5.1. украЇна5.1.1. Апеляційне провадження 1. Поняття та значення апеляційного провадження. 2. Суб’єкти, порядок та строки подачі апеляції. 3. Під стави для скасування або зміни судового рішення. 4. Розгляд справ за апеляцією. 5. Результати розгляду справ в апеляційному порядку. 6. Звернення до виконан- ня судового рішення апеляційного суду. 1. Поняття та значення апеляційного провадження. За- безпечуючи виконання завдань кримінального судочинства, суди вищого рівня перевіряють законність і обґрунтованість винесених судом першої інстанції вироків, постанов, ухвал. Наше законодавство передбачає три види перегляду ви- років: апеляційне провадження, касаційне провадження і ви- ключне провадження. Всі три види перегляду вироків є скла- довою частиною кримінального процесу, при цьому кожен з них являє собою самостійну стадію. Апеляційне провадження — це п’ята стадія кримінального процесу, в якій суд вищого рівня розглядає за апеляціями су- дові рішення, які не набрали законної сили. Учасники процесу можуть скористатися своїм правом по- дачі апеляції, а можуть і не скористатися ним. Це так зване диспозитивне право не стосується прокурора, який у силу принципу публічності зобов’язаний реагувати на кожний не- обґрунтований і незаконний, на його думку, вирок. Новизна цієї стадії для українського процесу в тому, що апеляційний суд може провести судове слідство і винести новий вирок, по- станову чи ухвалу, скасувавши повністю або частково судове рішення суду першої інстанції. Значення цієї стадії в тому, що вона призначена для забез- печення охорони прав і законних інтересів учасників процесу, а також і в тому, що в ній здійснюється процесуальне керівництво за діяльністю судів нижчого рівня. 2. Суб’єкти, порядок та строки подачі апеляції. Суб’єкти апеляції: 1) засуджений, його законний представник і захисник — у частині, що стосується інтересів засудженого; 2) виправданий, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав виправдання; 3) законний представник, захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів не- повнолітнього; 4) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання поро застосування примусового заходу медичного характеру; 5) обвинувачений, щодо якого справу закрито, його закон- ний представник і захисник — у частині мотивів і підстав за- криття справи; 6) обвинувачений, щодо якого справу направлено на до- даткове розслідування, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав направлення справи на додатко- ве розслідування; 7) цивільний відповідач або його представник — у частині, що стосується вирішення позову; 8) прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвину- вальний висновок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; 9) потерпілий і його представник — у частині, що сто- сується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції; 10) цивільний позивач або його представник — у частині, що стосується вирішення позову; 11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12) інші особи у випадках, передбачених КПК України. Порядок апеляційного оскарження. Апеляція подається через суд який постановив вирок, постанову чи ухвалу. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб можна було вручити всім учасникам, яких стосується апе- ляція. Якщо апеляція подана в апеляційний суд, то він переси- лає її до суду першої інстанції, так як там знаходиться справа і необхідно виконати вимоги ст.ст. 350—351 КПК щодо змісту та повідомлень про апеляцію. Апеляція на судове рішення, винесене в порядку ст. 525 (оскарження рішень про відмову в застосуванні заходів безпе- ки або про їх скасування), ст. 1652 (порядок обрання за- побіжного заходу), 1653 (порядок продовження строків три- мання під вартою), ст. 177 (підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення) та ст. 205 (направ- лення обвинуваченого на стаціонарну експертизу) подається безпосередньо до апеляційного суду. Зміст апеляції: 1) назва суду, якому адресується апеляція; 2) особа, яка подає апеляцію; 3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив; 4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, по- станови та доводи на її обґрунтування; 5) прохання особи, яка подає апеляцію; 6) перелік документів, які додаються до апе- ляції. При обґрунтуванні прокурором чи захисником не- обхідності зміни чи скасування вироку, постанови, ухвали апе- ляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи. Строки апеляційного оскарження. Апеляція на вирок, ух- валу чи постанову суду першої інстанції може бути подана про- тягом 15 діб з моменту їх проголошення, а засудженим, які пе- ребувають під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії вироку. Протягом цього строку справа ніким не може бу- ти витребувана із суду. Суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи. Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає учасників процесу, інтересів яких вона стосується, направлен- ням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголо- шення на дошці об’яв суду. Протягом п’яти діб з часу поміщення оголошення учасни- ки процесу мають право одержати в суді копію апеляції або оз- найомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копію або з ознайомленням з апеляцією їм роз’яснюється право протягом п’яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію. Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про надходження апеляції та її копія вручаються через началь- ника відповідної установи. Одночасно йому роз’яснюється право протягом п’яти діб з часу вручення цих документів по- дати свої заперечення на апеляцію. У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, передбачених ст. 350 КПК, головуючий своєю постановою за- лишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність вико- нання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК. Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зу- пиняє набрання ними законної сили та їх виконання. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня на- правлення її до апеляційного суду (ст. 354 КПК). Справа по- винна надійти до апеляційного суду не пізніше як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду. Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення станови- ща засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одно- часно викликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх за- конних представників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до вимог ст. 45 КПК є обов’язковою. 3. Підстави для скасування або зміни судового рішення. Підставами для скасування або зміни судових рішень при роз- гляді справи в апеляційному суді є: однобічність або неповно- та дізнання, досудового чи судового слідства; невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи; істотне порушення кримінальноBпроцесуального зако- ну; неправильне застосування кримінального закону; невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного. Цей суд не вправі скасувати постанову про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої ста- вилось питання про застосування цих засобів. Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судо- вого слідства. Однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли зали- шилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких мо- же мати істотне значення для правильного вирішення справи. В усякому разі визнається однобічним і неповним дізнан- ня чи слідство: 1) коли не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; 2) коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування або на новий судовий роз- гляд; 3) коли необхідність дослідження тієї чи іншої обстави- ни випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді; 4) коли не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу засудженого чи виправданого. Невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фак- тичним обставинам справи. Вирок чи постанова вважаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи: 1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідже- ними в судовому засіданні; 2) коли суд не взяв до уваги дока- зи, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) коли висновки суду, ви- кладені у вироку, містять істотні суперечності. Вирок із зазначених підстав підлягає скасуванню лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обстави- нам справи могла вплинути на вирішення питання про вину- ватість засудженого або невинуватість виправданого, на пра- вильність застосування кримінального закону, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів вихов- ного чи медичного характеру. Істотне порушення кримінально процесуального закону. Істотним порушенням вимог кримінальноBпроцесуального за- кону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедли- вий вирок чи постанову. Вирок чи постанову в усякому разі належить скасувати, якщо: а) за наявності підстав для закриття справи її не було за- крито; б) вирок винесено незаконним складом суду; в) пору- шено право обвинуваченого на захист; г) порушено право об- винуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача; д) розслідування справи провадила особа, яка підлягала відводу; е) справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого ст. 262 КПК; є) порушено правила підсудності; ж) порушено таємницю наради суддів; з) вирок не підписано будьBким із суддів; и) у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених КПК випадках не фіксувався технічними засобами; і) обвинувальний висновок не затверджений прокурором чи він не був вручений обвину- ваченому; ї) порушено вимогу статей КПК, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступати в дебатах із останнім словом. Неправильне застосування кримінального закону. Непра- вильним застосуванням кримінального закону, що тягне за со- бою скасування або зміну вироку, є: 1) незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню; 2) засто- сування кримінального закону, який не підлягає застосуван- ню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Невідповідним тяж- кості злочину та особі засудженого визнається таке покаран- ня, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею КК України, але за своїм видом чи розміром є явно не- справедливим як внаслідок м’якості, так і суворості. 4. Розгляд справ за апеляцією. Апеляційний суд у разі не- обхідності може провести попередній розгляд справи. Здійснюється він у судовому засіданні суддею одноособово з обов’язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх не- явка не перешкоджає розгляду справи. Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового роз- гляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді виноситься в нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прийняти одне з таких рішень: а) про питання, пов’язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду; б) про відмову в прийнятті апеляції до судового розгляду; в) про зупинення провадження в справі; г) про повернення справи суду першої інстанції. При необхідності ведеться протокол судового засідання. Питання, пов’язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду: 1) про необхідність проведення судового слідства та його обсяг; 2) про витребування у необхідних випадках додат- кових доказів; 3) про список осіб, які підлягають виклику в су- дове засідання; 4) про доручення суду першої інстанції; 5) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу; 6) про вик- лик у необхідних випадках перекладача; 7) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні; 8) про день і місце розгляду справи; 9) всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи. Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов’язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним провести судове слідство. Засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов’язковому виклику в апеляційний суд також у випадках, коли про це надійшло його клопотання. Суд може визнати необхідним проведення судового слід- ства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи однобічно. Суд з метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому су- ду доручення про виконання окремих процесуальних дій. Апеляційний суд може прийняти при попередньому роз- гляді справи й інші рішення: про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду, якщо апеляція подана особою, яка не має на це право; про повернення справи суду першої інстанції у випад- ках, якщо: а) протокол судового засідання не підписаний голо- вуючим чи секретарем судового засідання; б) суд першої інстан- ції не розглянув зауваження на протокол судового засідання чи не надав можливість для ознайомлення з матеріалами справи; в) засудженому чи виправданому не було вручено копію виро- ку; г) апеляція не відповідає вимогам ст. 353 КПК. У разі захворювання підсудного, участь якого при апе- ляційному розгляді справи визнано обов’язковою, суд зупиняє апеляційний розгляд справи. У разі відмови апелянта від своїх апеляційних вимог і відсутності апеляції інших учасників про- цесу апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апе- ляційного розгляду справи. Не пізніш як за три дні апеляційний суд оповіщає заінте- ресованих осіб шляхом поміщення оголошення на дошці об’яв суду про час і місце розгляду справи. Засудженому, який утри- мується під вартою, про день розгляду справи повідомляється через начальника відповідної установи. Коли при попередньому або апеляційному розгляді спра- ви апеляційний суд визнав необхідним провести судове слідство, витребувати додаткові докази, викликати в судове засідання певних осіб, зробити доручення суду першої інстанції, а також у разі особливої складності справи, він може перенести розгляд справи не більше, як на 30 діб. Виконавши необхідні підготовчі дії, головуючий роз’яс- нює учасникам судового розгляду їх права, а також право да- вати пояснення з приводу поданих апеляцій та виступати в су- дових дебатах, а особам, які подали апеляції, право підтриму- вати апеляції або відмовитись від них. Клопотання учасників судового розгляду повинні стосуватися частини вироку, яка оскаржена в апеляційному порядку. Головуючий чи один із суддів доповідає суть вироку чи постанови, повідомляє, ким і в якому обсязі вони були оскар- жені, викладає основні доводи апеляції і заперечення інших учасників судового процесу, якщо вони були подані. Головую- чий з’ясовує, чи підтримують свої апеляції особи, які їх пода- ли. Неявка учасників процесу на засідання суду не є перешко- дою для розгляду справи, якщо інше не передбачено КПК або рішенням апеляційного суду. Якщо суд апеляційної інстанції не проводив судового слідства, головуючий ознайомлює учасників судового розгля- ду з додатковими матеріалами, якщо вони були подані, ма- теріалами, що надійшли з суду першої інстанції на виконання доручень, вислуховує їх пояснення з приводу поданих апе- ляцій і переходить до судових дебатів. Судові дебати прово- дяться у відповідності з вимогами КПК і полягають у промо- вах учасників судового розгляду стосовно тієї частини вироку, яка оскаржена. Першими виступають особи, які подали апе- ляцію. Підсудний має право на останнє слово. Протокол судо- вого засідання та фіксація технічними засобами перебігу судо- вого процесу в апеляційному суді ведуться у випадку прове- дення ним судового слідства. Якщо під час судових дебатів, виголошення останнього слова засудженим або виправданим чи при постановленні рішення апеляційним судом виникне необхідність досліджен- ня нових обставин справи або доказів, що її підтверджують чи спростовують, і якщо ці обставини і докази стосуються оскар- женої частини вироку суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалою відновлює судове слідство. У разі відмови особи, яка подала апеляцію, від своїх вимог і при відсутності апеляції інших учасників судового розгляду апеляційний суд виносить ухвалу про закриття апеляційного провадження. Судове рішення суду першої інстанції перевіряється апе- ляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювали- ся і стосовно яких докази не досліджувалися, не перевіряються. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішен- ня на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апе- ляційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення. 5. Результати розгляду справ в апеляційному порядку. Розглянувши апеляцію, суд може: 1) винести ухвалу про зали- шення вироку чи постанови без зміни, а апеляцію без задово- лення; 2) скасувати вирок чи постанову і повернути справу прокуророві на додаткове розслідування або на новий судовий розгляд в суд першої інстанції; 3) скасувати вирок чи постано- ву і закрити справу; 4) змінити вирок чи постанову; 5) поста- новити свій вирок, постанову, чи ухвалу, скасувавши повністю рішення суду першої інстанції. Ухвала апеляційного суду складається із вступної, описо- воBмотивувальної і резолютивної частин, у яких має бути зазна- чено: а) місце й час постановлення ухвали; б) назва і склад суду, що постановив ухвалу; в) особи, які брали участь у розгляді справи в засіданні апеляційної інстанції; г) зміст вироку чи по- станови; д) особа, яка подала апеляцію; е) суть апеляції; є) ко- роткий виклад пояснень осіб, які брали участь у засіданні; ж) аналіз доказів, досліджених під час повного або часткового су- дового слідства, проведеного апеляційним судом, та докладні мотиви прийнятого рішення; з) результати розгляду справи. Вирок апеляційного суду. Апеляційний суд скасовує ви- рок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках: необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засуджено- му було пред’явлено обвинувачення у вчиненні такого злочи- ну чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинува- чення він захищався в суді першої інстанції; необхідності за- стосування більш суворого покарання; скасування необґрун- тованого виправдувального вироку суду першої інстанції; не- правильного звільнення засудженого від відбуття покарання. Якщо складання ухвали вимагає значного часу, суд має право обмежитись складанням і оголошенням лише резолю- тивної її частини, яку підписують всі судді. Повний текст ух- вали повинен бути складений не пізніше п’яти діб з дня вине- сення резолютивної частини і оголошений учасникам судово- го розгляду. Про час оголошення повного тексту ухвали має бути зазначено у раніше складеній її резолютивній частині. Суддя апеляційного суду, залишившись при постанов- ленні вироку, винесенні ухвали чи постанови при окремій думці, має право викласти її письмово в нарадчій кімнаті. Цей документ не підлягає оголошенню, але приєднується до спра- ви. Апеляційний суд може винести окрему ухвалу. Крім того, він може окремою ухвалою звернути увагу відповідних поса- дових осіб на факти порушення закону при розслідуванні і розгляді справи судом першої інстанції. 6. Звернення до виконання судового рішення апе- ляційного суду. Для виконання ухвали апеляційного суду справа надсилається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після її розгляду або складання повного тексту ухвали. Для виконання вироку чи постанови апеляційного суду, якщо вони не були оскаржені до суду касаційної інстанції, справа надси- лається до суду першої інстанції не пізніше трьох діб після на- брання вироком чи постановою законної сили. Якщо на підставі рішення апеляційного суду засуджений підлягає звільненню зBпід варти, суд звільняє його зBпід варти в залі судового засідання. У випадку прийняття такого рішен- ня у відсутності засудженого копія рішення надсилається про- тягом доби адміністрації місця досудового ув’язнення для ви- конання. Адміністрація місця досудового ув’язнення зо- бов’язана протягом доби з дня одержання копії рішення повідомити суд першої інстанції про звільнення ув’язненого зBпід варти. Суд першої інстанції зобов’язаний перевірити ви- конання рішення про звільнення ув’язненого зBпід варти.
5.1.2. Касаційне провадження 1. Суть і значення касаційного провадження. 2. Суб’єк- ти і порядок касаційного оскарження. 3. Касаційні інстанції і строки касаційного оскарження. 4. Підста- ви для скасування або зміни судового рішення. 5. Роз- гляд справи касаційним судом. 6. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. 7. Звернення ухвали до виконання. 1. Суть і значення касаційного провадження. Касаційне провадження — це стадія кримінального процесу, в якій суд вищого рівня перевіряє за касаційними скаргами і поданнями судові рішення апеляційних судів, а також вироки місцевих судів і ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих ви- років. Касаційний суд не вправі посилити покарання або засто- сувати закон про більш тяжкий злочин. Тут діє принцип refor- matio in pejus (недопустимість повороту до гіршого). Попе- реднє судове рішення може бути скасоване у зв’язку з не- обхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин або більш тяжке покарання лише у разі, коли з цих підстав вніс по- дання прокурор, подав скаргу потерпілий чи його представ- ник. Значення цієї стадії в тому, що вона є гарантією забезпе- чення законності і охорони прав особи; виправлення судових помилок; забезпечення однакового і правильного застосуван- ня законів; сприяння досягненню мети правосуддя. 2. Суб’єкти і порядок касаційного оскарження. Ка- саційні скарги на судові рішення мають право подати особи, коло яких визначено у ст. 348 КПК (див попередній параграф — Апеляційне провадження). Касаційні скарги на вироки і постанови апеляційного су- ду, постановлені ним в апеляційному порядку, мають право подати: засуджений, його законний представник і захисник; виправданий, його законний представник і захисник; позивач, відповідач або їх представники; потерпілий, його представник. Касаційні подання мають право подати також Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їх заступники в межах їх по- вноважень незалежно від їх участі в розгляді справи судом першої чи апеляційної інстанції. Порядок касаційного оскарження і внесення касаційного по- дання. Касаційне подання і скарги на судові рішення подають- ся через суд, який постановив вирок або виніс ухвалу чи по- станову, а на інші рішення — безпосередньо до касаційного су- ду (ст. 387 КПК). До скарги, подання додаються стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується. Цей обов’язок не по- ширюється на засудженого, який перебуває під вартою. Зміст касаційних скарг і подань повинні відповідати вимо- гам, що відносяться до апеляційних скарг. Повідомлення про надходження касаційних скарг і подань на судові рішення здійснюються судом, який постановив оскаржуване рішення, з додержанням вимог ст. 351 КПК. 3. Касаційні інстанції і строки касаційного оскарження. Касаційні скарги і подання розглядаються: а) колегією суддів палати Верховного Суду України з кримінальних справ на судові рішення, постановлені Верхов- ним судом АРК, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами, вироки місцевих судів; б) колегією суддів військової колегії Верховного Суду Ук- раїни — на судові рішення, постановлені військовим судом регіону і ВійськовоBМорських Сил, вироки військових судів гарнізонів. Строки касаційного оскарження і внесення касаційного по- дання. Касаційні скарги і подання на судові рішення апе- ляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту прого- лошення вироку чи оголошення ухвали або постанови, які ос- каржуються, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку чи постанови. Касаційні скарги і подання на судові рішення апеляційно- го суду, постановлені ним в апеляційному порядку, можуть бути подані протягом шести місяців з моменту набрання ними законної сили. Протягом строку, встановленого на касаційне оскарження, справа ніким не може бути витребувана із суду, який виконує судове рішення, за винятком суду касаційної інстанції. У разі подачі скарги чи подання скарги з пропуском встановлених строків і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випад- ках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК. 4. Підстави для скасування або зміни судового рішення. Підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постано- ви є: 1) істотне порушення кримінальноBпроцесуального закону; 2) неправильне застосування кримінального закону; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості зло- чину та особі засудженого. Вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, може бути скасований або змінений і в зв’яз- ку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судо- вого слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Касаційний суд не вправі скасувати виправдувальний ви- рок або ухвалу, постанову про закриття справи лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. 5. Розгляд справи касаційним судом. Подання ка- саційних скарг на судові рішення, постановлені апеляційним судом як судом першої інстанції, зупиняє набрання ним закон- ної сили. Подання касаційних скарг на судові рішення апе- ляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, не зупиняє набрання ними законної сили. Після ознайомлення всіх учасників процесу з касаційною скаргою, суд, який постановив судові рішення, протягом семи діб передає справу разом з поданою скаргою, поданням і запе- реченнями на неї до касаційного суду і визначає дату розгляду справи, про що повідомляє сторони у справі. Касаційну скаргу, подання на судові рішення апеляційно- го суду, поставлені ним в апеляційному порядку, до розгляду призначає касаційний суд, про що повідомляє прокуророві, а також особам, які мають право на касаційне оскарження, роз’яснює їм, що вони вправі подати заперечення на подання чи скаргу або ж подати власні подання, скарги про перегляд справи у касаційному порядку. Сторони мають право доповнити, змінити або відкликати касаційні скарги чи подання, а також подати свої заперечення на скаргу, подання іншого учасника судового розгляду. У засіданні суду касаційної інстанції, яке проводиться за участю прокурора, можуть брати участь усі заінтересовані осо- би. У разі потреби суд має право запросити заінтересованих учасників для дачі пояснень. Клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, постановлених апе- ляційним судом, як судом першої інстанції, є обов’язковим для суду касаційної інстанції. Учасники судового розгляду, що з’явилися у судове засідання, мають право давати пояснення. Строки розгляду справи в касаційному суді. Касаційне по- дання, касаційна скарга на судові рішення апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, призначаються до касаційного розгляду не пізніше двох місяців з дня їх на- правлення до касаційного суду, а подання чи скарга на судові рішення апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, — не пізніше двох місяців з дня винесення ухвали про призначення справи до касаційного розгляду. Не пізніше як за три дні до розгляду справи в приміщенні касаційного суду має бути вивішено оголошення про час і місце розгляду справи. В необхідних випадках за ухвалою ка- саційного суду розгляд справи може бути перенесений. Про зміну дати розгляду справи суд касаційної інстанції зазда- легідь повідомляє осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи касаційним судом. Справа з касаційними скаргами і поданнями розглядається судом у складі трьох суддів з участю прокурора та обов’язковим повідомленням заінтересованих осіб. Касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд ка- саційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, як- що цим не погіршується становище засудженого чи виправда- ного. Якщо задоволення скарги чи подання дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги або щодо яких не внесено подання, ка- саційний суд зобов’язаний прийняти таке рішення. 6. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції може: а) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу чи подання — без задоволення; б) скасувати судове рішення і направити справу на нове розслідування або новий судовий чи апеляційний розгляд; в) скасувати вирок, постанову чи ухвалу і закрити справу; г) змінити вирок, постанову чи ухвалу (в сторону покра- щання становища засудженого чи виправданого). У разі відкликання касаційних скарг чи подання ка- саційний суд виносить ухвалу про закриття касаційного про- вадження, якщо іншими учасниками судового розгляду рішен- ня не було оскаржене в касаційному порядку (ст. 396 КПК). 5.1.3. Виключне провадження 1. Приводи і підстави для перегляду справи в порядку виключного провадження. 2. Строки перегляду справ у порядку виключного провадження. 3. Особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження. 4. Порядок розгляду справи в порядку виключного провадження. 5. Процесуальні наслідки перегляду справ у порядку ви- ключного провадження. 1. Приводи і підстави для перегляду справи в порядку ви- ключного провадження. Перегляд судових рішень в порядку виключного провадження — заключна, восьма стадія криміна- льного процесу. На цій стадії проводиться перегляд судових рішень, що набрали законної сили, внаслідок нових обставин, а також неправильного застосування кримінального закону та істотних порушень вимог кримінальноBпроцесуального зако- ну, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Нововиявлені обставини могли існувати як під час прова- дження у справі (наприклад неправильні показання свідків), так і виникнути після винесення вироку (смерті потерпілого після нанесення йому тілесних ушкоджень). Обставини вва- жаються новими незалежно від того, чи були вони відомі будьBкому з учасників процесу. Важливо тільки, щоб нові об- ставини не були відомі органам розслідування, прокурору, су- ду при розслідуванні та розгляді справи. Значення цієї стадії заключається в тому, що вона створює додаткові процесуальні гарантії правосуддя, захищає права учасників кримінального процесу, виправляє помилки, допу- щені судами. Приводом для перегляду справ у цій стадії слугують заяви заінтересованих фізичних і юридичних осіб про перегляд справи. Такі заяви подаються прокуророві, який з метою пе- ревірки заяви вправі витребувати справу із суду. Підстави для перегляду судового рішення в порядку ви- ключного провадження: 1. Нововиявлені обставини: фальсифікація доказів, непра- вильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, об- винуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового екс- перта, на яких ґрунтується вирок; зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи суддів під час провадження у справі; всі інші обставини, які не були відомі суду при винесенні судово- го рішення і які самі по собі або разом з раніше виявленими об- ставинами доводять неправильність засудженого або виправ- дання підсудного. 2. Неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінальноBпроцесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Пере- гляд судових рішень з метою застосувати закон про більш тяж- кий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали постанови про закриття справи не допускається. Фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо не- правильний висновок і пояснення судового експерта, зловжи- вання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів є підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в поряд- ку виключного провадження лише в тому разі, коли вони вста- новлені вироком, що набрав законної сили, а при неможливості постановлення вироку — матеріалами розслідування. Інші обставини: виявлення нових співучасників; вчинення злочину іншою особою; фальсифікація доказів у протоколі су- дового засідання; застосування насильства до обвинуваченого з метою примусити його визнати свою винність тощо. 2. Строки перегляду справ у порядку виключного прова- дження. Перегляд виправдувального вироку, ухвали чи поста- нови про закриття справи за нововиявленими обставинами до- пускається лише протягом встановлених законом строків дав- ності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин. Днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експер- та, перекладача у зв’язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідомо неправильного висновку, пояснень чи пе- рекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого судді у зв’язку з допущеними ними зловживанням, а також щодо інших осіб у зв’язку з фальсифікацією ними доказів, а при неможливості постановлення вироку — день складання прокурором за ма- теріалами розслідування висновків про наявність нововиявле- них обставин. Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день складання прокурором висновку про підтвердження та- ких обставин матеріалами розслідування. За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчини- ла більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засудже- на, справа може бути відновлена у зв’язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. За наявності доказів, які підтверджують невинуватість за- судженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, віднов- лення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено. Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для перегляду справи в інтересах його реабі- літації (ст. 4006 КПК). 3. Особи, які мають право поставити питання про пере- гляд судового рішення в порядку виключного провадження. Подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають право приносити Генеральний прокурор України та його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області). Подання про внесення на судовий розгляд клопотання про перегляд судового рішення з підстав неправильного засто- сування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінальноBпроцесуального закону мають право вносити судді касаційного суду в кількості не менше п’яти осіб. Прокурор, отримавши заяву, витребує справу із суду і при наявності підстав виносить постанову про розслідування справи і робить це особисто або доручає органам досудового розслідування. Закінчивши розслідування нововиявлених об- ставин, прокурор району чи міста направляє матеріали розслідування прокурору області, який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду. Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, проку- рор другого рівня направляє Генеральному прокурору Ук- раїни, який вирішує питання про принесення подання до ка- саційного суду. Коли прокурор не вбачає підстав для перегляду справи в зв’язку з нововиявленими обставинами, він відмовляє в цьому своєю вмотивованою постановою, про що повідомляє юридич- них та фізичних осіб, які подали заяви. Ця постанова прокуро- ра може бути оскаржена прокурору вищого рівня. Щодо порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження, то клопотання про пере- гляд вправі подати прокуророві учасники процесу, а також інші особи, якщо таке право надане їм законом. Переписка з приводу надходження клопотань про перегляд касаційним су- дом справ із захисником, засудженим чи законним представ- ником касаційним судом не ведеться. Суддя, який розглядає клопотання про перегляд судового рішення, вправі витребувати справу із суду. На підставі подан- ня, підписаного не менше як п’ятьма суддями касаційного су- ду, клопотання про перегляд судового рішення, справа при- значається до судового розгляду (ст. 4009 КПК). 4. Порядок розгляду справи в порядку виключного про- вадження. Подання про перегляд справи в зв’язку з нововияв- леними обставинами розглядається апеляційним чи каса- ційним судом за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. Попередній розгляд справи в апеляційному чи касаційно- му порядку не перешкоджає її розгляду в тій же судовій інстанції в порядку відновлення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Подання суддів про судовий розгляд клопотання щодо пе- регляду судового рішення розглядаються на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України, уповнова- жених законом на розгляд кримінальних справ за правилами, встановленими для перегляду справ у касаційному порядку. Спільне засідання судових палат є правомочним при наяв- ності не менше двох третин складу кожної з палат. Головує на засіданні голова судової колегії з кримінальних справ чи інший суддя. Ухвала спільного засідання приймається більшістю го- лосів відкритим голосуванням. Вона складається суддеюBдо- повідачем і підписується головуючим та цим суддею. 5. Процесуальні наслідки перегляду справ у порядку ви- ключного провадження. Розглянувши справу в порядку ви- ключного провадження суд може: а) задовольнити подання прокурора чи п’яти суддів і скасувати судове рішення, повер- нувши справу на новий судовий розгляд чи додаткове розслідування; б) закрити справу; в) відмовити в задоволенні подання і залишити судове рішення в силі. Після скасування судового рішення справа розглядається в загальному порядку.
5.1.4. Виконання вироку, ухвали і постанови суду 1. Поняття стадії виконання вироку. 2. Звернення ви- року до виконання. 3. Питання, що вирішуються судом при приведенні вироку до виконання. 4. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних з виконанням ви- року. 1. Поняття стадії виконання вироку. Виконання вироку — це завершальна стадія кримінального процесу, в якій суд звер- тає до виконання вироки, ухвали і постанови, слідкує за при- веденням їх до виконання, а також вирішує в установленому порядку питання, які виникають при виконанні судових актів. У процесуальній літературі ця стадія називається скорочено — “виконання вироку”. Фактично вона охоплює як виконання вироку, так і виконання ухвал і постанов суду. В подальшому викладі, якщо не буде застережено інше, під виконанням виро- ку слід розуміти і виконання всіх інших судових актів. Завдання виконання вироку як стадії кримінального про- цесу полягає, як правило, не у фактичному виконанні рішень суду. Для цієї мети створені спеціальні органи. Завданням цієї стадії є організація процесуальної діяльності, спрямованої на: а) звернення вироку до виконання; б) забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової реалізації вироку; в) вирішення встановлених законом питань, які виника- ють у ході фактичного виконання вироку; г) здійснення контролю за виконанням вироку. Значення стадії виконання вироку визначається важливістю тих за- вдань, які в ній вирішуються. Вона створює необхідні переду- мови для безпосередньої реалізації прийнятих судом рішень, сприяє формуванню у громадян переконання у неминучості понесення покарання за вчинення злочину. Своєчасне і точне виконання вироку сприяє виконанню завдань кримінального судочинства. Стадія виконання вироку характеризується рядом важли- вих положень, до яких належить: w обов’язковість вироків для всіх державних і громадсь- ких структур, посадових осіб і громадян; w оперативність звернення і приведення вироку до вико- нання; w можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку за наявності передбачених для цього у законі підстав. Точне і безумовне виконання вироку підвищує його ефек- тивність, сприяє зміцненню законності і правопорядку в Ук- раїні. Набрання вироком законної сили. Відповідно до ст. 401 КПК вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та внесення касаційного подання, якщо його не було оскаржено чи на нього не було внесено подання. У разі надходження апеляційної скарги чи внесення апе- ляційного подання вирок, якщо його не скасовано, набирає за- конної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. У тих випадках, коли оскаржено або внесено подання тільки на частину вироку або коли засуджено декількох підсудних, а вирок оскаржено чи внесено подання щодо одно- го з них, вирок в інших частинах або щодо інших засуджених осіб законної сили не набирає до моменту винесення апе- ляційною інстанцією ухвали. Виправдувальний вирок і вирок, який звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після проголошення ви- року. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його зBпід варти в залі судового засідання. До набрання вироком законної сили засуджений, який пе- ребуває під вартою, не може бути переведений в місця позбав- лення волі, які знаходяться в іншій місцевості. Після набрання законної сили вирок набуває властивос- тей виключності і обов’язковості. Виключність вироку означає неможливість повторного розгляду справи тієї самої особи і за тим самим обвинувачен- ням, за яким вона вже була засуджена чи виправдана, до ска- сування цього вироку в порядку, передбаченому законом. Вирок є обов’язковим для всіх фізичних і юридичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Вирок, який набрав законної сили, є обов’язковим і для суду, який розгля- дає справу про цивільноBправові наслідки дій особи, щодо якої постановлено вирок, у питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчи- нені вони даною особою (ст. 31 ЦПК України). 2. Звернення вироку до виконання. Вирок, що набрав за- конної сили, звертається до виконання судом, який постано- вив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним за- конної сили або повернення справи з апеляційної або ка- саційної інстанції (ч. 1 ст. 404 КПК). Суд направляє копію вироку і копію апеляційної чи ка- саційної ухвали, якщо вирок було змінено, а також розпоряд- ження про виконання вироку, підписане головуючим або голо- вою суду і секретарем і скріплене гербовою печаткою суду. Розпорядження про виконання вироку разом з іншими до- кументами направляється: w при засудженні до позбавлення волі, якщо засуджений тримається під вартою, — адміністрації місця досудово- го ув’язнення, а якщо він перебуває на волі — органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого; w при засудженні до направлення в дисциплінарний ба- тальйон — адміністрації місця досудового ув’язнення, якщо засуджений перебуває під вартою, або командиру військової частини, де засуджений проходить службу; w при засудженні до громадських або виправних робіт — інспекції виправних робіт за місцем роботи засуджено- го, а при засудженні до виправних робіт у місцях, які визначаються органами, що відають застосуванням та- ких робіт, — інспекції виправних робіт за місцем про- живання засудженого; w при звільненні від відбування покарання з випробуван- ням — органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого, а якщо засуджений є неповнолітнім, ще й службі у справах неповнолітніх за місцем проживання неповнолітнього для здійснення контролю за по- ведінкою засудженого; w у разі позбавлення права займати певні посади або зай- матися певною діяльністю — адміністрації підприєм- ства, установи, організації за місцем роботи засуджено- го для виконання, а також органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого — для здійснення кон- тролю за виконанням цього покарання; w при позбавленні батьківських прав — органу опіки і піклування, а також органам реєстрації актів громадян- ського стану за місцем народження неповнолітнього для внесення відповідної відмітки до книги запису актів про народження. З метою забезпечення виховного впливу вироку суд над- силає його копію в необхідних випадках на підприємство, ор- ганізацію, установу за місцем роботи або проживання засуд- женого. Копія вироку надсилається громадським організаціям або трудовому колективу, яким засудженого передано на переви- ховання і виправлення, або трудовому колективу чи особі, на яких судом покладено обов’язок по нагляду за засудженим і проведенню з ним виховної роботи. Якщо у виправданого або у особи, щодо якої справа закри- та, були вилучені документи, цінності та інші предмети чи був накладений арешт на майно, копія вироку, що набрав законної сили, або ухвала апеляційної чи касаційної інстанції направ- ляється відповідним органам для повернення вилучених пред- метів, а також для зняття арешту з майна. Після набрання законної сили виправдувальним вироком, одержання ухвали (постанови) суду про закриття справи за реабілітуючими підставами, суд, який розглядав справу по першій інстанції, зобов’язаний направити виправданому, а у разі його смерті — спадкоємцям спеціальне повідомлення, в якому роз’яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням поруше- них прав. Якщо повідомлення про засудження громадянина були опубліковані в пресі, то на його вимогу, а в разі смерті — на ви- могу родичів чи суду відповідні редакції протягом одного місяця зобов’язані зробити повідомлення про рішення, яке ре- абілітує громадянина (ст. 37 Закону про друковані засоби ма- сової інформації (пресу) України). У місячний термін від дня звернення громадянина суддя визначає розмір шкоди у вигляді втраченого заробітку, інших витрат і сум, про що виносить ухвалу. У разі незгоди громадя- нин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного уп- равління і службових осіб, які ущемляють права громадян, до суду вищої інстанції в касаційному порядку (п. 6, 12 Положен- ня про застосування Закону України “Про порядок відшкоду- вання шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р.). Про виконання вироку органи, які приводять вироки до виконання, повинні негайно повідомити суд, який постановив вирок. Контроль за виконанням вироків, ухвал і постанов по- кладається на суддів, які головували в судовому засіданні, і на голову суду. 3. Питання, що вирішуються судом при приведенні виро- ку до виконання. При виконанні вироку виникає низка пи- тань, які має вирішити суд. Ось типовіші з них. Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна покарання більш м’яким. Це питання розглядається судом за місцем відбування покарання засудженим за спільним подан- ням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або служби в справах неповнолітніх. УмовноBдострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, застосовується суддею військового суду гарнізону за місцезна- ходженням засудженого за поданням командування дис- циплінарного батальйону. Зазначені подання розглядаються судом в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду без витребування су- дової справи з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого. При розгляді судом спільного подання органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або служби в справах неповнолітніх суд повідомляє відповідну комісію чи службу про час і місце розгляду цього подання. Якщо суд відмовить в умовноBдостроковому звільненні засудженого від покарання або заміні невідбутої частини по- карання більш м’яким покаранням, розгляд повторного по- дання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі зло- чини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, мо- же мати місце не раніше як через рік з дня винесення поста- нови про відмову, а щодо засуджених за інші злочини та не- повнолітніх засуджених — не раніше як через шість місяців (ст. 407 КПК). Звільнення від відбування покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу. У випадку, коли засудже- ний до позбавлення волі захворів на хронічну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, суддя ра- йонного чи міського суду за поданням адміністрації ВТУ на підставі висновку лікарської комісії вправі винести постанову про звільнення цієї особи від дальшого відбування покарання. При цьому він вправі застосувати примусові заходи медично- го характеру чи передати звільненого на піклування органів охорони здоров’я. Якщо на душевну чи іншу хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбування пока- рання. На постанову судді протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляцію до апеляційно- го суду (ст. 408 КПК). Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 4083 КПК). За наявності підстав, передбачених ч. 4 і 5 ст. 83 КК: w після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м’яким покаранням чи направити засуджену для відбу- вання покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання; w якщо засуджена, яка була звільнена від відбування по- карання, відмовляється від дитини, передала її у дитя- чий будинок, зникла з місця проживання або ухи- ляється від виховання дитини, догляду за нею або сис- тематично вчинює правопорушення, що потягли за со- бою адміністративні стягнення і свідчать про небажан- ня стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбу- вання покарання, призначеного за вироком. Зазначені подання надсилаються до суду з матеріалами, які підтверджують обставини, передбачені ст. 83 КК, і розгля- даються суддею в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженої, і, як правило, самої засудженої. На постанову суду з питань, визначених у ст. 4083 КПК, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляцію до апеляційного суду. Заміна штрафу покаранням у вигляді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбав- лення волі службовим обмеженням, позбавлення волі три- манням у дисциплінарному батальйоні вирішується суддею районного суду за поданням органу, що відає відбуванням по- карання ,або за клопотанням колективу. Всі питання, передбачені ст. 410 КПК, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудже- ного. Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації виправноBтрудової установи, погодженим із спос- тережною комісією або службою у справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду подання. Після доповіді в справі суд заслуховує пояснення викли- каних осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті ви- носить постанову. На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоля- торі чи в тюрмі і переведення із виправноBтрудової установи в слідчий ізолятор чи в тюрму (ст. 4101 КПК). Можливість тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі або в тюрмі і переведення його з ВТУ у слідчий ізолятор пов’язу- ється в законі з необхідністю участі засудженого у досудовому слідстві чи в судовому розгляді в справах інших осіб. Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі, а також про тим- часове переведення засудженого з ВТУ до слідчого ізолятора вирішується слідчим або органом дізнання з санкції прокуро- ра області, а також прирівняних до нього прокурорів на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України — до чотирьох місяців, а з санкції Генерального про- курора України — до шести місяців. Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоля- торі чи в тюрмі або переведення його з ВТУ в слідчий ізолятор необхідне у зв’язку з розглядом справи в суді, то ці питання вирішуються судом, у провадженні якого знаходиться справа. Залишення чи переведення оформляється складанням слідчим мотивованої постанови, яка підлягає санкціонуванню прокурором. Суд виносить мотивовану ухвалу, а суддя, який одноособово розглядає справу, — постанову. Застосування судом примусового лікування до засуд- жених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припи- нення (ст. 4111 КПК). Залежно від виду покарання примусове лікування проводиться в місцях позбавлення волі або в спеціальних медичних закладах. Якщо лікування не було при- значено судом при постановленні вироку, питання про нього підлягає вирішенню в стадії виконання вироку. Питання про застосування примусового лікування до за- судженого, який відбуває покарання у ВТУ, вирішує суддя районного чи міського суду за місцем відбування покарання. Законним приводом для його розгляду в судовому засіданні є подання адміністрації ВТУ. До подання додається мотивова- ний висновок лікарської комісії, у якому зазначається про на- явність у засудженого хвороби, необхідність примусового лікування. Закінчення курсу примусового лікування не є підставою для його припинення. Це питання вирішується судом за місцем знаходження ВТУ або медичного закладу в разі наяв- ності клопотання адміністрації ВТУ, яке грунтується на вис- новку лікарської комісії. Висновок лікарської комісії не є обов’язковим для судді, він може з ним не погодитись і призначити судовоBмедичну експертизу. Застосування покарання за наявності декількох ви- років. Судом розглядаються питання, пов’язані з виконанням вироку, у таких випадках: w коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, і тому він не призначив покарання за су- купністю вироків; w коли під час виконання покарання, призначеного за су- купністю вироків, перший з них скасований в порядку нагляду, внаслідок чого із сукупності необхідно виклю- чити покарання, призначене судом за скасованим виро- ком. Суд за місцем виконання вироку зобов’язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками. Шляхом винесення постанови чи ухвали встановлюється загальний розмір покарання, яке підлягає відбуванню. Вироки і після цього зберігають своє самостійне значення, і якщо один з цих вироків буде скасований, решта зберігає чинність і їх виконан- ня продовжується. Постанова судді виноситься тоді, коли всі вироки поста- новлені суддею районного чи міського суду одноособово. У всіх інших випадках виноситься ухвала (ст. 413 КПК). Погашення і зняття судимості. Судимість, яка виникає у зв’язку з обвинувальним вироком, породжує певні несприят- ливі для засудженого наслідки, які не входять до змісту пока- рання. В разі вчинення судимою особою нового злочину це розглядається як обставина, що обтяжує її кримінальну відповідальність: w впливає на кваліфікацію окремих злочинів; w над такою особою може бути встановлений адміністра- тивний нагляд; w така особа не може бути обраною народним депутатом України. Особа вважається судимою до погашення судимості або до зняття її судом чи актом амністії, помилування. У більшості випадків судимість погашається автоматично за наявності умов, зазначених у ст.ст. 89, 90 КК. Приводом для дострокового зняття судимості є клопотан- ня осіб, які відбули покарання, громадської організації або трудового колективу, прийняте на загальних зборах. На них виділяється й представник цієї організації для участі в судово- му засіданні. Питання про погашення і дострокове зняття судимості розглядається суддею районного чи міського суду за місцем постійного проживання осіб, щодо яких порушені клопотання. У судовому засіданні бере участь особа, яка порушила клопотання про погашення судимості, а при достроковому знятті судимості — також і представник громадської ор- ганізації або трудового колективу. В розгляді бере участь про- курор, але його неявка не зупиняє розгляду клопотання суд- дею. Після розгляду клопотань суддя виносить мотивовану по- станову в нарадчій кімнаті. Постанова оголошується в судово- му засіданні, а її копія видається особі, щодо якої порушено питання про погашення або про дострокове зняття судимості. Якщо суддя відмовить у погашенні чи достроковому знятті судимості, повторне клопотання може бути порушено не раніше як через рік з дня відмовлення (ст. 414 КПК). Включення часу відбування виправних робіт без поз- бавлення волі до загального трудового стажу. Як правило, відбування виправних робіт без позбавлення волі до загально- го трудового стажу не зараховується. Як виняток, ст. 103 ВТК допускає можливість вирішення цього питання в судовому по- рядку — суддею районного чи міського суду за місцем прожи- вання особи, яка відбула покарання. Приводом до розгляду питання про включення до загаль- ного трудового стажу часу відбування виправних робіт є кло- потання особи, яка відбула покарання. До клопотання додаються: копія вироку; довідка про відбування покарання; характеристика власника підприєм- ства, установи про роботу і поведінку особи у період відбуван- ня нею покарання. В судовому засіданні головуючий оголошує клопотання, потім вислуховуються пояснення особи, яка порушила клопо- тання, досліджуються докази і заслуховується думка прокуро- ра, якщо він бере участь у розгляді справи, після чого суддя виносить у нарадчій кімнаті мотивовану постанову (ст. 4141 КПК). 4. Порядок вирішення судом питань, пов’язаних з вико- нанням вироку. Питання, пов’язані з виконанням вироку, за- лежно від їх характеру вирішуються судом, який постановив вирок, або судами за місцем відбування покарання, роботи чи проживання засудженого та особи, яка відбула покарання. Розгляд відбувається в судовому засіданні за участю про- курора. Як правило, в судове засідання викликається засудже- ний, а за його клопотанням — і захисник. Якщо питання сто- сується виконання вироку в частині цивільного позову, при необхідності викликається також цивільний позивач і цивільний відповідач. Проте неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду справи. При вирішенні судом клопотань про звільнення від відбу- вання покарання у зв’язку з хворобою та інвалідністю, а також про застосування судом примусового лікування до засудже- них, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення обов’язкова участь представника лікарської комісії, яка дала висновок про стан здоров’я засудженого. Питання, які виникають у процесі виконання вироку, роз- глядаються в судовому засіданні за поданням відповідних по- садових осіб, органів, які відають виконанням вироку, адміністрації місць позбавлення волі, клопотанням громадсь- ких організацій та засуджених осіб. Суди вправі також вирішувати питання, які виникають при виконанні вироків, внаслідок їх недоліків, зокрема: w про застосування акта амністії, якщо його застосування є обов’язковим і суд при постановленні вироку не обго- ворив цього питання; w про скасування запобіжного заходу, якщо при виправ- данні підсудного чи засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування; w про зарахування попереднього ув’язнення в строк відбу- вання покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні; w про частку речових доказів, якщо її не вирішено виро- ком суду; w про визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань; w про оплату праці захисника; w про усунення неточностей, допущених у вироку при на- писанні прізвища, імені, по батькові чи інших біо- графічних даних засудженого, а також описок та ариф- метичних помилок, коли вони очевидні і виправлення їх не стосується суті вироку і не тягне погіршення ста- новища засудженого (п. 4 постанови Пленуму Верхов- ного Суду України від 12 грудня 1990 р. “Про практику застосування судами України процесуального законо- давства при вирішенні питань, пов’язаних з виконан- ням вироків”). Розгляд справи починається доповіддю судді, після чого заслуховується пояснення осіб, що з’явилися в судове засідан- ня. Особам, які дають пояснення, можна задавати питання. Дослідивши докази, що підтверджують наявність обставин, які мають значення для правильного вирішення питань, що виникли в процесі виконання вироку, заслухавши думку про- курора, суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення по- станови (ст. 411 КПК). Хід судового розгляду фіксується у протоколі судового засідання, який підписується суддею і секретарем судового засідання. На судові рішення протягом семи діб з дня їх оголо- шення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апе- ляційного суду. Нагляд за законністю виконання вироків здійснюється прокурором. Розпорядження прокурора, які стосуються вико- нання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх ор- ганів і посадових осіб, які їх виконують (ст. 415 КПК). |
Читать: 1.1. украЇна |
