10.2 управління та нагляд

за станом безпеки життєдіяльності

Основою  управління безпекою є система організаційно- розпорядчих заходів з профілактики і протидії  негативним  факто- рам – недоліки,  проблеми,  кризові  ситуації, які порушують  стійке функціонування та розвиток  держави,  регіона, погрожуючи  небез- пекою окремій людині.

Управління  – це  завжди  система  взаємопов’язаних  елементів. Вона складається з чотирьох основних структур. Перша – суб’єкти управління –  органи,  що  відповідають   за  управління  безпекою. Друга – об’єктивна  система  принципів,  правил,  певних  обмежень, які формують  структуру  управління. Третя  – сукупність  інформа- ційних процесів, необхідних для регулювання стану об’єкта, його контроля.   Четверта  –  кваліфікований, структурований персонал, здатний  контролювати ситуацію, приймати  рішення.  Ця структура багатопланова, складна. Її потрібно розглядати на загальнодержав- ному, регіональному, місцевому та локальному рівнях.

Вся державна система – Кабінет Міністрів України, Національ- на Рада з питань безпеки життєдіяльності населення,  Комітет з на- гляду за охороною праці, структури  Міністерства безпечної жит- тєдіяльності, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, органи державного пожежного нагляду, місцеві державні ад- міністрації та Ради депутатів, їх Виконавчі  комітети.

Важливим державним органом є Національна рада з питань без- печної життєдіяльності населення, яка створена відповідно до Зако- ну України  «Про охорону праці». Основне  її призначення розробка та реалізація  державної  політики  в галузі охорони життя  людей на виробництві та профілактики побутового  травматизму, створення системи державного управління цією галуззю.

Національна  рада у своїй діяльності  керується  Конституцією і законами  України,  постановами  Верховної  Ради  України,  указами і  розпорядженнями Президента України,  декретами,  постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів  України, а також Поло- женням  про Національну раду з питань  безпеки.  Вона  розробляє та здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя  людей на виробництві та профілакти- ки побутового травматизму, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України  пропозиції  про вдосконалення цієї системи; організує  і за- безпечує контроль за виконанням законодавчих актів і рішень Уря- ду України.

Рада  сприяє   впровадженню в  життя   Національної  програми з безпечної життєдіяльності та законів, пов’язаних з реалізацією державної політики  з питань безпечної життєдіяльності населення. Вона подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдоско- налення  законодавства з цих питань  та координує  діяльність  цен- тральних  і місцевих  органів  державної  виконавчої  влади  в галузі

охорони життя  людей на виробництві та профілактики побутового травматизму.

Цей орган організує  перевірки  діяльності  центральних і місце- вих органів державної  виконавчої  влади і заслуховує  на своїх засі- даннях  або засіданнях  бюро Національної ради звіти  керівників з питань, що входять до її компетенції.  Її представники беруть участь у міжнародному співробітництві, сприяючи  вивченню, узагальнен- ню і поширенню  досвіду у галузі  охорони  життя  людей на вироб- ництві та профілактики побутового травматизму, вирішує  питання контролю за виконанням укладених  договорів і угод у цій галузі.

Рішення Національної ради та її бюро, прийняті в межах їх ком- петенції, є обов’язковими для виконання центральними та місцеви- ми органами державної виконавчої  влади, підприємствами, устано- вами, організаціями та громадянами.

Крім центральних державних  органів управління та нагляду  за станом безпеки важливе місце займають місцеві органи – обласні, міські, на виробничих об’єктах, які повинні контролювати стан без- пеки, охорони праці на кожному підприємстві.

Важливу  роботу виконують  державні інспектори, які проводять обстеження стану підприємств, фіксують порушення нормативних актів з охорони праці, призупиняють роботу виробництв та об’єктів, на яких виникала пряма загроза здоров’ю, життю працюючих. Вели- ку роль відіграють експертно-технічні центри, які займаються  тех- нічною експертизою  стану обладнання, промислових об’єктів.

Важливе значення має робота з перегляду нормативно правових актів щодо державної  експертизи проектної  документації  з питань охорони праці, здоров’я робітників,  експертизи екологічного  стану підприємств,  місць їх розташування.

Враховуючи  багаторівневість та багатоаспектність системи управління безпекою життєдіяльності, необхідно використовувати методи  програмно-цільового та програмно-орієнтовного управлін- ня, тобто враховувати специфічні  особливості  кожної конкретної ситуації, місцевості, об’єкта.

Програмно-цільовий  метод вимагає участі структур, які відно- сяться до різних відомств у рішенні системних задач, орієнтуючи всю систему управління безпекою життєдіяльності на кінцеву ціль – без- печна життєдіяльність всього суспільства.

Проблемно-орієнтовний метод акцентує увагу на прийняття профілактичних  заходів,  які  б  попереджували виникнення кри-

зових  ситуацій.  Разом  узяті  ці два методи  обумовлюють  необхід- ність проведення  робіт за двома напрямками. Перший  – зумовлює необхідність загальних розробок концептуально-методологічних основ забезпечення безпеки  життєдіяльності на державному  рівні. Другий  – потребує конкретних  розробок,  які б забезпечили управ- ління безпекою на інших, нижчих рівнях – місцевому, локальному, об’єктному.

ЗАКЛЮЧЕННЯ

З всього викладеного матеріалу  видно, що курс безпеки життєдіяльнос- ті людини комплексно-синтетичний, являє  собою високо інтегровану  науку про безпеку і навчальну дисципліну, яка навчає основним прийомам захисту від небезпек. Знання – це сила, яка зменшує вірогідність реалізації небезпек.

Сучасне життя, в будь-якій  сфері – природній,  від якої залежать  інші – виробнича, яка найбільш насичена небезпечними факторами,  побутова, пси- хічна, соціальна  відзначається насиченістю  небезпечними факторами,  яви- щами. Знання їх природи, специфіки дії на людину, на все живе та неживе, може знизити шкідливість їх дії, забезпечити здорове тривале життя.

Уміння  забезпечити безпеку собі та оточуючим характеризує загальну культуру  людини, рівень освіченості фахівця  в будь-якій  сфері діяльності. Спеціаліст  несе відповідальність за життя  не тільки  своє, але й оточуючих його людей. Тому він повинен знати основні прийоми допомоги постражда- лому, вміти навчити оточуючих підлеглих правилам безпечної діяльності, брати на себе відповідальність за життя підлеглих.

Для цього треба знати передусім законодавство, яке гарантує  права на безпечне  життя,  підказує  ті дії, які треба здійснити,  щоб забезпечити без- пеку. Важливим є «Кримінальний кодекс України»,  який  найбільш  суво- ро відноситься до дій, які суперечать  вимогам  законодавства, порушують морально-етичні принципи.

Закони  України  охороняють  конституційний рівень  України,  права  і свободи людини, її власність, правопорядок, громадську  та екологічну  без- пеку. Права і свободи – це право на життя, свободу, охорону здоров’я, пра- цю і відпочинок, страйк і соціальний  захист, особисту недоторканність і не- доторканність житла,  таємниця листування, конфіденційність особистого і сімейного  життя  об’єднання  у громадські  організації  та політичні  партії, проведення зборів та мітингів. Все це передбачено другим розділом Кон- ституції України.

Отже, фахівець у будь-якій  сфері діяльності  повинен знати законодав- ство як державне, так і міжнародне. Тоді він грамотно, свідомо може впли- вати на події, передбачати їх результати, щоб завчасно організувати належні заходи, забезпечити безперервну роботу підприємства, його окремих вироб- ництв. Фахівець-менеджер повинен  так організувати діяльність,  щоб при- родні, технічні та інші джерела загальної небезпеки, на які впливають люди, суспільство  не створювали б небезпеки  для життя та здоров’я працівників, для збереження  матеріальних цінностей.

Сучасний  стан світу, проблеми  його збереження  та питання  безпеки у побутовій, виробничій, природній сферах ставлять перед фахівцем, керів- ником,  будь-якою  людиною  вимоги  збереження  життя  – людського, всієї природи.