3. оцінювання виробленої продукції за методами калькулювання

Заключним етапом обліку витрат є обчислення собіва- ртості одиниці, продукції (робіт, послуг), тобто складання каль- куляції.

Калькуляція — це обчислення собівартості одиниці продукції

(робіт, послуг) за встановленою номенклатурою витрат.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості

продукції (робіт, послуг) установлює підприємству самостійно.

Витрати, пов’язані з виробництвом продукції (робіт, послуг),

можуть групуватися за такими статтями калькуляції (типовими):

1) сировина і матеріали; 2) купівельні комплектуючі вироби, на-

півфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх

підприємств і організацій; 3) паливо та енергія, на технологічні

потреби; 4) зворотні відходи (вираховуються); 5) основна заробі-

тна плата; 6) додаткова заробітна плата; 7) відрахування на соці-

альне страхування; 8) витрати, пов’язані з підготовкою та осво-

єнням  виробництва  продукції;  9)  відшкодування  зносу  спеці-

альних інструментів і пристроїв цільового призначення та інші

спеціальні витрати; 10) витрати на утримання та експлуатацію

устаткування; 11) загальновиробничі витрати.

Організація обліку витрат залежить передусім від особливос- тей технології виробництва та характеру продукції, що випуска- ється. Сукупність прийомів обліку виробничих витрат та спосо- бів обчислення собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) називається методом обліку витрат і калькулювання.

Витрати виробництва залежно від його типу можуть облікову- ватися декількома методами: позамовним, попередільним та комбінацією цих двох методів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосову-

ють в основному на індивідуальних та дрібносерійних виробниц-

твах. Об’єктом обліку при використанні цього методу є окреме

індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія

продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять

однаковий технологічний процес виготовлення. До таких вироб-

ництв належать суднобудівне, авіабудівне, видавниче, будівель-

не, меблеве та інші, включаючи аудиторську діяльність, надання

консалтингових, бухгалтерських та інших послуг, ремонт авто-

мобілів (тобто ті виробництва, а також послуги, де можна визна-

чити затрати за окремим замовленням або окремою партією про-

дукції; наприклад, затрати на випуск окремого номера газети або

журналу у видавництві). При використанні позамовного методу

обліку  витрат на виробництво кожному замовленню надається

власний номер, який вказується у всіх документах про витрати за

замовленням.

Використання цього методу передбачає, що всі виробничі ви-

трати збираються в розрізі окремого замовлення, яке є унікаль-

ним виробом (роботою, послугою), що виготовляється із додер-

жанням конкретних вимог замовника.

При використанні позамовного методу обліку витрат і кальку-

лювання собівартості всі прямі виробничі витрати відносять на

конкретне замовлення на підставі первинних документів, у яких

проставляється порядковий номер замовлення. Загальновиробни-

чі витрати щомісяця розподіляють між замовленнями.

Собівартість одного замовлення визначається як сума всіх ви-

трат, зібраних у картці обліку витрат за конкретним замовленням

від моменту її відкриття до моменту завершення робіт.

Попередільний метод обліку витрат (від слова переділ — пев-

на сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують

продукт праці, готовий до використання чи продажу) на вироб-

ництво використовується у виробництвах, де продукція одержу-

ється  внаслідок  послідовної  переробки  вихідної  сировини  за

окремими стадіями (переділами) на безперервній основі. Напри-

клад,  у  нафтопереробній,  хімічній,  сталеплавильній,  харчовій,

цукровій промисловостях тощо.

Попередільний метод обліку витрат на виробництво викорис-

товується в серійних виробництвах на безперервній основі для

обліку витрат на виготовлення окремого виду однакової продук-

ції (в цьому випадку береться до уваги однакова вартість кожно-

го зразка продукції), наприклад випікання одного сорту хліба,

печива, виготовлення одного виду макаронних виробів, цукерок,

соку, пива, фармацевтичних препаратів, взуття, одягу, виробниц-

тво цукру тощо.

Змішаний метод використовується в основному в серійних ав-

томатизованих і роботизованих виробництвах, де готова продук-

ція має багато загальних та індивідуальних характеристик. На-

приклад,         одночасний    випуск            на        одній   технологічній            лінії

декількох марок телевізорів, комп’ютерів, автомобілів та іншої

продукції.  При  цьому  облік  витрат  на  виробництво  будь-яких

окремих ідентичних деталей (наприклад, корпусів до телевізорів)

можна вести, використовуючи позамовний метод, а облік витрат

на  технологічній  лінії  (збирання  або  конвеєр),  де  із  сировини

одержується готовий продукт — попередільний.

Правильний вибір методів обліку витрат визначається особли-

востями технологічних процесів, що використовуються на виро-

бництві і залежить від керівництва і бухгалтерів самого підпри-

ємства.

При виборі позамовного методу обліку витрат на виробництво

повинна виконуватись одна з таких умов: 1) кожний зразок або

партія ідентичних зразків готової продукції легко відокремлю-

ються від інших зразків або інших партій зразків готової продук-

ції; 2) кожний зразок або партія ідентичних зразків готової про-

дукції виконується за технічним замовленням або безпосередньо

за завданням замовника; 3) випускається відносно невелика кіль-

кість продукції; 4) виготовлення кожного зразка партії ідентич-

них зразків готової продукції потребує значних витрат.

Основним  моментом  при  використанні  позамовного  методу

обліку витрат на виробництво є необхідність точного обліку і ві-

докремлення витрат за яким-небудь одним замовленням (робо-

тою) від витрат за іншими замовленнями (роботами).

У випадку, коли витрати виробництва не можуть бути повніс-

тю віднесені до окремого замовлення (роботи) або до декількох з

них, тобто облік ведеться тільки по виробництву в цілому, а не за

окремими замовленнями — застосовується попередільний метод

або комбінація позамовного і попередільного методів.

Для обчислення собівартості продукції при попередільному методі вартість усіх виробничих витрат (прямих та непрямих), які були здійснені на підприємстві протягом одного звітного пері- оду, ділиться на загальну кількість зразків готової продукції, ви- готовлених протягом цього звітного періоду.

Попередільний метод має два варіанти: однопередільний (прос-

тий) та багатопередільний.

При  застосуванні  однопередільного  методу  технологічний

процес не поділяється на окремі етапи, а від першої до останньої

операції становить одне ціле, наприклад, хлібовипікання тощо.

Багатопередільний  метод використовується  у  випадку,  коли

технологічний процес поділяється на декілька технологічних фаз

(переділів). При цьому наприкінці кожного переділу одержують

напівфабрикат, собівартість якого калькулюється.