5.3. непряме оподаткування підприємствВ Україні використовуються три види непрямих податків: − податок на додану вартість; − акцизний збір; − мито. Непрямі податки включають до цін товарів, що реалізують- ся, робіт, що виконуються, послуг, що надаються. Отже, ці по- датки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін. Непрямі податки мають, переважно, фіскальне спрямуван- ня. На суму непрямих податків відповідно зростає ціна товарів, що впливає на їх виробництво й реалізацію. Платниками непрямих податків є покупці (споживачі) товарів, робіт, послуг. Ними можуть бути: фізичні особи (на- селення); юридичні особи; фізичні особи — суб’єкти госпо- дарської діяльності; організації, установи, що не є суб’єктами господарювання. Населення сплачує непрямі податки зі своїх власних дохо- дів. Відтак більше податків сплачують ті категорії населення, які більше споживають товарів, мають більш високі доходи. Розглянемо сутність зазначених видів непрямих податків, порядок їх стягування і сплати до бюджету. 5.3.1. Податок на додану вартість (ПДВ) Податок на додану вартість — один з основних непрямих податків в Україні. Сутність ПДВ полягає в тому, що він є час- тиною новоствореної вартості, яка стягується з покупців у ви- гляді цін на товари і послуги, що продаються (надаються) на кожному етапі їх виробництва і продажу. Податок на додану вартість — це податок, що стягується з покупців у вигляді надбавки до ціни на товари, роботи, послу- ги, які їм продаються, а сплачується до бюджету продавцями цих товарів, робіт та послуг.
Відповідно до законів України, платниками ПДВ є всі юри- дичні та фізичні особи, які здійснюють від свого імені вироб- ничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання. Платниками ПДВ є: − особи, якщо обсяг виконуваних ними операцій, що під- лягають оподаткуванню з продажу товарів (робіт, послуг) протягом будь-якого періоду за останні 12 календарних місяців, перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; − особи, які ввозять (пересилають) товари на митну тери- торію України або отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання чи споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не заре- єстровані як платники податку, у випадках, коли такі осо- би ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не оподатковуються згідно із законодавством; − особи, які здійснюють на митній території України під- приємницьку торговельну діяльність за готівку незалеж- но від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством; − особи, які на митній території України надають послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; − особи, які несуть відповідальність за внесення податку до бюджету за об’єктами оподаткування на залізничному транспорті, що визначені в порядку, встановленому Кабі- нетом Міністрів України; − особи, які надають послуги зв’язку і здійснюють консо- лідований облік доходів і витрат, пов’язаних з наданням згаданих послуг і отриманих іншими особами, які підпо- рядковані таким особам. Об’єктом оподаткування при нарахуванні ПДВ є обороти з продажу продукції, товарів, виконання робіт і надання послуг.
При цьому при продажу товарів об’єктом оподаткування є обо- роти не лише з продажу товарів власного виробництва, а й ку- пованих. При продажу робіт об’єктом оподаткування є вартість виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-до- слідних та інших робіт, у тому числі робіт, виконаних господар- ським способом. При продажу послуг об’єктом оподаткування є вартість послуг, наданих автотранспортом, вантажно-розван- тажувальних, зв’язку, побутових, рекламних та ін., а саме: − продаж товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в межах підприємства для потреб власного споживання, ви- трати на які не відносяться до собівартості виробництва, а також для своїх працівників; − з передачі товарів (робіт, послуг) без сплати їх вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги); − з передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим підприємствам чи громадянам; − з реалізації предметів застави, ураховуючи їх передачу за- ставоутримувачу при невиконанні зобов’язання, забезпе- ченого заставою. Згідно із Законом України «Про податок на додану вар- тість», об’єктом оподаткування є такі операції платника: − продаж товарів (робіт, послуг) на митній території Украї- ни, у тому числі операції, пов’язані з оплатою вартості по- слуг за угодами оперативної оренди (лізингом) і переда- ванням права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості; − ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються не- резидентами для їх використання або споживання на мит- ній території України, у тому числі операції, пов’язані з ввезенням (пересиланням) майна за угодами оренди (лі- зингу), застави та іпотеки; − вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх спо- живання за межами митної території України. <Diuaucu ni,u:npueMCTB He BBa:IKaJOThCH o6'€KTaMH OIIO/IaTicyBannH TaKiorrepauji: - BIUIYCK1 po3MiiiJ;eHH51 Ta rrpo;r:: ;aJK 3a rpoiiiOBi KOIIITH QiHHHX II3IIepiB, eMiTOB3HHX (BHIIYII1eHHX B o6ir) cy6'EKT3MH IIi/1- rrpHEMHHI.J;bKOl;r::I;i51JibHOCTi; - crrJI3T3 opeH/IHHX (ni3HHrOBHx) ITJI3TeJKiB 33 yMoB3MH yro11 cpiH3HCOBOlopeH/IH (ni3HHry) 360 opeH/IH JKHTJIOBOfO cpoH ;r::I;Y1 IIJ;O E OCHOBHHM MiCIJ;eM rrpoJKHBaHH51 opeH;r:: ;ap51; - rrepe;r:: ;aBaHH51 Mai1Ha B opeH;r:: ;y i Horo rroBepHeHH51 rric.rr51 3a KirrqerrH5! CTpoKy /IOfOBDpy opeH/IH; - H3/13HH5! rrocnyr 3i cTp3xyB3HH5! i rrepecTp3XYB3HH5!, rrepell- 63qerrHx 33KOHOM YKp3lHH <<ITpo cTp3xyB3HH5!>>, colji3JibHO ro i rreHcii1Horo cTpaxyBaHHR; - Ha;r:: ;aHH51 rroc.rryr 3 iHKacau:iY1 po3paxyHKOBO-KacoBoro o6- c.rryroByBaHH511 3a.rryqeHH511 po3MiiiJ;eHH51 i IIOBepHeHH51 rpo IIIOBHX KOIIITiB 3fi;r::I;HO 3 yro;r:: ;aMH II03HKH1 ;r::I;eii03HTY1 BKJia;r::I;y1 CTp3xyB3HH5! 360 /IDpyqeHH5I; - H3/13HH5!, yrrp3BJiiHH5! i rrepeBi/ICTYITJieHH5! cpiH3HCOBHX Kpe /IHTiB, Kpe/IHTHHX r3p3HTiH i 63HKiBCbKHX rropyqHHijTB OC0- 6mo, Il10 H3/13JI3 T3KiKpe/IHTH, r3p3HTii 360 rropyqHHijTB3; - TOpriBJI5! 33 rpoiiiOBi KOIIITH 360 IjiHHi !13!1epH 6oprOBHMH 1 3060B 513aHH51MH1 3a BHH51TKOM orrepau;ii1: 3 iHKacau;iY 6opro BHX BHMOf T3 cp3KTOpHHry (cp3KTOpHHfOBi orrep3!1ii); - OIIJiaTa BapTOCTi ;r:: ;epJKaBHHX IIJiaTHHX IIOCJIYf1 51Ki Ha;r::I;aiOTb
MaHH51 (Ha;r::I;aHH51) 51KHX BCTaHOBJIIOETbC51 3aKOHO;r::I;aBCTBOM1 y TDMY qHcni ITJI3T3 33 peEcTp3!1iiD, DTPHM3HH5! niljeH3il (llo- 3Bony), cepTHcpiK3TiB y BHrJI5l/li36opiB, /lepJK3BHOfO MHTa; - BHIIJiaTH 3apo6iTH01IIJiaTH1 IIeHcii11 CTHIIeH;r::I;ii11 cy6cH;r::I;ii11 ;r::I;O Tau;ii11 iHIIIirpoiiiOBia6o Mai1HOBiBHIIJiaTH ¢i3nqHHM oco6aM 33 p3XYHOK 610/IJKeTiB 360 COiji3JibHHX qH CTp3XOBHX cpDH/IiB y IIOp51;r::I;KY1 BCTaHOBJieHOMY 3aKOHOM; - BHITJI3TH /IHBi/leH/IiB y rpoiiiOBiH cpopMi 360 y cpopMi IjiHHHX rr3rrepiB (Koprrop3THBHHX rrp3B), H3/13HH5! 6poKepcbKHX, IIH .rrepcbKHX rroc.rryr;
− передавання основних фондів як внеску до статутного фонду юридичних осіб для формування їх цілісного май- нового комплексу в обмін на їх корпоративні права; − оплата вартості фундаментальних досліджень, науково- дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здій- снюються за рахунок державного бюджету України. База оподаткування залежить від сфери та виду діяльності суб’єкта господарювання. База оподаткування з продажу това- рів (робіт, послуг) визначається, виходячи з договірної (контр- актної) вартості цих товарів (робіт послуг), розрахованої за вільними або регульованими цінами (тарифами). У базу для розрахунку ПДВ включається акцизний збір та інші загально- державні податки і збори. У разі бартерних операцій база оподаткування визначаєть- ся, виходячи з фактичної ціни вказаних операцій, але не нижче за звичайну ціну. Для товарів, які ввозяться на митну територію України, база оподаткування включає митну вартість, ввізне мито, ак- цизний збір. Вартість тари, що згідно з договором (контрактом) є пово- ротною, до бази оподаткування не включається. Сфера і види діяльності суб’єктів господарювання дуже різ- номанітні. Тому в процесі їхньої діяльності важливо врахову- вати, які операції звільнено від податку на додану вартість. Важливим для покупця-суб’єкта господарювання — є ви- значення джерела сплати і подальшого відшкодування ПДВ (вхідного ПДВ), включеного до ціни. Встановлені такі джерела відшкодування вхідного ПДВ: − для придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких від- носиться до складу валових витрат виробництва, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок сум ПДВ, які надходять від реалізації продукції (робіт, послуг) суб’єктом господа- рювання, а також із коштів державного бюджету; − для суб’єктів господарювання, звільнених від оподатку- вання ПДВ, суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва; − якщо суб’єкт господарювання — платник податку — купує товари (роботи, послуги), вартість яких не належить до складу валових витрат виробництва і не підлягає аморти- зації, вхідний ПДВ відшкодовується за рахунок відповід- них джерел придбання товарів (робіт, послуг) і до складу податкового кредиту не включається. Податковий кредит складається із сум податків, сплачених підприємством у звітному періоді за придбану продукцію, вар- тість якої відноситься до валових витрат, основних засобів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Погашення податкового кредиту здійснюється за рахунок сум ПДВ від реалізації продукції підприємством. Податкове зобов’язання — це загальна сума податку, яку зобов’язаний сплатити (нарахувати) платник податку у звітно- му (податковому) періоді. Податковий кредит — це сума, на яку підприємство (плат- ник податків) має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Для розрахунку ПДВ встановлені ставки: − 20 \% від бази оподаткування, що включаються до ціни продукції; − Нульова ставка. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до та- ких операцій: − продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платни- ком податку за межі митної території України; − продаж робіт (послуг), призначених для використання і споживання за межами митної території України; − продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздріб- ної торгівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах); − надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і вантажів за межами митного кордону України;
− продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф’яних брикетів, електроенергії, імпортованого газу. Отже, застосування нульової ставки оподаткування ПДВ до перелічених вище операцій уможливлює включення до суми податкового кредиту ПДВ, сплаченого на придбані това- ри (роботи, послуги), що були використані для продажу това- рів (робіт, послуг), які оподатковуються за нульовою ставкою. Підставою для включення ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна, що передається покупцеві продавцем то- варів (робіт, послуг). Податкову накладну складають у двох примірниках у момент виникнення податкових зобов’язань продавця. Оригінал податкової накладної передається покуп- цеві, а копія залишається в продавця. Податкова накладна є важливим розрахунковим і податковим документом. У разі звільнення від податку на додану вартість у податковій наклад- ній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні за- конодавчі документи. Не дозволяється включати до податкового кредиту витра- ти на сплату ПДВ, що не підтверджені податковою або митною декларацією. За імпортування робіт (послуг) підтвердженням факту виникнення податкового кредиту є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, що свідчить про переказ грошей на оплату таких робіт (послуг). Коли на час перевірки платника податку податковим органом включені до складу по- даткового кредиту суми не підтверджуються відповідними доку- ментами, до платника податку застосовуються фінансові санкції на суму непідтвердженого документами податкового кредиту. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету суб’єктом госпо- дарювання — платником податку, визначається як різниця між загальною сумою його податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту, що сформувався протя- гом того самого періоду. Якщо за результатами звітного періоду сума податково- го кредиту перевищує суму податкових зобов’язань платника
ПДВ, різниця підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або сума подат- кового кредиту, що відшкодовується з бюджету, визначається на підставі податкової декларації за звітний період. Відшкоду- вання з бюджету податкового кредиту платнику ПДВ має бути здійснене після подачі звіту через три звітні періоди (крім опо- даткування за нульовою ставкою). На вимогу платника подат- ку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована до суми наступних платежів з ПДВ або інших податків, які зараховуються до державного бюджету. Терміни сплати ПДВ до бюджету. Вибираючи податковий період, платник має врахувати можливість отримання бюджет- ного відшкодування податкового кредиту. Таке відшкодування безпосередньо пов’язане з податковим періодом. Для платників податку, у котрих обсяг операцій, що опо- датковуються, за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оподатковува- ний (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Сплата ПДВ має здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Платники податку, обсяг операцій яких з продажу менший від 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, мо- жуть застосовувати податковий період за власним вибором, який дорівнює календарному місяцю чи кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає до подат- кового органу за місяць до початку календарного року. Протя- гом календарного року дозволяється змінювати квартальний період на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку зміну подається платником податку до по- даткового органу за місяць до початку кварталу. Зворотні змі- ни в одному календарному році не дозволяються. Якщо за декларацією сума податкового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань, різниця зараховується в пога- шення існуючих заборгованостей з ПДВ інших платежів, а за-
лишки підлягають відшкодуванню з бюджету протягом 30 днів, наступних за днем подання декларації, шляхом зарахування на рахунок платника або видання йому казначейського чека. Для отримання бюджетного відшкодування платником по- датку у строки, визначені для подання щомісячної податкової декларації, до податкового органу подається розрахунок бю- джетного відшкодування спеціальної форми. До податкової декларації з ПДВ за скороченою формою розрахунок бюджетного відшкодування не подається. Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом ви- значеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються відсотки в розмірі 120 \% облікової ставки Національного банку Украї- ни, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. 5.3.2. Акцизний збір Акцизний збір — це непрямий податок, який встановлюєть- ся на високорентабельні монопольні товари і включається до їхньої ціни. Платниками податку акцизного збору є: − суб’єкти підприємницької діяльності, також їхні філії, відділення (інші відокремлені підрозділи) — виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини за товарами (продукці- єю), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, з доручення яких виготовля- ється продукція на давальницьких умовах за товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, що сплачують акцизний збір виробнику; − нерезиденти, що здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України, безпосеред- ньо або через їх постійні представництва або осіб, прирів- няних до них відповідно до законодавства;
− будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, інші юри- дичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені під- розділи, що імпортують на митну територію України під- акцизні товари, незалежно від наявності вкладених у них іноземних інвестицій; − фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні речі на митну територію України та у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують підакцизні товари, переслані через митний кордон України у вигляді пошто- вих чи інших відправлень, в обсягах або за вартістю, що перевищують визначені митним законодавством норми безмитного перевезення (пересилання) для таких фізич- них осіб, визначені митним законодавством; − юридичні або фізичні особи, які купують (одержують) в інші формування володіння, користування чи розпоря- дження підакцизні товари в податкових агентів. Під податковим агентом розуміється суб’єкт підприєм- ницької діяльності, створений у вигляді підприємства з інозем- ними інвестиціями, що уповноважений здійснювати нараху- вання та стягнення акцизного збору з його платників, а також вносити суми акцизного збору, стягнуті з платників цього збо- ру, до бюджету. Податковим агентом вважається також уповноважений державний орган, що здійснює продаж підакцизних товарів, вилучених з вільного обігу або конфіскованих у випадках, пе- редбачених законодавством. Податковий агент не є платником акцизного збору, але це особа, уповноважена законодавством нараховувати, стягувати акцизний збір з його платників та вно- сити його до бюджету. Об’єктом оподаткування є: − обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безкоштовного пе- редавання товарів або з частковою їх оплатою;
− обороти з реалізації товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з ре- алізації для виробництва підакцизних товарів), а також для своїх працівників; − митна вартість товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою. При продажу підакцизних товарів (продукції) податкови- ми агентами об’єктом оподаткування є обороти з реалізації: − вироблених на території України товарів (продукції) або робіт; − імпортованих (ввезених, пересланих) на митну терито- рію України товарів (продукції), але не менше від митної вартості таких підакцизних товарів (продукції) з ураху- ванням сум сплаченого (нарахованого) ввізного (імпорт- ного) мита. Законом України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» визначено, що до об’єктів оподаткуван- ня належать також: − обороти з реалізації вироблених на території України ал- когольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх прода- жу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безоплатного передавання, з частковою оплатою, а також на умовах комісії, консигнації; − обороти з реалізації (передавання) алкогольних напоїв та тютюнових виробів для власного споживання і промисло- вої переробки; − вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виго- товлених українськими виробниками на давальницьких умовах; − митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які ввозяться на територію України, у т.ч. виготовлені за межами митної території України з давальницької сиро- вини, реімпортовані, а також митна вартість продукції,
яка повертається на митну територію України із зони митного контролю, перерахована у валюту України за ва- лютним курсом НБУ, що діяв на дату митного оформлен- ня товарів, з урахуванням фактично сплачених сум мит- них зборів та мита. Акцизний збір обчислюється: 1) за ставками у відсотках до обороту з продажу товарів: − товарів, що реалізовуються за вільними цінами, — оподат- кований оборот визначається, виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами, без урахування акцизного збору без ПДВ; − товарів, що реалізуються за державними фіксованими та регульованими цінами — оподаткований оборот визнача- ється, виходячи з їхньої вартості за вказаними цінами без урахування торговельних знижок, а також суми ПДВ; − імпортних товарів — оподаткований оборот визначаєть- ся, виходячи з їхньої митної вартості, збільшеної на суму ввізного мита, без урахування акцизного збору. 2) утвердих сумах з одиниці реалізованого товару (продук- ції).Ставки акцизного збору є єдиними на всій території України. Якщо ставка встановлена в грошовому еквіваленті, акциз- ний збір визначається таким чином: 1. При застосуванні акцизного збору в гривнях: А = С К, (5.1) де С — ставка акцизного збору; К — кількість товару, визначена у фізичних одиницях ви- мірювання. 2. При застосуванні ставки акцизного збору в євро: А = С Є К, (5.2) де Є — курс гривні до євро за станом на перший відповідного кварталу.
3. Якщо ставка встановлена у відсотках:
В, (5.3)
В — вартість підакцизного товару. Акцизним збором не обкладаються такі операції: − продаж підакцизних товарів на експорт за іноземну ва- люту; − продаж легкових автомобілів спеціального призначення для інвалідів, вартість яких оплачують органи соціально- го забезпечення, а також легкових автомобілів спеціаль- ного призначення (швидка медична допомога, міліція, по- жежна тощо) за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; − вартість підакцизних товарів, що провозяться через тери- торію України транзитом; − оборот з реалізації спирту етилового, що використову- ється на виготовлення лікарських засобів і ветеринарних препаратів; − митна вартість ввезених і конфіскованих на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, щодо яких не визначено власника, а також тих, які перейшли у власність держави за правом успадкування; − митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що перевозяться через територію України транзитом; − митна вартість імпортованої сировини або обороти з реа- лізації (передавання) української сировини, яка ввозить- ся або використовується для виробництва підакцизних товарів; − вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що експортуються за межі митної території України за іно- земну валюту за умови надходження цієї валюти на ва- лютний рахунок підприємства;
− митна вартість алкогольних напоїв та тютюнових виро- бів, які ввозяться (пересилаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодав- ством України для безмитного ввезення цих видів товарів. Сплата акцизного збору до бюджету за алкогольні напої і тютюнові вироби має певні особливості. Акцизний збір за ал- когольні напої і тютюнові вироби сплачується шляхом при- дбання продавцями цих товарів марок акцизного збору. Марка акцизного збору — це спеціальний паперовий знак, що наклеюється на алкогольні напої і тютюнові вироби для підтвердження сплати акцизного збору. Марки акцизного збору продаються державними податко- вими органами України. Придбані марки акцизного збору ви- користовуються виробниками алкогольних напоїв і тютюно- вих виробів для маркування цих видів продукції. Підприємства-виробники, що є платниками акцизного збо- ру, щомісяця не пізніше 20 числа наступного за звітним місяця складають і подають до державних податкових адміністрацій за місцем розташування (реєстрації) розрахунок суми акцизного збору за встановленою формою за минулий місяць, складений, виходячи з фактичних обсягів і цін реалізації. 5.3.2. Податок мито Мито податком, стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон кра- їни по поставках митного тарифу. Митний тариф — перелік товарів, з яких стягуються мита, із вказівкою ставок митного податку на одиницю даного товару. Поряд з суто фіскальними, мито виконує стимулюючу і за- хисну функції. Захисна функція мита передбачає формування бар’єрів, що перешкоджають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентоспроможних.
Стимулююча функція формує передумови зацікавленості у збільшенні експорту. Економічно розвинуті країни орієнто- вані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, вироблених у країні, не обмежується, оскільки такі процеси сприяють розвитку економіки. Мито має багато спільного з непрямими податками, насам- перед, з акцизним збором: − як і акциз, сплачується в підсумку за рахунок споживача; − збільшує ціну товару, включаючись до неї на стадії фор- мування ціни реалізації; − контроль за правильністю сплати як акцизу, так і мита здійснюється податковими органами. Ряд відмінностей, і, насамперед, умовний характер мита — перетинання митного кордону — не дозволяє віднести його до податків. За характером спрямованості переміщуваних товарів, об’єктів — мита поділяються на: а) ввізні; б) вивізні; в) транзитні. Платником мита є особи, що ввозять чи переміщають то- вари через митний кордон держави. Специфікою платника в цій ситуації є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант). На відміну від податкового регулювання тут можлива передача обов’язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару. За характеристикою платника мито поділяється на: а) сплачуване юридичними особами; б) сплачуване фізичними особами. Ставки розрізняються: для особистого користування (став- ки великі), для виробничого (рівень ставок вищий). Об’єкт мита є митною вартістю переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митна вартість перерахо- вується в національну валюту за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації. Ставки мита єдині на всій території.
На практиці розрізняють кілька видів ставок: Адвалерні — ставки встановлюються у відсотках до митної вартості їх товарів, що підлягають оподаткуванню. Специфічні — ставки, що нараховуються у встановленому розмірі за одиницю вимірювання ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Ця ставка припускає специфічну характеристику товару, тоді як попередня задовольняється знеособленим пред- метом обкладання. Комбіновані (змішані) — ставки, які використовують поєд- нання адвалерних і специфічних зборів при нарахуванні мита. Сезонні — ставки, за допомогою яких можливе оперативне реагування на ввезення на територію держави і вивезення з неї сезонних товарів. Зазвичай, термін їхнього введення не може перевищувати 6 місяців. Особливі — це ставки, що реалізують захисні функції мита. Антидемпінгові — ставки, що є певною надбавкою до зви- чайного імпортного мита. Застосовуються при ввезенні на те- риторію держави товарів за цінами, нижчими (демпінговими, непридатним) ніж їхня ціна в країні, яка ввозить, що загрожує підірвати основи вітчизняного виробника. За допомогою анти- демпінгового мита ціни імпортованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними можуть конкурувати вітчизняні. Спеціальні — митні ставки, що захищають митну територію від ввезення товарів, що загрожують вітчизняним виробникам (аналогічних чи безпосередньо конкуруючих). Іноді спеціальні мита використовуються як відповідний захід стосовно дій ін- ших держав. Компенсаційні — митні ставки, застосовувані до ввезених товарів, щодо яких використовується механізм субсидій, що відповідно занизило їхню ціну і цим загрожує завдати шкоди вітчизняному виробництву. Механізм застосування пільг при сплаті мита досить різ- номанітний і включає: − звільнення від сплати мита певних категорій платників; − зменшення митних ставок;
− повернення раніше сплачених сум мита; − звільнення від мита певних предметів. Порядок сплати і ставки мита визначаються єдиним мит- ним тарифом України. Митний тариф є системою ставок мит- них зборів, застосовуваних до товарів, переміщуваних через митний кордон. Митні платежі Мито входить до системи митних платежів, якими є усі види зборів, відрахувань, платежів при перетині митного кор- дону держави. Систему митних платежів можна розділити на дві групи: основні та додаткові. Основні — обов’язкові платежі, стягувані в більшості ви- падків при перетині митного кордону і стягувані із суб’єктів, що не характеризуються специфічними особливостями: а) мито; б) митні збори та митне оформлення; в) непрямі податки (ПДВ, акцизний збір). Додаткові — митні платежі стягуються з платників за до- датково надані послуги або характеризують платника, який відрізняється специфічними особливостями (збір за зберіган- ня товарів, збори за митний супровід вантажів, збори за видачу ліцензій, плата за участь у митних аукціонах тощо). Додаткові митні платежі становлять систему зборів, що ре- гулюють сплату за різних митних режимів. Особливості їх на- рахування регулюються Державним митним комітетом. |
| Оглавление| |