3. облiк загальновиробничих витрат

Для розумiння необхiдностi вiдокремленого облiку загально- виробничих витрат треба чiтко уявити процес формування собi- вартості продукцiї, який пов’язаний з трансформуванням фак- торiв виробництва з їх натурально-речової форми у вартiсну й отриманням готової продукцiї. Процес трансформації неможли- вий без вiдповiдної пiдготовки й органiзацiї виробництва.

Пiдприємства являють собою системи, які функцiонують i розвиваються вiдповiдно до визначеної мети. Призначення під- приємства та його підроздiлiв пов’язується з подiлом працi та спецiалiзацiєю функцiй, що вимагає регулювання виробничого процесу та прийняття рiшень щодо досягнення його мети. У ви- робничiй дiяльностi метою є результат чи бажаний стан системи, досягнутий шляхом впливу на людей. Критерiєм (правилом порі- вняння та вибору альтернатив) для визначення ефективностi ви- робничого процесу є зв’язок між метою (як результатом) i витра- тами, необхiдними для її досягнення. Цей критерій обумовлений обмеженими ресурсами та необхiднiстю випуску продукції пев- ного асортименту.

Організація виробничого процесу та його регулювання має не менше значення, нiж забезпечення необхiдними ресурсами, тому цi функції покладаються на апарат управлiння, який здiйснює ко-

нтроль за формуванням собiвартостi продукцiї, ефективнiстю ви-

користання ресурсiв, органiзацiєю працi та ін.

Обслуговування роботи цехiв основного i допомiжного виро-

бництва та управлiння ними, органiзація та координацiя вироб-

ничого процесу в них вимагають певного управлiнського апарату

й витрат, якi мають назву загальновиробничих.

Орiєнтовний перелiк статей загальновиробничих витрат наво-

диться у стандарті бухгалтерського облiку 16 «Витрати». До та-

ких витрат належать:

1. Витрати на управлiння виробництвом (оплата працi апарату

управлiння цехами, дiльницями тощо; вiдрахування на соцiальнi

заходи   й   медичне  страхування   апарату   управлiння   цехами,

дiльницями; витрати на оплату службових вiдряджень персоналу

цехiв, дiльниць тощо).

2. Амортизація основних засобiв загальновиробничого (цехо-

вого, дiльничного, лiнiйного) призначення.

3. Амортизація нематерiальних активiв загальновиробничого

(цехового, дiльничного, лiнiйного) призначення.

4. Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхуван-

ня, операцiйну оренду основних засобiв, iнших необоротних ак-

тивiв.

5. Витрати на вдосконалення технологiї та органiзації вироб-

ництва   (оплата   працi   та   вiдрахування   на   соцiальнi   заходи

працiвникiв, зайнятих удосконаленням технології та органiзації

виробництва,  поліпшенням  якостi  продукції,  пiдвищенням  її

надiйностi, довговічності, iнших експлуатацiйних характеристик

у виробничому процесi; витрати матерiалiв, купiвельних компле-

ктуючих виробiв, напiвфабрикатiв, оплата послуг стороннiх ор-

ганізацій тощо).

6.  Витрати  на  опалення,  освiтлення,  водопостачання,  во-

довiдведення та інше утримання виробничих примiщень.

7. Витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата працi

загальновиробничого персоналу; вiдрахування на соцiальнi заходи,

медичне страхування робiтникiв та працівників апарату управлiння

виробництвом; витрати на здiйснення технологiчного контролю за

виробничими процесами та якiстю продукцiї, робiт, послуг).

8. Витрати на охорону працi, технiку безпеки й охорону на-

вколишнього природного середовища.

9. Iнші витрати (втрати вiд браку, оплата простоїв тощо).

Для облiку витрат на обслуговування та управлiння цехами

призначений рахунок 91 «Загальновиробничi витрати». Такi ви-

трати збираються у вiдомостях № 12, де вiдображаються дані в

дебет  рахунка  91  «Загальновиробничi  витрати»  з  кредита  ра-

хункiв:

Д 91 «Загальновиробничi витрати»;

К 13 «Знос необоротних активiв» — на суму зносу основних

засобiв, iнших необоротних активiв, нематерiальних активiв за-

гальновиробничого призначення;

К 20 «Виробничi запаси» — на суму витрачених на обслуго-

вування та управлiння цехами матерiальних ресурсiв;

К 23 — на суму послуг, наданих допоміжними цехами для

загальновиробничих  потреб  (теплова  енергiя,  водопостачання

та iн.);

К 37 «Розрахунки з рiзними дебiторами» — витрати на оплату

вiдряджень;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» — вiдрахування на стра-

хування вiд фонду оплати працiвникiв цехiв та дiльниць;

К 66 «Розрахунки з оплати працi» — на суму заробiтної плати

працівників апарату управлiння та робітників, якi обслуговують

виробничий процес у цехах та на дільницях;

К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» — на суму робiт i

послуг стороннiх органiзацiй.

Загальновиробничi витрати поділяються на постiйнi та змiннi.

Конкретний перелiк постiйних i змiнних загальновиробничих ви-

трат визначається підприємством, для чого треба вивчити харак-

тер зв’язку кожної статтi з загальним обсягом виробництва. Якщо

взяти інформацiю про витрати за кожною статтею i обсяг прода-

жу за останнi 3 роки, то можна визначити, якi з витрат є залеж-

ними (змiнними), а які незалежними (постiйними). Такий подiл

необхiдний  для  обґрунтованого  їх  розподiлу  та  включення  до собiвартостi продукції.

Змінні загальновиробничi витрати списуються на собiвартiсть

продукцiї записом:

Д 23 «Виробництво»;

К 91 «Загальновиробничi витрати» (змiннi).

Постiйнi витрати списуються залежно від бази розподiлу, яка

визначається в якостi нормальної потужності пiдприємства у ма-

шино-годинах роботи. Нормальною вважається така потужнiсть,

котра характеризує середнiй обсяг дiяльності досягнутий протя-

гом кількох рокiв або операцiйних циклiв з урахуванням запла-

нованого обслуговування виробництва.

Визначальною  умовою  довгострокового  завоювання  ринків

збуту, отримання доходу від продажу є висока якість продукції з

урахуванням запитiв споживачiв, а не низькi цiни. Якiсть про-

дукцiї та надання послуг стає провiдним мотивом виробника.

Досвiд Японiї свiдчить, що продукцiя високої якостi прино-

сить на 40 \% бiльше прибутку на iнвестований капiтал нiж про-

дукцiя низької якостi. Представники фiрм, бiзнесмени, управлiнцi

ставлять високi вимоги як до персоналу, так i до якостi своєї про-

дукцiї. Вони не зупиняються на досягнутому, не задовольняються

iснуючими  характеристиками  продукції,  прагнуть  дати  своїм

споживачам вироби високої якостi за низькими цiнами.

Процес полiпшення якостi продукції та роботи базується на

таких передумовах:

– ставлення до споживача як до головної фiгури, для якої при-

значено процес полiпшення якостi;

– розробка керiвництвом довгострокових зобов’язань з впро-

вадження процесу полiпшення роботи й управлiння;

– вiра в те, що немає межі удосконалення;

– попередження проблем — краще, нiж реагування на них, ко-

ли вони виникають;

– провiдна роль — безпосередня участь керiвникiв у процесі;

– стандарт роботи — «нуль помилок»;

– участь усiх працівників у процесi полiпшення роботи;

– центр уваги зміщується з людей на процеси;

– вiра в те, що постачальники стануть партнерами;

– визначення заслуг окремих осiб та колективiв.

У суспiльствах, якi надають переваги якостi продукції, досяг-

нуто стабiльностi розвитку економiки та зростання добробуту на-

селення. Брак у виробництвi зводиться до мiнiмуму, а якiсна про-

дукцiя завойовує світ.

На жаль, економiка України не вiдноситься до таких, де дба-

ють про пiдвищення якостi продукцiї та зниження її собiвартостi.

У  багатьох  виробництвах  до  цього  часу  втрати  вiд  браку

значнi. Пiд браком розумiють продукцiю (вироби, деталi, напiв-

фабрикати,  готові  вироби),  яка  за  своєю  якiстю  не  вiдповідає

встановленим стандартам чи технiчним умовам i не може вико-

ристовуватися за своїм прямим призначенням або може викорис-

товуватися пiсля додаткових витрат на усунення дефектiв. За ха-

рактером  дефектiв  брак  подiляється  на  виправний  та  неви-

правний. Якщо виправний брак вимагає додаткових витрат  на

доведення   його   до   кондиційної   продукцiї,   то   невиправний

пiдлягає утилiзацiї.

За мiсцем виявлення брак поділяється на внутрiшній (виявля-

ється  на  пiдприємстві  при  контролi  операцiй  чи  деталей)  i

зовнiшнiй (виявляється споживачем).

За  причинами  та  винними  особами  брак  класифiкується  за

розробленим пiдприємством класифiкатором браку.

При виявленні виправного чи невиправного браку складається

вiдповiдний акт, в якому зазначаються дата, цех, дільниця, змiна,

вирiб, операцiя, на якiй виявлено брак, виннi особи, причини,

кiлькiсть браку, характеристика браку. Бухгалтер калькулює брак

на пiдставi прямих витрат (матеріал, заробiтна плата, загальнови-

робничi витрати). На виправний брак виписується наряд, якщо

його виправляє інший робiтник. Виправлення браку робітником,

що  допустив  його,  здiйснюється  без  оформлення  додатковими

документами на оплату.

При виявленнi зовнiшнього браку i визначеннi цього факту

пiдприємством до фактичної собівартості забракованої продукцiї

включаються витрати на заміну та перевезення продукцiї, сума

штрафу. Втрати від браку визначаються за вирахуванням вартості

отриманих   матерiалiв  вiд  утилiзацiї  браку.  До  таких  втрат

вiдносяться витрати на ремонт i гарантiйне обслуговування про-

дукцiї, на яку встановлена гарантiя. Витрати на гарантiйний ре-

монт здiйснюються в межах установлених строкiв i розмiру ремонт-

ного фонду.

Облiк браку ведеться на рахунку 24 «Брак у виробництвi», в

дебет якого списуються витрати з кредита рахункiв:

Д 24 «Брак у виробництвi»;

К   23   «Виробництво» —   вартiсть   забракованої   продукції

вiдповідно до калькуляції;

К 20 «Виробничi запаси» — списання матерiальних ресурсiв

на виправлення браку;

К 66 «Розрахунки з оплати працi» — нарахування заробiтної плати за виправлення браку;

К 65 «Розрахунки за страхуванням» — на суму нарахувань на

заробiтну плату за виправлення браку;

К 37 «Розрахунки з рiзними дебіторами» — на суму претензій

за  виявлений  у  покупцiв  брак;  оплата  робiтникам  відряджень,

пов’язаних з усуненням дефектiв;

К 68 «Розрахунки за iншими операцiями» — на вартiсть робiт

з виправлення браку стороннiми організаціями.

При поверненнi покупцями бракованої продукції складаються

записи:

Д 26 «Готова продукцiя»;

К 23 «Виробництво» — на фактичну собiвартiсть продукцiї, й

одночасно:

Д 24 «Брак у виробництві»;

К 23 «Виробництво» — на фактичну собiвартiсть повернутої

забракованої продукцiї;

Д 24 «Брак у виробництвi»;

К 36 «Розрахунки з постачальниками i замовниками» — на

суму транспортних витрат, пов’язаних iз поверненням забракова-

ної продукцiї.

Частина  витрат,  пов’язаних  iз  браком  продукції,  вiдшко-

довується пiдприємству (утримання iз заробiтної плати робiтни-

ків,   якi  допустили   брак,   вiдшкодування   стороннiми  органi-

зацiями, з вини яких допущено брак, оприбуткування металобру-

хту та ін.);

Д 66 «Розрахунки з оплати працi» — утримання iз заробiтної

плати осiб, якi допустили брак;

Д 37  «Розрахунки  з рiзними  дебiторами» —  вiдшкодування

браку стороннiми органiзацiями через неподачу води, газу, елек-

троенергiї;

Д 20 «Виробничi запаси» — оприбуткування металобрухту;

К 24 «Брак у виробництвi».

На рiзницю мiж витратами на брак й усунення дефектiв та

утриманнями за брак складається запис:

Д 23 «Виробництво»;

К 24 «Брак у виробництвi».

Потрiбно  вiдзначити,  що  в  iснуючiй  системi  фiнансового

облiку  не  відображаються  витрати,  пов’язанi  з  полiпшенням

якостi  продукцiї,  тому  втрачається  iнформація  щодо  ефектив-

ностi витрат на пiдвищення якостi та їх впливу на зниження втрат

від браку.