Фінанси підприємств - Навчальний посібник (М. М. Бердар)

8.4. сутність і склад капітальних вкладень

Капітальні вкладення — це витрати  на створення нових, реконструкцію і технічне переозброєння діючих основних  за- собів.

На підприємстві з метою визначення розмірів капітало- вкладень  складається бюджет капітальних вкладень  у розрізі кварталів  планового року.

Фінансування капіталовкладень залежить  від структури активів  підприємства,  стану фінансового ринку, оподаткуван- ня доходів підприємства,  фінансової політики підприємства і стабільності його роботи.

Фінансування може здійснюється за рахунок джерел: І.   Власних  фінансових ресурсів:

− внески засновників підприємства;

− амортизаційні відрахування;

− прибуток;

− резервний капітал.

 

ІІ.  Залучених фінансових ресурсів:

− кредити;

− іноземні інвестиції;

− кошти, отримані від емісії і продажу цінних паперів;

− кошти благодійних фондів.

ІІІ.Централізованих фінансових ресурсів:

− кошти з державного і місцевого бюджетів;

− кошти позабюджетних фондів.

За рахунок державного бюджету фінансуються об’єкти, включені до цільової комплексної програми, затвердженої  Ка- бінетом Міністрів України.

Порядок  фінансування капітальних вкладень  залежить  від способу проведення  капітальних робіт.

Підрядний спосіб  будівництва об’єктів здійснюється від- повідними  підрядними організаціями.

Підрядна  організація  добирає  потрібне  устаткування, за- мовляє  його, монтує, виконує  будівельні  роботи і здає об’єкт. Замовник надає проектну  документацію,  купує і доставляє  на будову устаткування, конструкції  та деталі.

Відповідальність за об’єкт будівництва покладається на ге- нерального  підрядника, який  виконує  основні  будівельні  ро- боти, а для  проведення  спеціальних робіт  (електромонтажні, санітарно-технічні) залучає  за окремим  договором спеціалізо- вані підрядні організації.

Підприємство-замовник  і  підрядник  укладають   договір на будівництво  із зазначенням: форми  розрахунків;  договір- ної вартості будівництва;  об’єктів будівництва із вказівкою на наявність  проекту  й кошторису  для кожного  об’єкта; джерел фінансування будівництва; обсягів незавершеного будівни- цтва, які є на день укладання договору; інвентарної  вартості об’єкта; переліку  підрядників і підрядних  робіт та інших не- обхідних даних.

Фінансування будівництва й розрахунки  згідно з дого- вором  можуть  мати  форму  авансових  платежів  за виконані

 

елементи  робіт або здійснюватися після завершення робіт на об’єкті будівництва.

Господарський спосіб будівництва застосовується для бу- дівництва невеликих об’єктів, реконструкції та розширення ді- ючих підприємств. Господарський спосіб відрізняється від під- рядного  тим, що підприємство самостійно,  власними  силами здійснює будівельно-монтажні роботи, тобто об’єднує функції і замовника,  і підрядника. У цьому разі розрахунки  здійсню- ються  за фактично  виконані  роботи,  у т.ч. витрати  на утри- мання  підрозділів,  зайнятих організацією  будівництва.  Після завершення будівництва підприємство визначає  інвентарну вартість  кожного  введеного в експлуатацію  елемента  в складі об’єкта будівництва.

Змішаним є спосіб  будівництва, коли основні будівельно- монтажні  роботи виконуються силами  і засобами  самих забу- довників,  а для  виконання частини  робіт на договірних  умо- вах залучаються підрядні  будівельно-монтажні спеціалізовані організації. Проте, незалежно від способу будівництва, вико- наний обсяг робіт має фінансуватись або кредитуватись уста- новами банку виконавцю робіт за рахунок коштів замовника, передбачених на цю мету.

В основу фінансування будівництва при підрядному  спосо- бі виконання робіт покладено  договір підряду, що укладається між підрядником і замовником.

При змішаному способі  будівництва виконувані  роботи оплачуються так:  за  роботи,  виконані  господарським  спосо- бом, — у такому ж порядку,  як при господарському способі, а за роботи, виконані  підрядним  способом — як при підрядному способі.

Завершені будівництвом, оплачені  за рахунок  відповідних джерел  і прийняті в експлуатацію  об’єкти оприбутковуються до складу необоротних  активів підприємства.