Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США - Навчальний посібник (Молдован А. В.)

2.4. англІя

2.4.1. Докази в кримінальному процесі

1. Доказове право. 2. Предмет доказування. 3. Обов’язок доказування.

1. Доказове право.  Правила  про докази  мають особливе місце в англійському кримінальному процесі. Доказове  право (law of evidence)  традиційно  домінує у кримінальній юстиції. Це викликано тим, що в Англії протягом багатьох століть існує суд присяжних, яким необхідно детально роз’яснювати прави- ла доказування. Крім того, в Англії ніколи не було криміналь- ноBпроцесуального кодексу, який би узагальнив основні поло- ження доказового права.

Доказове право не розглядається як інструмент  забезпе- чення прав особи. Його мета — створити такі правила, які б дозволяли усунути із процесу або не допустити в процес сумнівних  доказів. Якщо доказ, з точки зору судді, не викли- кає сумніву, навіть якщо він отриманий з порушенням проце- дури, то немає ніяких причин відмовлятися від такого доказу.

2. Предмет доказування. Правила  визначення предмета доказування умовно поділяють на дві групи: обставини, пов’язані зі злочинним діянням (фактичні обставини), і обста- вини, пов’язані з особою підсудного і потерпілого.  До першої групи відносяться:

w   обставини, які входять до предмета доказування (голо-

вного факту)  і підлягають  встановленню судом при ви- несенні вироку (facts in issue);

w   обставини,  на підставі  яких  можна  зробити  висновки

про основні,  головні  факти.  “Факти,  що мають  відно-

шення  до  суті  обвинувачення”  (facts  relevant   to  the issue);

w   похідні  (супутні) обставини  (collateral facts),  які  важ-

ливі лише у зв’язку з якимось конкретним випадком, наприклад, чи могла людина із слабким слухом чути розмову в сусідній кімнаті.

До другої групи обставин, пов’язаних з особою підсудного і потерпілого, входять:

w   обставини,   пов’язані  з  судимістю,  попередньою   по-

ведінкою обвинуваченого на роботі і в сім’ї, заслугами в минулому  тощо;

w   обставини, пов’язані з особою потерпілого, якщо в його

негативній  характеристиці зацікавлений захист, напри- клад, у справах  про згвалтування захисник  має право задавати потерпілій питання, пов’язані з її поведінкою в минулому  і моральним  обличчям.

При оцінці доказів існують правила,  що дещо обмежують цю свободу суддів при оцінці доказів:

w   особа може бути засуджена за зраду лише за наявності,

як мінімум двох показань  свідків (Закон про державну зраду 1795 р.);

w   забороняється  виносити   обвинувальний  вирок   на

підставі показань одного свідка і при відсутності інших доказів (Закон про наклеп 1911 р.);

w   обвинувачення  у  перевищенні  швидкості   має  бути

підкріплено  показанням одного свідка і як мінімум будьBяким іншим  доказом  (Закон про  дорожній  рух

1984 р.).

3. Обов’язок доказування вини обвинуваченого в англій- ському кримінальному процесі лежить  на обвинувачеві,  але в ході кримінального процесу  він може переміщуватися на об- винуваченого. Обвинувачений зобов’язаний довести, напри- клад,  що він є душевнохворим, якщо  він посилається на цю хворобу на свій захист, а також інші обставини,  які виключа-

ють його відповідальність:  те, що він уже був судимий за таке ж діяння, алібі. В окремих випадках  закон прямо встановлює, що відсутність  якогоBнебудь елемента складу злочину  має бу- ти доведена захистом, наприклад, відсутність наміру ввести в оману в справах про злочини, передбачені законом про бан- крутство. Обов’язок доказування може переходити на обвину- ваченого й на основі презумпції або у зв’язку з можливістю зробити  висновок  із певних фактів.  Наприклад, установлено, що якась особа володіє майном, незадовго до того викраденим. Якщо вона не доведе, що володіє цим майном на законних підставах, її можуть визнати  винною в крадіжці  або прихову- ванні краденого й засудити.

У кримінальному процесі Англії існує правило, що все не- достатньо з’ясоване, не підтверджене  доказами й таке, що вик- ликає сумніви, належить тлумачити  на користь обвинувачено- го. Однак  ці сумніви регулюються  жорсткими правилами, які стосуються в основному питання  про допустимість  доказів. Ці правила зводяться переважно  до такого.

Недопустимі свідчення за чутками. Свідок, котрий знає будьBякі факти  від іншої людини, якої немає в суді, не вправі навіть згадувати про ці факти у своїх показаннях. Із цього пра- вила, як і з усіх інших, є винятки. Свідку дозволяється говори- ти про те, що він чув від третьої особи про зізнання  обвинува- ченого. Він може також говорити про повідомлення, які зроби- ла будьBяка людина перед своєю смертю.

Не дозволяється зачитувати в суді лист, автора якого не- можливо допитати, крім випадків, коли йдеться про письмові показання під присягою.

Забороняється задовольнятися гіршими  доказами,  коли є можливість подати  кращі. “Кращий  доказ” — першоджерело. Практично дане правило  стосується  лише документів  і озна- чає,  що  належить   подавати   оригінал   документа,  а  не  його копію. Якщо документ не подано до суду, то про його зміст за- бороняється вести мову, крім випадків, коли відомо, що доку-

мент утрачений  або його не вдалося  розшукати після старан- них, сумлінних  пошуків.

Не дозволяється перед закінченням процесу доказування і взагалі перед винесенням обвинувального вердикту присяж- ними доказувати погану репутацію підсудного (його негарні звички або погані риси характеру),  бо предметом доказування є факти,  а не думка про моральні  якості  обвинуваченого. На цю обставину обвинувач може посилатися лише після того, як присяжні засідателі винесуть обвинувальний вердикт і суд пе- рейде до визначення покарання.  Слід зауважити,  що в разі, ко- ли сам підсудний  посилається на свою хорошу репутацію,  то він  може  піддаватися перехресному   допиту  про  його  пове- дінку. При поданні доказів хорошої репутації підзахисного  ад- вокатом  обвинувач  має право на спростування доказів захис- ника подавати докази поганої репутації обвинуваченого.

Перед виходом присяжних для постановлення вердикту забороняється оголошувати про попередню судимість обвину- ваченого.

2.4.2. Джерела доказів

1.  Показання   свідків.  2.  Показання   обвинуваченого.

3. Показання експерта. 4. Документи і речові докази.

Джерелами доказів в англійському кримінальному про- цесі є показання свідків, обвинуваченого, експерта, документи і речові докази.

1. Показання свідків  — найпоширеніше джерело  доказів.

Як свідок  може бути допитана  будьBяка особа, котрій  відомі факти, що стосуються справи. БудьBяка особа визнається ком- петентною давати показання,  якщо тільки, на думку судді, во- на внаслідок  юного віку, нетверезого  стану або психічного за- хворювання  не позбавлена  здатності  розуміти  значення  при-

сяги або свій обов’язок говорити правду чи давати розумні по- казання. Особи, які страждають частковою втратою розуму, не є некомпетентними свідками  з приводу  обставин,  не пов’яза- них з їхньою хворобою. Але якщо їхні показання суд вважати- ме неB якісними внаслідок  психічної  неповноцінності свідків, присяжні можуть не брати їх до уваги.

Свідок зобов’язаний  з’явитися за викликом суду й дати показання.  У разі порушення цього обов’язку  він може бути оштрафований за неповагу до суду, заарештований. Дачі свідком показань  передує процедура  приведення його до при- сяги — на Біблії  чи Євангелії:  “Я клянусь  всемогутнім  Богом, що буду говорити  суду правду й лише правду. Нехай допомо- же мені Бог”. Якщо свідок заперечує проти принесення прися- ги під приводом  того, що він невіруючий,  або посилається на те, що принесення присяги  суперечить  його релігійним  пере- конанням,  він може дати суду урочисте запевнення в правди- вості показань, яке прирівнюється до присяги.

В англійському доказовому  праві  передбачений інститут імунітету  свідків, тобто право окремих  категорій  осіб за пев- них умов відмовитися давати показання.

Свідка  забороняється примушувати відповідати  на запи- тання або вимагати  від нього якийBнебудь документ, якщо він під присягою запевняє, що це потягне за собою обвинувачення його в злочині, накладення на нього штрафу  або конфіскацію його майна.

Свідок має право відмовитися подавати до суду для огля- ду документи, які належать йому на праві власності.

Подружжя має право відмовитися повідомляти відомості, які стали відомі одному з них від другого під час перебування в шлюбі. Дружина або чоловік обвинуваченого можуть бути викликані як свідки лише на прохання  обвинуваченого, за ви- нятком справ про державну зраду або при посяганні  на свобо- ду, здоров’я один одного.

Адвокати  та їхні клерки  не можуть  давати  показань  про дані, які були їм довірчо повідомлені  їхніми клієнтами або від

імені клієнтів,  а також подавати  без згоди клієнта  документи, одержані ними від клієнтів.

Свідок  не має  права  відповідати  на запитання, якщо  це

пов’язано з розголошенням офіційних повідомлень,  що, на думку судді, завдасть шкоди публічним інтересам. Тому, на- приклад,  поліцейський  чиновник,   який  виступає   в  суді  як свідок, може не називати імені інформатора; свідку також не можна  ставити   запитання,  чи  не  є  він  сам  інформатором поліції.

На відміну від кримінального процесу континентальних європейських держав в англійському суді свідок дає свої пока- зання  не в формі  послідовної  розповіді,  а у вигляді  коротких відповідей  на запитання сторін. Суд у допиті  не бере участі, він може лише відвести поставлене  стороною запитання.

Допити  бувають трьох видів: головний,  перехресний  і по- вторний.

Спочатку  свідок  підлягає  головному  допиту.  Цей  допит веде сторона, яка його викликала. В англійському криміналь- ному процесі немає свідків суду, правосуддя, а є свідки сторін: обвинувачення й захисту. Мета головного допиту — одержати від свідка такі показання,  які підтверджують  версію сторони, яка допитує. Навідні  питання  під час головного допиту не до- пускаються.

Після закінчення головного допиту свідка допитує проти- лежна сторона, тобто свідка обвинувачення допитує захисник, а свідка захисту — обвинувач. Цей допит називається перехре- сним. Дозволяється ставити навідні запитання. Як правило, сторона, що викликала свідка, не має права ставити запитання, які дискредитують цього свідка. Однак, якщо в результаті  пе- рехресного  допиту  протилежної сторони  свідок перейшов  на позицію  останньої,  вона може з дозволу  судді також  піддати його перехресному  допиту.

Після перехресного допиту свідок може бути підданий по- вторному  допиту стороною, яка його викликала. Допит  чітко

обмежений метою з’ясування справжнього значення деяких відповідей свідка, даних ним під час перехресного допиту. Без дозволу судді особа, яка проводить повторний допит, не вправі ставити запитання, які вона могла й повинна була ставити при головному допиті. Навідні  питання  під час повторного допиту не допускаються.

2.  Показання  обвинуваченого як  самостійного  джерела доказів в англійському кримінальному процесі юридично  не- має. Якщо підсудний забажає дати показання,  він переводить- ся до розряду свідків, дає присягу як свідок у тому, що буде го- ворити  правду, і допитується як свідок, тобто допиту підсуд- ного як такого  немає, але є допит  підсудного  як свідка. При цьому підсудний зобов’язаний відповідати на запитання, дава- ти правдиві  показання й за неправдиві  показання може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Підсудний розглядається як свідок захисту, і першим йому ставить запи- тання захисник. Якщо ж підсудний не виявив  бажання  давати показання,  допит не проводиться. При цьому обвинувач не по- винен коментувати той факт, що підсудний відмовився  давати показання.

Визнання обвинуваченим своєї вини  у вчиненні  злочину має вирішальне  значення.  У разі його зізнання  на суді справа не розглядається по суті. Таке  положення англійські  юристи обрунтовують  принципом змагальності.  У суді проходять зма- гання, спір між обвинувачем і підсудним. Якщо підсудний виз- нав себе винним,  то спору нема, й дослідження доказів  вини стає зайвим.  Така  переоцінка  значення  зізнання  обвинуваче- ним своєї вини не відповідає інтересам установлення істини в кримінальній справі, оскільки  зізнання  обвинуваченого, навіть добровільне, нерідко буває неправдивим.

В  англійському  кримінальному  процесі  міститься   ряд умов, за наявності  яких зізнання  обвинуваченого є вирішаль- ним доказом  його вини: добровільність зізнання,  відсутність навіювання,   спокуси,  погроз,  обіцянок,  примусу.  В  момент

арешту обвинуваченого поліція  зобов’язана  попередити  його, що все сказане ним може бути використане проти нього й що він не зобов’язаний  давати показання.

3. Показання експерта. Експерт  в англійському суді та- кож виступає  як свідок, але на відміну від звичайного  свідка дає  показання,   викладаючи   свою  думку  з  приводу   різних фактів. У процесі діє також принцип змагальності експертизи. Поліцейський чиновник,  який  проводив  якеBнебудь спеціалі- зоване  дослідження в справі, може бути залучений  однією із сторін (найчастіше обвинувачем) до участі в процесі як свідок і під присягою дати показання про проведені ним дослідження та їхні результати,  а також  висловити свою думку. Як свідок дає показання про свої дії і поліцейський чиновник  або детек- тив, який провадив огляд місця події чи обшук.

Кожна із сторін може доручити провадження спеціальних досліджень  будьBякій компетентній особі незалежно  від того, де вона  працює,  і залучати  її до участі  в суді як  обізнаного свідка, тобто експерта. Відповідно до принципу  змагальності експертизи сторони можуть залучати  до участі в процесі своїх експертів для проведення контрекспертизи з метою запере- чення висновків  експерта протилежної сторони. Кваліфікація експерта й результати експертизи можуть бути завжди пе- ревірені під час перехресного допиту.

Дозволяється поєднання в одній особі експертних  і слідчих функцій  в одній і тій самій справі. Різні спеціалізовані дослідження можуть проводити  ті ж самі поліцейські,  що ве- дуть розслідування в справі й виступають  потім у суді як зви- чайні свідки й свідкиBексперти одночасно.

4. Документи і речові докази. В англійському криміналь- ному процесі завжди надавалося велике значення використан- ню документів  і речових доказів. Допускається використання як доказу й магнітофонного запису. Відповідно до Закону  про поліцію і про докази в кримінальних справах 1984 р. за певних умов може бути доказом і документ, одержаний  з комп’ютера.

 

2.5. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

2.5.1. Докази в кримінальному процесі

До порівняно  недавнього часу в науці кримінальноBпроце- суального права США панував погляд, що органи юстиції не ставлять перед собою завдання установити, що ж відбулося на- справді. Суд повинен  констатувати, чи довів обвинувач  вису- нуті ним обвинувачення, однак при цьому обов’язок доказу- вання обставин, які виключають або пом’якшують відповідаль- ність, як правило, покладається на обвинуваченого.

Професор  Гарвардського  університету Е. Морган у перед- мові до Примірного кодексу про докази, узагальнюючи погля- ди своїх колег, судову практику,  стверджував:  “Думаючі юри- сти чітко уявляють собі, що правовий  спір не є і не може бути науковим  дослідженням, яке здійснюється з метою встанов- лення  істини” (цит.  за: Гуценко К. Ф. Уголовная юстиция.  — М., 1979. — С. 140).

В останні десятиліття в американських законах часто можна зустрічати  приписи, які виходять  з того, що у криміна- льних справах має бути встановлена  істина.

“Після певного співставлення і розгляду  всіх доказів свідомість присяжних залишається в такому стані, коли вони не можуть сказати, що відчувають тверде переконання в істин- ності обвинувачення” (§ 1096 Кримінального кодексу  штату Каліфорнія).

“У випадку, коли обвинувачений доставляється до магістрату  для  попереднього  розгляду,  дана  посадова  особа має  здійснити   перевірку   істинності   даного  обвинувачення” (ст. 16.01. КПК штату Техас).

“Прийняття даних Правил не повинно перешкоджати роз- витку і вдосконаленню доказового  права і відповідності  з ос-

новними принципами, мета яких — справедливе  встановлення істини”  (правило 5 Правил  доказування, прийнятих у штаті НьюBДжерсі).  У  правилах  доказування, прийнятих Верхов- ним судом штату Огайо, відзначається, що мета даних правил заключається у визначенні  процедур розгляду справ, що забез- печують  установлення  істини...  (детальніше  див.:  Гуценко К.Ф., Головко Л.В., Филимонов  Б.А. Уголовный процес  запад- ных государств. — М., 2002. — С. 209—213).

2.5.2. Джерела доказів

1. Показання свідків. 2. Висновки експертів.

1. Найпоширенішим джерелом  доказів  у США,  як і в ін- ших країнах, є показання свідків. Останні  поділяються на свідків  обвинувачення і свідків  захисту.  Як і в Англії, суд за власною  ініціативою  свідків  не викликає,  а допити  бувають трьох видів: основні, перехресні й повторні.

Як докази використовуються показання анонімних свідків, у тому числі таємних поліцейських агентів, їм на- дається так звана гарантія  невикриття, суть якої полягає  в то- му, що свідок обвинувачення — поліцейський таємний агент — на судове засідання не викликається, його показання оголошу- ються в суді без вказівки  джерела їх одержання.

Обвинувачені також допитуються  як свідки, причому виз- нання  обвинуваченим своєї  вини  має  вирішальне  значення. Тому поліція і прокуратура завжди намагаються  одержати та- ке визнання.

2. Висновки експертів. Як і в Англії, в кримінальному процесі США  експертиза  має змагальний характер.  Кожна  із сторін за власною ініціативою запрошує одного або кількох експертів. Якщо одна сторона провела експертизу, друга має право провести контрекспертизу. На суді експерт допитується

як свідок, але на відміну від звичайного  свідка він не дає пока- зання  про відомі йому факти, а висловлює  свою думку з при- воду різних фактів.

Законом “Про засекречення інформації”  у США передба- чена можливість доповіді слідчих матеріалів  особисто судді окремо від захисту й підсудного для спільного вирішення пи- тання про доцільність  долучення  їх до справи.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

УКРАЇНА

1. Що таке кримінальноBпроцесуальне доказування, і яке значення  воно має?

2. Що таке доказове право, і яка сукупність  норм криміна- льноBпроцесуального права до нього входить?

3. Що таке теорія доказів і яке її завдання?

4. Як збираються  докази та їхні джерела в кримінальному процесі?

5. Як перевіряються докази та їхні джерела?

6. Які правила оцінки доказів та їхніх джерел?

7. Що означає  належність  і допустимість  доказів  та їхніх джерел?

8. Що таке предмет доказування та який його зміст?

9. Що треба розуміти під межами й обсягом доказування?

10. Хто є суб’єктом доказування, і на кому лежить обов’язок доказування?

11. Що треба розуміти під доказами в кримінальному про- цесі та їхніми процесуальними джерелами?

12. Як класифікуються докази та їхні процесуальні джере-

ла?

 

13. Хто є свідком у кримінальному процесі, які його права

й обов’язки?

14.  Що  є  предметом   показань   потерпілого   та  правила оцінки показань останнього?

15. Який  предмет,  різновиди  й правила  оцінки  показань підозрюваного  та обвинуваченого?

16. Що розуміють  під висновком  експерта та яке його до- казове значення?

17. Які процесуальні види експертизи? Коли призначення експертизи є обов’язковим?

18.  Що  таке  речові  докази,  протягом   якого  часу  вони зберігаються  і як вирішуються питання  про них?

19. Які протоколи  слідчих дій є джерелами  доказів?

20. Що розуміють під документами як джерелами доказів? Коли документ може бути речовим доказом?

ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНА

21. Які є види джерел доказів у німецькому  кримінально- му процесі?

22. Які  заходи  вживаються до свідка,  що  без  поважних причин відмовляється від дачі показань?

23. В чому суть присяги свідка в релігійній і не в релігійній формах?

24. Який існує особливий  порядок  допиту президента,  де- путатів, міністрів?

25. Хто має право відмовитися від дачі показань?

26. Які особливості  допиту обвинуваченого?

27.  Які  особливості   діяльності   експерта   в  німецькому кримінальному процесі?

ФРАНЦІЯ

28. Які є види джерел доказів у французькому криміналь- ному процесі?

29. Що  є предметом  оцінки  показань  свідків  та правила оцінки їхніх показань?

30. Кого забороняється допитувати  як свідків?

31. Які особливості допиту членів уряду й повноважних представників іноземних держав?

32. Які особливості  показань обвинуваченого?

33. Хто може бути експертом у кримінальному процесі?

АНГЛІЯ

34. На кого покладається обов’язок доказування в ан- глійському  кримінальному процесі?

35. Що таке “свідчення за чутками”?

36. Що таке “кращий доказ”?

37. Чому  забороняється оголошувати про попередню  су- димість обвинуваченого перед виходом присяжних для поста- новлення вердикту?

38. Які є джерела доказів у кримінальному процесі?

39. Хто може бути допитаний  як свідок?

40. Що таке імунітет свідка?

41. Які особливості  дачі показань  свідків, підсудного, екс- перта?

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ  АМЕРИКИ

42. Які особливості процесу доказування у кримінальному процесі США?

43. Які особливості  показань свідків?

44. В чому проявляється змагальний характер  експерти-

зи?

 

45. Які особливості  допиту експерта?

46. Чи можуть бути передані матеріали  слідства особисто

судді без відома захисника  й підсудного?

47. Яким законом передбачена можливість доповіді про слідчі матеріали особисто судді без відома захисника  й підсуд- ного?