7.1. необхідність і сутність кредитування підприємствКредит відображає економічні відносини, пов’язані з аку- муляцією і планомірним використанням за допомогою пере- розподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найефективні- шого їх використання в народному господарстві. Кредит — це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обу- мовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Загальноекономічною причиною появи кредитних відно- син є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого вини- кає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівален- том, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства — споживачі товарів — із настанням момен- ту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зу- пинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджу- ються тимчасово вільні кошти.
Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необ- хідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і по- явою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відван- таження товару і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов’язана із заборгованістю одно- го з учасників такої операції. Поряд з об’єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення. Кредити, які надаються підприємствам, класифікуються за такими ознаками: − формами і видами; − наявністю та характером забезпечення; − метою використання; − строками використання; − методами надання і способами погашення; − характером і способом сплати відсотків; − видами кредитів. Залежно від форм і видів кредити бувають: банківські; ко- мерційні; державні; лізингові; іпотечні; консорціумні; спожив- чі; товарні; фінансові; інвестиційні; податкові та ін. Банківський кредит відображає економічні, кредитні відно- сини, які виникають між банками і суб’єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів. Комерційний кредит — це економічні кредитні відносини, які виникають між окремими суб’єктами господарювання з приводу відстрочення оплати за продані (куплені) товари. Державний кредит — це сукупність кредитних відносин, які виникають між державою, юридичними і фізичними осо- бами з приводу випуску (придбання) позик.
Лізинговий кредит — це економічні відносини між юридич- ними особами, які виникають при оренді майна на основі до- говору, що укладається. Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відно- син з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки, спеціаль- ні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Надавати по- зику можуть юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки (виробничі будівлі, споруди, житлові будинки, магазини, земельні ділянки тощо). Споживчим є кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і оплату послуг з відстроченням платежу. Консорціумним називають кредит, що надається суб’єктам господарювання банківськими консорціумами. Кредити під вексельний обіг — це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів. Товарний кредит — це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам згідно з угодою, що передбачає відстрочення кінцевого розра- хунку на певний строк під заставу. Фінансовий кредит — це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на певний строк для цільового використання та під процент банком-резидентом або нерези- дентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із за- конодавством країни перебування нерезидента. Інвестиційний податковий кредит — це відстрочення сплати податку на прибуток, що надається суб’єкту підприєм- ницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з подальшою компенсацією відстрочених сум у вигляді додат- кових надходжень податку за рахунок загального збільшення прибутку внаслідок реалізації інноваційних програм. Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити поділяються на забезпечені та незабезпечені (бланкові). При
цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхуван- ня банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредит. Для забезпечення повернення кредиту приймаються застава майна, цінні папери, шляхові та товарні документи, га- рантії або доручення третьої особи, поліси страхової компанії тощо. Незабезпеченими (бланковими) є позики, надані банка- ми економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов’язання погашення в певний строк отриманої позики. Залежно від мети використання кредити поділяються на такі, що видаються на формування обігових коштів і фінансу- вання основних засобів. За строками використання кредити бувають: строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені. Строковими є позики, що надаються банками особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін. Безстроковими називають позики, які видаються банками на невизначений строк, до запитання. Погашаються такі пози- ки, як правило, за першою вимогою банка-кредитора. До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором банку з осо- бою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, строк повернення яких на прохання особи, що взяла позику, переноситься банком на піз- ніше. Відстрочення погашення позики оформляється, як прави- ло, укладенням додаткової угоди до основного кредитного дого- вору і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки. За методами надання розрізняють позики, які видаються в разовому порядку і відповідно до відкритої кредитної лінії. При цьому, під разовими розуміють позики, рішення про ви- дачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на прохання та на підставі відповідних документів особи, яка бере позику. Позики, які видаються відповідно до відкритої кредитної лінії, — це позики, які надаються особі, що бере по- зику протягом встановленого проміжку часу в межах раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.
За характером і способом сплати відсотків розрізняють позики з фіксованою відсотковою ставкою, плаваючою і зі сплатою відсотків у міру використання позичених коштів. Позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються під- приємствам зі стабільним економічним становищем. Вони мо- жуть видаватися також в умовах інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються пози- ки з плаваючою відсотковою ставкою, що встановлюється з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. Зміна цієї ставки за відповідними періодами передбачається у кредитних договорах між банком і особою, що бере позику. Кредиторами, що надають позику, можуть бути комерційні банки та інші спеціалізовані фінансо- во-кредитні установи, держава при видачі державного кредиту, міжнародні фінансово-кредитні установи, підприємства при наданні комерційних кредитів. Суть кредиту, як і фінансів, розкривається в його функціях. Кредит виконує такі функції: − перерозподілу грошових коштів з метою найбільш ефек- тивного їх використання в народному господарстві; − заміщення готівки у платіжному обігу; − контролю за цільовим використанням коштів. Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тим- часово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а також державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками на основі їх повернення між підприємствами і господарськими органами, у яких не ви- стачає власних коштів для нормального процесу виробництва. При цьому, кредит як функція перерозподілу є одним з джерел формування основних засобів і оборотних активів підприємств та організацій. Отримуючи кредит на різні заходи в разі нестачі власних коштів, підприємства в такий спосіб забезпечують безперерв- ність процесу виробництва, його розширення. Повернення і платність кредиту сприяє ефективнішому його використанню та функціонуванню підприємства.
Функція заміщення грошей готівкою засвідчує, що в обігу перебувають не гроші, а грошові знаки. Їх випуск в обіг обмеж- ується потребами господарського обороту у грошах, готівці для розрахунків з працівниками для оплати праці, виплати пенсій, допомоги, оплати відряджень тощо і має кредитний характер. Переважна більшість розрахунків здійснюється в безготівко- вому порядку через установи банків. Платіжні кошти безготів- кового обороту так само, як і грошові знаки, мають кредитний характер, оскільки можуть видаватися (виплачуватися) насе- ленню для безготівкових розрахунків в порядку авансування, яке має кредитну форму. Отже, функція заміщення полягає в заміні кредитом готів- ки у платіжному обороті, тобто за допомогою кредиту утворю- ється можливість для підприємств і установ здійснювати вза- єморозрахунки у процесі купівлі-продажу, а також розрахунки з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом пе- рерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунка платника на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки у платіжному обороті кредитними грошима дає змогу скороти- ти витрати держави на виробництво і обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками і одержувачами грошей, а також оборотність коштів. Контрольна функція кредиту виявляється при виконанні ним усіх розглянутих функцій, тобто у процесі перерозподі- лу кредитних ресурсів, контролю за їх цільовим і ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи підвищенню ефективності виробництва. |
| Оглавление| |