Словник термІнІвА Аварія – небезпечна подія техногенного походження, що спри- чинила загибель, травмування людей та створює на об’єкті чи окре- мій його території загрозу життю та здоров’ю людей, довкіллю, ви- кликає руйнування будівель, споруд, обладнання, транспортних систем, порушення виробничо-технологічних процесів. Акваторія (лат. аква, лат. викр. терра – площа, територія) – вод- ний простір водойми – озера, моря, океану, обмежений природни- ми, штучними або умовними кордонами. Акліматизація (лат. ак – до, лат. клімат) – пристосування ор- ганізму до кліматичних умов. Це навмисне пересення організму до ареалу, в якому раніше він не перебував. Проходить у три фази – ін- тродукція, адаптація до нових умов та натуралізація – заняття нової екологічної ніші. Антициклон – зона підвищенного тиску в атмосфері, формує посушливу погоду. Атмосфера ( гр. атмос – пар та гр. сфера – шар) – газова обо- лонка Землі масою 5,15·1015 т. Склад: азот – 78,09\%, кисень – 20,93, аргон – 0,93\%, диоксид вуглецю – 0,03\% та інші гази природного та антропогенного походження. Виникла еволюційним шляхом. Б Бактерія (гр. бактеріон – паличка) – група мікроскопічних, одноклітинних організмів. За типом дихання ділять на аеробні та анеробні, за типом живлення – на автотрофні та гетеротрофні. При- ймають участь у кроговороті речовин у біосфері, виконують роль редуцентів. Безпека екологічна – стан, при якому вірогідність здійснення негативного ризику при взаємовідносинах з природними системами, компонентами мінімальна. Безпека радіаційна – система організаційно-технічних заходів, принципів, нормативів, правил, виконання яких є обовязковою нор- мою у політиці держави, спрямованої на забезпечення протирадіа- ційної безпеки людини, населення Біомаса (гр. біос та лат. – маса – ком, кусень) – кількість речо- вини, яка утворюється організмами на одиниці пощі або об’єму аре- алу. Вимірюється у одиницях: г/м3, кг/га, г/м2 або у енергетичних одиницях (калоріях). Сумарна вага сухої речовини біомаси складає 85-100 млрд т.
В Вірулентний (лат. – отруйний) хвороботворний організм, здат- ний викликати захворювання. Вода питна – вода, яка за органолептичними властивостями, хі- мічними, бактеріальними, радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству Г Ген (гр. генос – рід, породжувати) – перша складова багатьох термінів. Гео- (гр. Земля) – перша складова багатьох термінів. Гербіциди (лат. херба – трава, лат. викр. цедере – вбивати) – група пестицидів для винищення трав’янистих бур’янів. Гідросфера (гр. гідро, гр. сфера) – водна оболонка планети, серед- овище гідробіонтів. Її маса складає 1,5 млн куб. км (1куб. км – 1 млрд т). Маса прісної води не більше 3\% і займає 71\% поверхні Землі. Гранично допустиме рекреаційне навантаження – відношення кількості відпочиваючих на певній площі до часу знаходження на ній, коли не спостерігається руйнування природних біоценозів, ви- снаження природних ресурсів. Грунт (нім. грюнд – основа) – сільськогосподарські угіддя, пло- дородні поверхні землі. Гумус (лат. хумус – перегній, плодородна земля) – складна ор- ганічна речовина, що утворюється в результаті біохімічних реакцій при розкладі рослинних і тваринних залишків, накопичується у верхньому шарі грунту. Д Безпеки декларація – документ, який визначає комплекс за- ходів, що вживаються субєктом господарської діяльності для запо- бігання аваріям, забезпечення готовності до локалізації, ліквідації наслідків аварій, катастроф.
Джерела забруднення точкові – джерела надходження до вод- ного об'єкта забруднюючих і біогенних речовин, спричиненого їх локально визначеним скиданням. Демографія (гр. демос – народ, гр. графос – писати) – вчення про народонаселення, процеси які відбуваються на територіях, за- селеними людьми – вивчає структурні, якісні, кількісні, просторові зв’язки між середовищем і народом, який мешкає в ньому, їх вза- ємовпливи. Дефляція (лат. дефлятіо – видувати, здувати) – вітрова, або ео- лова, ерозія Дефоліанти (лат. де – віднімати, лат. фоліум – лист) – група речо- вин пестицидної дії, які викликають штучний опад листя. Преважаюча більшість з них сильні отрути, наприклад хлорат магнію – отрута крові. Доза (гр. дозус – порція, певна кількість) – кількість речовини або випромінення, що визиває відповідну реакцію організму. Е Евакуація (лат.) – організоване видаленнч людей, техніки, об’єктів з місцевості для якої існує загроза стихійного лиха, військових дій Еволюція (лат. поступовий розвиток) – поступовий розвиток всіх організмів з пристосуванням до змінюючихся умов довкілля. Екологія (гр. ейкос – дім, місце життя, гр. логос – наука, вчення) – синтетичне, інтегроване вчення про взаємовідносини між живими, не- живими об’єктами та середовищем. Сучасна екологія дуже розгалуджена наука, основу якої складають фундаментальні науки – біологічні, хімічні, фізичні, математичні, та гуманітарні – філософські, соціальні. Ергономіка (гр. ергон – праця та гр. номос – закон) – галузь зна- ння, яка вивчає закономірності трудових процесів з метою створен- ня найкращих, безпечних умов праці. Ерозія (гр. еродерос – роз’їдати) – процес руйнування поверх- невих структур літосфери – грунтів, гір за рахунок дій вітрів (вітро- ва ерозія), розмивання водами (водна ерозія), рухами льодовиків (льодникова ерозія), під дією хімічних речовин (хімічна ерозія) Ж Життя – форма існування матерії, особливістю якої є перетво- рення однієї форми енергії в іншу та здатність накопичувати її до рівня, необхідного для існування живого обєкта у часі і просторі. Життя – це процес зменшення ентропії.
Заповідник – територія, на якій підлягають охороні представни- ки флори, фауни, геологічні об’єкти, ландшафти. На ній обмежуєть- ся господарська діяльність. Це заповідники державного, місцевого значення, урочища, біосферні, національні парки, Зона (гр. зоне – пояс) частина місцевості з однорідними кліма- тичними, геологічними, флоро-фауністичними характеристиками. Зона санітарної охорони – територія, акваторія, на якій вво- диться особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою попе- редження погіршення якості воли джерел централізованого госпо- дарського водопостачання І Ідіосинкразія (гр. ідіос – своєрідний, гр.. синкразіс – змішування) – підвищено хвороблива чутливість окремих людей до певних речовин лі- ків, харчів, запахам в результаті чого виникають висипання на шкірі, біль. Ієрархія (гр. хієрос – священний, гр. архе – власть) – система структурної, функціональної залежності між різними багаторівне- вими об’єктами – живими та неживими. Наприклад іерархічна сис- тема: ген, клітина, орган, організм, популяція, спільнота, біосфера. Кожен рівень виконує свої специфічні функції. Імунітет (гр. іммунітас – вільний від боргу) – механізм, що за- безпечує організму здатність бути вільним від несприятливої дії шкідливих факторів – внутрішніх або зовнішніх. Ефективність дії імунних систем закладена на генному рівні. Виділяють імунітет природного походження, штучний та екологічний, який характери- зує можливість опору екологічної системи, її компонента до дії не- гативних факторів з метою самозбереження. Інсектицид (лат. інсектум – комаха, викр. лат. цедере – вбивати) – пестицид, призначений для винищення комах. Інформація (лат. інформатіо – пояснюю, розяснюю) – енергія, що відображує ступінь упорядкованості системи, в екології показ- ник видового розмаїття екосистеми. Це величина, що обратно про- порціональна ступіня вірогідності будь яких подій (об’єктів), про характеристики яких іде мова. Інформація – це ступінь впорядко- ваності системи. К Кадастр (фр. кадастре) – систематизована інформація про якіс- ний та кількісний стан будь яких об’єктів, явищ, як результат непе- рервних спостережень та досліджень. Розрізняють водний, земель-
Ксенобiотики (гр. ксенос – чужий, бiо – життя) – речовини, чуждs життэвим процесам, частiше всього отруйнi речовини (пести- циди, дiоксини, важкi метали). Катастрофа – аварія великого мастабу, для якої характерна велика кількість постраждалих людей, масштабні руйнування, не можливість подальшого функціонування об’єкта, системи. Л Ландшафт (нім. ландшафт – краєвид) – територія з однотип- ними рельєфом, кліматом, грунтом, біоценозами. Розрізняють при- родні – морські, гірські, степові, лісові, болотяні та штучні – антро- погенні, техногенні, агрогенні. Літосфера (гр. літос – твердий, кам’яний та гр. сферос) – верхня тверда оболонка планети, товщиною до 100 км на континентах до 1 км на окремих ділянках дна Світового океану. М Меліорація (лат. меліоратіо – поліпшення) – сукупнсть організаційно-господарських, технічних заходів, направлених на поліпшення природного середовища, часто негативно зміненого з-за антропогенної діяльності. Метеорологія (гр. метеора – атмосферні явища, гр. логос) – на- ука, яка вивчає процеси в атмосфері, пов’язані з кліматичними, по- годними явищами. Моніторинг (англ. моніторинг – спостерігати, надзирати) – комплексна система спостережень та оцінки, прогнозів стану будь якої системи, об’єкта. Моніторинг вод – система спостережень , збору, обробки, збере- ження та аналіза інформації про стан водних обєктів, прогнозуван- ня їх стану. Н Небезпечна речовина – хімічна, токсична, вибухова, горюча, окислювальна, біологічні агенти (біохімічні, мікробіологічні, біотех- нологічні препарати), що формує загрозу виникнення надзвичайної події, ситуації, стану із загрозою життю, здоровю людей, цілісності довкілля Ноосфера (гр. ноос – розум, гр. сфера) – шар, частини біосфе- ри перетворені діяльністю людини, суспільства, цивілізації завдяки осмисленій, розумовій діяльності. Часто результати такої діяльнос-
Тейяр-де-Шарден, а цілісну теорію – ноосферологію створив В.І. Вернадський. Ноосфера – це результати розумової ліяльності лю- дей – промислові, транспортні, сільськогосподарські об’єкти, штуч- ні ландшафти (антропосфера, техносфера, соціосфера) в біосфері. О Об’єкт підвищенної небезпеки – об’єкт на якому постійно існує загроза виникнення аварії, катастрофи, виникнення надзвичайної си- туації, надзвичайного стану через виготовлення, переробки, зберіган- ня, використання однієї або кількох небезпечних речовин, джерел . Озон – молекула, яка складається з трьох атомів кисню, є над- звичайно активним окиснювачем, утворюється з молекулярного кисню в електричних розрядах, під дією жорсткого ультрафіолето- вого (УФ) випромінення. Озоносфера – частина атмосфери де під дією жорсткого УФ випромінення спостерігається найбільша концентрація озону. Цей шар розташований на висоті 30-50 км від поверхні Землі і захищає все живе від шкідливої дії УФ опромінення. Оповіщення – доведення повідомлень, певних сигналів до цен- тральних, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, населенню з органів управління безпекою життєдіяльності про за- грозу, виникнення надзвичайної ситуації будь-якого походження – природного, техногенного, антропогенного та прояву – аварії, ката- строфи, епідемії, пожежі. Організм (лат. – живий) – цілісна жива система, з певною ієрар- хією у будові і функціях. П Паразит (гр. паразитос – нахлібник) – організм, який існує за рахунок живильних речовин іншого організму. Парк (анл.) – територія, ділянка землі з зеленими насадження- ми, комунікаціями, водоймами природного або штучного походжен- ня. Має естетичне, оздоровче, культурно-пізнавальне значення. Патологія (гр. патос – хвороба, гр. логос – наука) – вчення про хвороби, відхилення від норми. Педагогіка (гр. – наука про навчання та виховання підростаю- чого покоління). Пестициди (лат. пестіс – зараза, викр. лат. цедере – вбивати) – речовини, призначені для винищення різних шкідників. Часто дуже
Потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому можуть фор- муватися і реалізуватися небезпечні стани, що створюють реальну загрозу виникнення аварії, катастрофи Р Рекреаційна зона (лат. рекреаціа – відпочинок, гр. зоне) – зона, територія відпочинку – туристичного, інтелектуального, медичного для відновлення здоров’я та працездатності. Рельєф (лат. релєво, фр. релієф – підняття) – сукупність нерів- ностей на земній поверхні різних за розмірами, походженню, віку, історії виникнення. Складається з узвищ, піднять (позитивні фор- ми) та низовин (від’ємні форми рельєфу). За походженням – при- родний та антропогенний. Респіратор (лат. – дихати) – пристрій для захисту органів ди- хання від дії шкідливих речовин. Ресурси біологічні (фр. ресоурс – допомiжний засiб) – біологіч- ні компоненти біосфери, що можуть бути використані для отриман- ня людьми матеріальних та інших благ. Ресурси рекреаційні (лат. рекреацiя – вiдпочинок, вiдновлення, одужання) – об'єкти та явища природного і антропогенного похо- дження, що використовуються для оздоровлення, відпочинку і ту- ризму. Р Ризик – ступінь імовірності певної події, частіше негативної, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об- єкта підвищенної небезпеки і/або за його межами. Ризик прийнятний – ризик, який не перевищує гранично допустимо- го рівня на території обєкта підвищенної небезпеки і/або за її межами Риф (гол. ріф) – природне вапнякове утворення з колоніальних коралів тропічних, субтропічних морів. С Санітарія (лат. санітас – здоров’я) – система заходів, спрямова- них на покращання умов праці, побуту, здоров’я. Система (гр. система – об’єкт складений з частин) – сукупність елементів, що знаходяться у тісних відношеннях і зв’язках між со- бою. Кожна система пов’язана з оточуючим її середовищем.
Cмуга прибережна – ділянка контакту суші з морем, яка вклю- чає природні комплекси берега та прилеглої морської акваторії. Т Транскордонний вплив аварії – шкода, заподіяна населенню та довкіллю однієї держави внаслідок аварії, катастрофи, шо сталася на території іншої держави Транскордонне співробітництво – дії, спрямовані на встанов- лення та здійсненя заходів направлених на протидію забрудненню, негативним змінам у довкіллі. У Управління ризиком – процес прийняття рішень і здійснення за- ходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику Тектоніка (гр. тектонікос – те, що відноситься до будівництва) – про- цеси, пов’язані з формуванням структури земної кори, змінами в ній. Техногенез (гр. техне – мистецтво, майстерність, гр. генез) – процес технічної, промислової діяльності людини в біосфері. Актив- ність техногенезу тепер перевищує будь який природний геологіч- ний процес і як правило шкодить природі. Транскордонний вплив аварії – шкода, заподіяна населенню та довкіллю однієї держави внаслідок аварії, катастрофи, шо сталася на території іншої держави Транскордонне співробітництво – дії, спрямовані на встанов- лення та здійсненя заходів направлених на протидію забрудненню, негативним змінам у довкіллі. Тропосфера (гр. тропос – зміна, поворот, гр. сфера) – призем- ний шар повітря до висоти 8–10 км на полюсах, 10–12 у помірній зоні та 16–18 км на екваторі, Тут зосереджено 80\% маси атмосфе- ри, формуються циклоні, антициклони, які визначають погодно- кліматичні процеси. У Ультра (гр. ултра – над, зверх) – перша складова багатьох термі- нів, які означають те, що знаходиться за межами. Урбанізація (лат. урбаніс – міський) – процес концентрації на- селення у містах, який став значним екологічним фактором з не- гативними наслідками – забруднення всіх шарів біосфери, висна- ження її ресурсів, утворення величезної кількості відходів, здатних
Утилізація відходів (лат. утіліс – корисний) – процес перетво- рення у корисні продукти за допомогою нових технологій їх пере- робки. Ф Фактор (лат. фактор – виробляючий, щось роблячий) – речови- ни, явища фізичного, хімічного, біологічного походження, які будь яким чином впливають позитивно або негативно на окрему особину, популяцію або біоценоз. Виділяють три групи факторів: абіотичні – впливи неживої природи на живу; біотичні – впливи живих організ- мів на всю природу – живу та неживу; Ц Циклон (гр. киклон – той, що обертається, крутиться) – область атмосфери зі зниженим тиском повітря, інтенсивними опадами – влітку дощі, взимку снігопади. Діаметр циклону від 1 тис. до 3 тис. км і більше, швидкість переміщення 30–40 (іноді 80-100) км за годи- ну. Часто це важливий деструкційний, тобто руйнівний екологічний фактор. Ш Шельф (англ. шелф) – прибережне морське, океанічне мілко- воддя на дні до глибини 200-600 м, що відповідає ширині від 18 до 200 морських міль (одна морська міля приблизко 1,8 км) водної поверхні від берегової лінії, сухопутного кордону певної держави. Шельф є економічною зоною всіх прикордоннних до цієї території держав.
|
Біосфера
(гр. біос та гр. сфера) – шар життя, яке розповсюдже- но до певних глибин у
літосфері, гідросфері та атмосфері. Кордони біосфери – від глибини 10-12 км у
літосфері до 25-35 км в атмосфері і до дна Світового океану. Перші уявлення про
біосферу сформулю- вав у 1802 році французький біолог Ж.Б. Ламарк. Термін
запропо- нував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс, а вчення про будо- ву,
властивості Біосфери створив у 1926 році український вчений академік В.І.
Вернадський. Біосфера – це сукупність взаємодіючих біогеоценозів.
Читать: 1.1. Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності
людини