11.4. порядок проведення санації  підприємств

Прийняття рішення  про проведення  досудової санації під- приємство   за  участю  представників  уповноваженого органу та кредиторів  у місячний  термін складає  план санації та подає його на затвердження уповноваженому органу.

План досудової санації має містити:

− реквізити  підприємства (повна  назва,  юридична  адреса, організаційно-правова форма, орган управління);

− відомості про фінансово-господарський стан;

− заходи  щодо  відновлення платоспроможності (реструк- туризація підприємства,  перепрофілювання виробництва, закриття нерентабельних виробництв, відчуження  осно- вних засобів, передача майна в оренду. Відстрочення або розстрочення платежів, переоформлення короткотермі- нових кредитів у довготермінові,  скорочення  чисельності працюючих тощо) і терміни їх здійснення;

− розрахунок  необхідних коштів для реалізації заходів;

− визначення джерел  фінансування заходів  (зобов’язання інвесторів, кредиторів щодо погашення боргу або надання фінансової допомоги, кошти Державного бюджету, пога- шення дебіторської заборгованості, кредити банків тощо);

− умови  участі  інвесторів  і  кредиторів   у  проведенні   до- судової санації (набуття права власності  на майно під- приємства  відповідно  до законодавства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства,  за- доволення  вимог кредиторів  шляхом  переведення боргу на інвестора тощо);

− очікувані наслідки виконання плану досудової санації.

У місячний  термін уповноважений орган розглядає  та за- тверджує або відхиляє  поданий підприємством план досудової санації.

Рішення про відхилення плану  досудової  санації  прийма- ється уповноваженим органом, якщо запропоновані заходи не забезпечують  відновлення платоспроможності підприємства.

Термін проведення досудової санації не повинен переви- щувати 12 місяців. В окремих  випадках  уповноважений орган може продовжити термін, але не більше ніж на 6 місяців.

Контроль  за виконанням плану досудової санації здійснює уповноважений орган.

Право вибору умов проведення  санації залишається за боржником у випадку, коли він сам звернувся до господарсько- го суду з заявою про визнання його банкрутом. При цьому умо- ви проведення  санації  державних  підприємств шляхом  їх ре- організації узгоджуються з особою, уповноваженою управляти державним  майном, і Антимонопольним комітетом  України  в його компетенції,  або з відповідним  органом  приватизації, за умови проведення  санації шляхом приватизації.

Якщо в санації підприємства-боржника виявили бажання в участі кілька громадян або юридичних  осіб, то вибір санаторів здійснюється відповідними органами на конкурсній основі.

Якщо  порушено  справу  про банкрутство державного  під- приємства,  його трудовий  колектив  має право вимагати  пере-

давання  підприємства йому в оренду  за умови  прийняття на себе боргів підприємства боржника.

Проведення санації передбачає  подачу громадянами та юридичними особами, які бажають взяти в ній участь, у місяч- ний термін заяви  до господарського  суду із зазначенням у ній зобов’язань переведення на них боргу. Після прийняття судом рішення  про проведення  санації її учасники  в особі керуючого санацією у тримісячний термін повинні  розробити  план сана- ції,  в якому  повинні  містити  зобов’язанням про задоволення вимог  усіх  кредиторів  підприємства-боржника в узгоджені  з ним терміни.

Схвалений комітетом  кредиторів   план  санації   подається до господарського  суду на затвердження не пізніше як за п’ять днів з дати схвалення.  Якщо протягом  шести місяців з дня ви- несення  ухвали  про  санацію  план  санації  боржника  не було подано до господарського суду, останній має право прийняти рішення  про визнання боржника  банкрутом  і початок ліквіда- ційної процедури.

За п’ятнадцять  днів до завершення санації керуючий  сана- цією зобов’язаний  подати  зборам  кредиторів  письмовий  звіт. До звіту додається реєстр вимог кредиторів.

За результати розгляду  звіту збори кредиторів  приймають одне з таких рішень:

− про виконання плану санації і завершення її процедури  та відновлення платоспроможності боржника;

− про звернення до господарського  суду з клопотанням про дострокове припинення процедури  санації у зв’язку з від- новленням платоспроможності боржника та переходом до розрахунків з кредиторами;

− про звернення до господарського  суду з клопотанням про продовження встановленого строку процедури  санації;

− про звернення до господарського  суду з клопотанням про визначення боржника  банкрутом  і відкриття ліквідацій- ної процедури;

− про укладення мирової угоди.

Господарський суд визнає  боржника  банкрутом  і розпочи- нає ліквідаційну процедуру, якщо збори кредиторів не прийня- ли жодного з цих рішень або в установлені строки не здійснені розрахунки  з кредиторами.

За наявності  згоди кредиторів  на перехід боргу і заміну боржника  у випадку, якщо він сам звернувся  до господарсько- го суду, господарський суд виносить постанову про зупинення розгляду  справи. У цьому разі в постанові  господарський суд затверджує  узгоджені  з кредиторами,  санаторами  і боржника- ми умови санації юридичної особи — боржника із зазначенням термінів її проведення.

Мирова угода  — процедура  досягнення  домовленості  між боржником  та кредиторами про відстрочення та розстрочен- ня сплати  належних  кредиторам  платежів  або про зменшення суми боргів за згодою сторін.

Мирова  угода укладається переважно  тоді, коли  боржник перебуває  під загрозою  неплатоспроможності та з власної іні- ціативи  звертається із заявою до господарського  суду про по- рушення справи про своє банкрутство.

Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів  більшістю голосів.

Проект  мирової  угоди разом зі списком  усіх кредиторів  та дебіторів з визначенням сум заборгованості, балансом та інши- ми документами, що підтверджують фінансово-майновий стан, та заявою про порушення справи про банкрутство боржник по- дає до господарського суду.

Поданий до суду проект мирової угоди підлягає затвер- дженню цим судом.

Затверджена господарським судом мирова  угода є підста- вою для припинення справи про банкрутство боржника.

З дня  затвердження судом  мирової  угоди  припиняються повноваження господарського  керуючого (розпорядника май- на, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час дії мирової  угоди господарський керуючий  не має права  розпоряджатися майном  боржника,   а  лише  здійснює

контроль за ефективністю використання цього майна.

У разі розірвання мирової  угоди чи визнання її недійсною вимоги  кредиторів  у незадоволеній частині  відновлюються в повному обсязі.

Контроль  за санацією здійснює господарський суд, який ухвалив рішення про її проведення.

Проведення санації передбачає  здійснення системи органі- заційних і фінансових  заходів.

Організаційні заходи передбачають:

− злиття збиткового  підприємства з фінансово здоровим;

− зміну форми власності на підприємстві;

− закриття нерентабельних виробництв;

− введення зовнішнього управління майном;

− продаж частини  майна підприємства-боржника або пере- дача його в оренду;

− орієнтацію програми виробництва та продажу на потреби ринку;

− перегляд і створення системи контролю витрат;

− зміну загальної виробничої  структури  підприємства шля- хом створення на базі його підрозділів  самостійних  го- спрозрахункових одиниць;

− перегляд  та зміну  виробничого  процесу,  технологій  ви- робництва;

− перевірку  компетенції  керівників і спеціалістів  з подаль- шою їх заміною за потреби;

− створення спеціальних служб контролю за діяльністю під- приємства.

Фінансові заходи включають:

− погашення  боргів підприємства;

− реструктуризацію боргів,  переоформлення короткостро- кових кредитів у довгострокові;

− випуск  та розміщення цінних паперів  для мобілізації  до- даткових фінансових ресурсів та збільшення капіталу під- приємства.

Особливе  місце у процесі санації належить  заходам фінан- сово-економічного характеру,  які відображають  фінансові  від-

носини,  що виникають  у процесі  мобілізації  та використання фінансових  джерел санації.

Мета фінансової санації — покрити поточні збитки і усуну- ти причини  їх виникнення, поновити  або зберегти ліквідність і платоспроможність підприємства,  скоротити  всі види забор- гованостей,  сформувати фонди  фінансових  ресурсів,  необхід- ні для проведення санаційних заходів. Якщо мобілізованих фінансових  ресурсів  з децентралізованих джерел  не вистачи- ло для проведення  санації або реструктуризації, то в окремих випадках може бути прийняте рішення про надання підприєм- ству державної фінансової  підтримки.

Фінансова підтримка  державою підприємств може здій- снюватися  шляхом  централізованої санації у вигляді  прямого бюджетного  фінансування і непрямими формами  державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств можли- ве на умовах повернення  (бюджетні  кредити) та неповернення (субсидії, дотації, повний або частковий викуп державою акцій підприємства,  яке перебуває на межі банкрутства).

Одним з методів державної фінансової допомоги підпри- ємства є санаційна  підтримка  у формі повного або часткового викупу державою акцій підприємств,  які перебувають у фінан- совій кризі. Відіграючи роль санатора, держава має керуватися передусім народногосподарською ефективністю виробництва і зниженням рівня безробіття. Головна мета державних  інвести- цій — сприяти поновленню ліквідності підприємств та забезпе- ченню їх ефективної діяльності.  Можливе  надання  державних гарантій  для  отримання вітчизняними підприємствами вну- трішніх кредитів, особливо під програми  санації та реструкту- ризації виробництва.

Одним з методів державної фінансової допомоги підпри- ємствам є санаційна підтримка у формі списання або реструк- туризації податкового кредитування, надання цільових по- даткових пільг підприємствам, які безпосередньо потребують санації, тощо. Крім того, платникам податків може надаватись

відстрочення та розстрочення за платежами до бюджету на умовах податкового  кредиту з виплатою  0,5 \% облікової став- ки НБУ.

Для санаційних заходів особливе значення має фіскальна підтримка,  пов’язана з лізинговою  формою фінансування під- приємств,  а також участь у ній найбільших кредиторів,  які ма- ють можливість  пролонгувати терміни  виплати  заборгованос- ті. Використання того чи іншого методу санації  залежить  від конкретних  характеристик підприємств,  їх народногосподар- ського та регіонального  значення.

Ефективність санації оцінюється за такими основними по- казниками:  прибутковістю, платоспроможністю та ліквідніс- тю; приростом  вартості активів внаслідок здійснення санації.

Санацію вважають успішною, якщо після її здійснення під- приємство  виходить з фінансової  кризи і забезпечує  плато- спроможність  та прибутковість.