2. літературна мова

10. І. Прочитайте текст. Доберіть заголовок.

Віками народ витворював собі цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов серед слов’янства, триста тисяч пісень скла- ла Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівнянної краси, дала світові України геніальних поетів, за- жило українське слово шани і визнання серед народів близь- ких і далеких (О. Гончар).

ІІ. Яка основна думка тексту? Аргументуйте своїми при-

кладами.

Мовознавче дослідження

11. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про літера-

турну мову? Складіть тези прочитаного і запишіть.

Зміст поняття літературної мови розкривається в таких її ознаках, як відпрацьованість і перевіреність суспільною прак- тикою в плані задоволення потреб мовної комунікації (усної і писемної) всіма засобами, здатність охоплювати і відобража- ти: сучасний рівень людських знань, багатофункціональність у всіх сферах життя тощо.

Мова кожного народу поділяється на діалекти, що скла- даються з низки говірок. Українська мова має три діалектні групи: північну (поліську), південно-східну і південно-західну. На базі якогось діалекту, як правило, виникає і формується лі- тературна мова. Українська літературна мова постала на ґрунті середньо-наддніпрянських говорів, поширених на Полтавщи- ні, Київщині, Черкащині, Кіровоградщині. Кожна літературна мова вбирає все найкраще, що є в її діалектах. Це стосується й української мови. Вона досягла високого рівня розвитку за- вдяки зв’язку з усіма діалектами і відбору з них тих спільних засобів, що об’єднуються в єдину літературну мову.

Уміння володіти мовою складається з таких компонентів:

1) індивідуальне багатство словника 2) досконале володіння

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

способами  поєднання  слів  у  речення;  3)  розрізнення  мов- них засобів за їх стилістичним забарвленням; 4) фонетико- інтонаційна виразність мовлення.

Глибоке знання живого літературного слова завжди за- стереже мовця від того, щоб у розповіді, наприклад, про свою службову діяльність перед аудиторією, де немає спеціалістів, користуватися  вузьковживаними  професійними  поняття- ми. Дивно було б також у товаристві освічених людей почу- ти діалектну говірку. І зовсім недопустимо користуватися так званим суржиком – сумішшю української і російської мов. Культура мови – ще не професійне вміння, властиве, скажі- мо, учителям-філологам, а одна з важливих рис і властивос- тей найширших мас громадян. Слово мовлене чи написане збуджує думку й почуття, коли воно доречне, змістовне, сти- лістично відшліфоване. Недбала форма висловлення свід- чить про неглибоку, неточну думку. Адже мова – не лише за- сіб передачі думки, а й засіб її формування, народження. Ось чому коли говоримо про високу культуру мови, про відчуття естетичної природи слова як риси загальної культури людей, то насамперед маємо на увазі високу культуру мислення, куль- туру вираження людських емоцій, почуттів. Згадаймо слова М. Рильського: «Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борі- мося за красу мови, за правильність мови, за доступність мови, за багатство мови».

Літературна мова – відшліфована форма загально- народної мови, що обслуговує державну діяльність, культу- ру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні уста- нови, освіту, побут людей.

Сучасна українська літературна мова оброблена і впоряд- кована вченими, письменниками та іншими культурними ді- ячами. Вона за своїм походженням зв’язана з місцевими діа-

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

лектами, бо виникла на їх основі. Літературна мова й місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв’язку, вона безперерв- но збагачується за рахунок народних говорів.

Літературна мова впливає на місцеві говори і сприяє їх зближенню із загальнонародною національною мовою. Укра- їнська літературна мова, єдина для всієї української нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.

Багато відомих людей відзначали велич і красу україн- ської  мови  В. Сухомлинський  так  характеризує  українську мову: «Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших… Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то по- дарунок, все крупне, зернисте, як самі перла».

Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байду- жим до мови. Воно виробляє мовний еталон – досконалу літературну мову. Щоб досягти цього еталону, треба дба- ти про високу культуру мови у повсякденній мовленнєвій практиці.

11. Прочитайте.  Доберіть  заголовок  до  тексту.  Складіть

план прочитаного й перекажіть текст, дотримуючись стилю оригіналу.

Українська літературна мова формувалася на основі се- редньонаддніпрянських говорів, які раніше від інших і ширше закріплювалися в художніх творах і науковій літературі. Так, О. Павловський написав першу українську граматику на фак- тичному матеріалі саме цих говорів (1805 р.).

Значну роль у формуванні нової української літературної мови на живій народній основі відіграв І. Котляревський – автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка»). Він широко використав на- роднорозмовні  багатства  полтавських  говорів  і  фольклору. В першій половині XIX ст. вийшли збірки українських народ-

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

них пісень, записаних з народних уст з, різноманітні за жанром і формою художні твори українських письменників (Г. Квітки- Осно’яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Л. Боро- виковського «Русалка Дністровая» Я. Головацького, М. Шаш- кевича, І. Вагилевича. Процес становлення української літера- турної мови на живій народній основі завершив великий поет, мислитель і борець проти гнобителів трудового народу – Та- рас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літературної мови (З підручника).

12. Пригадайте твори І. Котляревського «Енеїда» і «На-

талка Полтавка» та наведіть приклади уживання назв пред-

метів українського побуту в них.

13. Прочитайте. Поміркуйте і скажіть, чому автор порів-

нює нашу мову з діамантом.

Діамант дорогий на дорозі лежав,

Тим великим шляхом люд усякий минав,

І ніхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його»

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав, Обробив, обточив дивний той камінець… Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла. Полюбила її, обробила й, Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

В. Самійленко

14. І. Прочитайте. Випишіть діалектні слова. Порівняйте їх з літературними, поданими в довідці.

Опустіли кошари. Тиша і пустка. Може, там десь, в гли-

боких долинах, звідки гори починають рости, і лунають сміх

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

людський та голоси, але у се віриться мало. Тут, в полонині, де небо накриває безлюдні простори, що живуть в самотині тіль- ки для себе, вікує тиша.

Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь і все висилає синій дим свій на мандри. Здоєне молоко важко спочиває в дерев’яній посуді, над ним схилився ватаг. Він вже його заправив. З по- дри, де сохнуть великі круглі боханці будзу, повіває на ватага вітер, але не може прогнати зі стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни. Бо тим самим пахне і ватаг. Нові бербенипі й барильця німують в кутку, хоч тільки запукай до них – і обізветься го- лос, що там жиє. Холодна жентиця світить з коновки зеленим оком. Ватаг сидить серед свого начиння, як батько серед дітей. Все воно – чорні лавки і стіни, ватра і дим, будз, бербенипі й жентиця, – все воно близьке і рідне, на всьому спочила його тепла рука. (М. Коцюбинський).

Довідка. Стая – дерев’яний намет; ватаг – вівчар; по- дра – полиця під дахом; будз – овечий сир; ватра – вогнище; бербениця – невеличка бочечка; жентиця – сироватка.

ІІ. З якою метою автор використовує діалектні слова?

15. З’ясуйте говіркові особливості української мови вашої місцевості. Виявіть діалектизми у мові студентів.

16. Прочитайте. Які діалектизми вжиті в тексті? Випишіть

і доберіть літературні відповідники.

Коломийка верховинська, коломийка жарка, Коли тупну, заспіваю – затрясеться хмарка. Ой співанки-коломийки, в’язанку з них в’яжу, Як попросять заспівати, я ся не відкажу.

17. Дайте письмові відповіді на запитання.

1. Які основні ознаки української літературної мови?

2. У чому полягає взаємозв’язок української літературної мови з місцевими діалектами?

3. Хто стояв біля джерел української літературної мови?

4. Чи є вживання діалектизмів ознакою нормативного лі-

тературного мовлення.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ