7. аналiтичний облiк заробiтної плати

Данi аналiтичного облiку вiдіграють важливу роль в управ- лiннi виробничим процесом та його органiзацiї, характеризуючи розміщення й склад персоналу за мiсцями його використання, в невiдпрацьований час, обсяг продукцiї, виконання норм ви- робiтку, фонд заробiтної плати і його структуру, динаміку заробіт- ної плати за категорiями персоналу, мiсцями витрат (цех, зміна, робоче мiсце), видами продукцiї.

Аналiтичний облiк не можна нiчим замiнити при визначеннi розмiру оплати працi та утримань з неї за кожною особою окре- мо, за нарахуваннями на заробiтну плату та при вiднесеннi витрат на рахунки, субрахунки, статтi витрат на виробництво. Аналітич- ний облiк дає необхiдну iнформацiю для операцiйного менедж- менту з метою полiпшення органiзації працi та оплати, а також для аналiзу резервiв зниження витрат на оплату працi, підвищен- ня продуктивностi працi.

Для аналiтичного облiку необхідно органiзувати документоо- борот таким чином, щоб первиннi документи з виробiтку своєча- сно надходили з підрозділів та служб пiдприємства на обробку. Якiсне  складання  документів  на  виробіток  продукцiї  та  не-

вiдпрацьований час забезпечує своєчасність i точність iнфор- мацiї, яка фiксується в аналітичному облiку. Завданням бухгал- терiї є перевірка правильності даних у первинних документах i нарахування заробiтної плати, документи щодо якої обробляють- ся в певному порядку — за окремими пiдроздiлами та службами; в  пiдроздiлах —  за  категоріями  персоналу  (робiтники,  спецi-

алiсти, керiвники); далi — за табельними номерами працiвникiв. Документи групуються в розрізі табельних номерiв, а їх данi вра- ховуються при складаннi розрахункових вiдомостей.

Розрахунковi або розрахунково-платiжнi вiдомості складають за кожною одиницею пiдприємства (цехи, допомiжні та пiдсобнi служби, вiдділи апарату управлiння) у розрiзi категорiй персона- лу i табельних номерiв працiвникiв. Розрахунковi вiдомостi ма- ють таку будову:

– у лівій частинi вказується iдентифiкацiйний номер працiв-

ника, прiзвище, ім’я, по батьковi, рiк народження, кiлькiсть дiтей

та нарахування заробiтної плати за окремими видами — нарахо-

вано погодинно, відрядникам, за нiчнi, надурочнi, святковi днi чи

години, пiльговi години пiдлiткiв та матерiв, що годують немов-

лят, премiя за видами, гарантiї та компенсації. Оскiльки нараху-

вань  за  видами  дуже  багато,  то  в  розрахунковiй  вiдомостi

вiдведено вiдповiдну кiлькiсть граф для відображення даних та

загальної суми нарахованої заробiтної плати;

– у правiй частинi вказуються: утримання iз заробiтної плати,

податок на прибуток фізичних осіб, внески у фонди, за виконав-

чими листами, за заявами та загальна сума утримань;

– в кiнцi вiдомості визначається сума до сплати (вiд суми на-

рахованої заробiтної плати вираховується сума утримань).

У розрахунково-платiжнiй відомості, крiм названих, є графа

«розписка  в  отриманні  грошей»,  тому  цей  регiстр  облiку  є

комбiнованим, в  якому  сполучаються  розрахункова  i  платiжна

вiдомостi. Розрахунково-платiжнi вiдомостi доцiльно складати на

пiдприємствах з обмеженою чисельнiстю працiвникiв (до 200—

300 осіб). Якщо їх чисельність перевищує 300 осіб, то доцiльно

складати  два  регiстри —  розрахункову  вiдомiсть  i  платiжну

вiдомiсть на видачу заробітної плати.

Для складання розрахункових вiдомостей необхiдно викорис-

товувати:

– табелi використання робочого часу (для розрахунку пого-

динної  заробітної  плати  та  інших  доплат —  нiчнi,  надурочнi,

простої за час непрацездатності тощо);

– нагромаджувальні   картки   заробiтної   плати   (для  вiдряд-

никiв);

– довідки-розрахунки   бухгалтерiї   (на   додаткову   заробiтну

плату);

– розрахунковi вiдомостi за минулий мiсяць (для розрахунку

прибуткового податку);

– виконавчі листи (на утримання за рiшенням судових органiв);

– заяви працiвникiв (на утримання та перерахування частини заробiтної плати);

– платiжнi вiдомостi (на видачу авансiв);

– iнші документи.

Кожний запис у розрахунковiй вiдомостi повинен бути обґрун-

тований первинними документами. Пiсля її складання вiдкривають

платiжну вiдомість, в  яку переносять  суму до видачі. Вiдомiсть

мiстить такi данi: iдентифiкаційний номер працiвника, прiзвище,

iм’я, по батьковi, суму до видачi, розписку особи про отримання

грошей. На вiдомостi є розпорядчий напис про видачу грошей та за-

значена загальна сума до видачi. Її пiдписує керiвник пiдприємства

та головний бухгалтер, вказується строк виплати (як правило, про-

тягом трьох днiв). Пiсля його закiнчення касир зобов’язаний пе-

ревiрити пiдписи, суми виданої i невиданої (депонованої) заробiтної

плати, а проти прiзвищ працiвникiв, які не отримали заробiтної пла-

ти, у графi «пiдпис» поставити штамп або записати «депоновано».

Касир закриває відомість пiдсумковим записом, зазначаючи,

яку суму видано і депоновано. Депонованi суми необхiдно запи-

сати в реєстр депонованої заробiтної плати, в якому зазначається

табельний номер, найменування цеху (вiдділу), номер платiжної

вiдомостi, прiзвище, ім’я, по батьковi, дата виникнення заборго-

ваностi, сума, вiдмiтка про списання (дата, № документа). Реєстр

пiдписує касир та головний бухгалтер.

На суму виданої заробiтної плати виписується видатковий ка-

совий ордер з вiдображенням його у касовiй книзi. Суми депоно-

ваної заробiтної плати необхiдно здати в банк для зарахування на

поточний рахунок, при цьому в об’явi на внесення готiвки вказу-

ється «депоновані суми», що важливо для банку, оскiльки вiн зо-

бов’язаний цю суму видати клiєнту на його вимогу.

Видача депонованої суми оформляється видатковим ордером з

вiдображенням факту видачi в реєстрi депонованої заробiтної пла-

ти (№ касового ордера, дата). Депонована заробiтна плата зберіга-

ється протягом трьох років, пiсля чого перераховується в бюджет.