2.2. принципи безпеки

Принцип  (лат.  основа, початок)  – вихідні положення будь якої науки, на яких базуються всі інші положення.  В безпечній життєді- яльності  людини виділяють  чотири комплексних класи принципів, знання яких забезпечують безпеку: організаційні, орієнтуючі, тех- нічні, управлінські.

Організаційні принципи – спрямовані на реалізацію положень нау- кової організації праці для забезпечення максимально можливої безпеки

людини. Вони складаються з чотирьох блоків. Несумісність – обов’язкове розмежування небезпечних об’єктів (розділення виробничих, побутових, підсобних та складських зон, роздільне зберігання небезпечних речовин). Обов’язкове відокремлення небезпечної сфери діяльності – ноксосфери ( гр. ноксос – небезпека) від більш менш безпечної, де людина знаходить- ся у відносній безпеці – гомосфера (гр. гомо – людина). Компенсація або відшкодування – підтримка  нервово-психічної, фізіологічної рівноваги в організмі  (підвищення тарифних  ставок, лікувально-профілактичне харчування, додаткові  пільги).  Ергономічність – створення найбільш сприятливих умов праці для досягнення  максимальної продуктивності при мінімальній стомлюваності і небезпеці. Раціональність організації праці – застосування прогресивних методів праці, впровадження про- гресивних засобів захисту людини від шкідливих,  небезпечних  чинни- ків, проведення регулярних оглядів, ремонтів устаткування.

Орієнтуючі принципи – спрямовані на пошук, втілення рішень, які є методологічною  та інформаційною основою безпеки людини в її діяльності. За структурою, значимістю їх можна розділити  на гру- пи, що відображають  певні властивості  об’єкта з яким взаємодіє лю- дина. Перед усім це системність – закон діалектики,  що обумовлює взаємний зв’язок явищ, причин та наслідків і зв’язків. Упереджуюча ліквідація небезпеки – усунення  найбільш  небезпечних  елементів  в даній системі, наприклад зміна технології, впровадження менш не- безпечної техніки, речовин. Зниження ризику небезпеки – зменшення граничних  значень  певних  параметрів  (напруги,  температури,  тис- ку). Заміна оператора-людини автоматизованою системою, роботом. Інформованість – забезпечення знань про навколишню реальність, необхідних для забезпечення безпеки. Сюди відносять  законодавчі акти про працю, нормативні  документи (інструкції, правила, умовні позначення). Нормування або дозування орієнтує на неперевищення критичних значень негативних факторів. Наприклад, норми гранич- но допустимих  концентрацій (ГДК)  речовин, гранично допустимих рівнів (ГДР) неречовинних факторів  – освітленості, шуму, вібрації, параметрів  мікроклімату,  нормування робочого  часу і відпочинку. Важливими є вимоги до засобів захисту, норми з протипожежного водопостачання, норм переносу вантажів.

Управлінські принципи – встановлюють взаємозв’язки між окре- мими стадіями процесу, забезпечуючи  безпеку робітника  – їх дев’ять. Принцип  управління – полягає  у розробці  та  впровадженні систем управління безпекою  на наукових  основах.  Цей принцип  є основою

профілактичної роботи з безпеки праці. Принцип плановості – встанов- лює на певні періоди напрямки діяльності  з охорони праці, кількісні показники – зниження рівня травматизму, захворюваності, смертності з виробничих причин. Принцип адекватності містить у собі компетент- ність, ділові та організаторські якості робітників служб охорони праці. Принцип  зворотного зв’язку – вимагає  одержання  об’єктивної  інфор- мації про умови праці, охорону робітників від шкідливих, небезпечних впливів  і аналіз  усіх ситуацій.  Принцип  ефективності – потребує  зі- ставлення  фактичних результатів  із плановими оцінками  показників. Принцип добору кадрів («Кадри вирішують все!») полягає у доборі фа- хівців з управління безпекою, які мають необхідні знання і навички. Як правило вони повинні одночасно мати систему знань в області техніки, економіки, екології, психології, педагогіки, промислової санітарної. Принцип стимулювання вимагає забезпечення певної оплати праці за її певну кількість. Принцип контролю – це система нагляду і перевірок об’єктів на їх відповідність  встановленим вимогам  безпеки.  Принцип відповідальності – за безпеку повинна відповідати  певна відповідаль- на особа і кожний  робітник  повинен знати і виконувати свої функції. Порушення цих принципів обов’язково веде до формування і прояву небезпечних і навіть надзвичайних ситуацій.

Технічні принципи безпеки  повинні  автоматично  забезпечувати безпеку  людині  в будь-якому  стані системи  Людина–Машина, неза- лежно від дій працівника. Для цієї групи характерно  застосування різ- них технічних пристроїв  – від дуже простих, наприклад огородження небезпечної  зони, до дуже складних електронних пристроїв, в яких використовують різноманітні матеріали, конструктивні особливості  – реле, блокиратори, автоматичні сигналізатори. При цьому враховують ряд властивостей таких пристроїв. Стійкість – забезпечення стійкос- ті матеріалів, конструкцій, сталості технологій при виникненні екс- тремальної  ситуації. Слабка ланка – наявність  спеціально  створеного елемента, який руйнується при виникненні перевантаження у системі, що перешкоджає  руйнації  всієї системи (противибухові віконні  про- різи,  клапани,  мембрани,  запобіжники). Недоступність  – відокрем- лення  ноксосфери від безпечної,  де знаходиться людина – гомосфери (огородження – сітки, екрани, ізоляція,  усілякі  замки).  Блокування – забезпечує  неможливість функціонування будь-якої системи, якщо не забезпечена  безпека – здійснюється за рахунок  послідовної  взаємодії пристроїв  безпеки, які взаємозалежні – механічних, електричних, на- приклад за допомогою реле.

З групою технічних  принципів пов’язані так звані універсальні принципи  безпеки – захист відстанню, часом та речовиною.  Захист відстанню – дія небезпечних, шкідливих чинників слабшає або май- же зникає  при збільшенні  відстані  між їхнім джерелом  і людиною (протипожежні розриви,  санітарно-захисні зони).  Захист  часом – скорочення  часу перебування в умовах дії шкідливих  і небезпечних чинників  (скорочення тривалості  робочої  зміни,  збільшення часу для відпочинку,  перерв).  Захист речовиною або екранування – при- пускає наявність  екранів, перепон між людиною і джерелом  небез- печних, шкідливих  чинників  (різноманітні екрани, робочий одяг, взуття).  Всі ці принципи  лежать в основі техніки безпеки виробни- чої і невиробничої сфер діяльності людини.

Отже, принципи  БЖД є основою менеджменту  будь-якого  виду діяльності,  мають профілактичне значення,  бо запобігають  прояву шкідливостей у будь-якій  сфері  діяльності.  Це теоретичні  основи безпеки, на яких грунтуються  основні її методи – статистичний об- лік та аналіз даних про травматизм, метод комплексного  обстежен- ня  об’єктів, профілактичні методи.  Використання сукупності  всіх принципів,  перед усім організаційних, технічних  – умова забезпе- чення  безпеки  в будь-якій  сфері діяльності  – промисловості, сіль- ському господарстві, побуті, природі. Недотримання цих принципів стає підгрунтям  для появи  професійних шкідливостей, а отже ви- никнення професійних хвороб, виникнення аварій, катастроф.

Важливе  значення  в трудовому  процесі  мають стандарти без- печної праці – міжнародні, державні, галузеві, які складають  орга- нізаційну  основу безпечної  праці. На міжнародному рівні стандар- тизація  безпечної праці відбувається за напрямками: обмеження використання і реалізації  шкідливих  і небезпечних  речовин; підви- щення вимог до виробничих процесів, що можуть заподіяти  шкоди навколишньому природному середовищу,  здоров’ю людини; утилі- зація шкідливих  і радіоактивних речовин; надання  людині своєчас- ної та достовірної  інформації  про небезпеку  виробничих процесів і продукції; визначення припустимих рівнів речовинного  забруднен- ня і шуму; вимоги  до засобів  індивідуального захисту.  За  даними напрямкам здійснюють  свою діяльність  технічні  комітети  Міжна- родної організації стандартизації, які видають стандарти  групи ТК/ ISO, а також комітети Європейської організації стандартизації (TK/ СEN).  На основі міжнародних  стандартів  приймаються і вводяться в дію державні  стандарти  з безпеки  праці. Таким  чином, з огляду

на реакцію національних комітетів зі стандартизації, вимог ділових і промислових кіл, готується  ґрунт для широкого впровадження міжнародних  стандартів систем управління безпекою праці (МС СУОП), відомі як стандарти серії ISO 18000, ISO 14000, ISO 9000.

Питання

1.   Як класифікують чинники безпеки?

2.   Охарактеризуйте всі види принципів, що орієнтують.

3.   Як Ви розумієте значення організаційних принципів?

4.   Яка роль принципу нормування?

5.   На які групи можна  розділити технічні принципи?

6.   Охарактеризуйте стандарти безпечної праці.