Фінанси - Навчальний посібник (Вдовенко Л. О., Сушко Н. М., Фаюра Н. Д.)

Тема 2. фІнансова система

2.1. Поняття та сутність фінансової  системи.

2.2. Структура фінансової  системи.

2.3. Управління фінансовою системою.

   Основні  терміни і поняття: фінансова  система, державні фі- нанси, міжнародні фінанси, фінанси підприємств,  фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінанси населення, страхування, фінансовий апарат, фінанси суб’єктів господарювання, бюджет держави, фонди цільового призначення, страхові фонди, ринок цінних паперів, ринок кредитних ресурсів, ринок грошей (валютний ринок),  державний  кредит, зведе- ний бюджет.

2.1. Поняття та сутність фінансової системи

Фінанси існують в певній системі, яка складається з багатьох еле- ментів — суб’єктів фінансової діяльності, які здійснюють фінансові опе- рації між собою. Кожен із суб’єктів здійснює операції з мобілізації, роз- поділу і використання фінансових  ресурсів, пов’язаних з проведенням певних видів діяльності.  Такі операції проводяться в певних умовах і підлягають регулюванню з боку державних  органів влади та управлін- ня. У фінансових  системах сучасних держав зосереджені значні фінан- сові ресурси, що становлять 80 і більше відсотків від обсягу ВВП.

Якщо в XX століття більшість науковців поняття «фінансова система» досить часто ототожнювали з такими поняттями як «фінан- совий апарат»  чи «державні  фінанси»,  тобто з різними  видами бюд- жетів, то нині до складу фінансової системи включаються  фінанси підприємницьких структур,  державний  кредит, страхові  й позабюд- жетні фонди тощо.

Фінансова  система — це сукупність  відокремлених, але взаємо- пов’язаних  між собою сфер фінансових  відносин,  що мають особли- вості в мобілізації та використанні фінансових  ресурсів, відповідний

 

апарат  управління, правове  забезпечення щодо створення та вико- ристання  грошових фондів, які зосереджені  в розпорядженні держа- ви, нефінансового сектора економіки,  певних фінансових  інститутів, домогосподарств  для фінансового забезпечення суспільно-економіч- ного розвитку.

До основних принципів побудови сучасної фінансової  системи належать:

– єднiсть,  яка  обумовлена   єдиною  економiчною  i  полiтичною основою суспiльства, єдиною фiнансовою полiтикою, що реа- лiзується в життя через фiнансову систему;

– чітке  функцiональне призначення ланок  фiнансової  системи, яке виражається в тому, що в кожнiй  з них вирiшуються свої завдання  специфiчними методами, iснують вiдповiднi фонди грошових коштiв, апарат управлiння;

– принципи  демократичного централiзму i нацiональної полiти- ки, якi яскраво  проявляються в побудовi державних  фiнансо- вих органiв, а також бюджетної системи.

Фінансова система держави  є відображенням форм і методів кон- кретного використання фінансів  в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки  та значною мірою визначається нею. Так, у держави тоталітарного  типу фінансова  система є спрощеною  і дещо примітив- ною. Не всі її ланки достатньо розвинені. У державах із ринковою еконо- мікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою  фінансові  системи  характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це стосується насамперед фі- нансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є певні спільні ознаки, а саме:

– кожна ланка фінансової системи має властиві їй методи мобілі- зації коштів для створення фондів фінансових  ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

– кожна ланка  фінансової  системи  є відносно  самостійною,  має власну специфічну  сферу застосування;

– між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв’язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціону- вати лише при досконалості  й ефективності системи в цілому;

 

– фінансова  система  держави  досягає  найбільшої  ефективності лише тоді, коли відлагоджена  та законодавче  закріплена діяль- ність кожної її ланки;

– залежно  від факторів,  що впливають  на організацію  фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових  систем може поділятися на менші підрозділи.

Таким чином, фінансова система держави є формою використання фінансів  в системі суспільно-економічного устрою. Фінансові систе- ми різних держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них є спільна ознака — це різноманітні фонди фінансових  ресурсів, які різняться за методами  мобілізації  та напрямками використання, однак тісно пов’язані між собою, мають прямий  і зворотний вплив на соціальні процеси в державі, а також на формування і використання фондів фінансових  ресурсів у розрізі окремих ланок [Василик,  c. 30].

2.2. Структура фінансової системи

Фінансова система за організаційною будовою є сукупністю  фі- нансових  органів та інститутів,  які займаються  управлінням грошо- вими потоками.

Фінансові системи окремих держав можуть відрізнятися за своєю структурою,  оскільки  вони є відображенням існуючої моделі еконо- міки. Нині  у світі налічується понад 20 різних  моделей  фінансових систем окремих держав.

Структура  фінансової системи є динамічною  і не може розгля- датися в статичному  вигляді, У процесі економічного  розвитку  вона може  доповнюватися або деякі  її ланки  можуть  відмирати.  Кожна ланка фінансової  системи с самостійним її елементом, проте ця само- стійність відносна всередині єдиного цілісного.

Залежно від локалізації фінансових  потоків фінансові  системи поділяються на:

– національні — фінансові потоки яких концентруються в межах окремих країн;

– міжнародні  — фінансові  потоки яких концентруються в межах багатьох країн.

 

Залежно вiд ролi суб’єктів фінансової  діяльності  у суспільному виробництві фінансова  система поділяється на такі сфери: державні фінанси,  фінанси  суб’єктів господарювання, фінанси  домашніх  гос- подарств та фінанси фінансових  посередників.

Фінанси суб’єктів

господарювання        Державні фінанси

 

фінанси

 

фінанси

 

фінанси

 

бюджетна

 

державні

 

дер-

комерцій-

 

некомер-

 

громад-

 

система

 

цільові

 

жавний

них

 

ційних

 

ських

 

 

 

фонди

 

кредит

підпри-

 

органі-

 

організа-

 

ємств

 

зацій і

 

цій і

 

 

установ

 

добро-

 

 

 

 

чинних

 

 

 

 

фондів

 

Рис. 2.1. Структура фінансової  системи

Залежно від характеру  дiяльностi  фінансових  суб’єктів в межах кожної сфери формуються окремі ланки фiнансових  вiдносин. Кож- на ланка і сфера фінансової  системи має специфічні  ознаки  і відпо- відне призначення.

Так, фінанси суб’єктів господарювання призначені  для забезпе- чення діяльності  підприємств.  3 них складається базова основа всієї фінансової  системи оскільки саме тут створюється ВВП, який висту- пає об’єктом фінансових відносин. Вся фінансова діяльність суб’єктів господарювання регулюється законодавчо  — у частині взаємовід- носин  з державою,  на підставі  угод (договорів) — взаємовідносин з іншими  суб’єктами, в основі  яких  лежать  інтереси  підприємства та установчими  документами.

Особливістю фінансів комерційних підприємств є те, що вони працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку, відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат  на основну  діяльність,  а також  на її розширення і розвиток. Такі підприємства працюють, головним чином, у сфері матеріального

 

виробництва, торгівлі. Ці підприємства є основними  платниками по- датків до бюджету і внесків до державних  цільових фондів. Але в су- часних ринкових умовах і в сфері нематеріального виробництва деякі організації  будують свою діяльність  на засадах комерції (лікувальні, навчальні, видавницькі, спортивні, культурні  заклади тощо).

До некомерційних належать  установи,  які надають  послуги  або виконують  роботи безкоштовно  чи за символічну  плату. Це — лікар- ні, загальноосвітні школи, дитячі дошкільні установи, бібліотеки, му- зеї тощо. Метою діяльності  таких установ не є отримання прибутку і платежі в бюджет у них є дуже незначними, або взагалі відсутні. Го- ловним  джерелом  фінансування видатків  таких установ є бюджетні кошти.

Некомерційними є також громадські  організації та доброчинні фонди. Головним джерелом їх доходів є вступні і членські внески, добровільні  і спонсорські  пожертвування. Громадські організації мо- жуть мати у власності  комерційні  підприємства,  які спрямовують їм частину отриманого доходу.

Фінанси суб’єктів господарювання пов’язані  із розподільними і перерозподільними відносинами,  які також поділяються на внутріш- ні; внутрішньо-корпоративні та зовнішні.

Державні фінанси — характеризують державну  централізацію фінансових  ресурсів та підприємницьку діяльність  держави.  У сфе- рі державних фінансів грошові потоки відображають  відносини пе- рерозподілу ВВП.  Переважно  це зовнішні  відносини.  Мобілізуючи доходи до бюджету, держава впливає на фінансові можливості  гос- подарських  структур і громадян, використовуючи насамперед  по- датковий  механізм (за допомогою об’єктів оподаткування, ставок податків  і пільг в оподаткуванні), а також створюючи  сприятливий інвестиційний клімат для залучення зовнішніх джерел фінансування, зокрема, через надання привілеїв  в імпорті, створення спеціальних економічних зон, технополісів тощо. Через державний  кредит держа- ва має змогу впливати  на інфляційні процеси в бік їх зменшення.

Із бюджету фінансуються операційні  та інші витрати на розвиток агропромислового комплексу, надаються дотації вугільній промисло- вості, спрямовуються капіталовкладення в об’єкти загальнодержав- ного значення, фінансуються науково-технічні програми тощо.

Державні фінанси охоплюють:

 

– державні та місцеві бюджети;

– державні фонди цільового призначення;

– державний  кредит;

– фінанси підприємств і організацій  державної форми власності. Провідне  місце в державних  фінансах  належить  бюджетам  різ-

них рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет держави — це сукупність усіх бюджетів держави, що входять до бюджетної системи. Він охоплює всі сфери економічної  діяльнос- ті держави,  призначений для фінансового забезпечення,  виконання державою її функцій: управління суспільством,  оборони країни, еко- номічної  та соціальної.  Через  бюджет  регулюється діяльність  усіх сфер і ланок фінансової  системи.

Державні фонди цільового призначення характеризують центра- лізацію фінансових  ресурсів для вирішення конкретних  завдань і проблем. Характерною  ознакою їх є чітко визначені  джерела форму- вання і напрями  використання. Державні цільові фонди знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади і концентру- ють у своєму розпорядженні майже чверть усіх фінансових  ресурсів держави.

До них належить:

– Пенсійний фонд;

– Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовлені народженням та похован- ням;

– Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

– Фонд  соціального  страхування від нещасних  випадків  на ви- робництві  та професійних захворювань  та інші. Кошти цих фондів витрачаються, в основному, на соціальні потреби.

Державний кредит — заборгованість держави  перед своїми гро- мадянами  та громадськими структурами,  іноземними кредиторами. Його величина  свідчить про раціональність і ефективність фінансо- вої політики  держави  та регулюється законодавством. Призначен- ням державного кредиту є мобілізація  грошових коштів (позичкових капіталів) для фінансування державних  витрат, особливо  коли дер- жавний  бюджет є дефіцитним. В сфері державних  кредитних  відно- син позичальником є держава, а кредиторами — юридичні та фізичні особи.

 

До складу фінансової системи включаються також фінанси домо- господарств. В системі основних елементів грошових потоків сукуп- ного грошового обороту суспільства домогосподарства приймають участь в:

– формуванні грошових доходів сімейних господарств;

– купівлі продуктів на внутрішньому ринку;

– сплаті податків;

– формуванню заощаджень, що надходять на грошовий ринок.

До доходів домогосподарств  належать  заробітна  плата  працюю- чих членів сім’ї, доходи від продажу землі, продукції  підсобних  гос- подарств,  доходи, одержані  від здавання  в оренду майна, дивіденди та відсотки від цінних паперів, проценти від банківських вкладів, со- ціальна допомога та пенсії тощо.

До видатків домогосподарств належать витрати на придбання споживчих товарів, оплату наданих послуг і виконаних робіт, форму- вання заощаджень, купівлю цінних паперів та інші витрати.

Домогосподарства тісно пов’язані з іншими  ланками  фінансової системи. Так, домогосподарства отримують  кошти з бюджету та від господарських структур  у вигляді  оплати  праці та одержання  безо- платних послуг від держави. Зі свого боку, домогосподарства вносять платежі до бюджету та централізованих фондів, беруть участь у фор- муванні  і використанні страхових  фондів, є суб’єктами фінансового ринку.

Фінанси групи фінансових посередників формуються і реалізу- ються на фінансовому ринку. Фінансовий ринок як сфера фінансової системи включає  ринок грошей, кредитних  ресурсів, цінних паперів і фінансових  послуг. На ринку грошей здійснюються  операції купів- лі-продажу  ринкових  фінансових  інструментів  із терміном  обертан- ня до одного року. Ринок кредитних ресурсів (банківських позик, позикового  капіталу) є сферою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку  є вільні  кредитні  ресурси. Регулюється ринок  кредитних  ре- сурсів за допомогою облікової ставки Національного банку України. Ринок  цінних паперів — це мобілізація  коштів на потреби господар- ської діяльності  через випуск і реалізацію цінних паперів (фондових інструментів), які гарантом повернення  вкладених коштів і одержан- ня доходу. Операції з реалізації цінних паперів здійснюються  на фон-

 

довому ринку. Ринок фінансових  послуг є сукупністю різноманітних форм мобілізації  й переміщення фондів фінансових  ресурсів із віль- ного обігу в сфери  інвестиційного прикладання. Фінансові послуги можуть мати ознаки кредитних  операцій, операцій оренди та страху- вання.

Важливу роль у фінансовій системі має відігравати така сфера, як страхування, що формує  фонди  фінансових  ресурсів,  основне  при- значення яких — покрити втрати економіки та окремих громадян, що виникли з непередбачених причин. Страхові фонди перебувають у розпорядженні страхових компаній і можуть бути використані також як інвестиційні та кредитні  ресурси в економіці до настання  страхо- вого випадку.

Перерозподільні відносини  і діяльність  на світовому рівні як національних суб’єктів господарювання, так і держави характеризує сфера міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини харак- теризують грошові потоки між суб’єктами різних країн: між урядами, між підприємствами, між підприємствами, громадянами й урядами. Міжнародні фінансові   організації  вступають  у  взаємовідносини з урядами окремих країн з метою формування бюджету чи інших фон- дів цих організацій.  Отримані  кошти використовуються на фінансу- вання централізованих заходів, проектів  і програм, на фінансову  до- помогу окремим країнам, на утримання апарату цих організацій.

Успішною умовою розвитку фінансової системи є також фінансо- ва інфраструктура, до якої входить:

– нормативно-законодавча база;

– підготовка та перепідготовка фахівців для фінансової  системи;

– органи управління фінансовою системою;

– інформаційне забезпечення;

– рейтингові  агентства;

– консалтингові фірми.

Таким  чином, кожна ланка фінансової  системи  с самостійним  її елементом, проте ця самостійність  відносна всередині єдиного ціліс- ного. В процесі економічного розвитку структура фінансової системи може змінюватися. Залежно вiд ролi суб’єктів фінансової  діяльності у суспільному  відтворенні  фінансова  система поділяється на окремі сфери, які є тісно пов’язаними  між собою.

 

2.3. Управління фінансовою системою

Фінансова система являє собою складний механізм, ефективність якої залежить  від багатьох чинників, основними  серед яких є:

– налагодженість фінансових  відносин у суспільстві;

– вибір адекватної і стимулюючої фінансової  моделі держави;

– дійовість фінансового механізму;

– наявність  чіткого фінансового законодавства;

– організація  управління нею фінансовою системою тощо. Скоординоване  управління  фінансовими  потоками   будь-якої

держави забезпечується фінансовим апаратом.

Фінансовий  апарат — це сукупність  різноманітних фінансових установ, які управляють фінансовою системою держави.

Основним  завданням  органів  управління  фінансовою   систе- мою є забезпечення злагодженості у функціонуванні окремих сфер і ланок  фінансових  відносин.  Це досягається  чітким  розмежуван- ням функцій  і повноважень між фінансовими органами та інсти- туціями.

На прикладі  фінансової  системи  України  можна  продемонстру- вати структуру її фінансового апарату (рис. 2.2).

Центральне місце в управлінні  фінансами в Україні,  як і в будь- якій іншій державі, посідає Міністерство фінансів. Саме на нього покладені  завдання  загального керівництва всією фінансовою  систе- мою країни. Також управлінням фінансами займаються  такі устано- ви: Державна  контрольно-ревізійна служба (спеціалізується на здій- сненні фінансового контролю),  Державне  казначейство (створено  з метою забезпечення повного і своєчасного  виконання Державного бюджету), Державна  податкова адміністрація (організовує справ- ляння  податків та контроль  за дотриманням податкового  законодав- ства), Рахункова палата України  (створена  з метою здійснення поза- відомчого контролю  за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу  бюджетної політики  держави, контролю  у сфері державного кредиту),  Аудиторська  палата (хоча і не є фінансовим органом, орга- нізовує незалежний фінансовий контроль).

Фінансова система  України  знаходиться на етапі становлення і вдосконалення. Найважливішими проблемами її розвитку  є:

– зміцнення фінансів суб’єктів господарювання з метою посилен- ня мотивацій до ефективної роботи, інвестиційної діяльності;

 

Фінансовий апарат України

Органи управління

Фінансові інституції

 

˗           Міністерство фінансів

˗           Державна податкова адміністрація

˗           Державна контрольно-

ревізійна служба

˗           Державне казначейство

˗           Державна комісія з питань цінних паперів та фондового ринку

˗           Рахункова палата

˗           Аудиторська палата

˗           Пенсійний фонд

˗           Фонд соціального страхування

˗           НБУ

˗           Комерційні банки

˗           Страхові компанії

˗           Небанківські кредитні установи

˗           Міжбанківська

валютна біржа

˗           Фондові біржі

˗           Інституційні інвестори

 

Рис. 2.2. Структура фінансового апарату України

– відлагодження фінансового механізму  діяльності  бюджетних установ, пошук нових джерел фінансових  ресурсів в умовах де- фіциту бюджетних коштів;

– реформа  бюджетної  системи,  практична  реалізація  всіх поло- жень чинного законодавства;

– реформа системи оподаткування;

– раціональне використання коштів, залучених з допомогою дер- жавного кредиту, зміцнення довіри до державних  цінних папе- рів.

Всі фінансові інститути сприяють утворенню та використанню централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової  діяльності держави.

 

Таким чином, фінансова система держави є формою використан- ня фінансів  в системі суспільно-економічного устрою, де кожна лан- ка є відносно самостійним  її елементом.

Контрольні питання

1. Поясність  зміст категорії «Фінансова система».

2. Охарактеризуйте загальну структуру фінансової  системи.

3. Охарактеризуйте кожну складову фінансової  системи.

4. Назвіть  структуру державних  фінансів.

5. Охарактеризуйте зв’язок окремих елементів фінансів суб’єктів господарювання.

6. В чому специфіка формування фінансів домогосподарств?

7. Поясніть роль групи фінансових  посередників  в процесі функ- ціонування фінансової  системи.

8. Визначте  роль міжнародного кредиту  в системі  міжнародних фінансових  відносин.

9. Що собою являє  фінансовий апарат?

10. Охарактеризуйте структуру фінансового апарату України.

11. Назвіть  найважливішими проблеми  розвитку  фінансової  сис- теми України.

Самостійна робота

1. Визначити, правильні  чи неправильні такі твердження:

– правильні  (П);

– неправильні (Н).

1. Фінансова система — сукупність  фінансових  установ країни.

2. Фінансова система — це єдина система, тому що вона склада- ється тільки з однієї ланки.

3. Взаємозв’язок і взаємозалежність складових частин фінансової системи обумовлені єдиною сутністю фінансів.

4. В загальному  вигляді фінансова система України складається з сукупності сфер фінансових  відносин, а саме з резервних і страхових фондів.

 

5. Функція фінансової  системи — забезпечення певних темпів розвитку  всіх галузей промисловості.

6. Провідна роль у фінансовій системі держави належить  підсис- темі фінансів підприємницьких структур.

7. Директивний фінансовий механізм — це порядок  використан- ня фінансових  ресурсів, що залишаються на підприємстві після спла- ти податків.

8. Концентрація фінансових  ресурсів  у руках держави  визначає ефективність типу фінансової  політики.

9. Довгострокова та середньострокова перспектива використання фінансів це — тактика управління фінансами.

10. До складу державних фінансів входять місцеві бюджети і цент- ралізовані  та децентралізовані фонди фінансових  ресурсів цільового призначення.

2. Кожному з наведених нижче  положень знайти  відповідний термін або поняття:

а) фінансова система;

б) державні фінанси;

в) міжнародні фінанси;

г) фінансовий ринок;

д) бюджет держави;

е) фонди цільового призначення;

є) державний  кредит;

ж) зведений бюджет.

1. Грошові відносини,  які виникають  між державою і юридични- ми та фізичними особами  з приводу  мобілізації  тимчасово  вільних грошових  коштів  у розпорядження органів державної  влади і їх ви- користання на фінансування державних  потреб.

2. Система грошових фондів, зосереджених  у руках держави і призначених для виконання притаманних ї функцій.

3. Сукупність сфер і ланок фінансових відносин, взаємопов’язаних між собою.

4. Форма  перерозподілу і використання фінансових  ресурсів, за- лучених  державою  для  фінансування суспільних  потреб  з визначе- них джерел, які мають цільові призначення.

 

5. Офіційно визнаний і відповідними органами  державної  влади затверджений збалансований кошторис надходжень та витрат на пев- ний строк.

6. Сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України  та використовуються для аналізу  і про- гнозування соціально-економічного розвитку  держави.

7. Ринок, на якому здійснюють перерозподіл фінансових  ресурсів через фінансових  посередників.

8. Сукупність перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рів- нях фондів фінансових  ресурсів.

3. Тести

1. В загальному вигляді фінансова система України складається з сукупності сфер фінансових відносин, а саме (вкажіть неправиль- ну відповідь):

а) страхування;

б) фінанси населення;

в) резервні фонди;

г) фінанси підприємств;

д) державні фінанси.

2. Органи  виконавчої влади  України, що здійснюють фінансо- вий контроль:

а) Адміністрація Президента України;

б) Кабінет Міністрів України; в) Національний банк України; г) аудиторські фірми;

д) Контрольно-ревізійне управління.

3. До складу державних фінансів входять (вкажіть неправильну відповідь):

а) бюджет;

б) фінанси підприємств;

в) державний  кредит;

г) фонди фінансових  ресурсів цільового призначення.

 

4. Основний  фонд  грошових  коштів  і визначальна ланка  дер- жавних фінансів — це...

а) фонди цільового призначення;

б) бюджет держави;

в) державний  кредит;

г) місцевий бюджет.

5. Фінансова система — це єдина система, тому що:

а) вона базується  на єдиному джерелі ресурсів усіх ланок;

б) джерелом  централізованих грошових  фондів  є національний доход;

в) її функція — забезпечення певних темпів розвитку всіх галузей промисловості;

г) фінансова система складається тільки з однієї ланки.

6. Виділити функціональні елементи управління фінансами:

а) планування;

б) кредитування;

в) оперативне  управління;

г) контроль;

д) вибір виду фінансового механізму.

7. Напрямки діяльності, що визначають довгострокову і серед- ньострокову перспективу використання фінансів — це:

а) тактика управління фінансами;

б) організація  фінансових  відносин;

в) стратегія управління фінансами.