Ділове спілкування та культура мовлення - Навчальний посібник (Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В.)

1. культура спілкування

Мовознавче дослідження

162. І. Створіть ситуацію спілкування студента й бібліоте- каря. Проаналізуйте використання знань літературної мови та особистісних якостей мовців. Відтворіть моменти спілкування студентів:

1) у кафе;

2) на перерві;

3) у книжковому магазині.

ІІ. Що спільного та відмінного в цих ситуаціях спілкуван-

ня? Які особливі засоби використані для розмови?

! Прочитайте й запам’ятайте

Якщо ми хочемо жити в сильній, незалежній державі, бути красивими, духовно багатими людьми, треба виходити з того, що наше суспільство складається з «Я», «Ти», «Ми». Тобто суспільство – це окремі особистості, і водночас кожна з них є унікальною, із своїм неповторним світом. Тому спілкування збагачує кожного і всіх нас разом.

Один із античних мислителів Георгій Леонтійський, яко- му за красномовство було поставлено золоту статую, писав, що слово – найвеличніший володар. Воно видом мале й непоміт- не, а справи творить чудові – може страх припинити і сум від- вернути, викликати радість, посилити жалість.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

Спілкуючись, люди разом обробляють землю, будують державу, створюють свою історію, духовні цінності, формують культуру, складовою частиною якої є культура спілкування.

Проте, чому ж іноді після спілкування псується настрій, на- віть погіршується фізичний стан? Чому ж тоді начебто на рів- ному місці виникає конфлікт, ми стаємо збудженими, знерво- ваними, навіть агресивними? Тому, що спілкування відбува- ється на низькому рівні, багатьом не вистачає його культури.

Якщо ж ми усвідомимо, що культура спілкування має осо- бисту і державну значущість, то й будемо дбати про те, щоб її підвищити. Звернемо насамперед увагу на себе, а потім допо- можемо в цьому іншим.

Розвиток  культури  суспільства  йде  в  різних  напря- мах. Перший – це засвоєння елементів минулих культур, які вже начебто втратили цінність для нашої епохи, про- те регулюють деякі види діяльності, спілкування та пове- дінки. До них відносяться норми, традиції, звичаї. Другий напрям – використання феноменів, що забезпечують від- творення існуючих форм соціального життя. Їх відбір йде згідно  із  запитами  та  потребами  суспільства.  Частина  з них, певним чином змінюючись, уходить до нової струк- тури культури. І, нарешті, третій напрям – це створення програм майбутнього, потенційно можливих форм і видів людської діяльності. Мова йде про нові знання і вміння, прийоми і методи діяльності, нові ідеали громадського життя, які можуть перетворюватися в еталони поведінки і спілкування людей у майбутньому.

Все розмаїття культурних проявів, незважаючи на час їх історичного виникнення та відносну самостійність, створює цілісну систему. В ній важливе місце займає культура спілку- вання. Завдяки їй відбувається розвиток суспільства, йде про- цес олюднення людини.

На побутовому рівні люди нерідко ототожнюють понят-

тя «культура поведінки» та «культура спілкування», а остан-

ІІ. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

нє не можуть розмежувати з поняттям «культура мовлення»

тощо.

Культура спілкування є складовою частиною культури лю- дини загалом. Вона, як і будь-яка інша культура, включає суму знань про спілкування. Для культури спілкування характерна нормативність, яка визначає, як повинні спілкуватися люди в тому чи іншому суспільстві, у тій чи іншій ситуації. Норми, як правило, визначаються станом суспільства, його історією, традиціями, національною своєрідністю, загальнолюдськими цінностями. Кожна епоха в розвитку людства характеризу- ється певною культурою спілкування, яка невіддільна від цієї своєрідності й відповідає загальнолюдським цінностям. Тому й важливо зараз закласти основи такої культури спілкування нашого суспільства, яка відповідала б часові, нашій історії та духовно-творчому потенціалу українського народу.

Безумовно, самі знання не забезпечать культуру спілку- вання, якщо вони не будуть використовуватися. Для того, щоб спілкування було успішним, треба мати необхідні вміння. Вони набуваються досвідом, за допомогою психологічних за- собів, певних вправ.

Отже, культура спілкування у вузькому смислі слова – це сума знань та ступінь оволодіння людиною вміннями та на- вичками спілкування, створених й прийнятих у конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Багато в чому особливості культури спілкування залежать від мовців та їх якостей. Один поводиться пихато як всезнай- ка, його не цікавить думка співрозмовника. Другий говорить тільки сам і не дає можливості іншим вставити навіть слово. Третій грає роль поважної  людини  і презирливо  ставиться до чужої думки. Четвертий, навпаки, є людиною спокійною і терплячою, завжди має, що сказати. Тобто спілкування вигля- дає як своєрідний театр, де є п’єса певного змісту, актор, що виконує конкретну роль, і глядач, який сприймає цю п’єсу і цю роль. А потім глядач виступає як актор і хоче, щоб його теж

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

сприймали як цікаву особистість. Причому глядач в першому,

і в другому випадку є активною стороною.

Для того, щоб контакт був справді глибоким, необхідно, щоб мовець, крім знань про спілкування, певних навичок та вмінь, мав ще й відповідну комунікативну настанову на спіл- кування. Причому не просто настанову на встановлення кон- такту, а на людину як на загальнолюдську цінність. Тоді цей контакт  стане  олюдненим  і  спілкування  буде  відбуватися на високому рівні.

Виділимо компоненти, які створюють високий рівень культури спілкування:

1) комунікативні установки, що «включають» механізми

спілкування;

2) знання:

а) норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві;

б)  психології  спілкування  (категорій,  закономірностей,

механізмів);

в) психології сприймання і розуміння одне одного;

3) вміння застосовувати ці знання відповідно до ситуації, норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

Рівень культури спілкування залежить від багатьох чин- ників. Якщо під час розмови одна людина думає лише про себе (про те, що хоче сказати), а друга – й про іншого (про те, як йому допомогти), то рівень культури спілкування у дру- гої людини буде значно вищим. Цей, другий мовець, прагне до активної взаємодії, до спільної діяльності з іншим, докла- дає зусиль до того, щоб допомогти другому досягти успіху в са- мореалізації.

Щоб досягти високого рівня культури спілкування, необхідно  добре  розбиратися  в  психології  спілкування  та в індивідуально-психологічних особливостях людей, адек- ватно емоційно та інтелектуально реагувати на їх поведінку і психічний стан, підбирати для кожної людини у відповідній

ІІ. КУЛЬТУРА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

ситуації такий спосіб спілкування, який би не вступав у проти- річчя з загальнолюдськими цінностями, мораллю суспільства, гуманністю і разом з тим відповідав би індивідуальним осо- бливостям конкретної людини.

Міжособистісні взаємини в спілкуванні – це такі взаємо- зв’язки між людьми, які суб’єктивно переживаються та об’єктивно виявляються в характері та способах взаємного впливу. Ці взаємини мають для людей не менше значення, ніж їжа та повітря. Якщо ці стосунки погані, то неможливі продуктивна взаємодія людей, спільна їх діяльність. У лю- дини псується настрій, здоров’я, вона не відчуває радості бут- тя. Нездорові міжособистісні взаємини впливають і на харак- тер спілкування.

Для того, щоб система міжособистісних взаємин була ефективною, а суспільство в цілому здоровим, бажано відмов- лятися від звички за всіма вчинками людей бачити їх злий на- мір. Навпаки, слід уважно розглядати кожну ситуацію очима інших людей та без упередження. Головне – задуматися, пові- рити в добру основу інших, подивитися спокійно та доброзич- ливо на людей, розібратися в своїх почуттях, відділити дійсне від бажаного, очікуваного тощо. Відтак, необхідно аналізувати складні ситуації спілкування та міжособистісних взаємин. Ко- жен має відчути, що він щось не розуміє, чогось не знає і бути готовим наполегливо і творчо, самостійно або краще із своїми партнерами шукати можливі виходи із скрутного становища.

Отже, важливою рисою міжособистісних взаємин є їх емо- ційна основа. Одні люди під час спілкування нерідко без осо- бливих зусиль можуть викликати в інших позитивні емоції, підтримати гарний настрій. Інші вносять у взаємини напру- женість, пробуджують негативні емоції, тривогу. Тому таким важливим для спілкування є використання гуманістичних орієнтацій у взаєминах.

Саме ці орієнтації у взаєминах є результатом високого рів-

ня культури спілкування. У той же час наявність такого рівня є

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

тією основою, на якій у подальшому формуються гуманістич-

ні, комунікативні установки, способи, засоби їх реалізації.

163. Дайте відповіді на запитання

1. Як ви розумієте поняття «культура спілкування»?

2. Від чого залежить рівень культури спілкування?

3. Чому емоційна основа є важливою рисою культури спіл-

кування?

4. Як упливає рівень культури спілкування на розвиток суспільного життя?