Господарське законодавство - Навчальний посібник (Мандриковський М. М.)

Розділ 22 порушення законодавства про захист прав споживачІв

Види порушень:

•           відмова  працівників  торгівлі,  громадського  харчування  та сфери послуг і громадян, які займаються підприємницькою ді- яльністю в цих галузях, у наданні громадянам — споживачам необхідної і доступної інформації про товари, (послуги, робо- ти), у навчанні безпечного та правильного їх використання, а також самообмеження прав громадян-споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів;

•           відмова громадянину-споживачу в реалізації його права в разі

придбання ним товару неналежної якості.

•           Незаконна торгівельна діяльність — здійснення угод купівлі- продажу товарів чи інших предметів з ухиленням від реєстрації в установленому порядку з метою одержання неконтрольовано- го державою прибутку, якщо розмір цього прибутку не переви- щує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

•           Незаконний відпуск або придбання бензину, паливно-мастиль- них матеріалів, що належать державним або громадським підп- риємствам, організаціям чи установам при відсутності ознак розкрадання.

•           Порушення правил про валютні операції — незаконні скупо-

вування, обмін, продаж, використання валютних цінностей, як

 

засобу платежу або як застави, якщо вартість предмета не пе- ревищує вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

•           Порушення законодавства з фінансових питань:

•           приховування в обліку валютних та інших доходів, непродук-

тивних витрат та збитків;

•           відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з пору-

шенням установленого порядку;

•           внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статис-

тичної звітності;

•           несвоєчасне або неякісне проведення інвентарізації грошових коштів і матеріальних цінностей;

•           порушення правил ведення касових операцій;

•           перешкоджання працівникам державної контрольно-ревізій-

ної служби у проведенні ревізій та перевірок;

•           невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

•           Несвоєчасне здавання виторгу — торговельними підприємст-

вами всіх форм власності, що здійснюють реалізацію товарів за готівку з порушенням термінів, установлених правилами розра- хунків і веденням касових операцій.

•           Реалізація і прийняття на комісію або зберігання з метою продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких не- має акцизних марок встановленого зразка.

•           Ухилення  від  реєстрації  громадян-підприємців  в  органах Пенсійного фонду і Фонду соціального страхування України громадян-підприємців, як платників обов’язкових страхових внесків, приховування (зниження) службовою особою підпри- ємства, установи організації фонду оплати праці та громадяна- ми-підприємцями суми доходу, з яких обчислюються внески на соціальне страхування, несвоєчасне подання або неподання за встановленою формою бухгалтерських звітів та інших доку- ментів…

 

•           Порушення порядку формування    та  застосування  цін  і тарифів. Порушення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них.

Зловживання монопольним становищем на ринку

Нав’язування таких умов договору, які становлять контраген- тів в нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмету договору, в тому числі нав’язування товару. Не потрібного контрагенту обмеження або припинення виробництва, а також вилу- чення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін, часткова або повна від- мова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернатив- них джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту чи встановлення монопольних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, а також дискримінаційних цін, що обмежують права ок- ремих споживачів.

Правила торговельного обслуговування населення

Працівники торгової галузі зобов’язані забезпечувати права споживачів, знати і виконувати ці правила та інші нормативні до- кументи, що регулюють здійснення роздрібної торгівлі.

Працівники торгівлі, що здійснюють продаж товарів, зо-

бов’язані:

•           надати покупцю інформацію про товари в обсязі передбачено-

му законодавством;

•           розрахунки за продаж товарі здійснюється за готівку, в безготівко- вому порядку, за чеками банків та в іншому порядку відповідно до чинного законодавства і в кредит;

•           не допускається продаж товарів, вільну продажу яких обмеже-

но законом;

•           касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час розрахунку з покупцем повинен чітко назвати суму, одержану

 

від покупця і покласти одержані гроші окремо на видному міс- ці, оформити розрахунковий документ установленої форми на повну  суму  покупки, назвати  покупцеві належну  йому  суму здачі і видати її разом з розрахунковим документом;

•           касири та інші працівники, які мають право одержувати від по- купців гроші за проданий товар зобов’язані приймати від них зношені купюри;

•           забороняється зберігання в касі, (грошовому ящику, сейфі) гро- шей готівкою, які не належать підприємству, а також особистих речей касира чи інших працівників підприємства;

•           суб’єкт господарювання зобов’язаний реалізовувати товари за наявності цінника на товар (прейскурант) у грошовій одиниці України і на вимогу покупця надати йому повну інформацію про виробника, основні споживні якості та безпеку товару і йо- го ціну, забезпечити належний рівень обслуговування;

•           покупець має право на вільний вибір товару, перевірку його якості, міри, ваги та ціни, демонстрування безпечного та пра- вильного використання.

Особливості оптової торгівлі (біржова торгівля)

Біржова торгівля

Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті орга- нізацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб’єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією — товарною біржею.

Правові умови створення та діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торговельно-біржової діяльності визна- чаються Цивільним кодексом, прийнятими відповідно до нього зако- нами та іншими нормативними актами.

Товарна біржа

Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій

 

на товари, товарних цін,, вивчає і упорядковує товарний обіг і спри-

яє пов’язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самовряду- вання і господарської самостійності, має відокремлене майно, само- стійний баланс, розрахункові рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об’єднан- ня заінтересованих суб’єктів господарювання. Засновниками і чле- нами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та ор- гани місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються за рахунок Державного бюджету України або місце- вих бюджетів.

Створення товарної біржі здійснюється шляхом укладення засновниками угоди, яка визначає порядок її заснування, склад засновників, їх обов’язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Засновники сплачують пайо- вий внесок.

Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується за-

сновниками біржі.

Державна реєстрація товарної біржі провадиться відповідно до вимог ст.. 58 Цивільного кодексу України.

Товарна біржа не займається посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівно- правності учасників біржових торгів, публічного проведення біржо- вих торгів, застосування вільних ринкових цін.

Права та обов’язки товарної біржі

Товарна біржа має право:

•           встановлювати відповідно до законодавства власні обов’язкові для всіх учасників біржових торгів правила біржової торгівлі та біржового арбітражу;

 

•     встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі,

розмір плати за послуги, що надаються біржею;

•           створювати  підрозділи  біржі  та  затверджувати  положення про них;

•     засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів по торго-

вельних угодах;

•     розробляти з урахуванням державних стандартів власні стан-

дарти і типові контракти;

•     укладати контракти з іншими біржами, мати своїх представни-

ків на біржах, у тому числі розташованих за межами України;

•           видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

•     вирішувати інші питання передбачені законом.

Обов’язки товарної біржі:

•     створювати умови для проведення біржової торгівлі;

•     регулювати біржові операції;

•     регулювати ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі;

•     надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформа-

ційні та інші послуги;

•           забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосуються кон’юнктури ринку.

Правила біржової торгівлі

Правила біржової торгівлі розробляються відповідно до законо- давств і є основним документом, що регламентує здійснення біржо- вих операцій, ведення біржової торгівлі та розв’язання спорів з цих питань.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом ними уповноваженим.

Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно прово-

дяться в торговельних залах біржі по товарах, допущених до ре- алізації на біржі в порядку, встановленими правилами біржової торгівлі.

 

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам-громадянам зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представля- ють, щодо здійснення біржових операцій.

Припинення товарної біржі відбувається за рішенням загаль- них зборів членів біржі, а також за рішенням суду у випадках, пе- редбачених законом.

Види біржових угод

Біржовими угодами — є угоди, що укладені (вчинені) на біржі. Укладаються ці угоди брокерськими конторами і брокерами, а не продавцями і покупцями.

Біржова угода по своїм юридичним ознакам відповідає загаль- ним вимогам законодавства щодо змісту, форми і структури тексту угоди.

Угоди поділяються на біржові і позабіржові. Предметом бір- жової угоди є «біржовий товар». Біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, що допущені для обі- гу на товарній біржі. Біржові угоди детально регулюються Правила- ми біржової торгівлі окремих бірж.

Біржі, як правило здійснюють товарообіг (обмін), якісно одно- рідних товарів визначених родовими ознаками. Біржовий товар має відповідати встановленим стандартам.

Біржові угоди поділяються на види, угоди бувають:

•           з негайним виконанням (на реальний товар або касові угоди), за такою угодою на одному із вказаних біржею складів і пере- даватися покупцеві негайно;

•           термінові угоди, на певно визначений строк, коли організа- ція-продавець передає товар у повне розпорядження (у влас- ність) організації-покупця, а покупець зобов’язується прий- няти і оплатити товар по ціні і в строк встановлений угодою (контрактом);

 

•           біржові угоди із заставою — договір застави. Змістом такого виду угод є і те, що в момент укладання основного договору, один контрагент виплачує другому суму визначену договором, як заставу;

•           ф’ючерсні угоди — стандартні біржові контракти на стандарт- ний товар з визначеним строком виконання контракту за ціною встановленою на день укладення контракту. Предметом ф’юче- рсної угоди є купівля-продаж біржового контракту на певний товар, а не певного товару.

Договір міни

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він одержує взамін.

Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Не може бути об’єктом міни (бартеру) майно віднесене зако-

нодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємст- вом. Законодавством можуть бути встановлені інші особливості здійснення бартерних (товарообмінних) операцій, пов’язаних з при- дбанням і використанням окремих видів майна, а також здійснення таких операцій в окремих галузях господарювання.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регу- люють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни, (бартеру), якщо не суперечить зако- нодавству і відповідає суті відносин сторін.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін од-

ночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (по-

слуги).

Законом можуть бути передбачені особливості укладання та ви-

конання договору міни.

Договір безоплатної передачі (дарування)

За договором дарування одна сторона (дарувальник)      пере- дає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (об- дарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового характеру, не є дого- вором дарування.

Предметом договору дарування можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник во-

лодіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Форма договору дарування

Договір дарування предметів особистого користування та побу-

тового призначення може бути укладений усно.

Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір дарування майнового права та договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмо- вій формі. У разі не додержання письмової форми цей договір є нік- чемним.

Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним дого- вором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

Договір дарування валютних цінностей на суму, що перевищує

п’ятидесятикратний розмір  неоподатковуваного мінімуму  доходів

 

громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторони у договорі дарування

Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, те- риторіальна громада.

Батьки (усиновлювачі), опікун не мають права дарувати майно дітей, підопічних.

Підприємницькі товариства можуть укладати договори даруван- ня між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлене установчим документом дарувальника. Це правило не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного є нікчемним.

Обов’язки дарувальника

Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для жит- тя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного.

Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного зобов’я- заний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцт- вом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю в результаті володін- ня чи користування дарунком.

Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспор- ту, зв’язку або іншій особі, для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від має право відмовитися від договору даруван- ня до вручення речі обдаровуваному.

 

Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не зая- вить відмову від його прийняття.

Прийняття обдарованим документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність да- рувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняття дарунка.

Договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому

Договором дарування може бути встановлений обов’язок дару-

вальника передати дарунок обдарованому у майбутньому:

•           через певний строк (у певний термін) або у разі настання від-

кладальної обставини;

•           У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.

•           Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної обстави- ни, встановленої договором дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому, дарувальник або обдарований помре договір дарування припиняється.

Одностороння відмова від договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому

Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився.

Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття дарун- ка на підставі договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього.

 

Обов’язок обдаровуваного на користь третьої особи

Договором дарування може бути встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматись від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право вічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання

покладеного на нього обов’язку на користь третьої особи.

У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, ви- знання безвісно відсутнім чи недієздатним, виконання обов’язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа на користь якої встановлено цей обов’язок.

Правові наслідки порушення обдаровуваним обов’язку на ко- ристь третьої особи — у разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірван- ня договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення не мож- ливе, — відшкодування його вартості.

Розірвання договору дарування на вимогу дарувальника

Дарувальник має право:

•           вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини, (чоловіка) або дітей;

•           якщо  обдаровуваний  вчинив  умисне  вбивство  дарувальника, спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання до- говору дарування;

•           вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для да- рувальника велику немайнову цінність;

 

•           вимагати розірвання договору дарування, якщо внаслідок не- дбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить істо- ричну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена;

•           вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред’яв-

лення вимоги дарунок є збереженим.

У разі розірвання договору дарування, обдаровуваний зобов’я-

заний повернути дарунок у натурі.

Позовна давність, що застосовується до вимог про розірван- ня договору дарування — до вимог про розірвання договору дару- вання застосовується позовна давність в один рік.

Пожертва

Пожертвою є дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей цінних паперів, особам, для досягнення ними певної наперед обумовленої мети. Договір пожертви є укладеним з моменту прий- няття пожертви.

Права пожертвувача

Пожертвувач має право здійснювати контроль за виконан- ням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву.

Якщо використання пожертви за призначенням виявилось не- можливим, використання її за іншим призначенням можливе лише за згодою пожертвувача, а в разі його смерті чи ліквідації юридич- ної особи — за рішенням суду.

Пожертвувач або його правонаступники мають право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовуєть- ся не за призначенням.

Договір поставки

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений

 

строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з осо- бистим, сімейним, домашнім або іншим використанням, покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошо- ву суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання, укладення та виконання договорів поставки у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції

За договором контрактації сільськогосподарської продукції

виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується вироби- ти визначену сільськогосподарську продукцію і передати її у влас- ність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов’язується прийняти цю про- дукцію та  оплатити її  за  встановленими цінами відповідно до умов договору.

До договору контрактації застосовуються загальні положення

про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви-

конання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

Договори про передачу майна в користування

Договір найму

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’я- зується передати наймачеві майно у користування за плату на пев- ний строк.

 

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та ви-

конання договору найму (оренди).

Предметом договору найму можуть бути:

•           річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспожив- на річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму;

•           майнові права. Особливості договору найму окремих видів майна встановлюються Цивільним кодексом та іншими за- конами.

Право передання майна у найм

Право передання майна у найом має власник речі або особа,

якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укла-

дення договору найму.

Плата за користування майном

За користування майном з користувача справляється плата, роз-

мір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначаєть- ся  з  урахуванням  споживчої  якості  речі  та  інших  обставин,  які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сто-

рін у грошовій або у натуральній формі. Форма плати за користуван-

ня майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через об- ставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо ін-

ше не встановлено договором.

 

Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчу-

ження наймодавцем речі, договір найму припиняється.

Страхування речі переданої у найм

Передання у найм речі, що була застрахована наймодавцем, не припиняє чинності договору страхування. Договором або законом може бути встановлений обов’язок наймача укласти договір страху- вання речі, що передається у найом.

Ризик випадкового знищення або пошкодження речі

Наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ри-

зик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Користування річчю, переданою у найм

Наймач повинен користуватися річчю відповідно до її призна- чення і умов договору. Якщо наймач користується переданою йому річчю у найм, не за її призначенням або з порушенням умов догово- ру найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму та відшкодування збитків.

Наймач має право змінювати стан речі, переданою йому у найм лише за згодою наймодавця.

Піднайм

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено до- говором або законом.

Строк договору піднайму не може перевищувати строку дого-

вору найму.

До договору піднайму застосовується положення про договір найму.

Право власності на плоди, продукцію, доходи одержані від користування річчю, переданою у найом Наймодавцеві належить право власності на плоди, доходи одер-

жані ним в результаті користування річчю переданою у найм.

 

Ремонт речі переданої у найм

Поточний ремонт речі переданої у найм, провадиться найма- чем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або за- коном.

Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймо- давцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вар- тість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Переважні права наймача

Наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, після закінчення строку договору, має переважне право пе- ред іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач маючи таке право, зобов’язаний повідомити про це наймо- давця до закінчення строку договору найму, у строк встановлений до- говором, а якщо він не встановлений договором, — в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за до- мовленістю сторін, а у разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення до- говору припиняється.

Наймач, який належно виконує свої обов’язки за договором найму, у разі продажу речі переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Відповідальність за шкоду, що завдана у зв’язку з користуванням річчю переданою у найм

Шкода завдана третім особам у зв’язку з користуванням річчю,

відшкодовується наймодавцем на загальних підставах.

 

Шкода завдана у зв’язку з користуванням річчю, відшкодовує- ться наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких най- мач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати.

Умова договору про звільнення наймодавця від відповідальнос-

ті за шкоду, завдану внаслідок особливих властивостей речі про на- явність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати, є нікчемною.

Припинення договору найму

Договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи —

наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи.

Право наймодавця відмовитися від договору найму

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вима- гати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користуван- ня річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розір- ваним  з  моменту  одержання наймачем  повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Розірвання договору найму на вимогу наймодавця

Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму,

якщо:

•     наймач користується річчю всупереч договору або призначен-

ню речі;

•           наймач  без  дозволу  наймодавця передав  річ  у  користування іншій особі;

•     наймач своєю поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

•     наймач не приступив до капітального ремонту речі, якщо обов’я-

зок капітального ремонту речі був покладений на наймача.

 

Розірвання договору найму на вимогу наймача

Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

•           наймодавець передав у користування річ, якість якої не відпові-

дає умовам договору та призначенню речі;

•           наймодавець не виконує свого обов’язку щодо капітального ре-

монту речі.

Обов’язки наймача у разі припинення договору найму

У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негай- но повернути наймодавцеві річ у стані, якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час простро- чення.

Позовна давність, що застосовується

до        вимог, які випливають із договору найму

Позовна давність про відшкодування збитків у зв’язку з по- шкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі засто- совується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається

з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача — з моменту припинення договору найму.

Договір оренди

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користуван- ня майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний

 

майновий комплекс), що не втрачає у процесі користування своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Об’єктом оренди можуть бути:

•           державні або комунальні підприємства або їх структурні підроз- діли, або цілісні майнові комплекси, тобто господарські об’єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об’- єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;

•           нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);

•           інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-техніч- ного призначення, що належить суб’єктам господарювання. Оренда  структурних  підрозділів  державних  та  комунальних

підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську ціліс-

ність, технологічну єдність даного підприємства.

Законом може бути встановлено перелік державних та кому- нальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бу- ти об’єктами оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених ним особ- ливостей.

Умови договору оренди

Істотними умовами договору оренди є:

•           об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індек-

сації);

•           строк, на який укладається договір оренди;

•           орендна плата з урахуванням її індексації;

•           порядок використання амортизаційних відрахувань;

•           відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Оцінка  об’єкта  оренди  здійснюється  за  відповідною  вартістю.

Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору,

 

а також у разі, якщо після його укладення законодавством встанов-

лено правила, що погіршують становище орендаря.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Основні права та обов’язки орендаря

•           орендар має переважне право перед іншими суб‘єктами госпо-

дарювання на продовження строку дії договору оренди;

•           орендар може бути зобов’язаний використовувати об’єкт орен- ди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробни- чої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду;

•           орендар зобов’язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату;

•           орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого май- на у разі відчуження цього майна або його знищення чи псуван- ня з вини орендаря.

Оренда державного та комунального майна

Орендодавцями щодо державного та комунального майна є:

•           Фонд державного майна України, його регіональні відділення — щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структур- них підрозділів та нерухомого майна яке є державною власніс- тю, а також іншого майна, у випадках передбачених законом;

•           державні (комунальні) підприємства щодо окремого індивіду-

ально визначеного майна, а також з дозволу орендодавців щодо цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та не- рухомого майна.

 

Організаційні та майнові відносини, пов’язані з передачею в оренду цілісних майнових комплексів державного сектора економі- ки, а також аналогічних комплексів комунальної власності регулю- ються відповідно до Цивільного кодексу України.

Припинення договору оренди

Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Договір оренди припиняється у разі:

•           закінчення строку, на який його було укладено;

•           викупу (приватизації) об’єкта оренди;

•           ліквідації суб’єкта господарювання (орендаря);

•           загибелі (знищення) об’єкта оренди;

•           розірвання договору оренди за згодою сторін;

•           на вимогу однієї сторони, достроково з підстав передбачених

Цивільним кодексом України.

Договір лізингу

Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвес- тування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на ви- значений строк майна, що належить лізингодавцю або набуваєть- ся ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погод- женням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лі-

зинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний.

За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим,

міжнародним тощо.

Об’єктом лізингу може бути не рухоме і рухоме майно, при-

значене для використання як основні фонди, не заборонене законом

 

до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про переда-

чу його в лізинг.

Майно, яке є державною (комунальною) власністю може бути об’єктом лізингу тільки за погодження з органом, що здійснює управ- ління цим майном, відповідно до закону.

Не можуть бути об’єктами лізингу земельні ділянки, інші при-

родні об’єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (кому-

нальних) підприємств та їх структурних підрозділів.

Перехід права власності на об’єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу.

Концесійна діяльність

Концесія — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим органом державної влади чи органом місцевого са- моврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб’єктам господарю- вання (концесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об’єктом концесії за умови взяття кон- цесіонером на себе відповідних зобов’язань, майнової відповідально- сті і підприємницького ризику.

Сфери господарювання, в яких дозволяється концесійна діяльність, об’єкти права державної або комунальної власності, що можуть надава- тися в концесію, а також види підприємницької діяльності, які не дозво- ляється здійснювати на концесійній основі визначаються законом.

Засади концесійної діяльності

Концесійна діяльність в Україні базується на таких засадах:

•           поєднання державного регулювання концесійної діяльності та здійснення її на підставі концесійного договору;

•           вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

•           комплексне та оплатне використання об’єкта концесії, участь держави, органів місцевого самоврядування у частковому фі- нансуванні об’єктів соціального призначення;

 

•           взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл ризи-

ків між сторонами концесійного договору;

•           державне гарантування інвестицій концесіонерів;

•           забезпечення прав та законних інтересів споживачів продукції

(послуг), що надаються концесіонерами;

•           стабільність умов концесійних договорів.

Концесійний договір укладається відповідно до законодавства України з концесіонерами в тому числі з іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженими органами дер- жавної влади.

Строк дії концесійного договору встановлюється сторонами до- говору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим десяти років та більшим п’ятдесяти років.

Договір комерційної концесії

За договором комерційної концесії одна сторона (правовласник) зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення або продажу певного виду то- вару та надання послуг.

Предмет договору комерційної концесії

Предметом договору комерційної концесії є право на викорис- тання об’єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць то- що), комерційного досвіду та ділової репутації.

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізич-

ні та юридичні особи, які є суб’єктами підприємницької діяльності.

Форма договору концесії

Договір концесії укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми договору — такий договір вважається не дійсним.

 

Договір концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійснив державну реєстрацію правовласника.

Якщо правовласник зареєстрований в іноземній державі, реєст- рація договору концесії здійснюється органом, який здійснив держа- вну реєстрацію користувача.

У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на договір комерційної концесії лише з моменту його державної реєстрації.

Договір комерційної субконцесії

У випадках, передбачених договором комерційної концесії, ко- ристувач може укласти договір комерційної субконцесії за яким він надає іншій особі (субкористувачу) право користування наданим йо- му правовласником комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах, погоджених з правовласником або визначених договором концесії.

Користувач  та  субкористувач відповідають перед  правовлас-

ником за завдану йому шкоду солідарно.

Визнання недійсним договору комерційної концесії наслідком є недійсність договору комерційної субконцесії.

Обов’язки правовласника

Правовласник зобов’язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної конце- сії, а також проінформувати користувача та його працівників з пи- тань, пов’язаних із здійсненням цих прав.

Правовласник також зобов’язаний:

•           забезпечити державну реєстрацію договору;

•           надавати  користувачеві  постійне  технічне  та  консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні, та підвищенні ква- ліфікації працівників;

 

•           контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються, (виконуються, надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Обов’язки користувача

З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійс- нюється користувачем за договором комерційної концесії користу- вач зобов’язаний:

•           використовувати торговельну марку та інші позначення право-

власника визначеним у договорі способом;

•           забезпечити віповідність якості товарів (робіт, послуг), що ви- робляються (виконуються, надаються) відповідно до договору комерційної концесії, якості аналогічних товарів (робіт, пос- луг), що виробляються (надаються, виконуються) право- власниокм;

•           дотримуватись інструкцій, та вказівок правовласника спрямова- них на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав, використанню цих прав правовласником;

•           надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які во- ни могли б розраховувати, купуючи, замовляючи товари (робо- ти, послуги) безпосередньо у правовласника;

•           інформувати покупців  (замовників) найбільш  очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень товаровласника за договором комерційної концесії;

•           не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

Особливі умови договору комерційної концесії

В договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема:

 

•           обов’язок  володільця  не  надавати  іншим  особам  аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користу- вачем території або утримуватись від власної аналогічної діяль- ності на цій території;

•           обов’язок користувача не конкурувати з право володільцем на території на яку поширюється чинність договору, щодо підпри- ємницької діяльності, яку здійснює користувач з використан- ням наданих володільцем прав;

•           обов’язок користувача не одержувати аналогічні права від (кон-

курентів) правоволодільця;

•           обов’язок право користувача погоджувати з право володільцем місце розташування приміщень для продажу товару (виконання робіт, надання послуг) передбаченого договором, а також їх внутрішнє та зовнішнє оформлення;

•           умова договору, відповідно до якої право володілець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого догово- ром або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нік- чемною;

•           умова договору, відповідно до якої користувач має право про- давати товари (виконувати роботи, надавати послуги) виключ- но певній категорії покупців (замовників) або виключно покуп- цям (замовникам), які мають місцезнаходження (місце прожи- вання) на території, визначеній у договорі.

Відповідальність правовласника за вимогами,

що пред’являються до користувача

Правововласник несе субсидіарну відповідальність за вимога- ми, що пред’являються до користувача у зв’язку з невідповідністю якості товарів (робіт, послуг), проданих, наданих) користувачем.

За вимогами, що пред’являються до користувача, як виробника продукції (товарів) правовласника, правовласник відповідає солідар- но з користувачем.

 

Право користувача на складення договору комерційної концесії на новий строк

Користувач, який належним чином використовував свої обов’яз-

ки, має право на укладення договору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах.

Законом можуть бути встановлені умови, за яких правовласник

може відмовитися від укладення договору концесії на новий строк.

Припинення договору комерційної концесії

Зміна договору комерційної концесії допускається на підставі статей 651–654 Цивільного кодексу України.

У відносинах з третіми особами сторони у договорі комерційної

концесії мають право посилатися на зміну договору лише з моменту державної реєстрації цієї зміни відповідно до ст. 1118 Цивільного кодексу України, якщо не доведуть, що третя особа знала чи могла знати про зміну договору раніше.

Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовитися від дого- вору, повідомивши про це за шість місяців, якщо договором не пере- дбачений більш тривалий строк.

Дострокове розірвання договору комерційної концесії, укладе-

ного на визначений строк, а також розірвання договору без визна-

чення строку підлягають державній реєстрації.

При оголошенні правовласника або користувача неплатоспро-

можним (банкрутом) договір комерційної концесії припиняється.

Договори про послуги. Загальні положення

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується опла- тити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

 

Положення цього правила можуть застосовуватися до всіх до-

говорів про надання послуг.

Виконання договору про надання послуг

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Плата за договором про надання послуг

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замов- ник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця замовник зобов’язаний виплати- ти виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати до- говір з вини замовника, він зобов’язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відшкодування виконавцеві фактичних витрат за договором про безоплатне виконання послуг

За договором про безоплатне виконання послуг замовник зо- бов’язаний відшкодувавати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору, а також у випадках, коли немож- ливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника чи внаслідок непереборної сили, він відшкодовує ви- конавцеві фактичні витрати.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домов- леністю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншим нор- мативно-правовими актами.

 

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг

Збитки, завдані замовнику невиконанням або не належним ви-

конанням договору про надання послуг за плату підлягають відшко- дуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при виконанні підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, як- що інше не встановлено договором або законом.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням до-

говору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мі- німумів доходів громадян, якщо інший розмір відповідальності ви- конавця не встановлений договором.

Розірвання договору про надання послуг

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку та підста- вах, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом або за домо- вленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надан- ня послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір підряду

За договором підряду, одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити роботу.

Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку. Ремонт речі та виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.

 

Договори підряду можуть укладатися на:

•     на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду);

•     на виконання проектних і досліджувальних робіт;

•           виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва.

Господарські договори у сфері матеріально-технічного забезпе-

чення капітального будівництва регулюються відповідними догово- рами підряду. За згодою сторін будівельні поставки можуть здійс- нюватись на основі договорів поставки.

За договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов’язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати об’єкт у встановле- ний договором строк відповідно до проектно- кошторисної докумен- тації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов’язується передати підрядникові проектно-кошторис- ну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти за- кінчені будівництвом і оплатити їх.

Договір підряду укладається на:

•     на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілю-

вання об’єктів;

•           будівництво об’єктів з покладенням повністю або частково на підрядника робіт з проектування, поставки обладнання, пуско- налагоджувальних та інших робіт;

•           виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеці- альних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов’язаних з будівництвом об’єктів.

Забезпечення будівництва матеріалами, технологічними, енер- гетичними, електротехнічними та іншим устаткуванням покладаєть- ся на підрядника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що уклада- ється на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.

 

Договір підряду на капітальне будівництво повинен передбачати:

•           найменування сторін;

•           місце і дату укладення;

•           предмет договору (найменування об’єкта), обсяги і види робіт,

передбачених проектом;

•           строки  початку  і  завершення  будівництва,  виконання  робіт,

права і обов’язки сторін;

•           вартість і порядок фінансування будівництва об’єкта (робіт);

•           порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпе-

чення будівництва;

•           режим контролю якості робіт і матеріалів замовником;

•           порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки;

•           страхування ризиків, фінансові гарантії;

•           відповідальність сторін (відшкодування збитків);

•           регулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання дого-

вору.

Генеральний підрядник і субпідрядник

Договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним, двома і більше підрядниками.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконан- ня договору як третіх осіб субпідрядників на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками — як замовник.

Договір підряду на виконання робіт з монтажу устаткування замовник може укладати з генеральним підрядником або з поста- чальником устаткування. За згодою генерального підрядника дого- вори на виконання монтажних та інших спеціальних робіт можуть укладатись замовником з відповідними спеціалізованими підпри- ємствами.

 

Права замовника

Замовник має право, не втручатись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідніс- тю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

У разі, якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати ро- зірвання договору та відшкодування збитків.

Підрядник має право не братися за роботу, а розпочату роботу зупинити у разі порушення замовником своїх зобов’язань за догово- ром, внаслідок якого початок або продовження робіт підрядником виявляється неможливим чи значно ускладненими.

Недоліки виконання робіт чи матеріалів допущених з вини під-

рядника або субпідрядника, повинні бути усунені підрядником за свій рахунок.

Розрахунки за договором підряду

У договорі підряду на капітальне будівництво сторони визнача-

ють вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.

Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підряд- ника та належна йому винагорода може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твер- дим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кош- торису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.

У  разі  виникнення  потреби  значно  перевищити  приблизний

кошторис. Підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити про це за- мовника. Якщо підрядник своєчасно не повідомив про це замовника, він зобов’язаний виконати роботу, не вимагаючи відшкодування по- несених додаткових витрат.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошто-

рису, а замовник його зменшення. У разі істотного зростання після

 

укладення договору вартості матеріалів та устаткування, які мали бути надані підрядником, також послуг, що надавалися йому треті- ми особами, підрядник має право вимагати збільшення встановленої вартості робіт, а у разі відмови замовника — розірвання договору в установленому порядку.

Якщо договором не передбачено попередньої оплати виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підряд- никові зумовлену у договорі ціну після остаточної здачі об’єкта бу- дівництва, за умови, що робота виконана належним чином і в погод- жений строк або за згодою замовника достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу, якщо така виплата і розмір авансу передбачені договором.

У разі необхідності консервації будівництва з незалежних від сторін обставин замовник зобов’язаний оплатити підряднику вико- нані до консервації роботи та відшкодувати йому пов’язані з консер- вацією витрати.

Відповідальність за порушення договору підряду  на капітальне будівництво

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за дого-

вором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроб- лені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, не одержані доходи) в сумі не покриті штрафними санкціями, якщо ін- ший порядок не встановлено законом.

Недоліки виявлені при прийнятті робіт (об’єкта), підрядник зо- бов’язаний усунути за свій рахунок у строки погоджені з замовни- ком. У разі порушення строків підрядник несе відповідальність пе- редбачену договором.

Позовна давність для вимог, що випливають з неналежної якості робіт визначається з дня прийняття роботи замовником і становить:

 

•           один рік — щодо недоліків некапітальних конструкцій, а у разі, якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи, — два роки;

•           три роки — щодо недоліків капітальних конструкцій, а у разі, якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття роботи — десять років;

•           тридцять років щодо відшкодування збитків, завданих замовни- кові протиправними діями підрядника, які призвели до руйну- вань чи аварій.

•           Якщо договором підряду або законодавством передбачено на- дання гарантій якості і недоліки виявлено в межах гарантійного строку, перебіг строку позовної давності починається з дня вияв- лення недоліків.

Умови укладання та виконання договорів підряду на капітальне будівництво

Договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укла- даються та виконуються на загальних умовах укладання та виконан- ня договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Договори підряду на капітальне будівництво за участі інозем- них суб’єктів господарювання, укладаються і виконуються в поряд- ку передбаченому Цивільним кодексом, міждержавними угодами, а також особливими умовами укладання та виконання договорів під- ряду в капітальному будівництві, затвердженими в порядку встанов- леному Кабінетом Міністрів України.