Ділове спілкування та культура мовлення - Навчальний посібник (Пентилюк М. І., Марунич І. І., Гайдаєнко І. В.)

4. морфологічні засоби документів

У діловому стилі викликають труднощі не лише пошуки потрібного слова, а й вибір найдоцільнішої граматичної фор- ми в тих випадках, коли в мові налічується не один, а кілька паралельних способів висловлювання. Найбільш доцільне ви- користання морфологічних синонімічних варіантів пов’язане зі змістом тексту, його призначенням. Слід пам’ятати, що вибір тієї чи іншої частини мови, її граматичної форми на- кладає відповідний стилістичний або експресивний відбиток на сприйняття всього висловлювання.

Тому треба враховувати особливості синонімії різних гра- матичних форм залежно від їх смислових відтінків, рівня по- ширеності, функціонально-стилістичної приналежності та експресивно-емоційного забарвлення. Сучасна українська мова має у своєму розпорядженні велику кількість морфоло- гічних варіантних форм. Одні з них закріпилися в літературній мові і є нормативними, інші сприймаються як мовні помилки. Розглянемо ті з форм, які найчастіше бувають причиною по- яви помилок (огляд зробимо за частинами мови).

Іменник

Рід іменників. Викликають певні труднощі форми узго-

дження з невідмінюваними іменниками:

1. Невідмінювані іменники, які називають осіб чоловічої статі, відносяться до чоловічого роду, а ті, що називають осіб жіночої статі – до жіночого: висока леді, старий кюре, рес- пектабельний аташе, гарна фрау, відомий рефері. До чоло- вічого роду належать невідмінювані іменники, які називають професії, звання, посади, традиційно пов’язані з чоловічою працею: аташе, імпресаріо, конферансьє, портьє, шансоньє тощо.

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Словами спільного роду називають іменники, що позна- чають осіб чоловічого та жіночого роду (тут можливе подвійне узгодження): візаві, протеже, а також невідмінювані прізви- ща – Кюрі, Долгих, Жеваго, Крутих, Дурново тощо. Пор.: Ма- рія Кюрі відкрила… П’єр Кюрі сказав…

2. Невідмінювані іменники, назви істот (тварин, риб, пта-

хів), мають чоловічий рід: гарний какаду, кенгуру сховався, рудий поні. Узгодження за змістом у формі жіночого роду по- винно бути мотивоване контекстом (читач повинен зрозуміти, що мова йде саме про самку): кенгуру відчайдушно захищала своє дитя. (вийняток: цеце (муха) – жін. рід).

3. Назви неістот належать переважно до середнього роду:

це депо, серйозне алібі, наше кафе, крайнє купе, шкіряне галі-

фе, чорне таксі.

4. Власні назви належать до того ж самого роду, що й по- значувані ними загальні назви (озеро, місто, ріка, країна): ба- гатомільйонне Токіо, прекрасне Сочі, могутня Конго (ріка), Конго розміщена в Африці (держава), «Юманіте» писала (га- зета,), «Манчестер юнайтед» мав декілька команд (футболь- ний клуб).

5. Незмінювані складноскорочені слова мають переваж-

но той же рід, що й основне слово: велика АЗС (автозаправна станція), Херсонська ТЕЦ (теплова електроцентраль), Чорно- бильська АЕС (атомна електростанція), працювати на АЕС, звернутися до начальника ТЕЦ.

6. Назви осіб за професією, посадою, званням, як прави-

ло, утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду (робітник – робітниця, вихователь – вихователька, викла- дач – викладачка та ін.). При виборі однієї з цих форм слід орієнтуватися на такі правила:

6.1. Офіційними, основними  назвами  посад, професій  і

звань служать іменники чоловічого роду: бакалавр, доктор, магістр,  менеджер,  інженер,  бухгалтер,  ректор,  дирек- тор, технолог, професор, механік, віце-президент, прем’єр-

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

міністр та ін. У ділових офіційних документах вони вжива- ються незалежно від статі особи, позначуваної цим іменником (призначити Саленко Галину Петрівну на посаду асис- тента; звільнити Бендерук Ольгу Іванівну від виконання обов’язків лаборанта тощо).

6.2. Текст набуває строго офіційного характеру, якщо сло-

ва, узгоджувані з назвою посади, подаються у формі чоловічо- го роду, навіть у тих випадках, коли йдеться про жінок (пре- зидент фірми запросив, адвокат зазначив, директор школи дозволив). Якщо ж у документі зазначається прізвище люди- ни, яка займає цю посаду, то підпорядковані слова (дієслова, прикметники) узгоджуються з прізвищем і вказують при цьо- му на стать (менеджер Павленко Т. Ф. відмітила, доктор пра- ва Остапчук О. І. зазначила). Примітка: не відповідає нормам літературної мови висловлювання типу «головна технолог, старша бухгалтер поїхала у відрядження».

6.3.  Використання  найменувань  у  формі  жіночого  роду

можливе в текстах, для яких вказівка на стать є бажаною і не може бути виражена іншими засобами (успіхи українських баскетболісток, виступ відомої співачки).

Примітка: багато іменників жіночого роду, утворених суфіксами -ш-, – их, – к- та ін., мають розмовне, а нерідко і просторічно-жаргонне стилістичне забарвлення (головиха, секретарша, директорша, ректорша, касирка). Для офіцій- ного тексту вони непридатні.

6.4. В офіційно-діловому стилі не вживаються наймену-

вання осіб за ознакою місця проживання або місця роботи типу: заводчани, дистанційники, сільчани, радгоспники (пор. колгоспники), вагонщики. Ці слова є розмовними варіантами офіційних  складених  назв  (заводські  робітники,  працівни- ки дистанції на залізниці, мешканці села, робітники заводу по випуску вагонів).

Число іменників. Для офіційно-ділового стилю харак-

терне широке використання іменників, уживаних лише в од-

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

нині (скасування, змагання, співпраця, огляд, запроваджен- ня, оформлення, виконання, схвалення, дебет, квота, кворум, рух), або лише в множині (кадри, ресурси, фінанси, дебати).

Речовинні іменники вживаються тільки в однині (вода,

глина, крейда, вино, шовк, сатин, пшениця, кукурудза, віск, сталь, сіль, масло). Але деякі з них набувають невластивих для них форм множини на позначення видів, сортів, типів ре- човин (мінеральні солі, крупні сири, солодкі вина, машинні масла, сипучі піски, високі зелені хліба). Таке використання форм множини у ділових паперах не є порушенням норм лі- тературної мови.

Для офіційно-ділового стилю характерне вживання імен- ників в однині на позначення не одного, а багатьох предметів (Жінка в нашій країні має рівні права з чоловіком. Полюван- ня на дикого кабана дозволяється… Зібрано цукрового буряка на площі 100 га). У цих випадках однина служить за- собом узагальнення, вона вказує на ряд однорідних предметів, що сприймаються цілісно.

Якщо ж мова йде про внутрішньо розчленовану велику кількість однорідних предметів, таку, що її можна рахувати або якось інакше вимірювати, тоді слід використовувати фор- му множини: Випуск автомобілів «Таврія» припинено. Про- даж костюмів проводиться тільки за готівку.

Проте бувають випадки, коли на це правило не зважа- ють. Коло іменників, що позначають множину, а вживаються у формі однини часто неправомірно розширюється. До таких іменників належать назви побутових предметів, найменувань різних виробів, товарів тощо; при цьому часто буває вказівка на певну кількість цих предметів (… виділено балку швелер- ну в кількості 500 кг. На базу надіслано 100 штук дитячо- го шерстяного костюма). Таке використання форм однини, очевидно, виникає під впливом документів деяких типів – стандартних бланків, номенклатурних переліків і списків, прейскурантів тощо, у яких позначення предметів при пере-

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

ліченні подається звичайно в називному відмінку однини. По- дібне використання форми однини в документах інших типів є відхиленням від норм літературної мови.

Відповідає літературній нормі використання форм одни- ни, яка вказує, що однакові предмети перебувають у однако- вому відношенні до кожного з групи названих (Призовники з’являються до військкомату з паспортом і приписним сві- доцтвом).

Відмінювання іменників. Знижує загальну грамот- ність ділових паперів неправильне вживання відмінкових за- кінчень.

Багато помилок припадає на закінчення родового від- мінка однини іменників чоловічого роду, де одні з них ма- ють закінчення -а, – я (каменя, акта, документа, рахунка (документ), реверса (механізм), регістра (пристрій), стана (у техніці), терміта (комаха), терміна (слово), формуляра та ін.), інші – -у, – ю (терміту (речовина), терміну (строк) стану (фізичного або психічного) податку, рахунку (дія), ре- версу (зобов’язання торговельне), регістру (список), обліку, каменю (будівельний матеріал), виду, підпису, договору, за- повіту). Багатозначний іменник може мати два різних закін- чення в родовому відмінку (під час рахунку – нема рахунка, працівник державного апарату – біля кіноапарата).

Закінчення родового відмінка фіксують усі словники.

У   давальному   відмінку   однини   іменники   чоловічо-

го  роду  можуть  мати  паралельні  закінчення:  -ові, –  еві,

– єві, – у, – ю.

У діловому мовленні перевага надається закінченню -у, – ю: президенту, директору, начальнику (хоча можлива і фор- ма президентові, директорові, начальникові – вибір варіанта залежить від наступного слова: ректорові інституту, дека- нові факультету іноземних мов – президенту фірми, дека- ну природничого факультету), закінчення -ові, – еві, – єві переважають у загальнонародній розмовній мові, у художній літературі.

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Проте бувають випадки, коли і в діловому стилі слід писа- ти -ові, – еві, – єві, а не -у, – ю. Справа в тому, що деякі імен- ники – назви збірні, абстрактні –мають однакові закінчення (-у, – ю) у родовому і давальному відмінках. У таких випадках виникає небезпека появи двозначності. Наприклад: допомога інституту можна розуміти і як допомога нашого інститу- ту і як допомога нашому інституту; резерви полку; допо- мога заводу; подарунки колективу.

У таких випадках для уникнення двозначності стає обов’язковим використання закінчень -ові, – еві, – єві (на- віть для назв неістот).

В  іменниках  –  власних  назвах  на  -ів  (-їв), –  ов, –  ев (-єв), –  ин, –  ін  (-їн)  –можливим  є  тільки  закінчення  -у (Львову, Турчину, Глібову, Шваччину).

Дуже часто в документах трапляється помилка: іменники на позначення неживих предметів дехто відмінює так само, як і назви живих предметів. Наприклад: На виставку ретро- автомобілів відправили «Москвича–401»… Екіпаж пото- пив «Варяга» у Чемульпо… «Оживлювати» неживі предмети не слід. Це характерно для розмовно-професійного мовлення. Тому слід писати: На виставку ретро-автомобілів відправи- ли «Москвич– 401» тощо.

Іменники-назви істот у знахідному відмінку завжди мають закінчення, співвідносне з формою родового: нема батька – знайти батька; в іменниках – назвах неістот форма знахідно- го збігається з формою називного: читати твір, знайти газе- ти. Але не завжди граматичні ознаки істот/неістот і реальний зміст слів відповідають один одному. Наприклад: іменники народ, плем’я, стадо, табун, полк, загін, що називають певну кількість людей, тварин, не позначають живі предмети. І тому треба писати й говорити: побачити табун, полк, загін.

У родовому відмінку множини іменники жіночого роду мають закінчення -ей (статей, сімей, свиней, галузей, допо- відей, ескадрилей, подорожей) та нульове: гривня – гривень

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

(грошова одиниця), гривна – гривен (прикраса), доріг, дач,

книжок.

Не слід плутати відмінкові закінчення іменників у місце- вому відмінку множини з давальним множини: полям (Д. в.) – на полях (М. в.), садам – у садах, подвір’ям – на подвір’ях, ву- лицям – на вулицях, лісам – у лісах.

Вислови  «читати  по  складам»,  «ходив  по  кімнатам»,

«по нашим підрахункам» ненормативні. Відповідно до норм української граматики (прийменник по виражає просторові відношення) треба казати «читати по складах», «ходив по кім- натах», «за нашими підрахунками».

Прикметник

У діловому стилі кількісно переважають відносні при- кметники (дерев’яний, літній, ринковий, осінній, шкільний, шкіряний, гречаний тощо). Якісні прикметники вживаються значно рідше. При утворенні ступенів порівняння від якісних прикметників перевагу надають аналітичним (двослівним) формам: широкий – більш широкий, важливий – найбільш важливий.

Творення аналітичної форми ступеня вияву ознаки відбу- вається за допомогою слів більш, менш, значно, далеко, надто, дуже, найбільш та ін.: більш відомий, далеко кра- щий, найбільш прийнятний.

Присвійні прикметники на -ин, – ів, – ов, – ськ (ий) у ді- ловому мовленні використовуються рідко, їх витісняють сло- восполучення з іменниками: будинок батька, повість Шев- ченка, права людини. Присвійні прикметники, утворювані від імен та прізвищ (Лесина, Маріїна, Гордіїв, Лучин, Парасчин, Бенедиктова та ін.) мають розмовне забарвлення.

Рідко використовуються і присвійні прикметники типу зміїний, бджолиний, письменницький, заводський, інститут- ський, профкомівський. У відносному значенні вони вказують

на родову ознаку характерну групі осіб чи тварин. При вико-

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

ристанні присвійних прикметників слід ураховувати зазначені вище стилістичні та смислові відтінки. У деяких текстах вони виконують особливі функції. Наприклад: Ця студентська ро- бота мені не сподобалась – не зрозуміло, що означає слово

«студентська»: «слабка, недосконала» чи «робота окремого студента». Або таке речення: Змагаються міські команди – змагаються команди одного міста чи багатьох: якби йшлося про команди одного міста, то слід би було сказати: Змагають- ся команди міста… Тому речення На агітпунктах вже скла- дені й перевірені виборчі списки. Частина лабораторного майна була незаконно списана. На лісових ділянках організо- вані місця лосевої підгодівлі вимагають правки: На агітпунк- тах вже складені і перевірені списки виборців. Частина май- на лабораторії була незаконно списана. На лісових ділянках організовані місця підгодівлі лосів.

Як відомо, діловий стиль вимагає точності, тому краще іменник поставити в родовому відмінку (якщо це не створить двозначності): справа Маланчука, твори Валерія Шевчука, розвиток особистості, права людини.

Числівник

1. У  текстах  числа,  як  правило,  записуються  цифрами. Щоб уникнути мовленнєвих помилок у матеріалах, призначе- них для оприлюднення за офіційних обставин, поряд з циф- ровими  позначеннями  слід  подавати  і  їх  словесні  варіанти у відповідних відмінкових формах: На фабрику було завезено близько шестисот шістдесяти шести тонн паперу. Депу- тат зустрівся з вісьмомастами вісімдесятьма вісьмома ро- бітниками заводу.

2. Кількісні числівники на позначення першого та друго-

го десятка, якщо при них немає вказівки на одиниці виміру, письмово подаються словами, а не цифрами: На дільниці пра- цює десять робітників. Так само записуються числівники,

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

що позначають часові межі: Протягом двох-трьох днів дове- деться працювати у дві зміни. Якщо число супроводжуєть- ся найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами:

5 т руди (5 тонн руди).

3. Складні та складені числівники записуються цифрами, крім тих випадків, коли ними починається речення: Двадцять шостого квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС – Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Одержав 740 (сімсот сорок) гривень.

4. Цілі числа, що виражаються кількома знаками, прийня- то записувати, розбиваючи їх на класи за допомогою пропус- ків: надійшло 25 355 листів; видано 247 540 грн.

5. Особливу увагу треба звертати на запис цифрових даних у таблицях: десятки записуються під десятками, сотні – під со-

тнями, тисячі – під тисячами і под.

 

Назва культури

Кількість центнерів

Пшениця

92,0

Кукурудза

15,5

Горох

25,3

Гречка

112,0

 

6. Запис порядкових числівників відрізняється від запи- су кількісних. Порядковий числівник при записі арабськими цифрами (а зрідка й кількісний) вводиться в текст з відмін- ковим закінченням: відеомагнітофони 1-го класу, 2-й заїзд, до 10-ти авторських аркушів. При перерахуванні кількох по- рядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз: трикотажні вироби 1, 2 і 3-го сортів.

7. Запис порядкових числівників у документах римськими цифрами подається без відмінкових закінчень: IV квартал

1997 року.

8. Складні слова, до складу яких входить числівник, можуть записуватися: тридцятиденний термін – 30-денний термін,

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

двадиятип’ятикілометровий пробіг – 25-кілометровий про- біг – 25-км пробіг, з нагоди 60-річчя – з нагоди шістдесяти- річчя, тисячоліття – 1000-ліття. Другу частину таких назв дозволяється скорочувати, якщо при них стоять одиниці ви- міру: 6 мм, 50-км, 20-тм (20-атмосферний), 75-ФТ.

9. Окремі числівники можуть подаватися у вигляді змі- шаного запису (так званий словесно-цифровий запис). Це дає можливість скоротити написання великих чисел, що значно полегшує їх сприймання: 54000 курсантів – 54 тис. курсантів,

10 000 000–10 6– 10 млн.

10. Приблизна кількість відтворюється дуже обмеженим числом зворотів (понад, до, зверх, більше, менше, близько, не більше ніж): до 60-ти знаків у рядку, не більше 20 \% вар- тості, не менше 20 \% суми гонорару, понад 10 \% випущеної продукції. У діловому стилі широко використовуються дробові числівники (більше 50,5 \%, 62/3 грама – 62/3 г – шість цілих і дві третіх грама, 15,5 ц, 10,5 тис. примірників).

11. Якщо до складних слів входять числівники два, три, чотири, то треба вимовляти й писати двотомний, трипо- верховий, чотирикімнатна (а не двохтомний, трьохпо- верховий, чотирьохкімнатна). Але: трьохмільйонний, двох-

соттисячний, бо обидві частини числівники.

Зв’язок числівників з іменниками

 

 

Числівник

У якому від-

мінку ставимо іменник після числівника

 

Приклади

 

два, три, чотири, двадцять чотири, сто сорок чоти- ри, тридцять три, обидві і подібні

 

у  називному  від-

мінку множини

двадцять чотири грив- ні, три вершники, трид- цять три дні, п’ятдесят два кандидати, три мі- сяці, два роки, сто сорок чотири дні, обидва му- зиканти, обидві армії.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

 

Але: два плеча, три вуха, чотири ока (парні предмети – родо-

вий відмінок однини)

 

1/3;  7/10;  21/2;

3 1/3; 5,5;

півтора,   півто-

ри

 

у   родовому   від-

мінку однини

одна третя доби; сім де- сятих гектара; дві цілих і одна друга відра; 5,5 мі- льярда кілометрів (п’ять цілих і п’ять десятих мі- льярда кілометрів); півто- ра відра; півтори години; півтора року; півтора мі- сяця.

Але: якщо до складу мішаних чисел входять слова половина, чверть, то форма іменника залежить від форми цілого числа: п’ять з половиною кілометрів (бо п’ять кілометрів), три з половиною години (бо три години)

 

Слово півтора (один з половиною) вимагає іменників чо- ловічого та середнього родів, а півтори – жіночого: півтора дня, півтора літра, півтора кілограма, півтори доби, пів- тори хвилини.

Займенник

1. У непрямих відмінках після прийменників особові за- йменники мають початковий н: у нього, з нею, про них, через нього, навколо них, для нього, до нього, підвищення кваліфі- кації ними, з ними тощо. Не додається н до займенників його, їй, їх, коли вони мають присвійне, а не особове значення: його виступ, її доповідь.

2. Переважна  більшість  документів  пишеться  від  імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми, як правило, пропускаєть- ся. Ділові листи починаються дієсловом у відповідній формі:

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

Надсилаємо листа… Просимо повідомити… Дякуємо Вам… Висловлюємо щиру вдячність… У відповідь на Ваш лист… повідомляємо… Дирекція просить… Як бачимо, мовець тут усунений від участі у мовленні, ніяк себе не виявляє, це і надає викладу бажаного або нейтрального характеру.

3. Уживання  займенника  першої  особи  однини  теж  із

стилістичних причин обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини: Пропоную здійснити… Наказую створити спеціальну комісію… Ця за- йменникова форма (я) можлива лише в особистих ділових до- кументах (автобіографія, доручення).

4. Займенник Вам у конструкціях Надсилаємо Вам пре-

тензію…  Надсилаємо  Вам  результати…  теж  опускаєть- ся, що й створює в документах загальне враження строгої об’єктивності. Проте інколи автор змушений залишати за- йменник Вам, Вас для зміни тональності висловлювання. Порівняйте звороти: Просимо замінити упаковки… – Проси- мо Вас замінити упаковки… Просимо розпорядитися забра- кованими… – Просимо Вас розпорядитися забракованими… Пропоную  з’явитися… –  Пропоную  Вам  з’явитися…  Про- шу в найкоротший термін відвантажити… – Прошу Вас у найкоротший термін відвантажити… Уведення особо- вого займенника пом’якшує категоричність відмови, вимоги. З цих же причин у діловому стилі використовуються займен- ники ми, нас, нам: Ми приходимо до таких висновків… Ми висловлюємо свій протест… Нам дуже неприємно, що… Нас неприємно вразив факт, що… У таких випадках авторське ми, за яким мовець начебто приховує свою особу, залучає читача до спільних дій.

Дієслово

Вибір  способу  висловлення  визначається  мовленнєвою ситуацією, нормами мовного етикету.

Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення

1. Для ділового стилю характерне активне використання інфінітива, який мусить мати лише суфікс -ти (має честь за- явити, просити, може містити вказівку, засвідчити свою повагу, повинні відповідати змістові, отримати переваги).

2. Найпоширенішою дієслівною формою в ділових папе- рах є дієслово теперішнього часу із значенням позачасовості (перша або третя особа множини): просимо розпорядитися… пред’являємо Вам рекламацію…, адміністрація звертаєть- ся… Теперішній час уживається і на позначення майбутнього (засідання методичної ради… розпочнеться о 13 годині).

3. Слово немає-нема зберігає паралельний ужиток в усіх стилях мови: Завод не має цієї постанови – У нас немає (нема) цієї постанови.

4. У діловому спілкуванні з різних причин часто виника- ють ситуації, коли Вам треба вибачитися. У пригоді стануть такі вирази: Просимо вибачення за… Прошу вибачити за… Щиро просимо вибачити за… Щиро перепрошую Вас за вчо- рашнє… Просимо вибачення за створені Вам не з нашої про- вини незручності. Хочемо вибачитися за завдану Вам зайву турботу. Хочу щиро перепросити Вас за… Не можна вжива- ти пробачаюсь (пробачаю себе).

5. Недоконаний вид у ділових паперах позначається скла- деними (аналітичними) формами: будуть відряджені, були зазначені в угоді, були розчаровані, будуть виготовляти, не буде використовуватися, змушені будемо закрити.

6. Недоконаний вид у ділових паперах твориться за ра- хунок префіксації (запроектувати, зателефонувати, заві- зувати). Додамо, що дієслова недоконаного виду активніше використовуються в документації порівняно з доконаним ви- дом.

7. У ділових текстах широко представлені такі форми ді- єслова, як дієприкметник та дієприслівник (із залежними сло- вами), що задовольняють вимоги «компактності» викладу.

8. У писемній формі ділового стилю переважає широке використання інфінітива та лексичних засобів у значенні на-

ІV. КУЛЬТУРА ПИСЕМНОГО ДІЛОВОГО МОВЛЕННЯ

казового способу (власне наказовий спосіб характерний для усного мовлення: пиши – пишіть, виконуй –виконуйте): вважаємо за необхідне попередити Вас, просимо пояснити, змушені попередити Вас, просимо уважно вивчити цей лист тощо.

205. Дайте відповіді на запитання

1. Які морфологічні особливості писемної ділової мови?

2. Які властивості вживання іменників, прикметників?

3. Як правильно використовувати займенники у докумен-

тах?

4. Які основні функції дієслів у писемній документації?