1.1. украЇна1.1.1. Предмет і основні поняття курсу 1. Поняття і завдання кримінального процесу. 2. Істо- ричні форми кримінального процесу. 3. Стадії криміна- льного процесу. 4. Функції кримінального процесу. 5. Процесуальна форма. 6. Процесуальні відносини. 7. Процесуальні гарантії. 8. Наука кримінально проце- суального права. 9. Джерела кримінально процесуаль- ного права. 10. Дія кримінально процесуального права в часі, у просторі і щодо осіб. 1. Поняття і завдання кримінального процесу. Поняття кримінальний процес, походить від латинського criminalis — злочинний, і process — просування. Поняття кримінальний процес вживається у трьох значен- нях: 1. Вид державної діяльності щодо порушення, розсліду- вання, судового розгляду і винесення рішень з кримінальних справ. 2. Галузь права. 3. Наукова дисципліна. Кримінальний процес — це порядок провадження у кри- мінальних справах. Завдання кримінального процесу: 1) охорона прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь; 2) швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону, з тим щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнений до відповідаль- ності і жоден невинний не був покараний. 2. Історичні форми кримінального процесу. Розрізня- ють три історичні форми кримінального процесу: 1) змагальний або обвинувальний, коли порушення спра- ви, весь її хід визначається діями обвинувача. Такий процес існував у Стародавній Греції — Геліоський суд, Стародавньо- му Римі — постійні квестії. Обвинувальний процес був і у Київській Русі за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого; 2) інквізиційний, який зародився у стародавньому Римі, в Європі був поширений у XIII—XVII ст. Щодо України, то да- ний процес існував за часів правління Петра I. Інквізиційний процес являв собою попереднє розслідування. Судовий роз- гляд і винесення вироку були по суті його доповненням. Про- цес стає таємним і письмовим. Катування вважалося звичай- ним засобом одержання показань; 3) змішаний, який з’явився у Франції після революції 1789 р. Офіційно був закріплений у кодексі Наполеона. Відповідно у цій формі процес поділяється на дві частини: розслідування і розгляд справи. Для цієї форми характерні такі принципи, як гласність, усність, право обвинуваченого на захист. 3. Стадії кримінального процесу. Стадія — це відносно відокремлена частина процесу, яка має свої завдання, процесу- альні акти, своїх учасників. Виділяють такі стадії криміналь- ного процесу: 1. Порушення кримінальної справи. 2. Досудове розслідування (дізнання і слідство). 3. Попередній розгляд справи суддею. 4. Судовий розгляд. 5. Апеляційне проваджен- ня. 6. Виконання вироку. 7. Касаційне провадження. 8. Ви- ключне провадження. 4. Функції кримінального процесу — це напрямки діяль- ності учасників процесу. Розрізняють чотири основні функції кримінального процесу: w Функція обвинувачення, її можуть виконувати держав- ний обвинувач (прокурор), потерпілий (приватний об- винувач), позивач, представник позивача чи потерпі- лого. w Функція захисту, її можуть виконувати захисник, обви- нувачений (підсудний), законний представник, відпо- відач, представник відповідача. w Функція розгляду і вирішення справи, яку виконує суддя чи суд. w Функція розслідування справи, яку виконують слідчі, дізнавачі, прокурори. 5. Кримінально-процесуальна форма — це сукупність умов установлених законом для здійснення слідчих і судових дій. Це порядок усієї кримінальноBпроцесуальної діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також громадян, залучених до сфери цієї діяльності, як і порядок вчинення й оформлення окремих процесуальних дій. 6. Процесуальні відносини — це відносини, які регламен- туються нормами кримінальноBпроцесуального права. Суб’єк- тами цих відносин можуть бути суддя, слідчий, прокурор, за- хисник та інші. 7. Процесуальні гарантії — це установлені законом нор- ми, які забезпечують здійснення завдань правосуддя. Закон надає всім учасникам процесуальні права, а державні органи зобов’язані забезпечити можливість реалізації цих прав. 8. Наука кримінально-процесуального права — це части- на юридичної науки, до її предмета входить: теорія процесу, діюче право, юридична практика, історія кримінального про- цесу, зарубіжний кримінальний процес. КримінальноBпроцесуальне право поділяється на дві час- тини: загальну і особливу. Загальна частина включає: основні поняття і принципи процесу, суб’єкти процесу, докази, за- побіжні заходи. Особлива частина включає: стадії процесу, за- рубіжний процес. 9. Джерела кримінально-процесуального права. До ос- новних джерел кримінальноBпроцесуального права відно- сяться: w Конституція України. w КримінальноBпроцесуальний кодекс України (далі — КПК). w Міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України. w Закони України “Про адвокатуру”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій”, “Про оперативноBрозшукову діяль- ність” та деякі інші. 10. Чинність кримінально-процесуального закону в про- сторі, часі та щодо осіб в КПК регулюється ст. 3. Чинність кримінальноBпроцесуального закону в просторі означає, що порушення, розслідування і розгляд судом кримі- нальних справ на території України здійснюються за нормами КПК незалежно від місця вчинення злочину. Чинність кримінальноBпроцесуального закону в часі поля- гає в тому, що слідчі органи, прокурор, суддя і суд застосову- ють процесуальні норми, що діють на момент провадження в справі. Норми кримінальноBпроцесуального закону по колу осіб застосовуються щодо: 1) громадян України; 2) осіб без грома- дянства; 3) іноземців, за винятком осіб, які користуються пра- вом дипломатичної недоторканності.
1.1.2. Принципи правосуддя 1. Поняття і значення принципів. 2. Здійснення право- суддя виключно судом. 3. Незалежність суддів і підко- рення їх лише закону. 4. Одноособовий і колегіальний розгляд справи. 5. Принцип законності. 6. Рівність всіх учасників перед законом та судом. 7. Забезпечення до- веденості вини. 8. Принцип змагальності. 9. Підтри- мання державного обвинувачення в суді прокурором. 10. Забезпечення обвинуваченому права на захист. 11. Гласність судового процесу. 12. Забезпечення апе- ляційного і касаційного оскарження. 13. Презумпція не- винуватості. 14. Виборність і призначуваність суддів. 15. Принцип державної мови судочинства. 16. Принцип недоторканності особи. 17. Принцип публічності. 18. Принцип вільної оцінки доказів. 19. Принцип уста- новлення об’єктивної істини. 20. Принцип безпосеред- ності, усності, безперервності судового розгляду. 1. Поняття і значення принципів. Принципи — це основні засади, які закріплені в законі і виражають суть кримінально- го процесу. Значення принципів: w забезпечують однакове розуміння і застосування за- конів; w слугують своєрідним орієнтиром в діяльності юристів. 2. Здійснення правосуддя виключно судом. Вихідними для цього принципу є ст.ст. 124 і 125 Конституції України. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегу- вання функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Судочинство здійснюється Конституційним Судом Ук- раїни та судами загальної юрисдикції. Створення надзвичайних та особливих судів не допус- кається. 3. Незалежність суддів і підкорення їх лише закону. Не- залежність і недоторканність суддів гарантується Консти- туцією і законами України (ст.ст. 126, 129 Конституції Ук- раїни, ст. 18 КПК). Вплив на суддів у будьBякий спосіб заборо- няється. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради Ук- раїни затриманий чи заарештований до винесення обвину- вального вироку судом. Гарантії незалежності і недоторканності суддів поділяють- ся на матеріальні і процесуальні. До матеріальних гарантій відносяться: отримання квартири протягом 6 місяців, встанов- лення сигналізації, встановлення телефону... До процесуаль- них гарантій відносяться: незалежність суддів від органів вла- ди, незалежність суддів від суддів вищого рівня, особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності та ін. 4. Одноособовий та колегіальний розгляд справи. Ст.ст. 129 Конституції України зазначає: судочинство в Україні здійснюється одноособово, колегією суддів чи судом присяж- них. За загальним правилом всі справи у суді першої інстанції розглядаються суддею одноособово. Однак справи про злочи- ни, за які може бути призначено покарання у вигляді позбав- лення волі на строк більше 10 років, розглядаються колегією у складі трьох суддів, якщо підсудний заявив про це клопотан- ня; справи про злочини, за які може бути призначено покаран- ня у вигляді довічного позбавлення волі, розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів. Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі трьох суддів (ст. 17 КПК). 5. Принцип законності — ст. 129 Конституції України, ст. 5 КПК. Згідно з цим принципом, всі учасники процесу діють у межах закону, будьBякі відступи від норми закону забороня- ються. Додержання законів — гарантія правосуддя. В судо- чинстві цей принцип полягає: а) у забезпеченні виконання за- конів нашими правоохоронними органами, в нагляді за юри- дичними і фізичними особами; б) в точному і неухильному до- триманні законів самими слідчими прокурорами і суддями. 6. Рівність усіх учасників судового процесу перед зако- ном і судом — ст. 129 Конституції України, ст. 261 КПК. Суть цього принципу полягає в тому, що обвинувачений, підсудний, потерпілий, захисник, інші учасники процесу ко- ристуються рівними правами щодо: 1) подання доказів; 2) участі в досліджені доказів; 3) заявлення клопотань. У свою чергу суд зобов’язаний забезпечити можливість використання цих прав. 7. Забезпечення доведеності вини — п. 8 ст. 129 Консти- туції України, ст. 4, 22, 49B53 КПК. Заключається в забезпечені прав і законних інтересів всіх учасників процесу: обвинуваченого, підсудного, потерпілого, захисника та інших. Ці особи наділені правами, реалізація яких дозволяє їм особисто захищати свої інтереси. По- терпілий, позивач, відповідач вправі скористатися допомогою представника. Закон покладає на суддю, прокурора, слідчого обов’язок роз’яснити ці права і забезпечити їх здійснення. Суддя, прокурор, слідчий зобов’язані вжити заходів щодо охорони життя і майна учасників процесу, встановити винних і притягти їх до відповідальності. Стаття 22 КПК зобов’язує суддю, прокурора, слідчого розслідувати дану справу всебічно, повно, об’єктивно. Всебічність — висунення всіх версій як проти, так і на ко- ристь обвинуваченого. Повнота — це правильне визначення предмета доказуван- ня і повне з’ясування обставин справи. Об’єктивність — неупередженість судді, прокурора, слідчого, їх безсторонність. За наявності обставин, які викли- кають сумнів в об’єктивності судді, прокурора, слідчого, вони підлягають відводу. 8. Принцип змагальності — ст. 129 Конституції України, ст. 161, 261, 264, 296 КПК. Принцип змагальності передбачає таку побудову процесу, при якій функції обвинувачення і захисту відокремленні від функції вирішення справи, а обвинувачу і захиснику надані рівні можливості для відстоювання своїх позицій. Проблеми: 1) суд виконує функцію обвинувачення, зокрема він пору- шує справи (ст. 27 КПК). 2) при відмові прокурора від обвинувачення суд продов- жує розгляд справи (ст. 264). 3) при розгляді багатьох справ прокурор не з’являється на засідання. 4) на стадії досудового слідства цей принцип майже не діє. 9. Підтримання державного обвинувачення в суді проку- рором — ст. 129 Конституції України, ст. 264 КПК. Прокурор бере активну участь у дослідженні доказів, пер- шим робить заяви, вносить клопотання, допитує свідків, підсудного, потерпілого, відкриває судові дебати, подає суду свої міркування з приводу застосування кримінального кодек- су і міри покарання. Участь прокурора обов’язкова за винятком: 1) справ приватного обвинувачення (ст. 27 КПК); 2) коли прокурор відмовляється від участі у справі (ст. 264 КПК). Підтримуючи обвинувачення, прокурор керується вимо- гами законів, внутрішніми переконаннями та матеріалами справи. 10. Забезпечення обвинуваченому права на захист — ст. 129 Конституції України, ст. 21 КПК. Цей принцип включає три складові частини: 1) особистий захист; 2) професійний захист; 3) офіційний захист. Особистий заключається в тому, що закон наділяє обвину- ваченого сукупністю прав, які дозволяють йому особисто за- хищати і відстоювати свої інтереси, спростовувати обвинува- чення. Професійний — заключається у наданні обвинуваченому права скористатися послугами професійного захисника. Осо- би, яким захисник передбачений надавати їх безкоштовно — малолітні, особи які мають психічні вади, особи які мають фізичні вади, особи, які не володіють мовою судочинства, нео- судні, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, пе- редбачає довічне ув’язнення. У суді апеляційної інстанції участь захисника у згаданих випадках є обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засуд- женого чи виправданого. Офіційний — заключається в тому, що правоохоронні ор- гани зобов’язані роз’яснити ці права обвинуваченому і забез- печити їх здійснення. Порушення цього принципу означає істотне порушення вимог закону (ст. 370 КПК). 11. Гласність судового процесу — ст. 129 Конституції Ук- раїни, ст. 20 КПК. Розгляд справ у всіх судах відкритий за деяким винятком. Кожна особа, якій виповнилось 16 років, може прийти на судо- ве засідання, хід засідання може висвітлюватися у ЗМІ. Навіть якщо засідання закрите, то цей принцип не виклю- чається, тому що існує внутрішня гласність, крім того, вирок у справі завжди оголошується публічно. Закрите засідання проводиться: 1) з метою збереження таємниці (державної, комерційної, банківської); 2) у справах неповнолітніх; 3) з метою не розголошення відомостей про інтимне життя; 4) з метою гарантування безпеки учасників процесу; 5) з метою охорони таємниці усиновлення. Крім того, хід розгляду справи має супроводжуватися йо- го повним фіксуванням технічними засобами на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду (ст. 871 КПК). 12. Забезпечення апеляційного і касаційного оскаржен- ня рішень суду — ст. 129 Конституції України, ст. 347—400 КПК. Судочинство забезпечується апеляційним і касаційним оскарженням. Учасники процесу мають право на подання апе- ляції на рішення суду протягом 15 днів з моменту винесення вироку, а якщо підсудний перебуває під вартою, то з моменту вручення йому копії вироку. Суд, який постановив вирок, пе- редає справу разом з поданою апеляцією і запереченнями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду справи. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду (ст. 354 КПК). У випадках, коли при попередньому або апеляційному розгляді справи апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство, він може перенести розгляд справи не більше, як на 30 діб. Строк подачі касації становить 1 місяць після винесення рішення, а якщо вирок вже перевірявся, то 6 місяців (ст. 386 КПК). Розглядатися справа має протягом двох місяців з дня її надходження до касаційного суду (ст. 392 КПК). 13. Презумпція невинуватості — ст. 62 Конституції Ук- раїни, ст. 15 КПК. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинуваль- ним вироком. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невину- ватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтува- тися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Діє правило — In dubio pro reo — сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого. Практичне значення цього принципу полягає у наступно- му:
1) поки ведеться розслідування справи, не дозволяється виступати у ЗМІ, називати підозрюваного злочинцем;
нах; 2) обов’язок доказувати лежить на правоохоронних орга- 3) забороняється домагатись показань обвинуваченого шляхом погроз, насильства та інших незаконних методів; 4) недоказана винуватість в юридичному відношенні прирівнюється до доказаної невинуватості. У разі скасування вироку суду як неправомірного держава відшкодовує матеріальні та моральні збитки, завданні без- підставним засудженням. 14. Виборність і призначуваність суддів — ст. 128, 148 Конституції України. Перше призначення на посаду професійного судді стро- ком на п’ять років здійснюється Президентом України, всі інші судді призначаються Верховною Радою України безстро- ково в порядку, встановленому законом. Суддя Конституційного Суду України призначається на дев’ять років без права бути призначеним на повторний строк. 15. Принцип державної мови судочинства — ст. 10 Кон- ституції України, ст. 19 КПК. Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою провадиться судо- чинство, забезпечується право робити заяви, давати показан- ня, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послу- гами перекладача. Обвинувальний висновок і вирок мають бу- ти обов’язково вручені обвинуваченому, який не володіє мо- вою судочинства, в перекладі на його рідну мову або іншу мо- ву, якою він володіє. 16. Принцип недоторканності особи — ст.ст. 29, 30, 31 Конституції України, ст. 14 КПК. Кожна особа має право на свободу та особисту недотор- канність. Ніхто не може бути заарештований, триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду. У разі на- гальної необхідності запобігти злочину можливе затримання і без рішення суду, але лише на 72 години. Кожен затриманий має право оскаржити рішення про за- тримання. Кожному гарантується недоторканність житла, не допус- кається проникнення у житло без вмотивованого рішення су- ду. Але у виняткових випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей і майна, проникнення у житло можливе і без рішення суду. Кожному гарантується таємниця листування, винятки мо- жуть бути встановлені лише судом. 17. Принцип публічності (офіційності) — ст. 4 КПК. Правоохоронні органи, зобов’язані порушити криміналь- ну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину. Обов’язки правоохоронних органів: 1) вони зобов’язані порушити і розслідувати справу неза- лежно від бажання потерпілого і вияснити всі обставини спра- ви; 2) прокурор зобов’язаний передати справу до суду; 3) суд зобов’язаний розглянути цю справу і винести рі- шення. Цей принцип діє на кожній стадії процесу і проявляється у наступному: w на першій стадії — у перевірці приводів і підстав пору- шення справи, і при винесенні постанови про порушен- ня справи; w на другій — у вжитті заходів щодо збирання доказів і з’ясування всіх обставин справи; w на третій — у перевірці наявності достатніх доказів; w на четвертій — у дослідженні всіх доказів і винесенні за- конного рішення; w на п’ятій, сьомій і восьмій — у перевірці законності і обґрунтованості прийнятого рішення; w на шостій — у вжитті заходів до виконання вироку. Винятки з принципу публічності — справи приватного, приватноBпублічного обвинувачення (ст. 27 КПК) і за прими- ренням обвинуваченого з потерпілим (ст. 8 КПК). 18. Принцип вільної оцінки доказів — ст. 67 КПК. Цей принцип заключається в тому, що суддя, слідчий, про- курор оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням і ніякі докази для них не мають наперед установленої сили. Оцінка доказів контрольована: 1) нормами КПК; 2) апе- ляційними і касаційними інстанціями. Внутрішнє переконання судді, слідчого, прокурора має ґрунтуватися на об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Всі рішення мають бути вмотивовані. Важливою передумовою оцінки доказів є їх перевірка. Способи перевірки: w аналіз кожного доказу окремо; w зіставлення з іншим доказами; w провадження повторних, додаткових слідчих дій; w провадження оперативноBрозшукових заходів. До змісту оцінки доказів входить встановлення їх до- стовірності, належності, допустимості, достатності. Достовірність доказів — означає, що вони правильно, адекватно відображають сліди злочину. Належність доказів — означає їх придатність для встанов- лення обставин справи. Допустимість доказів — визначається законністю джерела, умов і способів їх, одержання. Достатність доказів — це така сукупність доказів, яка дає можливість для прийняття правильного рішення у справі. При оцінці доказів необхідно переконатися: w чи передбачений доказ КПК; w чи не було порушення при одержані доказів, а якщо бу- ли, то чи суттєві. Недопустимість використання доказів: w не можуть бути доказами повідомлені свідком чи по- терпілим дані, джерело яких невідоме (ст. 68 КПК); w забороняється допитувати як свідків, захисників, ро- дичів, священиків, нотаріусів тощо (ст. 69 КПК); w учасники судових дебатів можуть посилатися лише на ті докази, які досліджені у суді (ст. 318 КПК). Оцінка доказів є обов’язковою для слідчого, прокурора, судді на всіх стадіях процесу. 19. Установлення об’єктивної істини — ст.ст. 2, 23, 64, 433 КПК. Істина — це повна і точна відповідність об’єктивної дійсності висновкам судді, слідчого, прокурора в конкретній справі. Принцип встановлення об’єктивної істини — це вимога за- кону, яка зобов’язує суддю, слідчого, прокурора дослідити об- ставини справи, встановити всі факти для правильного вирішення справи. Ніяких винятків з цього принципу закон не передбачає. Деякі рішення приймаються на основі імовірних знань (порушення справи, застосування запобіжних заходів). Істина не встановлюється у випадку помилування, при повернені справи на дослідування. 20. Безпосередність, усність, безперервність судового розгляду — ст. 257 КПК. Суд першої інстанції повинен безпосередньо дослідити докази у справі: допитати підсудних, потерпілих, свідків, за- слухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголоси- ти протоколи та інші документи. Як виняток, суд може оголосити показання підсудного чи свідка: а) при наявності істотних суперечностей між показання- ми, які підсудний чи свідок давав на суді і під час досудового розслідування; б) у разі відмови підсудного давати показання в суді; г) коли справа розглядається у відсутності підсудного чи свідка (ст.ст. 301, 306 КПК). Усність означає, що всі докази мають бути дослідженні і обговорені усно. Ніяких винятків немає. Безперервність судового розгляду. Судове засідання з кожної справи відбувається безперервно, крім часу, призначе- ного для відпочинку. Це значить, що розгляд суддею інших справ до закінчення початої справи не допускається. Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один із суддів проголошує вирок. Перерви можна робити: w для підготовки учасників до судових дебатів, реплік; w для витребування нових доказів, проведення експертизи; w для заміни учасників процесу (захисника, секретаря, прокурора); w для відпочинку суддів, вживання їжі. 1.1.3. Учасники кримінального процесу 1. Класифікація учасників процесу. 2. Суд (суддя). 3. Прокурор. 4. Органи розслідування. 5. Підстави для відводу і самовідводу судді, прокурора, слідчого. 1. Класифікація учасників процесу. Всіх учасників про- цесу можна поділити на три групи: а) Суд і правоохоронні органи. б) Особи, що мають якийсь інтерес у справі (захисники, позивачі, відповідачі, потерпілі). в) Особи які не мають особистих інтересів (свідки, по- няті), а також особи, які допомагають правоохоронним орга- нам (спеціалісти, секретарі). 2. Суд (суддя) — центральний орган у кримінальному су- дочинстві, це орган, який визначає результат кримінальної справи. Основні повноваження: суддя може порушити кри- мінальну справу, він виконує функцію попереднього розгляду справи, вирішує справу по суті, бере участь у апеляційному і касаційному розгляді справи. Суд у всіх стадіях процесу — dominus litis (господар про- цесу). 3. Прокурор — це єдиний учасник всіх стадій процесу. Форми діяльності прокурора: 1. Порушення кримінальної справи. 2. Притягнення до відповідальності осіб, що вчинили злочин. 3. Здійснення нагляду за органами розслідування. 4. Обов’язкова участь прокурора у попередньому розгляді спра- ви суддею. 5. Виконання функції державного обвинувачення, заявлення клопотань, відводів. 6. Участь у розгляді справи в апеляційному і касаційному суді. 7. Здійснення нагляду за ви- конанням вироку. 4. Органи розслідування — це родове поняття. Поділя- ються вони на органи дізнання і органи слідства. До органів слідства відносяться: слідчі прокуратури (за- гальної, військової, природоохоронної, транспортної), слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки, слідчі подат- кової міліції. Як правило, всі рішення слідчий приймає са- мостійно, за винятком тих, для яких потрібна санкція проку- рора. Вказівка прокурора є обов’язковою для слідчого. Але слідчий може висловити незгоду з рішенням прокурора у та- ких випадках: 1) про притягнення як обвинуваченого; 2) про кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення; 3) про направ- лення справи до суду; 4) про закриття справи. У даних випадках слідчий має право не виконувати вказівку прокурора і повідомити про це прокурора вищого рівня. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки прокурора нижчого рівня, або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Функції органів дізнання виконують: міліція; податкова міліція; органи безпеки; органи прикордонної служби; органи державного пожежного нагляду; митні органи; начальники ус- танов виконання покарань; начальники органів управління Військової служби правопорядку у ЗС України; командири кораблів під час походу за межами України; командири військових частин; капітани морських суден, які перебувають у далекому плаванні (ст. 101 КПК). 5. Підстави і порядок відводу суддів, прокурорів, слідчих передбачені у ст.ст. 54 — 63 КПК. Суддя підлягає відводу: 1. Якщо він являється позивачем, відповідачем або роди- чем учасників процесу. 2. Якщо суддя брав участь у даній справі у якості свідка, експерта, перекладача. 3. Якщо суддя особисто або його родичі зацікавлені у ре- зультатах справи. 4. При наявності інших підстав, що викликають сумнів в об’єктивності судді. 5. Якщо суддя вже брав участь при розгляді справи у судді першої інстанції, то він не може брати участь при повторному розгляді справи. Для відводу прокурора застосовуються також підстави, як і для відводу судді. Однак існують певні винятки. Так, попе- редня участь прокурора у розгляді справи у суді першої інстанції не є підставою для його відводу при подальшому пе- регляді справи у апеляційному чи касаційному суді. До слідчого застосовуються такі ж правила відводу, що й до судді і прокурора. Порядок відводу: w якщо справа розглядається колегією суддів, то питання про відвід вирішують інші судді цієї колегії. При рівності голосів суддя підлягає відводу; w питання про відвід прокурора за клопотанням зацікав- леної сторони вирішує прокурор вищого рівня; w питання про відвід слідчого вирішує прокурор, який здійснює нагляд за слідчим. Заява про відвід слідчого має бути розглянута протягом 24 годин.
1.1.4. Інші учасники кримінального процесу 1. Підозрюваний. 2. Обвинувачений. 3. Захисник. 4. По- терпілий і його представник. 5. Позивач і його пред- ставник. 6. Відповідач і його представник. 1. Підозрюваний — це особа, що затримана за підозрою у вчиненні злочину, а також особа, до якої застосовано за- побіжний захід до пред’явлення обвинувачення. Підстави для затримання особи зазначені у ст. 106 КПК. Особливості процесуального становища підозрюваного: він як учасник процесу з’являється тільки на перших стадіях (не більше 15 днів з дня затримання). При подальшому роз- гляді справи, за наявності до того підстав, підозрюваний може стати обвинуваченим, свідком, потерпілим. При затриманні підозрюваного складається протокол затримання. Права підозрюваного: 1. Знати, у вчиненні якого злочину його підозрюють. Це право гарантується тим, що: у протоколі затримання обов’яз- ково мають бути вказані мотиви і підстави затримання, перед допитом підозрюваному оголошується, в чому він підо- зрюється. 2. Мати захисника і побачення з ним до першого допиту. 3. Давати показання. Це право забезпечується обов’язком слідчого відразу ж допитати підозрюваного, але не пізніше 24 годин з моменту затримання. Давати показання — це його пра- во, а не обов’язок. Підозрюваний може відмовитися давати по- казання, відповідати на запитання. 4. Заявляти клопотання. У разі відмови у клопотанні слідчий виносить мотивовану постанову. 5. Подавати докази. 6. Подавати скарги на дії прокурора, слідчого. 7. Заявляти відвід слідчому, прокурору, дізнавачу. 8. З дозволу слідчого брати участь у проведені слідчих дії. 9. Підозрюваний має право на перекладача. 10. За наявності відповідних підстав має право на забезпе- чення безпеки (ст. 431 КПК). Обов’язки підозрюваного: 1. З’являтися за викликом слідчого. 2. Дотримуватися порядку при розслідуванні справи. 2. Обвинувачений — це особа, щодо якої винесена поста- нова про притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 43 КПК). Права обвинуваченого: 1. Знати, у чому його обвинувачу- ють. Це право гарантується тим, що слідчий зобов’язаний пред’явити обвинуваченому постанову про притягнення до кримінальної відповідальності не пізніше 48 годин із моменту її винесення (ст. 133 КПК). 2. Давати пояснення щодо пред’яв- леного обвинувачення. 3. При складанні протоколу має право вносити поправки і доповнення. 4. Знайомитися з матеріалами справи після розслідування. 5. Мати захисника. 6. Заявляти відводи, подавати докази. 7. Подавити скарги на дії та рішення судді, прокурора, слідчого. 8. За наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. Обов’язки обвинуваченого: 1. З’являтися за викликом слідчого, прокурора. 2. Не ухилятися від розслідування і суду. 3. Дотримуватися порядку судового засідання. 4. Виконувати вимоги судді, прокурора, слідчого при освідуванні та пред’яв- ленні зразків для порівняльного дослідження. 5. Та інші. 3. Захисником можуть бути особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, фахівці в га- лузі права, які за законом мають право на надання правової до- помоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Як за- хисники допускаються і близькі родичі обвинуваченого, але лише під час судового розгляду справи (ст. 44 КПК). Права захисника: 1. Одержати побачення з обвинуваче- ним. 2. Знайомитися з матеріалами справи, робити виписки. 3. Подавати докази. 4. Заявляти клопотання, відводи. 5. Брати участь у судовому розгляді справи. 6. Подавати скарги на дії судді, прокурора слідчого. 7. З дозволу слідчого бути при- сутнім при проведенні слідчих дій. 8. Та інші. Обов’язки захисника: 1. Не порушувати порядку судового розгляду справи. 2. Сумлінно виконувати свої обов’язки. 3. Дотримуватися присяги. 4. Та інші. 4. Потерпілий — це особа, якій злочином заподіяно мо- ральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання особи по- терпілим дізнавач, слідчий, суддя виносять постанову, а суд ухвалу (ст. 49 КПК). Права потерпілого: 1. Давати показання. 2. Подавати дока- зи, скарги. 3. Заявляти клопотання, відводи. 4. Знайомитися з матеріалами справи. 5. Брати участь у дослідженні доказів у суді. 6. Та інші. У справах приватного обвинувачення потерпілий має пра- во підтримувати обвинувачення (ст. 27 КПК). Свої права по- терпілий може реалізувати самостійно або через своїх пред- ставників. Представниками можуть бути адвокат, родичі. У разі смерті потерпілого його права переходять до його родичів. Обов’язки потерпілого: 1. З’являтися за викликом судді, прокурора, слідчого. 2. Давати правдиві показання. 3. Не роз- голошувати даних розслідування. 4. Мотивувати клопотання. Не можуть визнаватися потерпілими особи, яким нанесе- на шкода злочинними діями внаслідок аморальної чи незакон- ної поведінки. 5. Позивач і його представник. Особа, яка зазнала ма- теріальної шкоди від злочину, має право пред’явити обвинува- ченому і особам, що несуть матеріальну відповідальність за об- винуваченням, позов, який розглядається разом з криміналь- ною справою (ст.ст. 50, 52 КПК). Права позивача: 1. Подавати докази, скарги. 2. Заявляти клопотання, відво- ди. 3. Брати участь у судовому розгляді. 4. Просити суддю, слідчого, прокурора вжити заходів для забезпечення позову: накласти арешт на майно, банківські рахунки. 5. Знайомитися з матеріалами справи. 6. Та інші. Обов’язки позивача: 1. Подавати необхідні документи, пов’язані з позовом. 2. Мотивувати клопотання. 3. Дотримуватися правил судового засідання. Позов, як правило, подається до обвинуваченого, але може пред’являтися і до батьків, опікунів, піклувальників або підприємств, установ, організацій. 6. Відповідач і його представник. Як цивільних відпо- відачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклуваль- ників або інших осіб, а також підприємства, установи та ор- ганізації, які в силу закону несуть матеріальну відпові- дальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинувачено- го (cт.ст. 51, 52 КПК). Цивільний відповідач або його представник має такі пра- ва: 1. Заперечувати проти пред’явленого позову. 2. Давати по- яснення. 3. Подавати докази. 4. Заявляти клопотання. 5. Оз- найомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивіль- ного позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи до судового розгляду. 6. Брати участь у судовому розгляді. 7. Заявляти відводи. 8. Та інші. Обов’язки відповідача: 1. Не розголошувати даних розслі- дування. 2. Мотивувати клопотання. 3. Дотримуватися поряд- ку судового розслідування. 4. Та інші.
1.1.5. Заходи процесуального примусу 1. Поняття та види заходів процесуального примусу. 2. Підписка про невиїзд. 3. Особиста порука. 4. Пору- ка громадської організації або трудового колективу. 5. Застава. 6. Взяття під варту. 7. Нагляд команду- вання військової частини. 8. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміні- страції дитячої установи. 9. Затримання підозрюва- ного. 10. Відсторонення обвинуваченого від посади. 1. Поняття та види заходів процесуального примусу. За- ходи процесуального примусу — це заходи, які в примусовому порядку: w забезпечують виконання учасниками судочинства їх процесуальних обов’язків; w дають змогу збирати докази; w виключають можливість з боку обвинуваченого про- довжувати злочинну діяльність. Ці заходи поділяються на такі чотири види: 1) запобіжні заходи — це заходи, які забезпечують неухи- лення обвинуваченого від слідства і суду; 2) заходи, спрямовані на забезпечення засобів доказуван- ня (обшук, виїмка, освідування); 3) заходи, щодо забезпечення порядку судового розгляду (видалення із зали суду, сплата штрафу); 4) заходи щодо забезпечення цивільного позову (арешт на майно, опис майна). Найбільша група заходів процесуального примусу — це за- побіжні заходи. Правоохоронні органи можуть і не застосову- вати запобіжні заходи у випадку, коли з обвинуваченого буде взято зобов’язання з’являтися за викликом судді, прокурора, слідчого і повідомляти про зміну місця проживання. 2. Підписка про невиїзд (ст. 151 КПК) — найрозповсюд- женіший запобіжний захід. Полягає в тому, що підозрюваний або обвинувачений дають письмове зобов’язання не відлучати- ся без дозволу слідчого. Якщо обвинувачений чи підозрюваний порушує це зобов’язання, то до нього застосовується більш серйозний запобіжний захід. Про можливість застосування більш серйозного запобіжного заходу до підозрюваного або об- винуваченого попереджує слідчий. Якщо виникає необхідність кудись від’їхати, то необхідно отримати дозвіл слідчого. Підписка про невиїзд оформляється двома документами: постановою про обрання запобіжного заходу у вигляді підпис- ки про невиїзд і самою підпискою. Строк дії підписки не вка- зується, і вона може діяти аж до виконання вироку. 3. Особиста порука (ст.ст. 152, 153 КПК) полягає у відібранні від осіб, що заслуговують довір’я, письмового зо- бов’язання про те, що вони ручаються за належну поведінку та явку обвинуваченого за викликом слідчого або судді. Кількість поручителів визначає слідчий, але їх має бути не менше ніж дві особи. Поручитель повідомляється про суть справи і попереджається про можливість притягнення до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі до 200 неоподат- ковуваних мінімумів доходів громадян у випадку невиконан- ня обвинуваченим свого обов’язку. Поручителі можуть відмо- витися від поруки, при цьому відбувається заміна запобіжно- го заходу. 4. Порука громадської організації або трудового ко- лективу (ст. 154 КПК) полягає у винесенні зборами гро- мадської організації постанови про те, що вони ручаються за належну поведінку і явку обвинуваченого до судді, слідчого, прокурора. Громадська організація має бути ознайомлена з характе- ром обвинувачення. Якщо обвинувачений вибуває з цієї ор- ганізації або організація не може забезпечити його поведінку і явку, то слідчий має застосувати інший запобіжний захід. 5. Застава (ст. 1541 КПК) полягає у внесені на депозит правоохоронних органів чи суду грошей або цінностей з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого. Законодавство визначає такі можливі розміри застави: 1) не менше 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні особ- ливо тяжкого злочину; 2) не менше 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні тяжко- го злочину або раніше судимої; 3) не менше 50 неоподатковуваних мінімумів доходів гро- мадян щодо інших осіб. У разі невиконання обвинуваченим своїх обов’язків заста- ва йде в дохід держави. У всіх випадках розмір застави не мо- же бути меншим ціни цивільного позову. Застава може застосовуватися лише з дозволу прокуро- ра. Питання про звернення застави в дохід держави вирішує суд. 6. Взяття під варту (ст. 155, 156 КПК) — це найсуворіший запобіжний захід. Він застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки (як виняток можливий і менший строк). Місце арешту: слідчий ізолятор, тюрма чи КПЗ (але не більше 10 днів, далі обвинувачений має бути переведений в слідчий ізолятор). Загальний строк тримання під вартою ста- новить 2 місяці. Він може бути продовжений: а) до 4 місяців — за поданням слідчого погодженим з про- курором, або самим прокурором — суддею місцевого суду; б) до 9 місяців — за поданням слідчого за погодженням з прокурором області або самим прокурором — суддею апе- ляційного суду; в) до 18 місяців — за поданням слідчого, погодженим з Ге- неральним прокурором України або його заступниками або самим цим прокурором — суддею Верховного Суду України. Строки тримання під вартою закінчуються в день надход- ження справи до суду. Ознайомлення обвинуваченого з ма- теріалами справи в строк тримання під вартою не вклю- чається. У разі відкликання справи з суду прокурором перебіг строків поновлюється з дня надходження справи до прокуро- ра. При поверненні справи на дослідування строк тримання під вартою — 2 місяці. Начальник слідчого ізолятора зобов’язаний негайно звільнити особу зBпід варти, якщо постанова судді про продов- ження строку тримання під вартою не надійшла, а строк три- мання закінчився. Цей запобіжний захід оформлюється постановою судді або ухвалою суду мінімум у чотирьох примірниках: перший залишається в матеріалах справи, другий передається суду, третій надсилається у слідчий ізолятор, четвертий прокурору який здійснює нагляд за справою. Виконується органом, який обрав такий запобіжний захід або органом внутрішніх справ. Якщо у заарештованого є неповнолітні діти, то слідчий зо- бов’язаний внести подання до служби у справах неповнолітніх про влаштування дітей до дитячої установи. Про вжиті заходи слідчий повідомляє прокурора і заарештованого. Також вжи- ваються заходи по охороні майна заарештованого. Про арешт і місце перебування обвинуваченого слідчий має повідомити родичів затриманого і за місцем його роботи. Побачення з заарештованим надає той слідчий, суддя чи про- курор, у якого знаходиться справа. Тривалість побачення — до двох годин один раз на місяць. 7. Нагляд командування військової частини (ст. 163 КПК) застосовується до військовослужбовців. Полягає у вжитті за- ходів, передбачених статутами Збройних Сил України, для то- го, аби забезпечити поведінку і явку обвинуваченого. Команду- вання військової частини має бути повідомлено про суть спра- ви. Командир повідомляє у письмовій формі слідчого, суддю чи прокурора про встановлення нагляду за обвинуваченим. Обвинувачений військовослужбовець позбавляється права носити зброю, не призначається в караул, не звіль- няється з розташування військової частини, не направляєть- ся на роботу. Якщо обвинувачений втік, питання про відповідальність командування за невиконання обов’язків по нагляду вирішу- ється згідно з статутами Збройних Сил України. 8. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи (ст. 436 КПК). До неповнолітніх крім зазначених запобіжних заходів може застосовуватися і передача під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. Від цих осіб береться письмове зобов’язання, що вони забезпечать яв- ку і належну поведінку обвинуваченого. Вони попереджають- ся про відповідальність у разі невиконання свого обов’язку. До батьків, опікунів, піклувальників застосовується відпові- дальність у вигляді штрафу в розмірі до 200 неоподатковува- них мінімумів доходів громадян, а адміністрація дитячої уста- нови несе дисциплінарну відповідальність. 9. Затримання підозрюваного (ст.ст. 106, 149, 1651 КПК) — це тимчасовий запобіжний захід. Підстави затримання: 1) особу застали під час вчинення злочину або безпосеред- ньо після його вчинення; 2) очевидці і потерпілий прямо вказали на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному, на його одягу, при ньому або у його житлі виявлено явні сліди злочину. Особа може бути затримана при умові, що їй може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Особа мо- же бути затримана також і за інших підстав, зокрема: а) коли особа намагається втекти від правоохоронних ор- ганів; б) якщо вона не має постійного місця проживання; в) якщо не встановлено особу підозрюваного. Протокол про затримання складається органом дізнання, затриманому роз’яснюються його права. Протокол підпи- сується дізнавачем та затриманою особою. Копія протоколу вручається затриманому і направляється прокурору. Про за- тримання особи повідомляється один з родичів затриманого. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання: 1) звільняє затриманого, — якщо не підтвердилась підо- зра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушен- ням вимог; 2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід, не зв’язаний з триманням під вартою; 3) доставляє затриманого до судді з поданням про обран- ня йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. Затримання може бути оскаржено до суду. Якщо скарга на затримання особи надійшла протягом перших трьох днів, то вона розглядається суддею разом з поданням слідчого, а якщо після, то протягом п’яти днів із моменту надходження скарги до судді. На постанову судді про законність затримання і застосу- вання до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту протягом семи днів можна подати апеляцію. Подача апе- ляції не зупиняє виконання постанови судді. 10. Відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК) — це захід процесуального примусу, який застосо- вується до посадових осіб, що притягнуті до відповідальності як обвинувачені, за умови, що ці особи можуть негативно вплинути на хід розслідування справи. Відсторонення прово- диться з санкції прокурора. Копія постанови направляється за місцем роботи чи служби. Питання про відсторонення осіб, що призначаються на по- саду Президентом України, вирішується самим Президентом за поданням Генерального прокурора України. Відсторонення від посади скасовується постановою слід- чого чи прокурора.
|
Читать: 1.1. украЇна |
