Фінанси підприємств - Навчальний посібник (М. М. Бердар)

7.1. необхідність і сутність кредитування підприємств

Кредит відображає економічні відносини, пов’язані з аку- муляцією  і планомірним використанням за допомогою  пере- розподілу   установами   банків   тимчасово   вільних   грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найефективні- шого їх використання в народному господарстві.

Кредит — це форма позичкового  капіталу  (в грошовій  або товарній  формах),  що надається  на умовах повернення  і обу- мовлює виникнення кредитних  відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною  появи  кредитних  відно- син є товарне виробництво.  Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого вини- кає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівален- том, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної.  Якщо  рух товарних  потоків  випереджає  грошовий, то підприємства — споживачі  товарів  — із настанням момен- ту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зу- пинити  нормальний процес  відтворення. Коли  рух грошових потоків випереджає  товарні, то на підприємствах нагромаджу- ються тимчасово вільні кошти.

 

Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необ- хідністю забезпечення безперервного процесу  відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і по- явою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відван- таження  товару  і його оплати, а узгодженням між суб’єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної  угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних  взаємовідносин.

Кредитні  відносини  виникають   за  будь-якої  економічної чи фінансової  операції,  що пов’язана  із заборгованістю  одно- го з учасників такої операції. Поряд з об’єктивною основою існують специфічні  причини  виникнення і функціонування кредитних  відносин, що пов’язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Кредити, які надаються підприємствам, класифікуються за такими ознаками:

− формами  і видами;

− наявністю та характером забезпечення;

− метою використання;

− строками використання;

− методами надання і способами погашення;

− характером і способом сплати відсотків;

− видами кредитів.

Залежно від форм  і видів кредити  бувають: банківські; ко- мерційні; державні; лізингові; іпотечні; консорціумні;  спожив- чі; товарні; фінансові; інвестиційні;  податкові та ін.

Банківський кредит відображає  економічні, кредитні відно- сини, які виникають між банками і суб’єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит  — це економічні  кредитні  відносини, які виникають  між окремими  суб’єктами господарювання з приводу відстрочення оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит  —  це сукупність  кредитних  відносин, які виникають  між державою,  юридичними і фізичними осо-

бами з приводу випуску (придбання) позик.

 

Лізинговий кредит — це економічні відносини між юридич- ними особами, які виникають при оренді майна на основі до- говору, що укладається.

Іпотечний кредит  — це особливий  вид економічних  відно- син з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредиторами можуть бути іпотечні банки, спеціаль- ні іпотечні  компанії,  а також комерційні  банки. Надавати по- зику можуть юридичні та фізичні  особи, які мають у власності об’єкти іпотеки (виробничі будівлі, споруди, житлові будинки, магазини, земельні ділянки тощо).

Споживчим є кредит, що надається  фізичним особам на придбання споживчих  товарів і оплату послуг з відстроченням платежу.

Консорціумним називають  кредит, що надається  суб’єктам господарювання банківськими консорціумами. Кредити  під вексельний обіг — це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів.

Товарний кредит — це товари, які передаються  резидентом або нерезидентом  у власність юридичним  чи фізичним особам згідно з угодою, що передбачає  відстрочення кінцевого  розра- хунку на певний строк під заставу.

Фінансовий кредит  — це кошти,  які  надаються  у позику юридичній або фізичній особі на певний строк для цільового використання та під процент  банком-резидентом або нерези- дентом, що кваліфікується як банківська  установа згідно із за- конодавством  країни перебування нерезидента.

Інвестиційний податковий кредит  —  це відстрочення сплати податку на прибуток, що надається  суб’єкту підприєм- ницької діяльності на певний строк з метою збільшення його фінансових  ресурсів  для  здійснення інноваційних програм,  з подальшою компенсацією  відстрочених  сум у вигляді додат- кових надходжень податку за рахунок загального збільшення прибутку внаслідок реалізації інноваційних програм.

Залежно від наявності і характеру забезпечення кредити поділяються на забезпечені  та незабезпечені  (бланкові). При

 

цьому під забезпеченням кредиту розуміють спосіб страхуван- ня банку від ризику  неповернення особою, яка взяла  позику, кредит. Для забезпечення повернення  кредиту приймаються застава майна, цінні папери, шляхові та товарні документи, га- рантії або доручення  третьої особи, поліси страхової  компанії тощо. Незабезпеченими (бланковими) є позики, надані банка- ми економічно і фінансово стійким господарським органам під їх зобов’язання  погашення  в певний строк отриманої позики.

Залежно від мети  використання кредити  поділяються на такі, що видаються  на формування обігових коштів і фінансу- вання основних засобів.

За строками використання кредити  бувають: строкові, безстрокові, відстрочені та прострочені.

Строковими є позики,  що надаються  банками  особам, які беруть позику на певний строк, встановлений у договорі сторін.

Безстроковими називають  позики, які видаються  банками на невизначений строк, до запитання. Погашаються  такі пози- ки, як правило, за першою вимогою банка-кредитора.

До прострочених належать позики, за якими вийшов строк повернення, передбачений  кредитним  договором  банку з осо- бою, яка взяла позику.

Відстроченими вважаються позики,  строк повернення  яких на прохання особи, що взяла позику, переноситься банком на піз- ніше. Відстрочення погашення  позики  оформляється, як прави- ло, укладенням додаткової угоди до основного кредитного  дого- вору і супроводжується встановленням вищої відсоткової ставки.

За  методами надання розрізняють позики,  які видаються в разовому  порядку  і відповідно  до відкритої  кредитної  лінії. При цьому, під разовими розуміють  позики,  рішення  про ви- дачу  яких  приймається банком  окремо  за  кожною  позикою на прохання  та на підставі відповідних  документів  особи, яка бере позику. Позики, які видаються відповідно до відкритої кредитної лінії, — це позики, які надаються  особі, що бере по- зику  протягом  встановленого проміжку  часу в межах  раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.

 

За  характером і способом сплати  відсотків  розрізняють позики  з фіксованою відсотковою ставкою, плаваючою і зі сплатою відсотків у міру використання позичених  коштів.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються під- приємствам зі стабільним  економічним  становищем.  Вони мо- жуть видаватися також в умовах інфляції, але на короткий строк.

В умовах економічної  нестабільності застосовуються пози- ки з плаваючою відсотковою ставкою, що встановлюється з урахуванням офіційної  облікової ставки Національного банку України  та рівня  інфляції. Зміна  цієї ставки  за відповідними періодами  передбачається у кредитних  договорах  між банком і  особою, що бере позику.  Кредиторами, що надають  позику, можуть бути комерційні  банки та інші спеціалізовані фінансо- во-кредитні установи, держава при видачі державного кредиту, міжнародні  фінансово-кредитні установи,  підприємства при наданні комерційних кредитів.

Суть кредиту, як і фінансів, розкривається в його функціях.

Кредит виконує такі функції:

− перерозподілу грошових  коштів з метою найбільш  ефек- тивного їх використання в народному господарстві;

− заміщення  готівки у платіжному обігу;

− контролю за цільовим використанням коштів.

Перерозподільна функція кредиту полягає в тому, що тим- часово  вільні  грошові  кошти  одних  підприємств,  організацій і населення,  а також  державного  бюджету, які зберігаються  в банку,  перерозподіляються банками  на основі  їх повернення між підприємствами і господарськими органами, у яких не ви- стачає власних коштів для нормального процесу виробництва. При цьому, кредит як функція перерозподілу є одним з джерел формування основних засобів і оборотних активів підприємств та організацій.

Отримуючи кредит  на різні заходи  в разі нестачі власних коштів, підприємства в такий  спосіб забезпечують  безперерв- ність процесу виробництва, його розширення. Повернення і платність  кредиту сприяє  ефективнішому його використанню

та функціонуванню підприємства.

 

Функція заміщення грошей готівкою  засвідчує, що в обігу перебувають не гроші, а грошові знаки. Їх випуск в обіг обмеж- ується потребами господарського обороту у грошах, готівці для розрахунків з працівниками для оплати праці, виплати пенсій, допомоги, оплати  відряджень  тощо і має кредитний характер. Переважна  більшість  розрахунків здійснюється в безготівко- вому порядку через установи банків. Платіжні  кошти безготів- кового обороту так само, як і грошові знаки, мають кредитний характер,  оскільки  можуть  видаватися (виплачуватися) насе- ленню для безготівкових  розрахунків в порядку  авансування, яке має кредитну форму.

Отже, функція заміщення  полягає  в заміні кредитом  готів- ки у платіжному обороті, тобто за допомогою кредиту утворю- ється можливість  для підприємств і установ здійснювати  вза- єморозрахунки у процесі купівлі-продажу, а також розрахунки з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом пе- рерахування в безготівковому порядку суми платежу з рахунка платника  на рахунок одержувача грошей. Заміщення готівки у платіжному обороті кредитними грошима  дає змогу скороти- ти витрати держави на виробництво і обіг грошей, прискорити розрахунки  між платниками і одержувачами грошей, а також оборотність коштів.

Контрольна функція кредиту виявляється при виконанні ним  усіх розглянутих функцій,  тобто у процесі  перерозподі- лу кредитних  ресурсів, контролю  за їх цільовим  і ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи підвищенню ефективності виробництва.