відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів мо- жуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов’язу- ється у встановлені строки приймати, а вантажовідправник — пода- вати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематич- не перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: • довгостроковий — на залізничному і морському транспорті; • навігаційний — на річковому транспорті (внутрішньому флоті); • спеціальний — на повітряному транспорті; • річний — на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умовами перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими переве- зеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони мо- жуть передбачити в договорі інші умови перевезення, що не супере- чать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне ви- конання зобов’язань. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні За договором перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів транспорту за єдиним перевізним документом.
Відносини перевізників підчас перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів регу- люються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод встановлюється транспортними кодексами та статутами. Відповідальність перевізника за прострочення доставки вантажу Перевізник зобов’язаний доставити вантаж до пункту приз- начення у строк передбачений кодексами, статутами чи правила- ми. Якщо строк доставлення вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у до- говорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення строку сталось не з його вини. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення строків доставки в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звіль- няє перевізника від відповідальності, за втрату, нестачу або пошкод- ження вантажу, що сталися внаслідок прострочення. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкод- ження прийнятого для перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних статутах чи кодексах можуть передбачені ви- падки, коли така відповідальність може бути покладена на одержу- вача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник від- повідає: • у разі втрати або нестачі вантажу — в розмірі вартості, який втрачено або не вистачає;
• у разі пошкодження вантажу — в розмірі, на яку зменшилася його вартість; • у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначен- ням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі, якщо вантаж за втрату якого перевізник заплатив відпо- відне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одер- жане за його втрату чи нестачу відшкодування. Порядок вирішення спорів щодо перевезень До пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення обов’язковим є пред’явлення йому претензії. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а пре- тензії щодо сплати штрафів і премій — протягом сорока п’яти днів. Перевізник зобов’язаний розглянути заявлену претензію і пові- домити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезенням у прямому змішаному спо- лученні — протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії мають бути розглянуті протягом сорока п’яти днів. Якщо претензію відхилено і відповідь на неї не одержано в строк, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та ван- тажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлю- ється шестимісячний строк. Що до спорів, пов’язаних з міждержавними перевезеннями ван- тажів, порядок пред’явлення та строки позовної давності встановлю- ються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними
договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Договір перевезення пасажира та багажу За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту приз- начення, а в разі здавання багажу доставити багаж до пункту приз- начення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу — також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверд- жується видачею відповідного квитка та багажної квитанції. Права пасажира Пасажир має право: • одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; • провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; • купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; • перевозити з собою одну ручну поклажу у межах норм, вста- новлених транспортними кодексами (статутами); • зробити не більше одної зупинки в дорозі з подовженням стро- ку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби — на весь час хвороби; • відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка — залежно від строку зда- вання квитка згідно з правилами встановленими транспортними кодексами (статутами); • отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце від- правлення транспортного засобу за вказаному у транспортному документі (квитку) маршрутом.
Договір чартеру (фрахтування) За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи в кількох транспортних засо- бах на один або кількох рейсів перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим правовим актам. Порядок укладення договорів чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюється транспортними кодексами (статутами). Договір транспортної експедиції За договором транспортного експедирування одна сторона (екс- педитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встанов- лений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транс- портом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укла- дати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань пов’язаних з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передба- чено надання додаткових послуг необхідних для доставки вантажу (його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, виконання митних формальностей тощо). Плата за транспортне експедирування здійснюється за цінами визначеними у договорі відповідно до закону. Договір страхування За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язує- ться у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити
другій стороні (страхувальникові) або іншій особа визначеній у договорі певну грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умо- ви договору. Предметом договору страхування можуть бути: • майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (осо- бисте страхування); • володіння, користування і розпоряджання майном (майнове страхування); • відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). По формі страхування має укладатися у письмовій формі, з ви- дачею страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Договір позики За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплат- но передає або зобов’язується передати другій стороні річ для ко- ристування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовились про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. Форма договору позички Договір позички речі між фізичними особами може укладати- ся усно. Договір позички між юридичними особами, а також між юри- дичними і фізичними особами укладається у письмовій формі. Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (її окремої частини) укладається у письмовій формі на один рік і більше підля- гає нотаріальному посвідченню, а на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.
Договір позички транспортного засобу у якому однією сторо- ною є фізична особа, укладається у письмовій формі і підлягає нота- ріальному посвідченню. Позичкодавцем може бути юридична або фізична особа. Особа, яка здійснює управління майном, може бути позичкодавцем за зго- дою власника. Юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю. Якщо позичкодавець не виконує обов’язку передати річ у кори- стування, друга сторона має право вимагати розірвання договору по- зички та відшкодування завданих збитків. Строк договору позички — якщо сторони не встановили стро- ку користування річчю, він визначається відповідно до мети корис- тування нею. Позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять права та обов’язки по- зичкодавця. Обов’язки користувача Користувач несе звичайні витрати щодо підтримання звичайно- го стану речі переданої йому у користування. Користувач зобов’язаний: • користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; • користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; • повернути річ після закінчення строку договору в такому само- му стані, в якому вона була в момент її передання. Розірвання договору позички Користувач має право повернути річ, передану йому у користу- вання, в будь-який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує
особливого догляду або зберігання, користувач зобов’язаний повідо- мити позичкодавця про відмову від договору (позички) не пізніше як за сім днів до повернення речі. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повер- нення речі у разі, якщо: • з непередбаченими обставинами річ стала потрібна йому само- му; • користування річчю не відповідає її призначенню та умовам до- говору; • річ самочинно передана у користування іншій особі; • в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена. Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про розірвання строку користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички. Договір позички припиняється у разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи, якій річ було передано в користування, якщо інше не встановлено договором. Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а та- кож відшкодування завданих збитків. Кредитний договір За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити про- центи. За договором позики одна сторона передає другій стороні, гро- шові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових кош- тів або таку ж кількість речей, визначених родовими ознаками.
Форма кредитного договору Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової фор- ми є недійсним. Відмова від кредиту Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальни- кові кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення проце- дури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших об- ставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту част- ково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не вста- новлено договором або законом. У разі порушення позичальником встановленого кредитним до- говором обов’язку цільового використання кредиту, кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування пози- чальника за договором. Комерційний кредит Договором, виконання якого пов’язане з переданням у влас- ність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися наданням кредиту як аван- су, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати това- рів, робіт, послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлене законом. Розрахункові відносини (загальні відносини) Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у готівковому або паперовому вигляді.
Розрахунки між юридичними особами, а також за участю фізич- них осіб пов’язаних із здійснення ними підприємницької діяльності провадяться у безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено за- коном. Види безготівкових розрахунків При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахун- ки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони в договорі мають право обрати будь-який вид безготівко- вих розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, в яких відк- рито відповідні банківські рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється Цивільним кодексом, законом та банківськими правилами. Договір банківського рахунка За договором банківського рахунка банк зобов’язується прий- мати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власникові рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпоря- дження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахун- ка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клі- єнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися тими коштами. Банк немає права контролювати та визначати напрямки викорис- тання грошових коштів клієнта, та встановлювати інші не передба- чені договором або законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цих правил застосовуються до інших фінансо- вих установ при укладенні ними договору банківського рахунка
відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуватись до корес- пондентських рахунків, та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом. Депозитний договір Депозитний договір це один із видів банківських операцій, поля- гає у залученні коштів у вклади та розміщенні ощадних (депозит- них) сертифікатів. Депозити утворюються за рахунок коштів у готівковій або без- готівковій формі, у гривнях або в іноземній валюті, що розміщені юридичними особами чи громадянами (клієнтами) на їх рахунках у банку на договірних засадах на певний строк зберігання або без за- значення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства. Договір банківського вкладу (депозиту) укладаєть- ся у письмовій формі. Договір доручення За договором доручення одна сторона (довірений) зобов’язує- ться вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строки дії такого доручення та (або) тери- торія, у межах якої є виключне право повіреного. Строк договору доручення Договором доручення може бути визначений строк протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на оплату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або за- коном.
Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення. Виконання доручення Повірений зобов’язаний вчиняти дії відповідно до змісту дано- го йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручен- ня, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповідь на свій запит. У цьому випадку повірений зобов’язаний повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення, як тільки це стане можливим. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Повірений повинен особисто виконати дане йому доручення. Він має право: • передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. Повірений, який передав виконання доручення замісникові, повинен негайно повідомити про це довірителя. У цьому разі, повірений відповідає лише за вибір замісника; • довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, яко- го вибрав повірений; • якщо замісник повіреного був указаний у договорі доручення, повірений не відповідає за вибір замісника та вчинені ним дії; • якщо договором доручення не передбачена можливість вчинен- ня дій замісником повіреного або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника. Обов’язки повіреного Повірений зобов’язаний: • повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;
• після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився і надати звіт про виконан- ня доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення. Обов’язки довірителя Довіритель зобов’язаний: • видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, пе- редбачених договором; • відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення; • негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв’язку з виконанням доручення; • виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Припинення договору доручення Договір доручення припиняється на загальних підставах: • відмови довірителя або повіреного від договору; • визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; • смерті довірителя або повіреного; • довіритель або повірений мають право відмовитись від догово- ру доручення у будь-який час; • якщо довірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від до- говору не пізніше, як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором. У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним пред- ставником, довіритель має право відмовитись від договору без попе- реднього повідомлення про це повіреному. У договорі доручення або у виданій на підставі договору дові- реності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить
вчинити повіреному. Дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненими. За платіжним дорученням банк зобов’язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахун- ку у цьому банку, переказати певну суму грошей на рахунок ви- значеної особи (одержувача) у цьому чи іншому банку у строк вста- новлений законом або іншими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаєм ділового обороту. Це правило застосовується також до відносин пов’язаних з перерахуванням грошових коштів через банк особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено законом, банків- ськими правилами або не випливає із суті відносин. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових докумен- тів, що подаються разом з ним мають відповідати вимогам, встанов- лених законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими пра- вилами. Платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошо- вих коштів на рахунку. Договір комісії За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені але за рахунок комітента. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов’язаний утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами.
Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зо- бов’язується купити або продати майно, є умови про це майно та його ціну. Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений вона ви- плачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін на такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору ко- місії, комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії. Субкомісія За згодою комітента комісіонер має право укласти договір з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіоне- ра права та обов’язки комітента. У виняткових випадках, якщо цього вимагають інтереси комі- тента, комісіонер має право укласти договір субкомісії без згоди комітента. Комітент не має права вступати у відносини з субкомісіонером без згоди комісіонера. Виконання договору укладеного комісіонером з третьою особою Комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера усім необхід- ним для виконання обов’язку перед третьою особою.
За договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права і тоді, коли комітент був названий у договорі, або прийняв від третьої особи виконання договору. Комісіонер не відповідає перед комітентом, за невиконання третьою особою договору укладеного нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання цього договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов’язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Комісіонер має право відступити від вказівок комітента, якщо цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі комісіонер повинен повідомити комітента про допущені відступи від його вказівок як тільки це стане можливим. Право власності комітента — майно придбане комісіонером за рахунок комітента є власністю комітента. Звіт комісіонера Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за до- говором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, по- винен повідомити про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прий- нятим. Договір консигнації За договором консигнації одна сторона (консигнант) доручає другій стороні (консигнатору) продати від свого імені, але за раху- нок консигнанта товари розташовані за кордоном. Консигнант —
юридична чи фізична особа, яка дає доручення на організацію кон- сигнаційної торгівлі. Консигнатор — юридична чи фізична особа, яка прийняла на себе виконання доручення по виконанню угод на продаж товарів. Договори про спільну діяльність (загальні положення) За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зо- бов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спеціальних справ, право- вий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття збит- ків та витрат учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встанов- лено законом про окремі види спільної діяльності. Вкладом учасника (простого товариства) вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі гро- шові кошти, а також вироблена у результаті спільної діяльності про- дукція, інше майно, професійні та інші знання, навички, вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору товариства або фактичних обставин. Гро- шова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учас- никами. Спільне майно учасників Внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві влас- ності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди є спільною частковою власністю
учасників, якщо інше не встановлене договором простого товарист- ва або законом. Внесене учасниками майно яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах всіх учас- ників і є їх спільним майном. Ведення бухгалтерського обліку спільного майна може бути до- ручено ним одному з учасників. Користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що вста- новлюється за рішенням суду. Обов’язки учасників щодо утримання спільного майна та поря- док відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням цих обов’язків, встановлюється договором простого товариства. Відповідальність учасників за спільними зобов’язаннями Якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійснен- ням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учас- ники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням під- приємницької діяльності, учасники товариства відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Припинення договору простого товариства Договір простого товариства припиняється, у разі: • визнання учасника недієздатним; безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; • оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасни- ками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; • смерті фізичної особи-учасника або ліквідації юридичної особи- учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між
учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); • відмова учасника від подальшої участі у договорі простого то- вариства або розірвання договору на вимогу одного з учасни- ків, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збере- ження договору щодо інших учасників; • спливу строку договору простого товариства; • виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домов- леністю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; • досягнення мети товариства або настання обставин, коли досяг- нення мети товариства стало неможливим. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та/або користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку встановле- ному Цивільним Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ визначену індивідуаль- ними ознаками, має право у разі припинення договору простого то- вариства вимагати у судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства, його учас- ники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб. Відмова учасника від участі в договорі простого товариства та розірвання договору Учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у строковому договорі простого товариства не пізніше як за три мі- сяці до виходу з договору.
Учасник договору простого товариства укладеного на визна- чений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у від- носинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкоду- ванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору. Якщо договір простого товариства не був припинений за зая- вою учасника про відмову у подальшій у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, участь в договорі якого припинилася, відповідає перед третіми особами, за спільними зобов’язаннями, які виникли у період його участі в договорі просто- го товариства як учасника договору. Установа Установа створюється на підставі індивідуального або спіль- ного акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися і в заповіті. До створення установи установ- чий акт, складений однією особою або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками). Юридична особа вва- жається створеною з дня її державної реєстрації. Вимоги до змісту установчих документів У статуті вказуються найменування юридичної особи, її міс- цезнаходження, адреса, органи управління товариством, їх ком- петенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо зміс- ту статуту не встановлені Цивільним кодексом або іншими за- конами. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов’я- зання учасників створити товариство, порядок їх спеціальної діяль- ності щодо його створення, умови передання товариству майна учас- ників, якщо інші вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені іншим законом.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’яз- ки, (цивільну правоздатність) як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціаль- ного дозволу — ліцензії. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного ре- єстру запису про її припинення. Цивільна дієздатність юридичної особи виникає відповідно до змісту установчих документів. Юридична особа має право на недоторканість її ділової репута- ції, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Припинення юридичної особи Юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам — право- наступникам) злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в ре- зультаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Ліквідація юридичної особи Юридична особа ліквідується: • за рішенням її учасників або органу юридичної особи уповнова- жена на це установчими документами, в тому числі у зв’язку із закінченням строку на який було створено юридичну особу,
досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випад- ках, передбачених установчими документами; • за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні по- рушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи може бути пред’явлена до суду органом, що здійснив державну реєстрацію, а також учасни- ком юридичної особи. Порядок ліквідації юридичної особи Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією. Складається ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юри- дичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених до нього креди- торами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи провадить- ся у порядку черговості за винятком кредиторів четвертої черги, ви- плата яким провадиться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується гро- шових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комі- сія здійснює продаж майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комі- сія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення ви- мог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: • у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів забезпечені заставою чи іншим способом; • у другу чергу задовольняються вимоги працівників пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за викорис- тання результату його інтелектуальної творчої діяльності; • у третю чергу задовольняються щодо податків і зборів (обов’яз- кових платежів); • у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги кредиторів після спливу строку встановленого ліквіда- ційною комісією для їх пред’явлення, задовольняється з майна юри- дичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення ви- мог кредиторів заявлених своєчасно. |
|
