4. форми оплати праці в бюджетних установах

Законодавчі засади  відносин  з оплати  праці регулюються  Зако- ном України  «Про оплату праці» від 24.03.95. Крім того діє ряд на- казів міністерств,  що встановлюють умови  оплати  праці та розміри ставок посадових окладів бюджетних установ відповідної галузі. Зо- крема це такі:

1. Постанова  КМУ «Про оплату праці працівників на основі єди- ної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів  та організацій  окремих  галузей бюджетної сфери»

№ 1298 від 30.08.2002 р.

2. Про упорядкування умов оплати праці працівників установ охорони здоров’я та соціального  захисту населення.  Наказ  Мінпраці

та Міністерства соціального  захисту та охорони здоров’я від 05.10.05

№ 308/519.

3. Про упорядкування умов оплати  праці та затвердження схем тарифних  розрядів  працівників навчальних  закладів,  установ освіти та наукових установ. Наказ Міносвіти і науки від 26.09.05р. № 557.

4. Про впорядкування структури  та умов оплати праці працівни- ків апарату  органів виконавчої  влади, органів прокуратури, судів та інших органів. Постанова  КМУ № 268 від 09.03.2006 р.

А також ряд інших законодавчих документів.

В бюджетних установах основою організації оплати праці є тариф- на система, складовими якої є тарифно-кваліфікаційні характеристи- ки, тарифні розряди, тарифні коефіцієнти, схеми посадових окладів.

При тарифній системі діють дві форми оплати праці: погодинна  і відрядна. Сутність погодинної форми оплати праці є її оплата за кіль- кість відпрацьованого часу з урахуванням кваліфікації працівника.

Сутність відрядної форми — це оплата за кількість і якість вироб- леної продукції,  виконаних робіт, наданих послуг за встановленими розцінками.

Заробітна плата при погодинній  оплаті визначається згідно з та- рифною ставкою і кількістю відпрацьованого часу.

Тарифна ставка  — це розмір зарплати за одиницю часу, як прави- ло за годину чи місяць, а тому розрізняють годинні та місячні тарифи.

У бюджетних установах застосовуються переважно місячні та- рифні ставки, які називають  посадовими окладами.

При погодинній формі оплати праці для бюджетних установ най- більш поширеною є штатно-окладна система. Вона передбачає вста- новлення кожному працівникові місячного окладу (ставки) відповід- но до посади, яку він обіймає. Крім того на розмір посадового окладу впливають  і інші фактори.

Погодинні  тарифні ставки  використовуються для  оплати  праці нештатних  працівників, коли вони залучаються з інших установ або виконують  роботу зверх річної норми навантаження. Наприклад, консультування в лікарнях  високопрофесійними лікарями,  читання лекцій студентам ВНЗ,  учням шкіл докторами  наук, академіками чи іншими кваліфікованими спеціалістами  — науковцями та інше.

З метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організацій  галузей бюджетної сфери, а також створення механізму

підтримання на постійному  рівні оптимальних міжгалузевих та між- посадових співвідношень в оплаті праці в бюджетній сфері Кабінетом Міністрів  України  затверджено впровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати  праці, що діє з 1 вересня  2005 року в установах  освіти, науки та охорони здоров’я та в інших бюджетних установах.

Нею встановлені:

– єдина  тарифна  сітка  розрядів  та коефіцієнтів з оплати  праці працівників установ,  закладів  та організацій  окремих  галузей бюджетної сфери;

– схеми тарифних розрядів посад керівних, наукових, науково-пе- дагогічних, педагогічних працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників бюджетних установ, закладів та організацій;

– схему тарифних  розрядів  посад (професій) професіоналів, фа- хівців керівників інших структурних підрозділів  і технічних службовців, загальних для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

– схему тарифних  розрядів  посад (професій) робітників,  загаль- них для всіх бюджетних установ, закладів та організацій;

– ставки  погодинної  оплати  праці працівників усіх галузей  еко- номіки за проведення  навчальних  занять.

Єдина тарифна сітка розрядів та тарифних  коефіцієнтів визначає тарифні  розряди  для посад і професій  на підставі яких визначається посадовий оклад. Ці схеми враховують кваліфікацію працівників від- повідно до професій та посад.

Для визначення посадового окладу за цією сіткою кожній профе- сії чи посаді встановлений тарифний розряд і відповідно для кожного тарифного  розряду встановлений тарифний коефіцієнт.

Для посадового окладу працівника, що має 1тарифний розряд присвоюється тарифний коефіцієнт 1,00. Це найменший  посадовий оклад і він встановлюється Кабінетом Міністрів України. На сьогодні він встановлений на рівні мінімальної заробітної плати.

Для визначення посадового окладу необхідно тарифний коефіці- єнт помножити на посадовий оклад працівника 1 розряду з тарифним коефіцієнтом 1.

Наприклад, для доцента  вищого навчального  закладу  3–4  рівня акредитації   встановлено тарифний  розряд  18,  тарифний  коефіці-

єнт — 2,37. Для визначення розміру посадового окладу тарифний ко- ефіцієнт (2,37) треба помножити  на посадовий оклад для 1 розряду:

515  2,37 = 1220 грн.

Також Кабінетом Міністрів України для бюджетних установ від- повідної галузі розроблені умови оплати праці, якими встановлені по- рядок визначення посадових окладів (тарифних ставок),  обов’язкові надбавки  та доплати,  тощо. До обов’язкових  надбавок, зокрема,  від- носять доплати за стаж роботи, за роботу в нічний час, за вчену сту- пінь та вчене звання, за знання іноземної мови тощо.

Погодинна ставка  для проведення  навчальних  занять праців- никами  усіх галузей  встановлені у відсотках  до окладу  працівника

1 розряду.  Наприклад, професор  при проведенні  навчальних  занять з учнями шкіл отримає за 1 годину занять 5,04\% свого посадового окладу, зі студентами  вузів 3 та 4 рівня акредитації  — 9,35\%, з аспі- рантами — 10,78\%.

Для проведення  роботи по встановленню кожному працівнику розрядів  за Єдиною  тарифною  сіткою відповідно  до його посади чи професії  , встановлення посадового  окладу (тарифної ставки),  вста- новлення  доплат  та надбавок  в бюджетних  установах  діють тарифі- каційні комісії. Така комісія створюється наказом керівника  у складі головного  бухгалтера,  інспектора  відділу кадрів, начальника плано- во-економічного відділу, представника профспілкової організації  та інших осіб. Ця  комісія  на підставі  документів  про освіту працівни- ка, стаж роботи, дипломи  та інші документи  і на основі законодав- чих документів визначає розмір тарифних ставок і посадових окладів працівників та складає  тарифікаційні списки, в який вказує  по кож- ному працівнику і посаді встановлений розмір  окладу,  надбавки  та доплати.  Ці списки  підписуються  членами  комісії і затверджуються керівником. Складені комісією тарифікаційні списки є підставою для складання штатного розпису та призначення посадових окладів.

Відрядна форма оплати праці застосовується на тих роботах, де є кількісні показники виробітку продукції чи виконаних робіт. Напри- клад, в зубопротезних кабінетах, учбових майстернях  тощо.

Специфіка роботи працівників бюджетної сфери зумовлює  особ- ливість планування та нормування роботи. Так, в основу нормування робочого часу вчителів,  викладачів,  вихователів та інших педагогіч- них працівників покладено викладацьку роботу. Законом «Про вищу

освіту» встановлено максимальне навчальне  навантаження науково- педагогічних працівників — 900 годин на рік, а педагогічних робітни- ків — 720 годин (або це становить  3 години в день, 18 годин на тиж- день). Тривалість робочого дня для лікарів, що зайняті амбулаторним прийомом встановлено 33 години на тиждень, для медичних реєстра- торів, дезінфекторів — 38,5 годин на тиждень.

Колективним договором установи встановлюється перелік посад і професій для яких застосовується ненормований робочий день.

Відповідно до Постанови КМУ № 245 від 03.04.1993 року, пра- цівники  державних  підприємств,  установ  і організацій  мають право працювати  за основним місцем роботи та за сумісництвом, тобто, ви- конувати крім своєї основної роботи іншу роботу на умовах трудово- го договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві або у громадянина у вільний  від роботи час.

Для роботи за сумісництвом  згоди адміністрації  за місцем основ- ної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво  можуть запровадити керівники  дер- жавних підприємств,  установ і організацій  разом з профспілковим комітетом  лише щодо окремих  професій  та посад, зайнятих на важ- ких  роботах  та  роботах  зі  шкідливим або  небезпечними умовами праці, додаткова  робота на яких  може призвести до негативних  на- слідків, що позначиться на стані їх здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження поширюється на осіб, що не досягли 18 років та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом  не повинна  перевищувати 4 годин в день. Відпустка  на роботі за сумісництвом  надається  одно- часно з відпусткою по основному місцю роботи.