8.2. небезпеки в сучасному урбанізованому середовищіСучасний побут людини, іі житло насичені різноманітними дже- релами небезпеки, які характерні і для виробничого середовища. Найбільш інтенсивно вони проявляються на урбанізованих терито- ріях – містах, селищах. Урбанізація (від лат. – міський ) – процес збільшення кількості міст і чисельності людей у них. В результаті виникли урбоекологічні проблеми. Це – збільшення народонаселен- ня на планеті – в середньому на 2\% за рік. Для порівняння: у 1800 р. у містах мешкало 3\% населення планети, у 1900 – вже 13,6, 1950 р. – 30 \%, 1970 – 40, у 1980 – 44\%, а на кінець 1999 року біля 65 \%.
1,6 тис. т твердих відходів та 500 тис. т стічних вод, видихають 25 тис. т вуглекислого газу та вдихають 400 тис. т кисню. Для його від- новлення місто з таким населенням повинно мати майже 50 тис. га зелених насаджень. Міста мільйонери породжують велику кількість соціальних проблем – поповнюються ряди бомжів, проституток, наркоманів, кримінальних груп. Прикладом може бути Київ, місто яке заклало фундамент культури всього слов’янського світу тепер руйнуєть- ся під тиском маргиналів, сучасних вандалів. Найбільша кількість вбивств, згвалтувань припадають на великі міста. Вони стали цен- трами небезпечних природних, соціальних явищ. У величезних містах виникають процеси, явища котрі є предме- том вивчення урбоекології, до складу якої входять медична, інже- нерна, технічна, архітектурна, будівельна екологія. Ці науки вивча- ють зв’язки, сукупності процесів, що обумовлюють результати, які впливають на мешканців, природу міст. Головне завдання урбоекології – знайти шляхи, що пом’якшують негативні явища процесу урбанізації. Дію їх наслідків можна змен- шити до певної межі, якщо при будівництві міст враховувати особли- вості клімату (троянда вітрів, температура, вологість, освітленість), рельєфу, розміщення функціональних зон міста – промислової, житлової (селітебної), рекреаційної, суспільної, використовувати екологічно чисті засоби пересування. Бурхливий розвиток галузі знань про залежність людини, її здоров’я від стану природи прийшлося на 60-ті роки ХХ ст. Вже у 1921 р. з’явився термін «Екологія людини», який першими викорис- тали американські вчені Борджес і Парк. Цей розділ науки спочат- ку розуміли як частину медицини, який вивчає вплив середовища, зокрема антропогенного походження, на людину. Частково такий вплив вивчають і соціологія, техніка, архітектура, економіка, право. Одне з перших визначень соціальної екології дав у 1927 р. Р. М. Кензил. Він характеризував екологію людини як науку про терито- ріальні і часові відношення, на які впливає середовище. Пізніше, у
Це техносфера – фізичне середовище антропогенного похо- дження. Взаємодіюча сукупність об’єктів техносфери з біосферою утворює екосферу. Вона складається з природних біогеоценозів, об’єднаних з антропогенними екосистемами, або агроекосистема- ми – полями, пасовищами, садами, та техноекосистемами – заводи, шахти, системи зв’язку, міста. Тому, екосистема – це життєве середовище людини, в якому взаємодіють природні та антропогенні потоки речовин, енергії, ін- формації, створюючи антропосферу – сфера діяльності людини. Вона містить у собі промислове, сільськогосподарське виробництво, транспорт, комунікації, джерела енергії, тобто всі види діяльності людини і її наслідки. Важливими характеристиками території є щільність населення, норма населеності, перенаселеність, які характеризують комфорт- ність, безпечність проживання населення на певній території. Дуже часто використовують поняття щільність населення, як середню кількість людей на одиниці площі поверхні планети. При цьому за- бувають, що фізіологічно комфортні території за температурою, кількістю опадів, наявності родючих земель, придатних для прожи- вання людей, обмежені. Чинник перенаселеності більш показовий і важливий, ніж щільність населення. Територія вважається перена- селеною, якщо люди, що живуть на ній не можуть забезпечити себе комфортного проживання, не приводячи до швидкого виснаження невідновлюваних джерел життєзабезпечення, не перетворюючи від- новлювані ресурси – питна вода, повітря, рослини, тварини, люди у невідновлювані, зменшуючи при цьому потенціал життєзабезпечен- ня місцевого природного середовища. Отже, територія перенаселена, якщо цей потенціал знаходиться в стані прогресуючого виснаження під впливом діяльності людей. Перенаселені всі держави, особливо так звані багаті, тому що вони виснажили свої природні ресурси і тепер виснажують їх на терито- ріях інших держав. От чому так гостро ставиться питання про обме- ження росту чисельності населення на планеті – одне з найважливі- ших, від якого залежать інші.
Для аналізу існуючих і виникаючих проблем в 1968 році був створений Римський клуб – асоціація економістів, демографів, еко- логів, соціологів, політиків, бізнесменів, які ще у 1974 р. розробили моделі майбутнього розвитку цивілізації: «Межі росту» (керівник – американський вчений Д. Медоуз, США), «Стратегія виживання» (М. Мессарович, США і Е. Пестель, ФРН), «Латиноамериканська модель розвитку» (А. Арейра, Аргентина), «Новий погляд на роз- виток» (Я. Кайя, Японія), «Перебудова міжнародного порядку» (Я. Тінберген), «Цілі для людини» (Э. Ласла, США). Всі ці моделі врахо- вують і передбачають небезпеки, пов’язані з подальшою урбанізацією життя. Вони враховують параметри: народонаселення, економічне зростання, виробництво продовольства, виснаження невідновлюва- них ресурсів, забруднення природного середовища. З матеріалів до- повіді Римського клуба та висновків вчених Массачусетського тех- нологічного інституту в США, зроблених ще в 1972 р. випливало, що до 2000 р. призупиниться промислове зростання через вичерпання легко доступних природних ресурсів, а біля 2020 р. може відбутися катастрофа всієї індустріальної системи. Тому стримування росту чисельності населення на планеті є найважливішою глобальною про- блемою сучасності. Без цього відбувається дуже швидке, майже неке- роване виснаження всіх природних ресурсів, деградація природного середовища на фоні змін кліматичних умов і посилення напруженості в соціально-економічних міжнародних відношеннях. Урбоекологічний стан в Україні, як і в більшості країн світу, за- грозливий, тому що більшість природних ресурсів виснажено, при- родне середовище змінене в гіршу сторону. В багатьох містах Укра- їни – Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг, Макіївка, Лисичанськ, Дніпродзержинськ, Донецьк, Дніпропетровськ концентрації шкід- ливих речовин перевищують їх ГДК в 25-100 разів. Про стан повітря в містах України свідчить рис. 5 :
Рис. 5. Забрудненість атмосферного повітря в містах У повітряний басейн щорічно надходить більше 20 млн т шкід- ливих речовин – близько 400 кг на кожну людину – більше 1 кг на одну людину за добу. Результатом видобутку надмірно великих кількостей корисних копалин стала руйнація 0,7\% площі респу- бліки (226 тис. га), ще 4–5\% втрачено після чорнобильської кризи, 2,1\% родючих грунтів (700 тис. га) затоплено штучними водоймами. З видобуваємої кількості корисних копалин тільки біля 10\% вико- ристовується з користю, а 90\% – губиться, накопичується в природ- ному середовищі у вигляді відходів, кількість яких кожні 12–15 ро- ків подвоюється. На початок 2004 року накопичилося біля 26 млрд тон різноманітних відходів наплощі майже 130 тис. Гектарів про що свідчить рис. 6. Якщо терміново не змінити промислові технологічні процеси, то до середини ХХ1 ст. в природному середовищі кількість різно- манітних шкідливих речовин зросте: заліза – в 2 рази, цинку і свин- цю – в 10, ртуті, кадмію, стронцію – в 100, миш’яку – в 250 разів. А це призведе до порушення хімічної рівноваги і сформуються незво- ротні процеси, несумісні з життям. Вкрай забруднений повітряний басейн, поверхневі води, які є основним джерелом питної води, як у світі, так і в Україні. Київ входить у двадцятку великих міст світу з найгіршими еко- логічними умовами та у 123 міста планети, розташованих в ареа- лах з гострою екологічною ситуацією. Це результат антропоген- ного забруднення природного середовища.
Рис. 6. Розміщення відходів на території України Території надзвичайного забруднення та екологічної біди займають біля 15\% площі держави. До надзвичайно забруднених віднесені про- мислові регіони Донецької, півдня Луганської, Дніпропетровської об- ластей, а також узбережжя України – прибережні регіони Азовського і Чорного морів. Ще в постанові Верховної Ради СРСР від 27 листопада 1989 року «Про невідкладні заходи екологічного оздоровлення країни» вказувалося, що на грані екологічної кризи знаходиться Придніпров’я, Придністров’я, Донбас, басейни Чорного та Азовського морів. В ре- зультаті приріст населення в Україні в 3 рази менший, чим в середньо- му у світі, тривалість життя на 8–10 років менше, ніж у розвинених країнах. Темпи росту загальної захворюваності за останнє десятиріччя зросли на 35–40\%, переважно за рахунок злоякісних пухлин, серцево- судинних хвороб, бронхіальної астми, цукрового діабету, алергій. Питання 1. Що таке екологічний комплекс, урбанізація, які їх проблеми? 2. Охарактеризуйте проблеми соціальної екології. 3. Які прогнози розвитку цивілізації? 4. Яка урбоекологічна ситуація в Україні, Північному Приазов’ї? 5. Чому необхідно стримувати зростання населення у світі, в Україні? |
На
початку 90-х рр. більше 20 міст світу перевищили 10 міль- йонний рубіж:
Токіо – 26 млн мешканців, Мехіко – 25, Каїр – 17, Нью-Йорк – більше 16,
Москва – біля 11 млн мешканців. В деяких містах щільність населення складає
150 тис. мешканців на 1 кв. км. За даними ООН один мільон міських мешканців
щодобово потре- бують 2 тис. т харчів, 625 тис. т води, 10 тис. т палива,
утворюють
Читать: 1.1. Історія виникнення та розвитку теорії безпеки життя та діяльності
людини