Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США - Навчальний посібник (Молдован А. В.)

5.4. англІя

1. Форма оскарження судових рішень. 2. Апеляція на рішення Суду Корони. 3. Апеляція на рішення судів су- марної юрисдикції. 4. Апеляція до Суду Корони. 5. Апе- ляція до Палати лордів.

1. Формою  оскарження судових рішень (вердикту й виро- ку) в англійському кримінальному процесі є апеляція.  Поря- док подачі й розгляду апеляційної скарги на рішення Суду Ко- рони й суду сумарної юрисдикції  різні.

2. Апеляція на рішення  Суду Корони. КримінальноBпро- цесуальне  законодавство розрізняє:  а) апеляцію  проти  засуд- ження;  б) апеляцію  проти  вироку  судді. Крім  того, є відмінності  між апеляціями на фактичних і на юридичних підставах.

Закон 1968 р. про апеляцію в кримінальних справах дозво- ляє особі, засудженій  на підставі обвинувального акту, подати до Апеляційного суду апеляцію:

а) на засудження на будьBякій підставі, яка стосується  ли- ше питання  права. Наприклад, якщо в обвинувальному акті є недоліки, передбачені законом, або якщо суд безпідставно  до-

пустив або вилучив якийBнебудь доказ. На подачу апеляції з питань  права не вимагається спеціального  дозволу. Якщо ке- руючий справами  (реєстратор) Апеляційного суду прийде  до висновку, що така апеляція необґрунтована, він може подати її в Апеляційний суд для розгляду  в сумарному  порядку.  Якщо суд прийде  до висновку,  що апеляційна скарга необґрунтова- на, має за мету затягнути процес і немає необхідності  розгля- дати її в розгорнутому вигляді, то суд, не викликаючи сторін і не заслуховуючи  їх, відхиляє  скаргу;

б) з питання  факту на будьBякій підставі або зі змішаного питання права й факту, або на будьBякій іншій підставі. Питан- ня про правильність вказівок, даних суддею присяжним відносно доказів, є питання  факту. Під іншими підставами  ро- зуміють, наприклад,  неправильний склад присяжних, негідну поведінку  когоBнебудь із  них,  порушення порядку  судового розгляду. На подачу апеляції з цих підстав вимагається дозвіл Апеляційного суду чи судді (лордаBхранителя  свитків),  який розглядає апеляції. Суддя, який розглядав  справу, може вида- ти сертифікат,  котрий підтверджує  можливість оскарження вироку з питання  факту або змішаного питання  факту і права, але для отримання такого сертифікату недостатньо  простого прохання  засудженого;  суддя мусить бути впевненим  у тому, що достатньо підстав для розгляду  його Апеляційним судом;

в) на вирок, який  надходить  услід за засудженням, якщо тільки покарання точно не визначено  в законі (наприклад, довічне ув’язнення  за вбивство),  — апеляція не допускається. Клопотання про видачу дозволу на подачу апеляції  розгля- дається одним із суддів Апеляційного суду, а при відмові — по- вним складом цього суду.

Для апеляції (а коли вимагається особливий дозвіл на апе- ляцію, то для заявлення клопотання про дозвіл на апеляцію) засудженому  надається  28Bденний строк  від дня  засудження або від дня винесення  вироку. Цей строк може бути подовже- ний судом. До складу  Апеляційного суду, який  дає дозвіл на

апеляцію, входять троє суддів. Апеляція  і заява з клопотанням про дозвіл на апеляцію  складається за формою, установленою правилами суду. Апелянт не має права бути присутнім  при розгляді  його заяви на дозвіл про подачу апеляції,  але він має право бути присутнім при розгляді самої апеляції, навіть якщо предметом її не є суто правові питання.

За кожною апеляцією  або за кожною заявою про дозвіл на апеляцію суддя, який розглядав справу, повинен подати свої зауваження про судочинство  у справі та доповідь з викладом своєї думки з питань, які виникають  у даній справі. Якщо ж апеляція подана лише з питань права, Апеляційний суд може вимагати від судді “доповісти справу”. За розпорядженням реєстратора  Апеляційного суду можуть бути зняті копії зі сте- нограми або з її частини. Копія стенограми  може бути надана заінтересованій стороні за плату, встановлену  казначейством.

Апеляційний суд може розглядати документальні й речові докази, допитувати  свідків, у тому числі й нових, призначати експертизу.  Нові  докази, як правило,  допускаються  у тих ви- падках, коли якійBнебудь із сторін удається  знайти  очевидця або свідка, котрий підтверджує алібі, яких під час першого розгляду в неї не було. Однак нові докази, що не розглядалися в суді першої інстанції, не можуть бути підставою для винесен- ня більш суворого вироку.

За результатами розгляду справи Апеляційний суд має право: відхилити  апеляцію; скасувати вердикт і вирок та вине- сти новий вердикт, постановивши на його основі новий вирок; винести виправдувальний вирок; внести зміни до вироку.

Рішення  Апеляційного суду,  як  правило,  є  остаточним. Але у виняткових випадках,  якщо  у справі  виникло  правове питання,  яке має особливе суспільне значення,  обвинувач  або обвинувачений можуть  звернутися до Палати  лордів.  Дозвіл на апеляцію на тій підставі, що питання за своїм характером підлягає  розглядові  Палатою  лордів,  видає  або Апеляційний суд або Палата лордів.

3. Апеляція на рішення  судів сумарної юрисдикції. Підсудний, визнаний винним магістратським судом, може апелювати:

1) до Суду Корони;

2) до Відділення  королівської лави Високого суду — за принципом викладення обставин справи;

3) до Палати  лордів — за певних обставин.

Якщо обвинувачений у суді першої інстанції не визнав се- бе винним і заперечує обвинувачення, він може подати апе- ляцію як на саме засудження його, тобто визнання винним, так і на вирок. Якщо ж на суді він визнав себе винним і погодився з викладеними в заяві про обвинувачення фактами,  він може подати апеляцію лише на вирок, тобто на застосування закону й призначення покарання.

Для  апеляційного  провадження  за  скаргами  на  вироки судів сумарної юрисдикції апелянт повинен подати грошове забезпечення в розмірі, встановленому судом. Якщо апеляція буде залишена  без наслідків, відповідна сума стягується з осо- би, яка подала скаргу.

В апеляційному провадженні не застосовується заборона повороту до гіршого. Апеляційна  інстанція  може приговорити засудженого, який подав скаргу, до більш тяжкого покарання, ніж те, яке було призначене  вироком  магістратського суду, в тому числі й тоді, коли апеляція була подана лише на засуд- ження (суворість  покарання).

4. Апеляція до Суду Корони. Як правило, апеляція може надходити лише від підсудного. Апеляційне  оскарження почи- нається з того, що клерку магістратського суду направляється заява про апеляцію; така ж заява надсилається й іншій стороні протягом 21 дня після того, як було винесено рішення магістратського суду. Суд Корони може збільшити строк як стосовно  ще не відісланої  заяви  про апеляцію,  так і щодо за- яви, відісланої із запізненням.

Судочинство в Суді Корони — це в певному розумінні по-

вторення  слухання  справи: обвинувачення відкриває  справу й

заново викликає своїх свідків, причому  кожна із сторін може подати нові докази без будьBякого на те дозволу.

Суд Корони може затвердити,  скасувати чи змінити вирок магістратського суду або повернути  справу, висловивши свою думку. Останнє застосовується при “сумнівному” визнанні ви- ни, яке за всіх обставин Суд Корони розглядає як невизнання вини.  Мова  йде про  таке: якщо  обвинувачений дійсно  гово- рить “винен”, але висловлює  при цьому твердження, яке зво- диться до захисту проти пред’явленого обвинувачення, або як- що із обставин справи видно, що обвинувачений заперечує пред’явлене обвинувачення, але визнає вину через незнання закону, то визнання вини, прийняте судом за цих обставин, є недійсним. Суд Корони може вислухати апеляцію на “засуд- ження”  і повернути  справу магістрату,  рекомендуючи  внести до протоколу  запис про невизнання вини. Водночас якщо виз- нання себе винним має явний характер, то ніяка апеляція на засудження не може бути прийнятою.

Якщо оскаржується тільки міра покарання,  то для розгля- ду достатньо  лише  тих доказів,  якими  була обґрунтована ця міра магістратом, якщо адвокат апелянта не заперечує проти цього.

Апеляційне  рішення Суду Корони оскаржується до Відділення королівської лави Високого суду за методом “викла- ду обставин справи”. Особа, незадоволена засудженням, нака- зом, рішенням або іншою судовою дією, може апелювати з приводу неправильного застосування закону або перевищення юрисдикції  шляхом  звернення до магістратського суду з про- ханням викласти  обставини  справи для апеляційного “при- сутствія” Відділення королівської лави Високого суду. Клопо- тання подається  в письмовій формі протягом 14 днів після ви- несення рішення магістратським судом. Якщо магістрати відкладають розгляд справи після засудження,  то день вине- сення вироку вважається першим, з якого починається відлік днів. Клопотання має бути вручене клерку того магістратсько-

го суду, рішення  якого оскаржується, або вислане  поштою. В клопотанні необхідно точно вказати питання  права, з приводу якого звертаються за думкою Високого суду.

Магістрати можуть відмовити в поданні викладу обставин справи  лише на підставі того, що, з їхньої точки зору, клопо- тання є непродуманим, але вони не можуть відмовити в ньому, якщо воно надійшло від генерального атторнея або за його вказівкою,  навіть якщо клопотання буде ними вважатися не- продуманим. У разі відмови викласти обставини справи магістрати  повинні  видати  за вимогою  заявника сертифікат про відмову. Заявник потім може звернутися до Високого су- ду з проханням  про видачу наказу, яким  пропонується миро- вим суддям викласти  обставини справи. Але в такому випадку заявник  втрачає право апелювати  до Суду Корони.

“Обставини  справи” містять у собі: виклад заяви про обви- нувачення  та встановлені  факти, претензії сторін, прецеденти, рішення і викладення питання  або питань, які вимагають рішення Високого суду.

Для вручення сторонам проекту викладу обставин справи установлюється строк  у 21 день з тим, аби сторони  зробили свої подання  й судді підготували  остаточний  варіант. Ці стро- ки можуть бути збільшені, але в даному випадку до остаточно- го варіанта додається  пояснення причин відстрочки.

При розгляді справи після виступів адвокатів захисту й обвинувачення суд обговорює правові питання.  Він може доз- волити обговорення  питання, яке не піднімалося в нижчестоя- щому  суді,  і  навіть  може  поставити   це  питання   сам,  якщо мається  на увазі  чисто  правове  питання,  яке  не вимагає  до- казів.

Суд має право скасувати,  підтвердити  або внести поправ- ку в рішення, за яким було зроблено виклад обставин справи, або може повернути  справу магістрату  з викладом  своєї дум- ки, або видати будьBякий інший наказ, який він вважає не- обхідним.

Суд Корони також може викласти  обставини  справи з ме- тою визначення думки Високого суду. Заява  подається в пись- мовій формі протягом 14 днів після винесення рішення. Суд Корони  може відмовитися викласти  справу  лише  в тому ви- падку, коли він вважає, що заява недостатньо  продумана.

5. Апеляція до Палати  лордів  може бути поданою  після розгляду  справи в апеляційному “присутствії” Відділення  ко- ролівської  лави  за дотриманням тих же умов, що й при апе- ляції на рішення Апеляційного суду в справі про злочин, який переслідується за обвинувальним актом. Так, має бути вида- ний сертифікат з апеляційного “присутствія” про те, що в його рішенні розглядалося правове питання,  яке має важливе публічне значення,  і є дозвіл на апеляцію  на підставі того, що це питання  заслуговує  розгляду  Палатою лордів.